13.05.18

Юлия Латынина об акции «Бессмертный полк» и победобесии на России


Я возвращаюсь к параду и «Бессмертному полку». Понятно, что когда у нас проходят эти гигантские парады, речь идет не о прошлом, а о настоящем, и что все это победобесие имеет несколько настоящих значений, потому что победа, которую празднуют сейчас, это на самом деле какая-то другая война, это не война 39-го – 45-го годов, Вторая мировая, которая началась после подписания пакта Молотова – Риббентропа и которая началась совместными военными действиями, с одной стороны, Гитлера и Сталина, с другой, когда Гитлер захватывал одну часть Европы, Сталин захватывал другую часть Восточной Европы, — это совсем другая война. Это война, с точки зрения сегодняшних комментаторов телевизионных, в которой воевали под оранжево-черными ленточками против пиндосов и украинцев.

Вы знаете, есть такой замечательный анекдот про американские бомбардировщики. Звучит он так. Приходит еврейский мальчик из школы и говорит:

12.05.18

Урок історії для польських шовіністів

Адольф Гітлер відвідує молитовне поминання померлого Йозефа Пілсудського.  Берлін, 1935 р
Нещодавно кілька депутатів від Польщі у Європарламенті, маніпулятивним шляхом «просунули» у резолюцію про сприяння Україні у вступі до Євросоюзу пункт, в якому «висловлювався жаль» з приводу присвоєння Президентом України В.Ющенко звання Герой України провіднику ОУН Степану Бандері. При цьому стверджувалося начебто С.Бандера колаборував з німецькими фашистами. Такі дії польських євродепутатів викликали справедливе обурення української громадськості і недаремно. З одного боку, маємо факт незаконного втручання представників іноземної держави у внутрішні справи України. З іншого – це злісний і безпідставний наклеп на українського історичного діяча, борця за незалежність України.

Дії окремих членів польської делегації, засліплених ненавистю до українського народу, можна, принаймні, пояснити їх обмеженістю, "зацофаністю" так би мовити. Але те, що Європейський парламент став рупором крайнього польського шовінізму – це не вкладається в рамки правової і демократичної риторики, досі характерної для цієї інституції.

Ми не заперечуємо, що Степан Бандера і керована ним Організація Українських Націоналістів (ОУН) були свого часу грізними ворогами польського імперіалізму і для досягнення своєї мети – незалежності України - застосовували проти окупаційної польської влади силу. Але це була відповідь на насильства над українським народом, у якого польські шовіністи відібрали свободу. Тому дії С.Бандери є абсолютно виправданими з погляду права і моралі. Зрештою, в сучасних документах ООН, зокрема щодо прав поневоленого палестинського народу, визнано законними всі способи боротьби з окупантами, із збройним включно. Це право належить і українцям. Хто стверджує інакше – той расист.

Як Онищенко дав Жванії $6 мільйонів хабара для Порошенка, але той «недоніс» мільйон і позбувся всього

У своїй книзі Онищенко пише, що Давид Жванія був його попередником - «сірим кардиналом» у Порошенка.


Жванія і Порошенко
Давид Жванія і Петро Порошенко

Народний депутат-утікач Олександр Онищенко в своїй книзі «Петро П'ятий» пише, що Давид Жванія пішов з великої політики через те, що «недоніс» Петру Порошенку один мільйон доларів з шести, які сам Онищенко давав як хабар за допуск до парламентських виборів. За його словами, саме Жванія був його попередником як довірена особа президента. Як йдеться в книзі, в оточенні Петра Порошенка Жванія зайняв почесну роль «сірого кардинала» - криптократа без формальної посади, що володіє, як пише автор книги, головним чинником комерційного успіху та політичного впливу в країні - "наближеністю до «тіла»".

«Останніми роками таким «тілом» став Петро Порошенко. З ним Жванія був на «ти», про що кілька разів публічно говорив у своїх інтерв'ю журналістам, називав себе другом президента і вважався організатором багатьох важливих, особливих і, так сказати, спеціальних доручень. На парламентських виборах 2014 року Жванія входив в керівництво виборчого штабу БПП і виконував спецдоручення. Ось тут-то ми і перетнулися. Не думаю, що він був радий нашій зустрічі. Це знайомство завершило його політичну кар'єру. І дало імпульс моїй», - пише Онищенко.

Як пише депутат, доля його звела зі Жванією через те, що напередодні виборів Центральна виборча комісія відмовила йому в реєстрації кандидатом у народні депутати через те, що Онищенко був за межами України більше 180 днів. При цьому автор книги виправдовується, що був відсутній через участь у спортивних змаганнях, у тому числі Олімпійських іграх.

01.05.18

Купол Верховной Рады повредила советская авиация в 1943 году

Кадр из немецкой кинохроники 1943 года

В связи со спектаклем, поставленным лживым Генплокулолом Юрием Луценко, где главную роль играет Надежда Савченко, которая якобы собиралась "из минометов обрушить купол Верховной Рады", некоторые СМИ начали писать о том, что купол этого здания во время WW2 пострадал от попадания якобы немецкой авиабомбы.

На самом деле, немцы НИКОГДА не бомбили жилые кварталы Киева - здание ВР пострадало от варварских бомбардировок советской авиации в 1943 году. Тогда в своих жилых домах погибло много киевлян.

Вот доказательство - немецкая кинохроника: когда немцы захватили Киев в сентябре 1941 года, купол был цел.


А вот фото сессионного зала Верховной Рады под целым куполом - фото сделано немецким фотооператором в сентябре 1941 года.


Кстати, советские саперы при отступлении Красной армии из Киева заминировали здание ВР, а немецкие саперы его разминировали в сентябре 1941 года и вместе с куполом спасли от гибели.
https://day.kyiv.ua/ru/article/obshchestvo/izvestnyy-dom-v-gody-voyny

Это административное здание было построено в 1939 году для заседаний Всеукраинского центрального исполнительного комитета (ВУЦИК), а с 1938 года ВУЦИК прекратил свою деятельность в связи с избранием на основании Конституции УССР 1937 года нового высшего органа государственной власти в республике — Верховного Совета УССР.