Ситуація драматична, а прогресу немає: Сікорський розкритикував ЄС за брак військової допомоги

На початку року в ЄС заявили про бажання реформувати Європейський фонд миру, аби він міг ефективніше покривати потреби української армії. Втім, як відомо, країни-члени Євросоюзу досі не знайшли компроміс щодо реформи.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що незадоволений засіданням Ради ЄС МЗС, оскільки колеги не узгодили реформування Європейського фонду миру. Інших джерел фінансування передачі зброї для України також немає. Про це повідомив Сікорський після засідання Ради ЄС.

ЄС не може забезпечити Україну снарядами

За словами польського міністра, до європейських колег під час засідання долучився їхній український колега Дмитро Кулеба в онлайн режимі. Очільник МЗС України звернувся з проханням про термінове постачання боєприпасів.

Мені прикро констатувати, що в цьому питанні також немає прогресу, оскільки є країни, які продовжують блокувати створення спеціальної лінії фінансування для оборони України в Європейському фонді миру, а інших джерел фінансування для постачання боєприпасів немає,
– сказав Радослав Сікорський.

Die Welt (Німеччина): Путин, мастер эскалации

Украина зажата в клещах Путина, но Запад хочет лишь «деэскалации»

Война, ушедшая из зоны внимания европейцев под впечатлением от кризиса с беженцами, брекзита и сирийской войны, вновь вернулась. Более десяти тысяч человек погибли на ней с 2014 года, десятки тысяч были ранены, более миллиона человек стали внутренними беженцами, один из европейских промышленных центров превращен в руины.

При последнем обострении кризиса в Украине расчет Путина вновь полностью оправдался: никаких последствий не было. Единственная реакция, которую понял бы шеф Кремля, так и не последовала.

Это надо уметь — создать новый театр военных действий, и чтобы это практически никого не взволновало. Но Путину, мастерски доминирующему в любой эскалации, такое по плечу. Российский президент, вот уже несколько лет понукающий Западом, посылает канонерки в Керченский пролив, обстреливает и по-пиратски захватывает в международных водах украинские корабли, задерживает и отправляет в московскую тюрьму «Лефортово» раненых моряков и при этом кричит «Держи вора!». Якобы, не он — Путин — провокатор, а жертвы нападения. Он, агрессор, вновь предстает в роли пострадавшего. Но в «керченском инциденте» ни НАТО, ни ЕС и близко не было.

На сегодня вся хронология событий восстановлена поминутно, в том числе и российским публицистом Андреем Илларионовым (бывший советник Путина — ред). Определена правовая ситуация в Керченском проливе на основе международного морского права и российско-украинского договора от 2003 года, гарантирующего доступ в Азовское море; опубликовано видео, показывающее, как капитан российского корабля таранит украинский; обнародованы и красноречивые, пересыпанные матом радиопереговоры между российским кораблем и вышестоящим начальником.

Журналістика vs міфотворчість: хто і що формує імідж України в Європі

Які чинники впливають на уявлення пересічних європейців про Україну та як це позначається на зовнішній політиці їхніх держав

Євроінтеграційні амбіції України, що формуються і проявляються на тлі активного розвитку новітніх засобів комунікації, виводять на перший план питання іміджу держави на світовій арені. А також – хто і як допомагає іншим державам скласти адекватне уявлення про Україну та її громадян. Яким чином інструменти гібридної війни можуть зашкодити цим зусиллям або й узагалі звести їх нанівець? Чия місія важливіша – професійних журналістів, політиків, неформальних лідерів думок чи простих громадян? Чи може за ефективністю звичайний пост у соціальній мережі дорівнювати публікації на перших шпальтах видання з багаторічною історією? Спеціалісти НУО Promote Ukraine (Брюссель) проаналізували, як зображають Україну в різних джерелах інформації та який вплив це має на формування іміджу країни у свідомості пересічного європейця.

Проблема формування іміджу країни стала настільки важливою, що цьому питанню присвячуються наукові праці, а уряди розробляють і втілюють відповідні програми. Імідж країни впливає на надходження інвестицій, кількість іноземних туристів, ставлення до громадян цієї країни та її продукції і товарів, а також на зовнішню політику інших держав щодо неї. І це не завжди відповідає тому, що ця країна може насправді запропонувати світові.

Досить часто на формування іміджу свідомо чи несвідомо впливають різні політичні сили, організації та навіть окремі люди. Більше того, у сучасному інформаційному світі інструменти комунікації дозволяють використовувати високоефективні методи як для побудови позитивного іміджу, так і для дискредитації окремої країни.

Революція гідності, події на Донбасі та в Криму змусили заговорити про Україну ЗМІ більшості країн світу. Однак згодом новин в іноземних медіа про нашу країну стало набагато менше. Увага перемістилася на Близький Схід, безпеку в Європі та терористичні атаки, а також на інші проблеми, на тлі яких помітно вщух інтерес до українських проблем.

Водночас російська пропагандистська машина продовжує активно працювати над погіршенням іміджу України та низки інших країн світу.

Европейцы решили выбросить взбесившийся Газпром с европейского газового рынка

В середине февраля Кремль начал очередную газовую войну, а именно Газпром начал напрямую поставлять газ в Донецкую и Луганскую области, засчитывая оплату газа украинцам в счет этих поставок, и одновременно президент Путин заявил, что деньги, которые уплачены украинцами за газ кончаются, и если Украина не заплатит еще, то Газпром в соответствии с этим контрактом и дополнением к нему, эти поставки приостановит.

В общем, не выдерживала, конечно, позиция соответствия контракту критике, потому что есть техническое соглашение между Газпромом и Нафтогазом. Согласно ему российский газ должен поступать не просто в газотранспортную систему Украины, а на конкретные газоизмерительные станции, в согласованных сторонами объемах. Потому что, каким образом, например, украинские власти могут проконтролировать забор газа, осуществляемый боевиками?

И одновременно с этой изящной историей – поставлять газ боевикам, а брать деньги за этот газ с Украины – Газпром резко сократил поставки газа в Европу; и более того, поставки по тому основному транспортному маршруту через Вельке-Капушаны снизились на 55%, а с учетом реверса на 91%. То есть, грубо говоря, по этому маршруту Европа стала получать менее 10% от прошлогоднего объема.

На 54% снизил прокачку по «Северному потоку», через Белоруссию – на 44%. Ну и только по газопроводу Ямал-Европа прокачка упала на 5%. И видимо, это было начало такой газовой войны, чтобы убедить Европу прекратить реверсные поставки газа в Украину и убедить ее в необходимости строительства «Южного потока». Потому что наши власти не оставляют надежды на его строительство.

Путин объявил войну Евросоюзу

После «русского бунта» афроамериканцев Фергюсона и демонстраций в его поддержку во многих городах США нечто подобное следовало ожидать и в Европе. Почву для этого в ней тоже готовили, в частности в Германии. Бойня в редакции «Шарли Эбдо» (Charlie Hebdo) 7 января и блокирование в этот же день сайтов Бундестага и канцлера Германии якобы «Киберберкутом» показали: Путин дал «зеленый свет» плану, который можно назвать «Агентура». Кремль начал скрытую войну с ЕС, и это ее неофициальное объявление.

Дата выбрана не случайно: 7 января Меркель встретилась с Кэмероном в Лондоне, и на их пресс-конференции было заявлено: Великобритания и Германия с нетерпением ждут результатов переговоров между Киевом и Москвой в Астане 15 января в «нормандском формате». 9 января в Берлине ждут Назарбаева, который летит для обсуждения с Меркель «украинского вопроса».