10.04.13

Против исторической лжи

Предостережение для Америки

Речь еврейского патриота-бизнесмена

В 1961 г. Бенжамин Фридман в вашингтонском отеле Виллард произнёс речь в честь Конде МакКинли – издателя журнала «Common Sense».

Бенджамин Фридман, 82 года, центр (слева) с галстуком бабочкой, получает награду за заслуги от Анти-коммунистической Федерации Польских Борцов за Свободу в городе Салем, Массачусетс, 1972 год.

Фридман хотел предостеречь Америку. Однако я думаю, что это было предостережение не столько для Америки, сколько для всех евреев, и прежде всего сионистов.

Бенжамин Фридман был довольно хорошо известной личностью в США. Удачливый еврейский коммерсант из Нью-Йорка Сити водил дружбу с Бернардом Барухом, Самуэлем Унтермайером, Вудроу Вильсоном, Франклином Рузвельтом, Джозефом Кеннеди, бывшим американским послом в Великобритании, Джоном Ф. Кеннеди и сo многими другими важными персонами.

По его словам, после второй мировой войны он порвал с еврейской тиранией, в которой были замешаны США.

Речь Фридмана ничего не потеряла от своей актуальности, как доказывают многочисленные цитаты из недавнего прошлого. Так в частности эрцгерцог Отто фон Габсбург в разговоре с австрийским журналом «Zur Zeit» 20.11.2002 г. сказал: «В американском Пентагоне всё решают евреи, а Пентагон поддерживает Израиль, т.е. они решают, быть войне или миру». Об этом разговоре немецкая пресса не проронила ни слова. А Ариель Шарон выразился ещё яснее: 
«Об одном я могу сказать совершенно точно. Тебе не стоит переживать по поводу американского давления. Мы, евреи, контролируем Америку и американцы знают это».
Профессор Леван писал:
«Члены конгресса, и демократы, и республиканцы, в значительной степени зависят от еврейских союзов по собиранию средств на ведение избирательных кампаний и поэтому не могут влиять на политику, проводимую Израилем».

18.01.13

У вживанні слова "жид" немає нічого принизливого та образливого

Народний депутат України від фракції "Свобода" Ігор Мірошниченко заявив, що немає нічого принизливого та образливого у вживанні слова "жид". Про це Мірошниченко сказав в ході онлайн-конференції в РБК-Україна.

"Мін'юст чітко дав роз'яснення, що ні в одному законодавчому акті немає положення про те, що це слово ("жид") використовується з образливим підтекстом ... Я українець, виходець із Сумщини, і там це слово вживалося історично ... Це слово використовують словаки, чехи, є аналогічне слово в Англії ... Тарас Шевченко використав у своїй творчості, Ірина Фаріон провела дослідження, Шевченко використав його 61 разів ... Що нам робити зі спадщиною Шевченка, Франка, Українки?", - заявив він.

Також, Мірошниченко зазначив, що українці завжди використовували це слово у відношенні єврейської нації: 

"Ми завжди використовували це слово, в його використанні немає ні якого принизливого підтексту. На відміну від російської мови, де це слово вживається з образливим підтекстом ... Ні яких антисемітських настроїв у "Свободи" і у мене немає ... Єдина вимога, щоб національні меншини поважали нашу культуру, нашу мову ... Це слово використовується чисто як етнонім. Це українська традиція".

Депутат зазначив, що "Свобода" буде наполягати на проведенні референдуму про пропорційне представництво нацменшин в органах влади. Це, за його оцінками, зніме всі проблемні питання нацменшин в Україні.

31.12.12

Мовні права і мовна свідомість

Мовні права – це, передусім, юридичні норми. Мовна свідомість – це моральні норми. Але вони – як сполучні посудини, і від рівноваги (чи «кривоваги») у двох «колбах» залежить великою мірою стан будь-якого травмованого, постколоніального чи постгеноцидного суспільства, і не лише України.


Незважаючи на низку міжнародних документів на цю тему, єдиного підходу ні в європейському (ні тим більше світовому) масштабі не існує. Візьмімо для прикладу чи не найвідоміший документ – «Європейську хартію регіональних або мов меншин», яку, за даними сайту Ради Європи, ратифікувало 25 країн із 47. Остання за часом ратифікація – 21 вересня 2010 року, Боснія і Герцеговина. Серед тих 22 країн, які не ратифікували (і часто не підписали) Хартії, назву деякі: Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Грузія, Греція, Естонія, Італія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Росія, Туреччина, Франція.

Звертає на себе увагу той факт, що всі пострадянські країни – можливо, за винятком Азербайджану (в цей перелік не входять, природно, колишні середньоазійські республіки) – таким чином захищаються від агресивної політики Кремля, який намагається використовувати Хартію не стільки для захисту мовних прав, скільки для розбудови імперії під оновленою назвою «Русскій мір».

09.12.11

Избирательная кампания: основные понятия и категории

Понятие избирательной кампании

Понятие «избирательная кампания» рассматривается в двух аспектах.

В широком смысле избирательная кампания — это регламентирован­ная законом серия мероприятий по организации свободного волеизъявле­ния граждан. Сюда можно отнести и усилия кандидатов по обеспечению жела­тельного эффекта, и мероприятия избирательных комиссий, и действия властей. В этом значении избирательная кампания непосредственно приближается к термину «выборы».

В узком смысле избирательная кампания — это действия кандидата (партии) и его команды, направленные на обеспечение желательного ре­зультата выборов (говоря об избирательной кампании в рамках данной темы, мы будем чаще использовать именно этот аспект). Избирательная кампания кандидата начинается с момента официального объявления выборов и заверша­ется с подсчетом голосов и подведением итогов выборов. Этим она отличается от предвыборной кампании, которая жестко не привязана к дате выборов и на­чинается до их объявления.

14.11.11

Наступ Московського патріархату на національні церкви України триває

В інтернеті скрізь можна зустріти інформацію про утиски Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), зокрема про рейдерське захоплення храмів УПЦ КП московськими попами з так званої Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Особливо тривожні часи настали для УПЦ КП, передовсім для Вінницької єпархії, з перебиранням керма держави антиукраїнськими силами, а це - ПРУ на чолі з В. Януковичем.

23.09.11

Cвященник МП Г.Эдельштейн “24-хлетнее сотрудничество патриарха Алексия (Ридигера) с КГБ”

НЕСКОЛЬКО СПРАВОК ДЛЯ ИСТОРИКОВ И ОЧЕВИДЦЕВ

Время от времени в секулярной печати появляются все новые публикации и документы, прямо или косвенно доказывающие многолетнюю тесную связь и сотрудничество высших чинов Московской патриархии со всевозможными «внецерковными организациями», а проще – дочерними институтами вездесущего КГБ. Эти документы, по удачному выражению страстного апологета сергианства, американского епископа Василия (Родзянко), «мрачно порочат» религиозных деятелей из священного синода Московской патриархии.

В ноябрьском номере официальнейшего журнала «Известия ЦК КПСС» за 1989 год появилась короткая «Справка», неопровержимо свидетельствующая, что с первых дней своего существования любезный сердцу наших иерархов Совет по делам религии (как бы он тогда ни назывался) был филиалом КГБ, и что первый председатель СДР – палач в чине генерал-лейтенанта МГБ, ближайший сотрудник Л.П. Берии. Некоторое время он специализировался на физиче6ском уничтожении «контрреволюционной поповщины» и поэтому считался специалистом в области религии и Церкви. Именно ему, согласно другим публикациям в партийной печати, И.В. Сталин поручил подобрать надежных сотрудников и создать СДР. Звали палача Георгием Григорьевичем Карповым. Рассказывая о Поместном Соборе РПЦ 1945 года, советский историк В.А. Алексеев писал в журнале «Агитатор».

«Большую помощь Церкви в подготовке «Собора оказал Совет по делам Русской Православной Церкви. Между Г. Карповым и Алексием установились вполне партнерские, если не приятельские отношения. Этого, кстати, желал и Сталин. Любопытно, что Алексий даже «патронировал» первые шаги Карпова на его новом поприще. Интересно содержание одного из писем Патриарха Алексия Карпову накануне Собора, в котором тот «инструктировал» последнего, как ему вести себя на этом мероприятии. «Вы присутствуете на заседании Собора 31 января, выехав для сего из переулка Островского в час дня. Там Вы читаете нам обращение от лица Правительства и затем, выслушав мое ответное слово, отбываете, ни с кем персонально не знакомясь… Затем, Вы присутствуете на литургии 4-го числа и после литургии и краткого молебна, когда я выйду в мантии, первый меня удостоите приветствия».

03.07.11

Інформаційно-аналітична діяльність


В даний час інформаційні процеси, а якщо бути точніше то інформаційно-комунікативні процеси, містять досить таки великий ряд небезпек, які в свою чергу представляють реальну загрозу, як для розвитку особистості, так і для суспільства в цілому.

У зв'язку з тим, що українське суспільство зазнало кардинального реформування за останні роки, це вчинило істотний вплив на зміни у взаєминах між людьми. Таким чином, на перший план в системі соціальних відносин висунулися такі види взаємин як конкуренція. Що, безпосередньо, відбилося на всіх рівнях соціального взаємини - від міжособистісного спілкування, до масової комунікації.

Поряд з позитивним впливом конкуренції на суспільство, спостерігається також і використання прийомів інформаційно-психологічного впливу: маніпулювання людьми, використання різних засобів і технологій інформаційно-психологічного впливу стало звичайним явищем в нашій з вами повсякденному житті. Тому просто необхідно як розуміння загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості і суспільства, так і механізмів їх дії і можливостей психологічного захисту.

Варто також відзначити, що зміщення конкуренції в інформаційно-психологічний простір послужило основною причиною, по якій виникла, а також стала стрімко розвивати нові форми саме інформаційно-психологічна боротьба, яка, хочеться відзначити даний факт, ніколи б не досягла такого високого рівня еволюційного розвитку, якби досі продовжували використовуватися в основному при вирішенні якихось приватних питань, будь то окремими громадянами, групами осіб або громадськими утвореннями в процесі їх внутрішньополітичної діяльності.

Результатом переходу сучасного суспільства в інформаційну стадію розвитку стало виникнення глобального інформаційного простору, в якому вже як раз таки розгорнулася гостра боротьба за досягнення інформаційної переваги на міждержавному рівні. У такого роду умовах захист індивідуального, групового та масової свідомості російських громадян від протиправних інформаційних впливів стає важливим завданням, саме фахівців із забезпечення інформаційної безпеки.

Вважаю, що насамперед слід детально проаналізувати базові закономірності процесу інформаційного протиборства, а також вплив методів інформаційного впливу на всі сфери життєдіяльності людини.