Олігархи як аґенти впливу Кремля

Імідж для тоталітарної Росії надто істотна складова зовнішньої політики Росії, щоб Путін її довірив будь-кому іншому, окрім себе. 

У перший термін його президентства ціла плеяда російських олігархів, з першого погляду без видимих причин, подалася на Захід. Причому головні країни їхнього розселення розташувалися у Західній Європі: короткий переліт, більшість розуміють погану англійську, якою добре володіють посткомсомольські нувориші. Але за цим олігархічним виїздом стояв Путін, і він мав чіткий план, яким чином використати їхні гроші і марнославство на свою користь. 

Недаремно найзначніша частина олігархічного десанту висадилася у Великій Британії, жорстка проамериканська політика якої завжди дратувала Путіна. Менша група осіла у Франції.

Россия предавала Украину ВСЕГДА

Путин «ослеплен» и не отдает отчет в том, что же происходит вокруг него на самом деле. Последняя агрессия по отношению к Украине против евроинтеграции Украины и поддержка всеми силами бандитского режима Януковича для России обернется самоубийством.

Вспомним несколько предательств московитов.

Предательство 1-е. Главное. Результатом освободительной войны 1648-1654 гг., которую вел украинский народ против феодальной Польши, стал военный и религиозный союз между Украиной и Московией (на то время никакой России не было и в помине). Никакого воссоединения не было, да и не могло быть. Через 400 лет после падения Киевской Руси народы Московии и Украины имели разную историю, разную культуру и язык. Да и до могущества Киевской Руси русичи-украинцы мало имели связей с финно-угорской территорией Моксель.

Философские анекдоты

Встречаются два еврея, один другого спрашивает: “Абрам, как жизнь?”
- Говно!
Проходит несколько лет, встречаются они снова. И один опять спрашивает: “Как жизнь?”

Абрам ему в ответ: “Помнишь я тебе в тот раз сказал, что моя жизнь говно?”

- Помню ...

- Так вот, то таки было повидло.

Разговаривают две женщины:
- Нет, что ни говорите, а не в деньгах счастье - богатые тоже бывают несчастливы!
- Согласна, но согласитесь и вы, что плакать лучше в собственном Мерседесе, чем в трамвае!

Министр экономики решил навестить свой институт. Ему захотелось узнать, какие теперь вопросы задают на экзаменах. Как же он удивился, узнав, что они точно такие же, как и двадцать лет назад.
- Вопросы те же, ответы изменились - объяснил старый профессор.

О путинско-советской России: «Самая читающая нация» оказалась самой лживой

В моем советском прошлом было много легенд, которые помогали людям ощутить себя «пупом земли». Для этого на заре большевистской власти создавались разные структуры, занимавшиеся пропагандой. Но, поскольку достижений у советской власти почти никаких не было, то их нужно было придумывать. К примеру, что создали в своей истории русские люди.

В СССР точно знали, что радио придумал Александр Попов, но не говорили, что первые опыты с электромагнитными волнами провели француз Эдуард Бранли и англичанин Оливер Лодж. А основоположником, создателем радио является итальянец Гульельмо Маркони.

Или создатели первого паровоза – не папа с сыном Черепановы, до них уже было сделано несколько паровых машин французом Коньо, американцем Эвансом, шотландцем Мэрдоком, чехом Божеком. И первый самолет был не русский. И первое книгопечатание было не в современной России. И вообще, много разных легенд после распада СССР рухнули и разочаровали многих, кто в них верил.

Путін тільки почав в Україні

Забудьте заяву про те, що президент Росії згорнув свою кампанію вторгнення у Східну Україну. Все якраз навпаки - ситуація погіршується. 

Коли російські танки заходять в чужу країну, це називається вторгненням. Сьогодні цей факт відомий як «провал Росії щодо деескалації ситуації». Це була заява прес-секретаря Державного департаменту США Мері Харф (Marie Harf) з огляду на численні повідомлення, про те, що НАТО підтверджує те, що минулого тижня три танки Т-64, разом з ракетною системою залпового вогню і броньованими БТРами увійшли в Східну Україну з території Росії. І нам слід очікувати таких от витончених дипломатичних подарунків ще від президента Росії Владіміра Путіна, якщо Сполучені Штати продовжать ставитися до нього як до неслухняного учня у школі для юних хуліганів, а не як до авторитарного лідера, який все ще шукає шляхів для поділу або «балканізації» України. Але як він діятиме...

В борьбе с российским шовинизмом

Доктор Збигнев Бжезинский выступил на конференции в Центре Уилсона, которая состоялась 16 июня и проходила под заголовком «Взаимная безопасность под вопросом? Россия, Запад и архитектура европейской безопасности» (Mutual Security on Hold? Russia, the West, and European Security Architecture). Ниже приведена расшифровка его выступления.

Позвольте мне попытаться раскрыть возможные последствия украинского кризиса для архитектуры европейской безопасности в свете отношений между Россией и Западом. То, что мы сейчас наблюдаем на Украине, это, с моей точки зрения, не просто ссора, а симптом более серьезной проблемы — а именно, постепенного и устойчивого подъема российского квази-мистического шовинизма, который продолжается уже в течение шести или семи лет. Главную роль в этом сыграл Путин, и содержание этой новой концепции полностью определяет отношения России с миром в целом и с Западом в частности.

10 правил маніпулятора громадською думкою

Стосовно «об'єктивного» висвітлення подій в Чечні та Афганістані та інших «брудних» політтехнологій. 

Всім, кого цікавлять методи і прийоми маніпуляції громадською свідомістю, дуже раджу переглянути статтю Георгія Почепцова «Логіка пропагандистської війни». До розряду «легкого читання» цю роботу віднести ніяк  не можна (автор - доктор філологічних наук), проте, ті хто її подужає, майже напевно будуть дивитися в телевізор абсолютно  іншими очима. Не утримаюся, наведу довгу цитату: 

10 правил політтехнолога:

Правило 1: Факт повинен вводитися відразу з інтерпретацією 

Америку взагалі характеризує породження інтерпретацій, а не фактів. Найпростішим видом інтерпретації є вибір того чи іншого виду вербального позначення, наприклад, не війна, а "антитерористична операція", що відразу задає справедливість цієї військової дії, а також її обмежений характер (на відміну від всеосяжної війни).