Потрібно порівнювати не російське чи українське та протиставляти їх, потрібно виходити з порівняння української та західної історії, адже у них є дуже багато спільного. Ані у Заходу, ані у України немає власної тези стосовно того, що саме зараз відбувається. Маю зізнатися, що здригаюся кожного разу, коли чую від своїх західних співрозмовників про "український дискурс", "українську версію подій", оскільки такі заяви виходять з припущення, що Україна має власний публічний простір для обговорення життєво важливих питань існування як держави, ухвалення певного національного консенсусу.
Це велика помилка. У України такого публічного простору немає. Українські медіа насправді не репрезентують націю, і всі ми знаходимося під довгостроковим впливом російської історії, яка у часи мого студентства, а це було за часи СРСР, називалася "ідеологічна диверсія". І її метою було не просто створення пропаганди; це прагнення створити в суспільстві опонента повністю викривлену картину реальності, у якій ніхто, незважаючи на доступність інформації, не зможе дійти логічних висновків стосовно самозахисту та оборони власної країни, сім’ї чи спільноти.
Це велика помилка. У України такого публічного простору немає. Українські медіа насправді не репрезентують націю, і всі ми знаходимося під довгостроковим впливом російської історії, яка у часи мого студентства, а це було за часи СРСР, називалася "ідеологічна диверсія". І її метою було не просто створення пропаганди; це прагнення створити в суспільстві опонента повністю викривлену картину реальності, у якій ніхто, незважаючи на доступність інформації, не зможе дійти логічних висновків стосовно самозахисту та оборони власної країни, сім’ї чи спільноти.