Під щільним ковпаком чекістів

Юрій Винничук

Усім хочеться заднім числом бути героями. Не тоді, коли цього вимагала епоха, а значно пізніше, коли вже стало цілком безпечно нарешті висунути ріжки з мушлі і повідомити всім про своє дисидентство, про героїчне минуле і несхитну позицію, хоч і в позі раком. І сипонули ті дисиденти, як з лантуха раки.

Хто з письменників тільки не тішить нас своїми зворушливими розповідями про те, як за совєтської окупації його збиралися посадити! Читаю про це в спогадах Дмитра Павличка, і в спогадах Степана Пушика, і в спогадах Романа Іваничука, і дивуюся: на кого розраховані ці байки? Очевидно, на тих, хто не жив за того часу, - пише Юрій Винничук для Збруч. - Бо якщо когось збиралися садити, то садили, а письменник, який мав змогу провідувати Європу й Америку, просто не має морального права щось молоти про своє дисидентство, а тільки про співпрацю з органами.

Хоча було чимало контактерів з каґебістами і серед самих дисидентів. Одного з таких псевдодисидентів я знав особисто. Вперше він сів за спекуляцію, вийшовши з тюрми став величати себе дисидентом, а насправді виявився провокатором, який збирав довкола себе таких наївняків, як я, аби чекісти могли собі зручніше ловити потрібну їм рибку. Він міг, стоячи в черзі, голосно обурюватися режимом, обзивати людей, які вистоювали ту принизливу й покірну чергу, рабами. Він водив із собою дивного чоловіка, який називав себе поетом і читав при цьому чужі вірші. А потім його знову садять, скоріш за все, за домовленістю, він відсиджує своє і стає депутатом, поважною людиною, героєм України. Хоча був покидьком, від якого постраждав не лише я. Бо я хоч не сів, а були й такі, що сіли.

Загалом увесь дисидентський рух перебував під щільним ковпаком чекістів, як і згодом Народний Рух України та будь-які псевдонаціоналістичні організації. Хто був одним із голів НРУ? Колишній дипломат, працівник совєтського МЗС. Чи міг він при цьому не бути каґебістом? Ні. Чи бувають каґебісти колишніми? Ні. Тому його пересадка з авта В. Чорновола до іншого авта саме перед трагічною катастрофою викликає в мене деякі тихі підозри.

Учёные подсчитали, сколько людей нужно, чтобы организовать революцию

Учёные США задались вопросом: сколько людей необходимо для того, чтобы изменить общественное мнение и, например, устроить в стране "революцию", чтобы поменять власть.

Об этом пишет "Поштівка".

- Было создано десять онлайн-чатов по двадцать человек в каждом. Волонтерам предложили поучаствовать в обсуждении того, какие слова можно употреблять в общении. За приход к консенсусу людям предлагали деньги, - сообщает "Поштівка".

После того, как консенсус достигался, в чаты добавляли пользователей-"оппозиционеров", начинавших склонять мнение собравшихся в другую сторону. Ученые выяснили, что для смены мнения большинства достаточно 25% несогласных. Отмечается, что, как только каждый четвертый уходил в оппозицию, менялось мнение всего чата.

Бизнесмен Фрейдзон: Когда захватывали питерский порт, на лице Миллера большими буквами было написано: “Подпишите бумаги, иначе вас убьют”

По словам Фрейдзона, Миллер и Дюков (слева) в 90-х проводили переговоры и предлагали предпринимателям добровольно поделиться долей

Нынешний глава "Газпрома" Алексей Миллер был доверенным лицом и смотрящим за объектами, где у Владимира Путина была доля. Об этом в эксклюзивном интервью изданию "ГОРДОН" рассказал израильский бизнесмен Максим Фрейдзон, работавший в Санкт-Петербурге в 90-х и заставший ранние этапы карьеры президента РФ.

В середине 90-х годов, когда нынешний руководитель российской компании "Газпром" Алексей Миллер был заместителем Владимира Путина, главы комитета по внешним связям мэрии Санкт-Петербурга, он был его доверенным лицом и смотрящим за промышленными объектами, где будущий президент России "имел долю".

Среди объектов, от которых Путин получал деньги, Фрейдзон назвал "Петербургский нефтяной терминал", ЗАО ОБИП и морской порт.

"Я бы сформулировал так: Миллер был доверенным лицом Путина с самого начала его карьеры. Был смотрящим за объектами, где у Путина в 1990-х была доля. Сейчас он смотрящий за "Газпромом", – отметил предприниматель.

Захват доли в предприятиях осуществлялся бандитскими методами, подчеркнул он.

"Чтобы грамотно оформить захваченное, надо правильно составить и подписать бумаги. Миллер с Дюковым (нынешний председатель правления ПАО "Газпром нефть" Александр Дюков.) проводили переговоры, предлагали людям отдать долю добровольно. Если те не соглашались – их убивали", – сообщил Фрейдзон.

По его словам, в одном из взятых под контроль предприятий – ОБИП – Миллер получил должность директора по инвестициям.