Міністерство оборони платило своїм постачальникам палива 7% ПДВ, хоча уряд ще на початку вторгнення встановив нульову ставку на паливо для потреб ЗСУ, повідомляють «Наші гроші».
Як «птєнчік» Юри Єнакіївського до успіху йшов
Допоможемо Службі безпеки. Цей постачальник – Якубовський Владислав Болеславович. За часів Януковича – заступник голови Державного комітету України з державного матеріального резерву та голова Державного агентства екологічних інвестицій України. Людина, яка не соромилася обкрадати дітей-сиріт, під дахом Юри Єнакіївського розкрадаючи мільярди, які Україна отримувала в межах Кіотського протоколу і які мали піти, але не пішли на облаштування інтернатів, дитячих будинків, шкіл тощо.
А потім, після краху януковичів – Владик виплив у клані Грановського-Адамовського, який під дахом сивочолого Гетьмана вправно пиляв бюджети Міноборони та Укрзалізниці за допомогою компаній із легендарної групи «Трейд Коммодіті». Прославилася ця група тим, що під гаслом «армія, мова, віра» вправно все це – армію, мову і віру – знищувала. Закуповуючи паливо у Роснефті, «виробляючи» дизель, а насправді бодягу з керосину та базового мастила, вбиваючи двигуни українських танків та іншої бойової технікі та грабуючи країну на мільярди у «міжсобойчиках» із Медведчуком у тендерах Укрзалізниці.
Так, Грановський зараз у бігах у Відні, Адамовський – під слідством НАБУ. Але група «Трейд Коммодіті», як і раніше, працює. Оскільки на свободі її сірий кардинал і «мотор» – Якубовський. Це мало кому відомо, але всю роботу «на землі» «комодів» робив саме Владик. Адамовський розробляв стратегію, як зайчики мають стати білочками, Грановський «рішав» у «своєму» департаменті Генпрокуратури та судах. А тихий Владик, який після скандалу із грошима Кіотського протоколу зрозумів, що краще нічого власноруч не підписувати, здійснював керування групою.
Тож нагадаємо, що таке «Трейд Коммодіті», або, як її називають на ринку – «комоди». Це розгалужена система компаній, яка виникла після обрання Петра Порошенка президентом і стала одним з найбільших тендерних переможців та імпортерів палива в Україну. Як підрахували «Наші гроші» на основі аналізу даних «Вісника держзакупівель» та інформації системи «Прозорро», за часів «Петра П’ятого» «комоди» натендерили 17 мільярдів на паливі для держави. Група нікому не відомих до цього компаній-ноунеймів, записаних переважно на фунтів з Дніпропетровської області, зайшла на ринок у 2015 і сіла на найбільш жирні теми.
Зокрема, 17 млрд грн державних коштів «комоди» отримали від таких замовників:
Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» – 10,28 млрд грн.
Міністерство оборони України – 5,53 млрд грн.
Державне агентство резерву України – 0,42 млрд грн.
АТ «Центренерго» – 0,23 млрд грн.
Філія «Вільногірський ГМК» АТ «ОГХК» – 0,10 млрд грн.
А розподілені кошти були між усього 6 компаніями:
ТОВ «Трейд Коммодіті» Вадима Майка з Кам’янського – 5,18 млрд гр
ТОВ Фірма «Фідея» Євгена Головачова з Кам’янського – 3,34 млрд грн.
ТОВ «Август Пром» Олександра Берковського з Кам’янського – 3,20 млрд грн.
ТОВ «Оптімус Конекшн» («Газтрейд») Миколи Весельського з Кам’янського – 3,06 млрд грн.
ТОВ «Торум» Димитрія Медведєва з Києва – 1,97 млрд грн.
ТОВ «Мета Оіл» Георгія Гнояного з Кам’янського – 0,22 млрд грн.
Утім, це далеко не повний список компаній, що керувалися Владом Якубовським із п’ятого поверху бізнес-центру «Євразія» на вулиці Жилянській 73-81 у Києві. Бізнес-центру, де знаходився кабінет Адамовського та висіла табличка «Приймальня народного депутата Олександра Грановського».
Тож доповнимо список компаній, діяльність яких курується або курувалася паном Якубовським.
По-перше, довідка для СБУ. Компанії, з якими Якубовський афільований особисто або через брата В’ячеслава. Який відданий йому трохи більше ніж повністю за успіх у житті настільки, що назвав свою доньку на честь брата-лідера – Влада.
Отже, Констракшн Поінт, заснована у 2009 році. Статутний
капітал — 500 000 гривень. У ній Якубовський має 50%, ще по 25% належить
Зазі Зозірову та громадянину Грузії Зазі Гумберідзе. Підписант — Ірина
Шведовська.
Логістична компанія Синергія, заснована у 2015 році.
Статутний капітал — 716 000 гривень. У ній Якубовський має 30% (на
сьогодні — через компанію “Євразія), Данило Константінов 25%, Валерій
Лозутов 25% і Ян Немировський 20%. Всі партнери у цій фірмі походять з
Дніпропетровської області. До 2020 року компанією керував Димитрій
Медведєв, потім його замінив Олег Бондар. Офіс цієї компанії знаходився у
тому ж бізнес-центрі “Євразія”.
Інвестиційна компанія Євразія,
заснована у 2016 році. Статутний капітал — 1 000 000 гривень. У ній
Якубовський має 50%, ще 50% належать Дмитру Адамовському, сину Андрія
Адамовського, через венчурний фонд Центавр.
Українська
локомотивобудівна компанія, заснована у 2016 році. У ній Якубовський та
Адамовський мають 30% через інвесткомпанію Євразія. 29% має Володимир
Вітніцький через компанію Фул Трейдінг ще 29,9% має Павло Тіщенко через
компанію Солар Енерджі Грін, 10% з 2021 року належать Олександру
Слюсарчуку. Офіс цієї компанії також знаходився у бізнес-центрі
“Євразія”. Серед іншого, цікава ця компанія тим, що її інтереси у 2020
році намагався лобіювати одесько-американський аферист Лев Парнас,
засуджений до 20 місяців тюрми у США минулого року. У 2020 році у
листуванні з Арсеном Аваковим Парнас просив голову МВС посприяти
Якубовському, щоб “Українська локомотивна компанія” почала перевезення
на Львівській залізниці.
Асоціація українських залізничних
перевізників, заснована у 2019 році. Її засновниками виступають
Українська локомотивобудівна компанія, співвласником якої є Якубовський,
та Західноукраїнська логістична компанія, яка записана на адвоката
Олега Ярему. Підписантом компанії вказано Андрія Мірошнікова,
екс-керівника Департаменту комерційної роботи Укрзалізниці.
ТОВ
“Максмед Інтернешнл”. Офіс цієї компанії також знаходився у
бізнес-центрі “Євразія”, а керівником компанії була Юлія Павліченко, яка
разом із Владиславом Якубовським була співвласницею “Української
локомотивобудівної компанії”. А до цього – ця пані була відома як
екс-керівник ДП «Укрекоресурси» і заступник директора Департаменту
бухгалтерського обліку, фінансового планування та забезпечення
діяльності Державного агентства екологічних інвестицій України, яке,
нагадаємо, очолював Якубовьский.
ТОВ «Укр Петрол»,ТОВ «Елемент
Нафта», ТОВ «Західна нафтогазова компанія», ТОВ «Алекспром», ТОВ
«Хімпродторг Лтд» – постачальники палива, а точніше бодяги, яку «комоди»
під орудою Якубовського закуповували для української армії та
залізниці.
ТОВ «Нафта Кепітал Груп», ТОВ «Скайторг». Власники мережі
АЗС SKY, активне зростання якої розпочалося у 2015–2016 рр., коли
«Трейд Коммодіті» стала домінуючим учасником тендерів держкомпаній та
бюджетних організацій.
ТОВ «Енергомед+» — компанія, що фігурує у
процесі скруток ПДВ, який був незаконно виплачений Міноборони за
постачання палива у 2022 році. Власник цієї компанії – мешканець того ж
міста Кам’янське Костянтин Арсентьєв, він же – власник вищезгаданого ТОВ
«Скайторг».
ТОВ «Нова трейд груп», ТОВ «Оптимум-В» — компанії, за
допомогою яких банкрутили ТОВ «Трейд Коммодіті», навісивши на неї
фіктивний борг у 2,7 млн грн, про що йдеться у податковому
повідомленні-рішенні №0001914614 Дніпропетровського управління Офісу
великих платників податків ДФС від 2017 р.
Цей список можна доповнити ще десятком компаній, однак не будемо зловживати увагою читача.
Отже, як працювали «комоди»?
Дослідимо основні шахрайські схеми, які були розроблені не Адамоським і, тим паче, не Грановським, а тіньовим директором групи Владиславом Якубовським.
Укладання додаткових угод після тендеру, ціновий шантаж замовника
У квітні 2016 року Міноборони провело тендер на закупівлю палива – перемогу практично по всіх лотах отримала нікому на той момент не відома “Трейд Коммодіті”. Компанія мала поставити Міністерству паливо різних видів на суму у 1,24 мільярди гривень. Згідно з розслідуванням, опублікованим у “Дзеркалі тижня”, тендер мав низку особливостей:
— найбільший конкурент, компанія WOG буквально звільнила дорогу для “Трейд Коммодіті”, а потім поставила “прокладці” власне паливо, аби та могла виконати контракт;
— після завершення тендеру Міноборони та “Трейд Коммодіті” двічі погоджувалися на підвищення ціни палива, причому обидва рази дані про нову ціну та зміни найменувань палива не публікували;
— забирати та платити за паливо Міноборони почало не тоді, коли ціна була найнижчою, а навпаки – на піку, після перегляду контрактів;
— після перегляду контрактів ринкова ціна обвалилася, але нового перегляду не відбулося – тобто, Міноборони намагалося купити паливо не якнайдешевше, а якнайдорожче;
— в результаті маніпуляцій з цінами Міноборони переплатило “Трейд Коммодіті” щонайменше 100 мільйонів гривень.
Головний спадкоємець Трейд Коммодіті — ТОВ Торум, діяв так само:
— У 2018 році “Торум” виграв тендер на постачання дизельного палива на комбінат “Астра” і не поставив паливо, бо ціни зросли, а Держрезерв відмовився підвищувати ціну.
— У тому ж році компанія намагалася продати Міноборони бензин, заборонений в Україні (раніше той же бензин намагалася продавати “Трейд Коммодіті”).
— У тому ж 2018-му Торум поставила УЗ дизеля на 700 мільйонів гривень за завищеною, на думку ДФС, ціною. А також не сплатила біля 920 мільйонів гривень податків під час ввозу до України паливно-мастильних матеріалів.
— У вересні 2020 року було змінено керівництво тендерного підрозділу Укрзалізниці – керувати тендерами поставили Тімура Валієва, людину Арсена Авакова. Уже за місяць після цього УЗ отримала паливну кризу – компанії, які надали тендерні пропозиції по поставках дизелю, відмовилися поставляти паливо за узгодженою ціною, оскільки ринкова ціна на дизель виросла. Найбільшим постачальником за результатами того паливного тендеру було обрано компанію Торум, і вона ж відмовилися від постачання палива першою. Після тривалих переговорів УЗ заплатила на 30% більше.
Викидання з тендерів конкурентів через оскарження торгів у судах та АМКУ
Навесні 2017 року Укрзалізниця оголосила тендер на 304 мільйони гривень – планувала закупити 250 вантажних напіввагонів. До тендеру було допущено 3 компанії – відомі Крюківський та Попаснянський заводи та невідому на той момент компанію Максмед Інтернешнл, яка була допущена до тендеру попри очевидне порушення його умов – вона мала надати щонайменше 2 договори про виконання аналогічних робіт, а надала лише один, і той стосувався поставки одного старого (1990 року випуску) вагону-платформи компанії КПК-Інвест, причому угода була укладена 12 червня 2017 року, тобто вже після оголошення тендеру Укрзалізниці. Паралельно Максмед Інтернешнл виграла ще один тендер Укрзалізниці, на 60 мільйонів гривень.
У процесі тендеру Максмед звернулася до Антимонопольного комітету з вимогою виключити з тендеру найбільшого конкурента, Крюківський завод, через невідповідність однієї з деталей “крюківських” вагонів тендерним умовам – і таким чином прибрала з конкурсу Крюківський завод. Після цього “Максмед” оскаржила цілу низку тендерів Укрзалізниці, через що були заблоковані закупівлі вагонів на суму близько 8 мільярдів гривень. “Економічна правда” з’ясувала, що масові оскарження тендерів почались, коли «Максмед Інтернешнл» було перереєстровано на Юлію Павліченко.
Усього у 2017 році “Максмед” подала 157 скарг на закупівлі, в основному – закупівлі Укрзалізниці, причому VoxUkraine дослідив, що вона незвичайно часто не брала потім участі в оскаржуваних тендерах і дійшов висновку, що дії компанії можна трактувати, як саботаж.
Штучне обмеження конкуренції
Після впровадження УЗ спеціальної атестації компаній, які можуть постачати УЗ мастильні матеріали, стала однією з двох компаній, які отримали потрібний для роботи допуск. Другу компанію, “Агрінол”, пов’язують з екснардепом, громадянином росії Олександром Пономарьовим (Воля Народу).
Потреби «Укрзалізниці» у мастильних матеріалах у 2018 році повністю забезпечили компанії з орбіти двох згаданих бізнес-груп: «агрінолівці» поставили залізниці 7,941 тис тонн, фірми з групи «Трейд коммодіті» — 7,861 тис тонн. Бо отримання цих допусків УЗ заблокувала всім, окрім двох згаданих груп. Та ж сама практика тривала у 2019 році, тобто після президентства Петра Порошенка. Зокрема, УЗ замовила у компаній «Міроіл» та «Торум» ще 1197 тонн олив виробництва заводів «Агрінол» і КСМ на 53 млн грн.
Схожа схема працювала у Міноборони. Умови тендерів на постачання олив певної марки у військовому відомстві прописані тільки під одну компанію — «Агрінол», але «комоди» заробляли, продаючи міністерству продукцію «Агрінолу».
Ця монополія у поставках призводила до виходу з ладу танкових двигунів. У 2018 році відповідна справа розслідувалася СБУ. За даними слідства, посадові особи Міністерства оборони України, «діючи з відома та за попередньою змовою з представниками спеціальних і розвідувальних органів російської федерації та суб’єктами господарювання», починаючи з 2016 року, закуповували для потреб Збройних сил України моторне мастило для танкових двигунів із моторно-експлуатаційними властивостями неналежної якості. Про співпрацю постачальників з ФСБ розповідав з трибуни ВРУ нардеп Сергій Соболєв, який зазначав, що, коли СБУ викрила цю аферу, 27 січня 2017 року у Слов’янську згорів склад із 350 тоннами цього мастила.
Зрив тендерів у змові із медведчуківцями за допомогою АМКУ і судів
У 2019-2020 роках змінилася влада, у тендери стали потрапляти нові гравці, а держпідприємства вели себе обережно і прагнули не йти на явні договорняки з учасниками.
І Якубовський застосував нову тактику – зрив «неправильних» торгів за допомогою позовів до судів та скарг в АМКУ. Дуже швидко була знайдена спільна мова зі структурами Медведчука – Глуско, Протон енерджі та Корнет Холдінг, новим постачальником мастил для УЗ.
Лише за допомогою АМКУ за скаргами медведчуківців та «комодів» (Торум, Август Пром та інших) у 2019-2020 роках було зірвано три чверті тендерів Укрзалізниці. Із запланованих торгів на суму 66 млн грн, відбулося торгів лише на 149 млн грн, що викликало дефіцит палива та порушення роботи державної компанії.
Комоди за ініцативою Якубовського під ці цілі купили собі аж цілу заступницю голови АМКУ – Наталю Буроменську (звільнена наказом президента у жовтні 2021) та суддю Євгена Аблова, одіозного навіть для української судової системи персонажа, власника «золотого» Порше та заступника легендарного голови ОАСК Павла Вовка. Варто зазначити, що Аблов дуже дорогий суддя, але об’єми фінансування були такими, що Євген Валерійович буквально жалів себе та проводив засідання для «друга Влада» навіть уночі.
Бодяжне паливо й ухиляння від сплати податків
Чи не найскандальніша сторінка у діяльності «комодів» та Якубовського, адже поставками «бодяги» державним підприємствам вони не просто завдавали економічної шкоди державі, а свідомо здійснювали диверсію проти обороноздатності України, навмисне нищили її стратегічні підприємства, працюючи в інтересах держави-агресора.
Головне слідче управління Нацполіції у межах кримінального провадження № 42015000000000717 встановило, що у 2015-2016 роках компанії з групи «Трейд Коммодіті» під виглядом бензинів марок А-80, А-92, А-95 і дизельного палива ділки продавали «суміші нафтових фракцій, які містять небезпечні хімічні речовини». У переліку фігурували 4 постачальника палива для «Трейд коммодіті» – ТОВ «Укр Петрол», ТОВ «Елемент Нафта», ТОВ «Західна нафтогазова компанія» і ТОВ «Алекспром». «Бодягу» готували на території ДП «НВО Павлоградський хімічний завод» (ПХЗ)», де шахраї розгорнули незаконний нафтопереробний цех. Низькоякісне паливо за готівку продавали низці підприємств, серед яких окремо зазначено ТОВ «Трейд Комодіті» «які шляхом штучного підвищення якості пального на тіньових базах, шахрайським шляхом реалізують низькоякісне паливо, видаючи його за продукцію, яка відповідає стандартам». А кінцевим покупцем палива були ДП «Південна залізниця», «Південно-Західна залізниця» та «Львівська залізниця».
Упродовж усього періоду свого існування «комоди» не соромилися поставляти «бодягу» органам, від яких залежить національна безпека – Укрзалізниці, Міноборони, Держрезерву.
Зокрема, у 2017 році керівник Держрезерву Вадим Мосійчук повідомляв про конфлікт із «Трейд коммодіті» через поставку неякісного палива. Конфлікт був пов’язаний із тим, що поставлений бензин через два тижні почав розшаровуватися в резервуарах.
У 2019 році розслідування ДФС встановило, що у 2018 – 2019 рр. до України імпортували паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин, паливо для реактивних двигунів авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1, базову оливу) із заниженням митних платежів. Нафтопродукти змішували і вже фальсифіковані продавали підприємствам за завищеними цінами.
За даними слідчих, у злочинній діяльності брали участь ТОВ «Ферст Груп» (яке поставило Міноборони бензину того ж року на 0,5 млрд грн), ТОВ «Софт Оіл», ТОВ «Фірма «Фідея», «Торум», ТОВ «Голд – Сістем», ТОВ «Август Пром», ТОВ «Оптімус Конекшн», ТОВ «Ітіолі», ТОВ «Скайторг», ТОВ «Мета Оіл» та ТОВ «Мерген» — тобто, всі керовані Якубовським структури «комодів».
Слідчі вважали, що така схема є прикриттям імпорту до України дизельного пального під виглядом авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1 замість іншого підакцизного товару – дизельного палива, ставка податку якого значно вища. Номенклатура авіаційного палива до кінця 2018 р. підлягала розмитненню за ставкою акцизного податку – 21 євро за 1000 літрів. При цьому ставка акцизу на дизельне пальне складала 139,5 євро за 1000 л. А поставки базової оливи, яка не відноситься до підакцизного товару, взагалі не оподатковуються акцизним податком.
Тобто була створена схема космічного прибутку лише на ухиленні від сплати акцизу: купити авіаційний керосин та базову оливу, змішати у пропорції 85% до 15%, продати державі як дизпаливо. Профіт. Саме так діяли комоди протягом всього періоду свого існування. Що характерно – після виходу на сцену медведчуківських – керосин та олива закупалася в Роснефті, поставлялася в Олешки Херсонської області, бодяжилася на нафтобазах у Кривому Розі, Херсоні, Олешках.
Хто покараний? Власне, ніхто
У 2018 році НАБУ завершило досудове розслідування. Винними призначили:
— заступника Міністра оборони Ігоря Павловського,
— директора та працівника відділу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони,
— посадову особу Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони,
— фактичного власника «Трейд Коммодіті”.
У 2019 році НАБУ висунуло звинувачення щодо цього тендеру посадовцям Міноборони та “Трейд Коммодіті”.
Також у 2019 році Андрій Адамовський дав інтерв’ю “Економічній Правді”, у якому заявив, що є лише інвестором “Трейд Коммодіті”, а кінцевими бенефіціарами компанії є “группа молодых ребят”, імена яких він називати відмовився.
Проллємо світло на це питання. Молоді рєбята – це Влад Якубовський.
Усе спочатку
Попри запевнення пана Адамовського, що «Трейд Коммодіті» – так би мовити «всьо» — це не так. І справа не тільки у скрученому ПДВ Міноборони. У Владика Якубовського великі плани на життя.
Він планує вийти на ринок авіазаправок під брендом SKY Avia. Про це свідчить заявка групи на реєстрацію торгової марки на сайті ДП «Український інститут інтелектуальної власності» Укрпатент).
Заявку на вихід на ринок авіазаправок подали від імені ТОВ «Нафта Кепітал Груп» (Київ). Зазначене товариство – власник торгової марки SKY для роботи АЗС та ресторанів Roadhouse у Дніпрі та Кам’янському. Фірма також орендує земельну ділянку, де розташовані міні-НПЗ групи у Кам’янському. Згідно із заявкою, торговий знак SKY Avia буде використаний при «технічному обслуговуванні та заправці паливом літаків».
Можна навіть не сумніватися, що продукт буде «фірмової» якості, і це вже пряма загроза національній безпеці. Оскільки паливо буде для української бойової авіації. Тож закликаємо СБУ не схибити у пошуку «молодих рєбят».
