У документах Епштейн постає не просто кримінальним злочинцем чи посередником елітних збочень, а оператором масштабної “медової пастки”, яка, за твердженнями з розвідувального середовища, працювала в інтересах іноземних спецслужб — насамперед Росії/КДБ, а також, імовірно, Ізраїлю.
У цьому контексті принципово змінюється головна тема обговорення: йдеться вже не лише про моральну деградацію політиків чи бізнесменів, а про інструмент геополітичного впливу, компрометації та шантажу. Масовість згадок Росії та Москви у файлах, а також регулярна поява імені Володимира Путіна в документах, різко контрастує з попередніми спробами звести всю історію до внутрішнього американського скандалу.
Таким чином, досьє Епштейна дедалі більше виглядає не як “справа про секс і гроші”, а як епізод довготривалої спецоперації, в якій сексуальне насильство і торгівля людьми використовувалися як інструмент вербування, збору компромату і впливу на західні еліти. У цій логіці багато з того, що раніше виглядало як хаотичні збочення, починає складатися в холодну, раціональну схему.
Саме тому увага поступово зміщується: з персональної відповідальності окремих фігурантів — до ролі держави, спецслужб і міжнародних мереж впливу, де Росія постає не периферійним фоном, а одним із ключових бенефіціарів цієї темної інфраструктури.




