Ціна страху: як сталінська система карала власних солдатів під час війни

Під час німецько-радянської війни 1941–1945 років радянська влада застосовувала масштабний репресивний апарат не лише проти ворога, а й проти власних військових. Каральна система Червоної армії включала військові трибунали, позасудові страти, штрафні батальйони та загороджувальні загони.

За даними військових архівів, упродовж війни радянські трибунали засудили близько 2,5 мільйона осіб. Із них понад 284 тисячі військовослужбовців отримали смертний вирок, а приблизно 158 тисяч були розстріляні. Частину вироків виконували негайно, без можливості оскарження.

Читайте також:  Пам'яті киян, які загинули від радянських бомб

Окремо існувала практика позасудових страт. Командування, особливі відділи НКВС та загороджувальні загони нерідко розстрілювали людей «на місці» — без слідства і суду. Найчастіше приводом ставали звинувачення у дезертирстві, боягузтві, самовільному відступі, здачі в полон або «антирадянській агітації».

Точну кількість таких страт встановити неможливо. Значна частина документів НКВС була знищена або ніколи не вносилася до офіційної звітності. Через це історики можуть говорити лише про приблизні масштаби репресій.

Одним із символів цієї системи стали штрафні батальйони. Туди направляли засуджених військових і офіцерів, часто — на найбільш небезпечні ділянки фронту. Втрати серед штрафників були надзвичайно високими, особливо під час фронтальних атак, які пізніше отримали назву «м’ясних штурмів».

Ще одним інструментом контролю були загороджувальні загони. Їх створювали для недопущення паніки та відступу військ. Фактично вони виконували роль каральних підрозділів у тилу власної армії, затримуючи або розстрілюючи солдатів, які залишали позиції.

Масштаби їхньої діяльності демонструє статистика лише за короткий період: із 1 серпня по 15 жовтня 1942 року загороджувальні загони затримали понад 140 тисяч військовослужбовців. Частину з них було розстріляно, інших — відправлено до штрафних рот і батальйонів.

Репресивна система сталінського режиму трималася не лише на пропаганді, а й на страху. Для багатьох радянських солдатів небезпека існувала не тільки попереду — на лінії фронту, а й позаду, де діяли власні каральні структури.

Чехословацький корпус проти більшовиків: початок великої Громадянської війни

17 травня 1918: повстання, яке розірвало радянську Росію

17 травня 1918 року по дорозі на Далекий Схід повстав Чехословацький корпус, що дало початок повномасштабній Громадянській війні у радянській Росії.
Передісторія цих подій криється ще в царських часах та Першій світовій. Перші чехословацькі військові формування у складі російської армії створили на початку Першої світової війни. Собі метою вони ставили визволення Чехословаччини зі складу Австро-Угорської імперії. І війна проти Австро-Угорщини в складі армії Росії здавалася шансом досягти мети. Поступово формування поповнювалося військовополоненими, які виявили бажання перейти на бік Антанти. Після Лютневої революції 1917 року в Росії чехословацькі формування продовжили воювати. Ба більше – у вересні 1917-го з них сформували окремий Чехословацький корпус із двох дивізій та запасної бригади.

Однак після Жовтневого перевороту нова “влада рад” почала шукати шляхи завершення війни. Згодом вона підписала сепаратний Брестський мир із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож становище чехословацького корпусу відчутно ускладнилося. У результаті досягли домовленості про приєднання військових до французької армії – для продовження боротьби проти Австро-Угорщини за визволення своєї батьківщини. Радянська влада погодилася випустити чехословацьке військо – але не суходолом до Європи, а морським шляхом – аж через Тихий океан.

Норвезьку верхівку розслідують за співучасть у геноциді в Газі

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

СОНЯЧНА ЕНЕРГЕТИКА В ЄВРОПІ НАСТІЛЬКИ ПОШИРЕНА, ЩО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ ВИТРАЧАЄТЬСЯ МАРНО

На сонячній електростанції Vattenfall у німецькій землі Мекленбург-Передня Померанія встановлено понад 146 000 модулів.

За останнє десятиліття в Європі було встановлено сотні мільйонів сонячних панелей, що перетворило сонячну енергетику на найбільше джерело електроенергії в регіоні в літні місяці. Але система навколо неї не встигла розвинутися такими ж темпами.

Рекордні обсяги електроенергії марнуються через те, що електромережі не здатні впоратися зі стрибком генерації: у найближчі місяці може бути втрачено близько 40 терават-годин електроенергії.

Надлишок сонячної генерації штовхає ціни на електроенергію значно нижче нуля у пікові сонячні години, що зменшує прибутковість виробників і змушує їх зупиняти станції. У результаті споживачі можуть фактично платити двічі — за субсидії та за компенсації виробникам.

Європа зіткнулася з неочікуваною проблемою «надто успішної» зеленої енергетики: сонячних панелей стало так багато, що електромережі не встигають справлятися з обсягами генерації, пише Поштівка.

Цієї весни Німеччина, Франція та Велика Британія вже побили рекорди із сонячної генерації, але надлишок енергії призводить до від’ємних цін на електроенергію та масових відключень сонячних електростанцій. 

У найближчі місяці в ЄС можуть марно втратити близько 40 ТВт·год електроенергії — цього вистачило б, щоб цілий рік забезпечувати Великий Лондон.

Проблема вже б’є по інвесторах:

✔Прибутковість сонячних проєктів падає, а будівництво нових станцій починає сповільнюватися.

✔Причина — не нестача панелей, а відставання інфраструктури: електромереж і систем накопичення енергії.

❗️Тепер Європі потрібні не лише нові сонячні електростанції, а й масштабні інвестиції в акумулятори та модернізацію мереж. Інакше чиста енергія й надалі буквально «згорятиме в повітрі».

The Las Rozas solar park near Seville, Spain. 

Агровольтаїка — спільне використання земель для сонячної енергетики та сільського господарства. 
Сонячні панелі встановлюються на пасовищах, що дозволяє одночасно виробляти чисту електроенергію та використовувати землю для випасу худоби (овець або великої рогатої худоби).
Переваги для тварин: Тварини отримують природний тінь від панелей, що захищає їх від перегріву, а також зберігається вологість ґрунту.
Економічна вигода: Власники землі можуть отримувати дохід як від виробництва електроенергії, так і від оренди землі під випас, що часто перевищує дохід від традиційного землеробства.

Шокуючі факти. Хто фінансував і привів Гітлера в Німеччині до абсолютної влади

Адольф Гітлер

Зазвичай, коли говорять про причини приходу до влади Адольфа Гітлера, згадують про його видатний ораторський дар, харизматичність, політичну волю та інтуїцію, важку економічну ситуацію в Німеччині після поразки у Першій світовій війні, образу німців через принизливі умови Версальського миру, але насправді все це — лише другорядні передумови, які сприяли його сходженню на вершину політичного Олімпу.

Без регулярного, серйозного фінансування його руху, оплати низки дорогих заходів, які зробили Німецьку національну соціалістичну робітничу партію (у німецькій транскрипції НСДАП) популярною, нацисти ніколи б не досягли вершин влади, залишившись одним із десятків подібних рухів місцевого значення. Для тих, хто серйозно досліджував і досліджує феномен національного соціалізму та фюрера, це факт.

Головними спонсорами Гітлера та його партії виступили фінансисти Великої Британії та Сполучених Штатів. Від самого початку Гітлер був «проєктом». Енергійний фюрер був інструментом для об’єднання Європи проти Радянського Союзу, а також вирішувалися й інші важливі завдання: так проходили полігонні випробування «Нового світового порядку», який планували поширити на всю планету.

Читайте також:  Євреї: комуністи і сіоністи

Спонсорували Гітлера і німецькі фінансово-промислові кола, пов’язані зі світовим фінансовим інтернаціоналом. Серед спонсорів Гітлера був Фріц Тіссен (старший син промисловця Августа Тіссена), який ще з 1923 року надавав значну матеріальну підтримку націонал-соціалістам, а у 1930 році публічно підтримав Гітлера. У 1932 році він входив до групи фінансистів, промисловців і землевласників, які вимагали від рейхспрезидента Пауля фон Гінденбурга призначити Гітлера рейхсканцлером.

Навіщо сепаратистські медіа Одещини поширюють російські брехні про «бессарабську» історію

Недобитки "Бессарабской народной республики" ніяк не можуть змиритися зі своєю поразкою в 2015 році і продовжують дурити людей щодо так званої "Бессарабії", пише Ізмаїл-онлайн.

 

Історія дуже проста:

Російська імперія у 1812 році анексувала частину Молдавського князівства між річками Прут і Дністер і в 1815 році назвала її Бесарабською областю (Бессарабією), хоча перед анексією цю частину князівства місцеве населення і взагалі ніхто так не називав. Тобто це чисто російська новостворена назва.

 

В 1917 році Російська імперія розвалилася і штучно розділений молдавський народ демократичним шляхом возз'єдналася з матір'ю-батьківщиною Румунією. Причому російську імперську назву "Бессарабия" для цього регіону румуни відкинули.

* * *

Фотографія 2-ї сторінки секретного додаткового протоколу до Договору про ненапад між Німеччиною та СРСР, відомого як Пакт Молотова-Ріббентропа.

Документ було підписано 23 серпня 1939 року в Москві представниками урядів СРСР (В. Молотов) та Німеччини (Й. фон Ріббентроп).

Цей протокол передбачав розмежування сфер інтересів у Східній Європі, зокрема інтерес СРСР до Бессарабії та політичну незацікавленість Німеччини в цьому регіоні.

Умови договору вимагали від обох сторін зберігати цей документ у суворій таємниці.

 

Втім новостворена імперія СРСР, якою правили більшовики, не змирилася із втратою Бессарабської губернії. На їх картах і в підручниках ця територія центром в Кишиневі позначалася як окупована Румунією. Так само вона називалася і в пакті Молотова-Ріббентропа про розділ Румунії, яким гітлерівська Німеччина визнала так звану «Бессарабію» сферою впливу СРСР, давши згоду на її окупацію.

"Ви програєте": Келлог звернувся з "посланням" до Москви і нагадав про втрати армії Путіна в Україні

Keith Kellogg

Росія програє  війну проти України, навіть якщо у Кремлі впевнені у зворотньому. Свідченням цього є той факт, що російських військ немає ані у Києві, ані на правому березі Дніпра, а втрати окупантів незабаром сягнуть 1,5 млн.

Тож Росія має сісти за стіл переговорів, переставши вдавати, що спроможна окупувати всю Україну. Про це заявив колишній спецпредставник президента США Дональда Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог в ефірі Fox News.

Росія програє війну проти України

В ефірі головного прореспубліканського телеканалу Келлог відзначив, що за час війни з Росією Україна та її військо проявили себе просто блискуче. Попри те, що Україна поступається Росії за всіма параметрами, починаючи від розмірів території та чисельності населення – до кількості озброєнь і ресурсів, зокрема й економічних – РФ так і не змогла окупувати не те що всю нашу державу, а навіть її третину.

"Ви програєте": Келлог звернувся з "посланням" до Москви і нагадав про втрати армії Путіна в Україні

"Якби Росія справді перемагала, то це було б по той бік Дніпра, у Харкові, у Києві. Це не так. Моє послання Москві просте: ви не перемагаєте, ви програєте", – заявив Келлог.

Територіальні "здобутки" агресора – мізерні у порівнянні з ціною, яку за них заплатила РФ. Через безрозсудне рішення Володимира Путіна розпочати війну, Росія, за різними оцінками, вже втратила від 1,2 до 1,4 млн людей вбитими та пораненими. Десятирічна війна в Афганістані, при цьому,  всьому СРСР коштувала втрати 18 тисяч солдатів – і ці втрати змусили радянське керівництво забиратися звідти.

Путін же брати приклад з керівництва СРСР не поспішає – і продовжує вбивати своїх солдатів об добре укріплені українські позиції на Донеччині, вважає Келлог.

Колишній спецпредставник Трампа також висловився про можливі переговори. На його думку, Європа має брати у них активну участь, адже російсько-українська війна – це, передусім, європейське питання.

Водночас він попередив: якщо Україна здасть оборонні позиції на Донбасі, це відкриє ворогу шлях углиб країни – аж до Києва.

"Росії слід перестати вдавати, що вона може взяти решту, і почати переговори щодо того, що вона насправді може утримувати", – наголосив Келлог.