1. Коли вчора мексиканська армія вбила лідера картелю CJNG («Нове покоління Халіско»), організація негайно перекрила дороги, атакувала аеропорти й паралізувала цілі регіони країни. Банди так не поводяться. Так поводяться держави, яким оголосили війну. CJNG контролює податки, суди, поліцію, соціальні виплати, насильство на своїх територіях, пропагує себе в соцмережах. Це не «майже держава», це держава іншого типу. Мексику часто називають failed state — країною, де держава зруйнувалася. Це неправда. Держава працює, просто поряд із нею працює інша. Картелі не заповнюють вакуум влади — вони конкурують за владу. Це принципово різні речі: у першому випадку зовнішньому чи внутрішньому стабілізуючому агенту потрібна «допомога слабким», у другому — боротьба з альтернативним сувереном.
2. «Сто років самотності» — не роман, а політичний підручник. Полковник Буендіа починав війну за справедливість, став владою, втратив сенс, розв’язав наступну війну, його нащадки повторили все спочатку. Макондо щоразу згорало й відбудовувалося з тими самими людьми на тих самих місцях. Механізм, за якого структура влади відтворює себе незалежно від того, хто її займає. El Mencho убитий. CJNG живе. Наступний El Mencho вже є. Так звана kingpin-strategy застосовується десятиліттями з одним результатом: лідер помирає, насильство зростає, з’являється новий лідер нового бренду. Макондо ніколи не закінчується.






