За атакою на Єрмака стоять соросята, які готують Зеленському удар у спину

Гучне кримінальне переслідування колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака перейшло на новий етап. Після того як 11 травня НАБУ та САП вручили ексчиновнику підозру в легалізації 460 мільйонів гривень на елітному будівництві під Києвом, Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак уже 18 травня за Андрія Єрмака було внесено призначену судом заставу в розмірі 140 мільйонів гривень, кошти на яку збирали буквально «всім світом» із залученням відомих публічних осіб. Паралельно в медіапросторі продовжують активно обговорювати так звані «плівки Міндіча», що розкривають кулуарні деталі цієї справи, та демонстративне дистанціювання від процесу президента Володимира Зеленського, який звільнив Єрмака ще в листопаді минулого року.

Журналісти попросило прокоментувати цю інформацію відомого українського політолога, голову «Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова, поставивши йому запитання про те, що чекає на екс-голову ОП далі і чи не є все, що відбувається, звичайним політичним шоу:

— Все серйозно, але елементи шоу, звісно, будуть присутні. Відбувається те, що й мало відбутися. Я вже про це говорив, зі мною сперечалися, коли я стверджував, що Єрмак створив бек-офіс і, як і раніше, підтримує зв’язок із президентом. Я казав: «Хлопці, це питання часу». Оскільки в системі української влади та політики втрата формального статусу рано чи пізно призводить до втрати політичного впливу. Ось у випадку з Єрмаком це й сталося.

Українські грантові активісти перетворили "боротьбу за справедливість" на постійний бізнес, – звіт USA Armada Network

Американська мережа Armada Network дорікнула українським грантовим активістам у маніпуляціях, конфлікті інтересів і перетворенні реформ на джерело постійного заробітку. Звіт організації представив в Європейському парламенті колишній конгресмен США Грегг Гарпер. Про це повідомив адвокат, представник Національної Асоціації адвокатів України Олександр Черних.

"5 лютого 2026 року в залі Європарламенту відбулася презентація звіту американської мережі Armada Network. Документ представив колишній конгресмен США Грегг Гарпер. У звіті йдеться про викривлення фактів, маніпуляції та системний тиск на адвокатуру з боку так званих "професійних активістів" і частини чиновників Міністерства юстиції.

Читайте також:  Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7?

За його словами, в Armada Network констатують, що в Україні сформувалася ціла індустрія, яка фінансово залежить від наявності проблем у державі.

Ціна страху: як сталінська система карала власних солдатів під час війни

Під час німецько-радянської війни 1941–1945 років радянська влада застосовувала масштабний репресивний апарат не лише проти ворога, а й проти власних військових. Каральна система Червоної армії включала військові трибунали, позасудові страти, штрафні батальйони та загороджувальні загони.

За даними військових архівів, упродовж війни радянські трибунали засудили близько 2,5 мільйона осіб. Із них понад 284 тисячі військовослужбовців отримали смертний вирок, а приблизно 158 тисяч були розстріляні. Частину вироків виконували негайно, без можливості оскарження.

Читайте також:  Пам'яті киян, які загинули від радянських бомб

Окремо існувала практика позасудових страт. Командування, особливі відділи НКВС та загороджувальні загони нерідко розстрілювали людей «на місці» — без слідства і суду. Найчастіше приводом ставали звинувачення у дезертирстві, боягузтві, самовільному відступі, здачі в полон або «антирадянській агітації».

Точну кількість таких страт встановити неможливо. Значна частина документів НКВС була знищена або ніколи не вносилася до офіційної звітності. Через це історики можуть говорити лише про приблизні масштаби репресій.

Одним із символів цієї системи стали штрафні батальйони. Туди направляли засуджених військових і офіцерів, часто — на найбільш небезпечні ділянки фронту. Втрати серед штрафників були надзвичайно високими, особливо під час фронтальних атак, які пізніше отримали назву «м’ясних штурмів».

Ще одним інструментом контролю були загороджувальні загони. Їх створювали для недопущення паніки та відступу військ. Фактично вони виконували роль каральних підрозділів у тилу власної армії, затримуючи або розстрілюючи солдатів, які залишали позиції.

Масштаби їхньої діяльності демонструє статистика лише за короткий період: із 1 серпня по 15 жовтня 1942 року загороджувальні загони затримали понад 140 тисяч військовослужбовців. Частину з них було розстріляно, інших — відправлено до штрафних рот і батальйонів.

Репресивна система сталінського режиму трималася не лише на пропаганді, а й на страху. Для багатьох радянських солдатів небезпека існувала не тільки попереду — на лінії фронту, а й позаду, де діяли власні каральні структури.

Чехословацький корпус проти більшовиків: початок великої Громадянської війни

17 травня 1918: повстання, яке розірвало радянську Росію

17 травня 1918 року по дорозі на Далекий Схід повстав Чехословацький корпус, що дало початок повномасштабній Громадянській війні у радянській Росії.
Передісторія цих подій криється ще в царських часах та Першій світовій. Перші чехословацькі військові формування у складі російської армії створили на початку Першої світової війни. Собі метою вони ставили визволення Чехословаччини зі складу Австро-Угорської імперії. І війна проти Австро-Угорщини в складі армії Росії здавалася шансом досягти мети. Поступово формування поповнювалося військовополоненими, які виявили бажання перейти на бік Антанти. Після Лютневої революції 1917 року в Росії чехословацькі формування продовжили воювати. Ба більше – у вересні 1917-го з них сформували окремий Чехословацький корпус із двох дивізій та запасної бригади.

Однак після Жовтневого перевороту нова “влада рад” почала шукати шляхи завершення війни. Згодом вона підписала сепаратний Брестський мир із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож становище чехословацького корпусу відчутно ускладнилося. У результаті досягли домовленості про приєднання військових до французької армії – для продовження боротьби проти Австро-Угорщини за визволення своєї батьківщини. Радянська влада погодилася випустити чехословацьке військо – але не суходолом до Європи, а морським шляхом – аж через Тихий океан.

Норвезьку верхівку розслідують за співучасть у геноциді в Газі

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

СОНЯЧНА ЕНЕРГЕТИКА В ЄВРОПІ НАСТІЛЬКИ ПОШИРЕНА, ЩО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ ВИТРАЧАЄТЬСЯ МАРНО

На сонячній електростанції Vattenfall у німецькій землі Мекленбург-Передня Померанія встановлено понад 146 000 модулів.

За останнє десятиліття в Європі було встановлено сотні мільйонів сонячних панелей, що перетворило сонячну енергетику на найбільше джерело електроенергії в регіоні в літні місяці. Але система навколо неї не встигла розвинутися такими ж темпами.

Рекордні обсяги електроенергії марнуються через те, що електромережі не здатні впоратися зі стрибком генерації: у найближчі місяці може бути втрачено близько 40 терават-годин електроенергії.

Надлишок сонячної генерації штовхає ціни на електроенергію значно нижче нуля у пікові сонячні години, що зменшує прибутковість виробників і змушує їх зупиняти станції. У результаті споживачі можуть фактично платити двічі — за субсидії та за компенсації виробникам.

Європа зіткнулася з неочікуваною проблемою «надто успішної» зеленої енергетики: сонячних панелей стало так багато, що електромережі не встигають справлятися з обсягами генерації, пише Поштівка.

Цієї весни Німеччина, Франція та Велика Британія вже побили рекорди із сонячної генерації, але надлишок енергії призводить до від’ємних цін на електроенергію та масових відключень сонячних електростанцій. 

У найближчі місяці в ЄС можуть марно втратити близько 40 ТВт·год електроенергії — цього вистачило б, щоб цілий рік забезпечувати Великий Лондон.

Проблема вже б’є по інвесторах:

✔Прибутковість сонячних проєктів падає, а будівництво нових станцій починає сповільнюватися.

✔Причина — не нестача панелей, а відставання інфраструктури: електромереж і систем накопичення енергії.

❗️Тепер Європі потрібні не лише нові сонячні електростанції, а й масштабні інвестиції в акумулятори та модернізацію мереж. Інакше чиста енергія й надалі буквально «згорятиме в повітрі».

The Las Rozas solar park near Seville, Spain. 

Агровольтаїка — спільне використання земель для сонячної енергетики та сільського господарства. 
Сонячні панелі встановлюються на пасовищах, що дозволяє одночасно виробляти чисту електроенергію та використовувати землю для випасу худоби (овець або великої рогатої худоби).
Переваги для тварин: Тварини отримують природний тінь від панелей, що захищає їх від перегріву, а також зберігається вологість ґрунту.
Економічна вигода: Власники землі можуть отримувати дохід як від виробництва електроенергії, так і від оренди землі під випас, що часто перевищує дохід від традиційного землеробства.

Шокуючі факти. Хто фінансував і привів Гітлера в Німеччині до абсолютної влади

Адольф Гітлер

Зазвичай, коли говорять про причини приходу до влади Адольфа Гітлера, згадують про його видатний ораторський дар, харизматичність, політичну волю та інтуїцію, важку економічну ситуацію в Німеччині після поразки у Першій світовій війні, образу німців через принизливі умови Версальського миру, але насправді все це — лише другорядні передумови, які сприяли його сходженню на вершину політичного Олімпу.

Без регулярного, серйозного фінансування його руху, оплати низки дорогих заходів, які зробили Німецьку національну соціалістичну робітничу партію (у німецькій транскрипції НСДАП) популярною, нацисти ніколи б не досягли вершин влади, залишившись одним із десятків подібних рухів місцевого значення. Для тих, хто серйозно досліджував і досліджує феномен національного соціалізму та фюрера, це факт.

Головними спонсорами Гітлера та його партії виступили фінансисти Великої Британії та Сполучених Штатів. Від самого початку Гітлер був «проєктом». Енергійний фюрер був інструментом для об’єднання Європи проти Радянського Союзу, а також вирішувалися й інші важливі завдання: так проходили полігонні випробування «Нового світового порядку», який планували поширити на всю планету.

Читайте також:  Євреї: комуністи і сіоністи

Спонсорували Гітлера і німецькі фінансово-промислові кола, пов’язані зі світовим фінансовим інтернаціоналом. Серед спонсорів Гітлера був Фріц Тіссен (старший син промисловця Августа Тіссена), який ще з 1923 року надавав значну матеріальну підтримку націонал-соціалістам, а у 1930 році публічно підтримав Гітлера. У 1932 році він входив до групи фінансистів, промисловців і землевласників, які вимагали від рейхспрезидента Пауля фон Гінденбурга призначити Гітлера рейхсканцлером.