Ліві пропагандистські інструменти

Під лівими пропагандистськими інструментами зазвичай мають на думці такі речі:

• Різноманіття, інклюзія (DEI) — подається як кадрова та культурна політика, що витісняє принцип меритократії й нав’язує квоти та ідеологічну лояльність.
• Політкоректність — механізм контролю мови, який обмежує допустимі формулювання і поступово звужує рамки публічної дискусії.
• Cancel culture (культура скасування) — суспільний і професійний тиск на тих, хто відхиляється від «правильної» позиції.
• Гендерна ідентичність і квір-теорія — інструмент перегляду традиційних норм статі й сім’ї через освіту, медіа та політику.
• Мультикультуралізм — ідея, що підриває домінування національної культури, замінюючи її набором рівнозначних культурних наративів.
• Критична расова теорія (CRT) — інтерпретація суспільства через призму системного пригнічення, яку праві вважають ідеологізацією освіти.
• Екологічний активізм (кліматична повістка) — розглядається як привід для розширення державного контролю над економікою і поведінкою громадян.
• Медіа та розважальна індустрія — фільми, серіали, новини як канали нормалізації потрібних ідей і образів.
• Освіта (університети, школи) — формування світогляду через навчальні програми, гуманітарні дисципліни й кампусну культуру.
• НУО та грантова мережа — фінансування активістів і проєктів, які просувають відповідний порядок денний.
• Фактчекінг і модерація контенту — інструменти, які праві часто трактують як вибіркову цензуру під виглядом боротьби з дезінформацією.

23 лютого 1918 року - день капітуляції Більшовицької Росії

23 лютого в радянській історичній традиції тривалий час подавалося як день «першої перемоги» Червоної армії під Нарвою та Псковом в 1918 році. 

Саме ця дата згодом стала основою для святкування Дня Червоної армії, а пізніше - «Дня защитника Отчизны» у сучасній фашистській Росії. Проте історичні документи свідчать про зовсім інше.

Насправді 23 лютого 1918 року керівництво Більшовицької Росії ухвалило рішення, яке по суті означало капітуляцію перед німецьким наступом. Того дня було прийнято ультиматум Німеччини, а вже 3 березня підписано Брестський мир, що закріпив значні територіальні втрати. 

Жодної переможної «битви під Нарвою» того дня не відбулося. Натомість більшовицькі загони відступали, не маючи ані належної організації, ані боєздатності для ефективного спротиву.

Рішення про створення Робітничо-селянської Червоної армії було ухвалене раніше в лютому 1918 року, як вимушений крок у відповідь на німецький наступ. Але станом на 23 лютого реальної армії ще не існувало — ні структуровано, ні організаційно, ні тим більше як сили, здатної вести бої. Відтак говорити про тогочасні «перемоги» є історично безпідставно.

Українофоб Булгаков - зброя гібридної війни росії проти України

Гібридну та інформаційну війну проти України фашистська росія почала вести одразу після путчу 1993 року.

Тому опір росіянам в цій війні має здійснюватись за принципами війни - жорстко і безкомпромісно.

 

Важливим компонентом війни проти українців є деструктивний проєкт "Булгаков", який здійснюється для матеріалізації міфу "Киев руssкий город".

 

Та істерика і сморід які ми спостерігаємо вже тиждень через демонтаж пам'ятника українофобу Булгакову - є класичним ворожим ІПСО.

 

Російська пропаганда називає протидію українців примушенню до Булгакова "знущанням над руssкімі в Україні", а самих українців "погромщиками".

ЯК ПРОТИСТОЯТИ ПРОПАГАНДІ

Читайте також: Ключові правила (принципи) пропаганди 

1. Зупиняй емоцію

Якщо повідомлення викликає страх, гнів, ненависть або ейфорію —
це перший сигнал пропаганди.
Емоція = вимкнений аналіз.

---

2. Став запитання «кому вигідно?»

Не «правда це чи ні», а:

• хто говорить?

• з якою метою?

• що я маю зробити після цього?

---

3. Не приймай простих відповідей на складні питання

Реальність складна.
Формули типу «все через них» або «єдине рішення» — майже завжди маніпуляція.

Ключові правила (принципи) пропаганди

1. Апеляція до емоцій, а не до логіки

Пропаганда звертається до страху, гніву, гордості, ненависті, образи, а не до раціонального аналізу фактів.
Емоція завжди випереджає аргумент.

Якщо людина відчуває — вона перестає перевіряти.

 

2. Спрощення складної реальності

Світ зводиться до примітивних схем:

• «ми — вони»

• «добро — зло»

• «жертви — вороги»

Будь-яка складність шкодить пропаганді.

 

3. Постійне повторення

Твердження стає «правдою» не тому, що воно істинне, а тому що його повторюють.

Брехня, повторена тисячу разів, сприймається як очевидність.

 

4. Створення образу ворога

Обов’язковий елемент:

• ворог персоніфікується;

• ворог дегуманізується;

• ворогу приписують усі проблеми.

Це знімає відповідальність із власної системи.

 

5. Апеляція до колективної ідентичності

Пропаганда говорить не з індивідом, а з масою:

• «народ»

• «більшість»

• «справжні»

Індивідуальне мислення подається як зрада.

 

6. Імітація очевидності

Використовуються формули:

• «всім зрозуміло»

• «кожен знає»

• «очевидний факт»

Щоб у людини не виникло бажання ставити питання.

 

7. Підміна понять

Слова змінюють значення:

• агресія → «захист»

• окупація → «визволення»

• цензура → «відповідальність»

Мова — ключова зброя пропаганди.

 

8. Вибірковість фактів

Факти не вигадують — їх відбирають:

• незручні замовчуються;

• потрібні перебільшуються;

• контекст зникає.

   

9. Апеляція до авторитету

Не «це правда», а:

• «так сказав лідер»

• «так кажуть експерти»

• «так думають великі»

Авторитет замінює аргумент.

 

10. Моральне виправдання будь-чого

Якщо мета «вища», дозволено все:

• насильство,

• брехню,

• злочини.

Мораль застосовується вибірково.

 

11. Створення відчуття загрози

Пропаганда живе в режимі:

• «зараз»

• «терміново»

• «інакше буде катастрофа»

Страх паралізує критичне мислення.

 

12. Псевдоплюралізм

Дозволяється «дискусія», але:

• лише між дозволеними позиціями;

• межі обговорення суворо окреслені.

Справжня альтернатива виключається.

 

13. Емоційна заразність

Пропаганда поширюється через:

• обурення,

• приниження,

• колективну образу.

Вона розрахована на передачу «з рук у руки».

 

14. Знецінення критиків

Критик — не опонент, а:

• «ворог»,

• «проплачений»,

• «зрадник»,

• «ненормальний».

Це дозволяє не відповідати на аргументи.

 

15. Ілюзія добровільної згоди

Людині здається, що вона сама дійшла висновку, хоча шлях був ретельно спрямований.

 

Узагальнення

Пропаганда — це не переконання, а формування емоційного рефлексу.
Не думати — а відчувати. Не аналізувати — а реагувати.

Комплекс жертви "хороших росіян"

У цьому тексті під терміном "хороші росіяни" я маю на увазі не всіх громадян Росії чи осіб російського походження, а окремих публічних діячів – письменників, митців, інтелектуалів, які, попри задекларовану антивоєнну позицію, у своїх висловлюваннях або творах використовують риторику, що фактично знімає або пом’якшує відповідальність Росії як держави-агресора, а також колективну відповідальність російського суспільства. Цей термін застосовується суто як публіцистичний маркер для позначення конкретних публічних позицій, наративів і риторичних стратегій, а не як оцінка чи характеристика будь-кого за національністю, походженням або особистими якостями.

Якось після роботи я зайшла до місцевого німецького супермаркету. У відділі преси, поміж газет і журналів, звернула увагу на один психологічний журнал німецькою – психологія мене давно цікавить, тож вирішила його придбати. Вдома заварила чай і взялася до читання. Я натрапила на статтю, присвячену третім роковинам російсько-української війни, а саме – ролі воєнних міфів.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну я опинилася в Німеччині. Спершу тривалий час жила під одним дахом із німецькою родиною, тому з власного досвіду бачу, які наративи переважають у ставленні німців до війни та до росіян. За час перебування тут я втратила кількох друзів-німців через розбіжності в поглядах на російську політику, культуру та відповідальність народу Росії. Тому стаття в журналі мене глибоко зачепила – і я надіслала до редакції листа з критикою її змісту.

Стаття в психологічному журналі – справа рук "хороших росіян", адже в ній фігурує коментар однієї з них – популярної тут російської письменниці Марії Степанової, яка мешкає в Німеччині. Цієї весни вона брала участь у літературному фестивалі "Литературни срещи" в Софії (Болгарія). У своєму коментарі Степанова говорить про "травматичний коридор" російської історії – коридор болю, який, на її думку, формує ментальність російського суспільства.

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

Эволюция системы национальной социалистической пропаганды в Германии

РАБОЧИЙ. ЛОБ. КУЛАК.
Выбирай фронтовика ГИТЛЕРА!
Плакат 1932 г.

Национальная социалистическая пропаганда представляет собой весьма сложную систему, отличающуюся разветвленностью организационных структур, многообразием целей, методов и форм пропагандистского воздействия. Зародившись в начале 1920-х гг., в период становления НСДАП (Национальная социалистическая немецкая рабочая партия) как самостоятельной политической силы, она прошла в дальнейшем несколько этапов в своем развитии, проявив себя как весьма динамичное явление.

Особенно интересна в этой связи трансформация, которой подверглась указанная система в 1933 г., после прихода нацистов к власти. Двенадцатилетний «прыжок Германии в неизвестность»[1] (словами газеты «Регенсбургер Анцайгер»), завершившийся разгромом Третьего Рейха в 1945 году, повлек за собой многочисленные изменения в области политики, экономики, культуры. Видоизменение системы  национальной социалистической пропаганды явилось, таким образом, частью всестороннего процесса нацификации германского общества.

Этот процесс, казавшийся современникам стремительным, не был осуществлен в одночасье. 30 января 1933 г., в день, когда Адольф Гитлер был все же назначен рейхсканцлером и нацистские министры вошли в правительство, занятые НСДАП позиции были еще весьма непрочными. Чтобы достичь всей полноты власти и утвердить свою диктатуру в Германии, нацистам требовалось ликвидировать демократические институты и преодолеть сопротивление иных политических партий: своих непосредственных идейных противников (коммунистов и социалистов), католического «Центра» и, более того, партнера НСДАП по коалиции, Немецкой Национальной Народной Партии Альфреда Гугенберга.

Георгий Почепцов: Пропаганда строит мир, одновременно разрушая его

Пропаганда хочет, чтобы мы видели мир так, как это нужно в первую очередь ей. Противоречить пропаганде не может никто, поскольку это единственно правильный с точки зрения власти взгляд на мир. Власть и сама любит пропаганду, поскольку лучшей подачи себя любимой она не знает. Власть спрашивает, как бы идя по сказке, «Свет мой зеркальце скажи, кто на свете всех милее…», и получает ожидаемый ответ.

Война пропаганд так же важна, как и война на поле боя. Но если на поле боя битвы ведутся между профессиональными военными, то пропаганда нацелена и на гражданское население, а не только на военных. Пропаганда по сути убивает не тело, а душу…

Мы рождаемся и умираем в мирах пропаганды. Медиа и культура, школы и университеты, книги и фильмы, — все они отображают нужные кому-то точки зрения, в противном случае их бы не тиражировали.

Пропаганда «стреляет», но по мозгам. Она «убивает» трезвую точку зрения. Сила пропаганды в том, что она нам нужна, поскольку у нее самый распространенный и самый безопасный взгляд на мир. Правда, не всегда. В мире всегда есть место подвигу, — скажет пропаганда. И люди идут с винтовкой на танки…

Не Карлсоном єдиним: російську дезінформацію на Заході поширюють мінімум 26 "експертів", діяльність яких має ознаки мережевої

На Заході діє мережа "експертів", які поширюють російську дезінформацію. 

Центр протидії дезінформації при РНБО проаналізував 26 західних "експертів" та виявив, що їхня діяльність має ознаки мережевої. До уваги брались публікації та виступи за період з 2014 по 2023 роки. Діяльність "експертів" аналізувалась за наступними критеріями: публікації на сайтах, що належать іншим "експертам" чи фінансуються Кремлем, появи на ютуб-каналах, отримані нагороди, відгуки про візити до росії чи тимчасово окупованих територій України.

Читайте також:  Влада Франції розкрила діяльність мережі з військовою пропагандою РФ

Це, зокрема, ведучий Такер Карлсон, журналіст Гленн Грінвальд, військовий експерт Скотт Ріттер тощо.

Вони поширюють такі наративи:

- підтримка України шкідлива для країн Заходу;

- перемога України неможлива;

- США розпочали війну в Україні;

- росія не здійснювала злочинів на кшталт підриву Каховської ГЕС чи удару по драмтеатру в Маріуполі – їх зрежисувала Україна.

Фейки на ці та інші вигідні кремлю теми "експерти" поширюють на своїх YouTube-каналах, за допомогою ЗМІ та організацій із сумнівною репутацією. А інколи навіть не приховують звʼязків із росією, системно зʼявляючись в етерах федеральних каналів кремля і дописуючи колонки для державних медіа РФ.

Дехто з них навіть час від часу відвідує москву. Наприклад, військовий "експерт" Скотт Ріттер презентував там свою книгу.

Такі дії підкреслюють те, що подібні "експерти" насправді не є незалежними - вони лише легітимізують російську пропаганду на Заході.

Влада Франції розкрила діяльність мережі з військовою пропагандою РФ

Французька урядова агенція VIGINUM, котра спеціалізується на захисті від ворожого цифрового втручання, виявила мережу зі 193 російських сайтів, метою яких є поширення кремлівської пропаганди на Заході.

VIGINUM розкрила діяльність мережі Portal Kombat, що складається з цифрових “інформаційних порталів”, які транслюють проросійський контент, “позитивно” висвітлюють російське вторгнення в Україну та очорнюють українську владу, щоб вплинути на громадську думку, зокрема у Франції.

До складу мережі входить 193 сайтів, що транслюють проросійський контент, орієнтований на західну авдиторію, особливо у країнах, котрі підтримують Україну. Деякі з цих сайтів використовують у доменних іменах слово “pravda” з різними розширеннями залежно від мови.

Читайте також: Отчет Еврокомиссии о кремлевской пропаганде в соцсетях: охват и влияние выросли

Щоб спробувати охопити якомога більше читачів, ця мережа вдається до використання кількох методів, таких як ретельний відбір джерел проросійської пропаганди відповідно до цільової авдиторії, масова автоматизація розповсюдження контенту або навіть оптимізація SEO в пошукових системах.

ТОП 10 методів воєнної пропаганди

Існує 10 методів воєнної пропаганди, описаних професором Брюссельського вільного університету Анною Мореллі у 2001 році у монографії “Елементарні принципи військової пропаганди”. Ось вони, ці методи, які застосовуються до будь-яких військових дій:

1. Ми не хочемо війни, ми лише обороняємось!
2. Відповідальність за цю війну несе лише наш супротивник!
3. Лідер наших ворогів – втілення зла, у нього обличчя диявола.
4. Ми захищаємо благородну справу, а не свої корисливі інтереси.
5. Ворог навмисне звіряє, а ми якщо і робимо помилки, то ненавмисно.
6. Противник застосовує заборонену зброю.
7. Ми зазнаємо мало втрат; втрати противника величезні.
8. Відомі інтелектуали та діячі культури на нашому боці.
9. Наша справа свята.
10. Хто сумнівається у нашій пропаганді, той зрадник. Він допомагає ворогові.

ТОП 10 методов военной пропаганды

Существует 10 методов военной пропаганды, описанных профессором Брюссельского свободного университета Анной Морелли в 2001 году в монографии “Элементарные принципы военной пропаганды”. Вот они, эти методы, применимые к любым военным действиям:

1. Мы не хотим войны, мы только обороняемся!
2. Ответственность за эту войну несёт только наш противник!
3. Лидер наших врагов – воплощение зла, у него лицо дьявола.
4. Мы защищаем благородное дело, а не свои корыстные интересы.
5. Враг умышленно зверствует, а мы если и совершаем ошибки, то ненамеренно.
6. Противник применяет запрещённое оружие.
7. Мы несём мало потерь; потери противника огромны.
8. Известные интеллектуалы и деятели культуры на нашей стороне.
9. Наше дело свято.
10. Кто сомневается в нашей пропаганде, тот предатель. Он помогает врагу.

Отчет Еврокомиссии о кремлевской пропаганде в соцсетях: охват и влияние выросли

Еврокомиссия опубликовала доклад с выводами о том, насколько крупные мировые соцсети соответствуют требованиям нового европейского Закона о цифровых услугах (DSA) в части борьбы с российскими дезинформационными кампаниями

После того, как с началом полномасштабного вторжения России в Украину российские государственные и прокремлевские телеканалы и издания попали под запреты и были вынуждены покинуть информационное пространство в большинстве стран Европы, в США и многих других странах мира, Москва перенесла центр тяжести дезинформационных атак в социальные сети.

В ответ на это, Европа разработала новую политику и законы для устранения своей уязвимости от пропаганды Кремля, одним из которых стал недавно принятый Европарламентом «Закон о цифровых услугах» (Digital Services Act - DSA), «юридический инструмент для подавления спонсируемых РФ атак на демократическую целостность и основные права граждан европейских стран».

Вслед за этим шагом, Еврокомиссия опубликовала доклад с выводами о том, что «продолжающаяся кампания дезинформации Кремля в соцсетях является неотъемлемой частью военной повестки России», что «позволяет Москве вести информационную войну далеко за пределами Украины».

В этом исследовании было прямо указано, что именно открытость и «нерегулируемость» большинства глобальных социальных сетей «позволили Кремлю только в течение первого года незаконной войны России в Украине провести крупномасштабную кампанию дезинформации, направленную против Европейского Союза и его союзников, охватив совокупную аудиторию не менее 165 миллионов человек и создав не менее 16 миллиардов просмотров».

8 методов пропаганды: как людей превращают в зомби

ТВ-гипноз, влияние на подсознание путем вбрасывания в него требуемых идей, кража личностей и превращение людей в зомби. На что способны власти ради достижения своих целей и принудительного затачивания нации под определенные убеждения?

Перечислим методы пропаганды, которые незаметно воздействуют на людей в РФ:

Каждый день мы подвергается мощнейшему воздействию информационного потока. Особенно сейчас, о чем красноречиво заявил спрос на антидепрессанты, выросший в разы даже по сравнению с годами пандемии. Даже если вы вообще не смотрите телевизор, все равно слышите что-то от коллег по работе, в магазинах или в общественном транспорте. И тут всегда важно помнить, что услышанное — не всегда во благо.

Существует 3 вида пропаганды, воздействию которых вы подвергаетесь каждый день:

1. белая (не допускает искажение фактов ради политических целей);

2. серая (допускает незначительные искажения фактов);

3. черная (допускает абсолютно любое искажение реальности ради достижения задач).

Энциклопедия методов пропаганды

Как нас обрабатывают СМИ, политики и рекламы

СМИ сегодня есть инструмент идеологии, а не информации.
Главное в их сообщениях — идеи, внедряемые в наше сознание контрабандой.
С. Кара-Мурза

Чем лучше люди узнают сущность влияющих на сознание технологий,
тем больше вероятность, что они поймут их назначение, и тем менее
вероятность, что эти технологии будут использованы.
Дж. Маркс

Выявлять уловки политиков и журналистов — увлекательный интеллектуальный спорт. И если уж приходится смотреть телевизор и читать газеты, стоит иногда им заниматься. Хотя бы в профилактических целях, чтобы лишний раз убедиться, что мы — это все еще мы, и пока не превратились окончательно в «электорат» или «сегмент рынка».

Полезный совет. Простейшим приемом психологической защиты от пропагандистского «промывания мозгов» является сознательное прерывание контактов с источником информации. Например, достаточно время от времени прекращать смотреть телевизор на одну-две недели, чтобы произошло «восстановление» сознания. Наваждение, внушенное телевидением, проходит. После этого резко повышается наблюдательность и какое-то время вы будете легко замечать, из каких телепередач «торчат уши».

И еще один совет: если вам нужна объективная информация — отправляйтесь в научную библиотеку. Если же хотите получить порцию рекламы и политической пропаганды — включите телевизор или купите газету. И внимайте... Только временами останавливайтесь и отфильтровывайте от личных умозаключений те готовые штампы и иллюзии, которые изо всех сил пытаются внедрить в ваше сознание.

Пропаганда перетворює на реальність світ у головах

Ми живемо у світі, створеному пропагандою. Він може бути правильним чи неправильним, але в нього все одно вірять мільйони, оскільки в пропаганду вкладаються мізки, зусилля та гроші. Адже саме вона розповідає нам, як добре і правильно ми живемо.

Наш світ спочатку будується у наших головах пропагандою, а потім він може (або не може) втілитися в реальність. Але він все одно існує там, оскільки це масовий вплив, який завжди матиме результат для половини населення, а 5-10% активних «єретиків» не роблять погоди. Тим більше, якщо назвати їх іноагентами і витіснити з медіа та освіти.

Кожна велика революція – 1917 чи 1991 – відбувалася спочатку в головах. Але невдоволення масової свідомості відбувається набагато частіше. Це свідчить водночас і про те, що революції в головах трапляються частіше, але влада швидко їх гасить. І лише деякі з них закінчуються перемогою.

Радянська людина щороку виходила на святкування 7 листопада, доки інша пропаганда не змінила її пріоритети, пояснивши, що це зовсім і не свято. І тоді всі колишні піонери-комсомольці-комуністи, а це мільйони і мільйони людей, раптом оголосили про своє прозріння. Як ми могли, — подумали вони, і перестали святкувати 7 листопада, яке насправді було 25 жовтня… Так ми стали жити у світі швидких змін…

Воєнна пропаганда РФ — механізми впливу та способи захисту: детальний розбір

Чому росіяни не ставлять під сумнів тези пропаганди. "8 років бомбили Донбас" та "нацисти в Україні" — розбір меседжів. "Абсолютна брехня" VS "абсолютна істина". Постправда: як емоції перемагають раціо. Як вийти із парадигми воєнної пропаганди. Методи контрпропаганди. Ці теми обговорюємо з політологом Борисом Тизенгаузеном.

 

— У чому відмінність журналістики від воєнної пропаганди?

— Воєнну пропаганду можна поділити на три складові. Перша — це пропаганда для свого народу. Друга — пропаганда для народу опонента, супротивника. І третя — пропаганда для нейтральної сторони.

— З якого часу російські медіа перейшли до режиму воєнної пропаганди?

— Мені здається, вони із цього режиму не виходили. І починаючи десь із 2013 року створювалася якась демонізація українського уряду, демонізація української армії. І йшла героїзація власних збройних сил РФ — "ввічливі люди", не "війна", а "спецоперація" і так далі. Тобто, вони давно цим займаються.

І класичний доказ: коли ви щось намагаєтеся пояснити тій стороні, вони вам починають кричати: "А навіщо ви 8 років бомбили Донбас?" Тобто їм ось ці 8 років казали, що там 8 років бомблять Донбас. Не має значення, яку аргументацію ти використовуєш, але все одно: навіщо 8 років, навіщо 8 років? Це для них вже як мантра.

Це означає, що інформаційно-психологічна операція з російським населенням пройшла досить успішно.

Особенности виртуальных интервенций

Воздействие на разум несут смыслы, поскольку они существуют не сами по себе, а за ними стоят целые виртуальные системы. Усвоение одного из смыслов на следующем шаге вводит в действие всю систему, связанную с ним. Но виртуальность сама по себе прийти не может, она является контентом, который может принести либо объекты физического пространства, либо информационного. Например, человека поразил храм, что в результате привело его к религии. Здесь смыслы были вложены в особую физическую структуру. А если представить себе не сегодняшнего человека, а человека средневековья, то понятно, что собор даже как чисто физический объект должен был произвести на него ошеломляющее впечатление своими размерами, своим величием.

Однако более четким и более выгодным является передача смыслов через информационное пространство, которое, собственно говоря, и было создано для такой передачи. Ведь не зря письменностью в далеком прошлом владели только жрецы. Отдельный человек никогда не мог быть сильнее зафиксированного в больших объемах коллективного знания, поскольку мог обладать только его малой частью. А коллективное знание уже может контролироваться, когда часть его будет уводиться из поля внимания, а часть, наоборот, максимально акцентироваться. Так всегда происходит в религии и идеологии в их взаимоотношениях с массовым сознанием.

Войовнича українофобія. Як російська пропаганда реагувала на День Незалежності України

Масштабне святкування 30-тої річниці відновлення незалежності України стало для російських сайтів, орієнтованих на мешканців окупованих територій, приводом вкотре повторити майже всі основні пропагандистські тези і повправлятися у мові ненависті.

Наведемо сім ключових тез, що найчастіше звучали серед 15 тисяч новин на більше ніж сотні новинних сайтах: