Політики, аналітики, полісімейкери провідних країн Заходу обговорювали стан безпеки у світі та Україні після перших двох років повномасштабної російської війни. Констатація основних фактів та висновків пояснює, чому Politico вийшло з таким заголовком. На тлі героїзму українських воїнів на фронті, рішучості українського суспільства боротися до перемоги ми бачимо продовження розгубленості Заходу.
Про це у своєму дописі на Фейсбук пише відомий економіст Ярослав Романчук.
Представники української влади у Мюнхені та Києві одним голосом відчайдушно заявляли: "Гострий дефіцит зброї. Дайте зброю. Воювати нема чим". Більшість іноземних гостей YES-2024, включаючи американських військових, журилися поведінкою керівництва Америки та м'якотілістю НАТО.
Одна річ, коли зброї немає, бо її фізично немає, не виробили, забракло грошей. Інша справа, коли в США збираються утилізувати величезну кількість цілком якісної зброї, витрачати на це великі гроші, але Україні надавати допомогу з піпетки або взагалі зброю не давати.
Одна річ, коли Адміністрація Байдена за підтримки українського посольства в Америці спустила в унітаз закон про ленд-ліз. Інша річ, коли керівництво Америки в критичні для України місяці не дає вже виділені мільярди доларів, які є саме для України.
Одна річ проводити засідання, приймати заяви та плескати по плечу українських політиків та військових з боку керівництва Канади. Інша річ – надавати реальну грошову та військову допомогу. Канада з її нібито потужною українською діаспорою належить до тих країн НАТО, які надають найменшу допомогу Україні (як частка свого ВВП).
Одна річ хвалитися потужністю ВВП, говорити про технологічну перевагу США, країн G7, інша справа – за два роки провалити створення сучасного заводу з виробництва необхідної для України (і самого НАТО!) зброї.
Нам на різних технологічних виставках показують чудеса технологій IV промислової революції, ллють потоки інформації про штучний інтелект, роботів і смертельну зброю, а насправді навіть ППО для України в повному масштабі, навіть снаряди та дрони в необхідній кількості зробити не можуть. Військово-промислові понти країн НАТО стали очевидними для всього світу.
Одна річ проводити десятки засідань країн НАТО в Рамштайні, трусити ф'ючерсами постачання зброї, випускати прес-релізи, які мають демонструвати стійку політичну, моральну підтримку ЗСУ. Інша справа на третій рік повномасштабної російської геноцидної війни боятися дуже розсердити кримінального злочинця Путіна, уявити карту світу без російської імперії зла.
Одна річ загрожувати російському агресору санкціями з пекла. Інша річ – стежити за їх виконанням. Російська економіка, яка, за версією західних санкціодавців, мала скластися і впасти, зросла більшими темпами, ніж ЄС та США. Російський фашизм без проблем витрачає на війну з Україною та Заходом ~$150 млрд. на рік.
Одна річ, коли НАТО, включаючи США, потурало агресору, дозволило йому розв'язати війну проти України у 2014 році, потім 24 лютого 2022 р. Інша річ, коли після двох років у Заходу, як і раніше, немає стратегії, немає плану перемоги у війні проти тієї тоталітарної системи, яка відкрито називає Захід ворогом.
Стан Заходу досить точно описує директор Eurasia Group Jan Techau на Мюнхенській конференції : "Дуже дивний стан справ. Є почуття терміновості без почуття дії".
Дедалі більше фахівців у країнах НАТО розуміють, що єдина реальна, якісна військова сила у світі, яка здатна перемогти нацистську Росію, це українські ЗСУ. Від того, що Захід скандально провалює надання українським військовим допомоги, викликає їхній сором та гнів. Особливо з огляду на те, що річний військовий бюджет країн НАТО – приблизно один трильйон доларів. За такого бюджету поточний стан військової допомоги Україні – це не просто помилка. Це – злочин.
Захід з таким ставленням втрачає не лише Україну. Сподіватимемося, що у 2024 р. відбудеться перелом. Захід у цілому та США зокрема стрімко втрачає репутацію та повагу всього світу. Захід втратив сміливість та дух. Це саме те, що має Україна.
Тому сьогодні Україна потрібна Заходу більше, ніж навпаки. Лише українці можуть стати вирішальним чинником врятування самого Заходу від остаточної деградації. Для цього потрібно якнайшвидше дати Україні якнайбільше зброї, надати якомога більше допомоги.
Саме Україна є тією силою, яка раз і назавжди зітре нацистську імперію зла з карти світу. Це розуміє дедалі більше людей на Заході.
Вибори 2024-го у багатьох країнах, включаючи США та ЄС, мають привести до влади тих, хто нарешті ухвалить необхідні рішення для перемоги України. Затягування повноцінної допомоги та підтримки рівносильне обнулення самого Заходу.
Згадана в дописі стаття Politico "Why the West is losing Ukraine" ("Чому Захід втрачає Україну") закінчується так:
"Захід не відмовився від України. Але головна зосередженість на управлінні ризиками виявляє бажання згорнути конфлікт і укласти угоду з Путіним, якомога швидше. Питання, що нависло над конфліктом, полягає в тому, чи допоможе такий підхід запобігти катастрофі, чи призведе до чогось гіршого".
