Призупинення американської допомоги Києву цілком вписується у воєнні плани кремлівського лідера — посилити наступ цього літа й підтримувати безкінечний конфлікт, який став запорукою виживання режиму завдяки новій «стабільності».
▪️Показовий символ. 1 липня, одразу після двогодинної телефонної розмови з Емманюелем Макроном — першої за три роки — Володимир Путін зустрівся з губернатором Тамбовської області Євгеном Первишовим.
▪️Він є одним із «героїв» війни в Україні — як винагороду за військову службу колишнього мера і скромного місцевого депутата, який пішов на фронт добровольцем, у листопаді 2024 року призначили губернатором. Відтоді Первишов прославився як символ, постать нової еліти — його нагородили медалями та орденами й просунули по службі після участі в бойових діях.
▪️Поки Путін знову повторював Макрону свої аргументи про боротьбу з поверненням нацизму в Європу, російський президент за допомогою Первишова продемонстрував, що війна і перемога залишаються його пріоритетом.
▪️Розмова з президентом Франції, якого в Росії висміюють як слабкого європейця, пройшла непоміченою. Натомість зустріч із губернатором, якого вихваляли як зразок для наслідування, широко висвітлювалась на телебаченні.
▪️Єлисейський палац відновив контакти з Кремлем, щоб обговорити ситуацію на Близькому Сході після ударів Ізраїлю та США по Ірану. Але Путін бачить усе крізь одну призму — Україну. У ніч з 3 на 4 липня вона зазнала наймасштабнішої атаки російських дронів від початку війни.
▪️На Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі, прозваному «путінським Давосом», 20 червня глава Кремля виголосив дві фрази, які де-факто позбавили сенсу будь-які надії на переговори. «Я багато разів казав, що вважаю російський і український народи одним народом насправді. У цьому сенсі вся Україна — наша», — попередив він, додавши: «У нас є давнє правило: де ступає нога російського солдата — там наше». Цим усе сказано.
▪️3 липня, після п’яти місяців переговорів і шостої телефонної розмови з Путіним, Дональд Трамп визнав, що не досяг «жодного прогресу» щодо України, окрім обміну полоненими. Американський президент хотів швидкого припинення вогню, але глава Кремля, який вимагає всеохопної мирної угоди, насправді не хоче ні одного, ні іншого.
▪️Путін і його режим, які спочатку не очікували такої тривалої й масштабної війни, сьогодні зацікавлені в тому, щоб вона тривала якомога довше. За Путіним стоїть політична еліта, як ніколи залежна від Кремля і пов’язана з його воєнними успіхами.
▪️Для багатьох росіян конфлікт став соціальним ліфтом, адже частково зрівнює розрив у рівні достатку між великими містами й периферією.
▪️Стимулюючи оборонно-промисловий комплекс, а отже й регіональні промислові центри, а також щедро фінансуючи сотні тисяч солдатів на фронті й їхні родини в найбідніших регіонах, війна принесла вигоди і еліті, і «глибинній» Росії.
▪️Припинення бойових дій може поставити під загрозу цю нову «стабільність», яка стала ключовим словом для Путіна.
▪️Кремль не може ігнорувати ознаки згасання економіки, яка готувалася до війни задовго до лютого 2022 року. Бюджету важко фінансувати підвищення надбавок добровольцям на фронті, інфляція досі перевищує 10%, а міністр економічного розвитку Максим Решетніков 19 червня визнав, що країна перебуває «на межі» рецесії.
▪️Кремль також не може ігнорувати подвійний сигнал, посланий на саміті НАТО в Гаазі — мета витрачати 5% ВВП на оборону покликана заспокоїти Трампа, але водночас і насторожити Путіна. У відповідь російський президент заявив, що рецесії «за жодних умов» не буде, й обмежився насмішками з приводу «нестримної мілітаризації» НАТО.
▪️Пауза в постачанні американських засобів ППО до України, яка настала 2 липня, робить великі міста країни більш уразливими до бомбардувань і є успіхом для російської армії.
▪️Цього літа вона зможе скористатися слабкістю супротивника, щоб або посилити вторгнення й розпочати великий наступ на Суми й Харків, або продовжити тактику повільного просування на всіх фронтах.
▪️У будь-якому випадку, мета — якнайдовше затягнути конфлікт. Навіть якщо для цього восени доведеться піти на поступки й оголосити фальшиве перемир’я, аби заспокоїти адміністрацію Трампа. Проте це можливо лише після того, як Москва повністю захопить чотири регіони Донбасу, які вона досі не контролює повністю.
▪️Звикання до війни й її щедрих прибутків може стимулювати зростання підтримки нових воєнних проєктів із боку яструбів режиму. Пріоритет — передусім Україна. Кремль, який вважає, що на цьому етапі «неможливо досягти» поставлених цілей дипломатичним шляхом, переконаний, що історія на його боці.
▪️На два раунди переговорів у Стамбулі, 16 травня і 2 червня, він направив історика і подав чіткий сигнал — на тлі української делегації на чолі з міністром оборони Рустемом Умєровим, оточеним людьми у військовій формі, російська делегація складалася з упевнених у собі людей у цивільному навколо Володимира Мединського, одного з ідеологів шкільних підручників з історії.
▪️Вірний послідовник Кремля, цей колишній міністр культури постійно повторює: «Хто контролює історію — той контролює майбутнє».
▪️Він цитує у скороченій формі роман Джорджа Орвелла «1984»: «Хто контролює минуле, той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле». Це моторошне попередження допомагає зрозуміти наміри Кремля на сьогодні й завтра.
