А це означає, що дрон на 1000 кілометрів так і залишився виключно піар-проєктом "Укроборонпром", або був їм із самого початку
Менеджер проєктів "Укроборонпрому" Олег Болдирєв, більш відомий як Мартін Брест, несподівано розкрив деталі відносно виробництва дронів на державних підприємствах, що входять у склад вже колишнього держконцерну, який перетворено на акціонерне товариство.
За його словами жодного дрона від підприємств "Укроборонпрому" не було замовлено. Тобто ні про яке серійне виробництво дронів на підприємствах цієї організації не йдеться. Саме такий допис він залишив у коментарях до поста у Facebook українського журналіста Олександра Суркова.
Сам пост був доволі критичним по відношенню до "Укроборонпрому" й зокрема містив наступне:
"За півтори роки війни гусєвський оборонпром не те що не поставив на конвеєр типові зразки - але й не запропонував для ЗСУ жодного ефективного рішення. Все що вони демонстрували у презентаціях весь цей час - не результат роботи "потужних КБ", а інді-розробки наших кулібіних-одиначок які себе приписують чиновники з зарплатнями космонавтів."
У відповідь Мартін Брест зазначив прописну істину, що "Укроборонпром" не є розпорядником бюджетних коштів:
"Він ["Укроборонпром"] не може (і не має) виробляти будь що, чого в нього не замовить держава. Бо інакше це "нанесення збитків державі". Так он. За весь час з початку повномашстабки Міноборони як основний замовник не те що дрона не замовило - навіть не виявило зацікавленості. А по закону без вимоги держави "Укроборонпром" не має права витрачати кошти".
Наразі сам коментар вже видалений, але привернув увагу та був збережений:
Й у підсумку, після якого можливо розбирати причини: державні підприємства, що входять в "Укроборонпром", з лютого 2022 року не реалізували серійне виробництво дронів. І це результат, якого "досягли" і про який стало публічно відомо після 1,5 років повномасштабної війни.
Причини цього якраз й визначені обома учасниками "інтернет-баталії". Й кожна позиція має свої аргументи. Й дійсно "Укроборонпром" не є розпорядником державних коштів й не може виробляти продукцію самостійно.
І це максимально логічно. Бо якщо "Укроборонпром" сам виробляв за державні кошти те, що хоче - то на максимально побутовому рівні ситуації виглядає, як: продавець приходить до клієнта, забирає гроші, скільки сам хоче, віддає совкову лопату, й те, що клієнту ця лопата непотрібна, чи потрібна, але інша, наприклад, саперна - його не цікавить.
Водночас розробка будь-якої зброї це також кошти, у випадку "Укрборонпрому" - державні кошти. Тобто з'являється питання, а навіщо розробляти "лопату", яка не потрібна.
Повертаючись до дронів, точніше доволі розпіареного проєкту "Укроборонпрому" із створення БПЛА із дальністю у 1000 км, то до нього одразу були доволі серозні питання, при цьому на концептуальному рівні.
Сам Мартін Брест повідомив, що БПЛА від "Укроборонпрому" буде не дроном-камікадзе, а "багатофункціональною платформою", яка може бути, як дроном-камікадзе, так й розвідувальним чи ударним дроном. Це абсолютно концептуально хибна ідея, бо вся задача дрона-камікадзе - здійснити єдиний у своєму житті політ, а розвідувальні та інші БПЛА мають витримувати довгу експлуатацію. А від цього залежить все, бо одна конструкція розрахована на одноразовість, інша має мати високу надійність.
У результаті поєднання обох концепцій виходить або вкрай дорогий дрон-камікадзе, що означає нівелювання його переваги у можливості масового виробництва, або одноразовий дрон-розвідник, що також робить його неефективним.
Виключення звісно є, наприклад ізраїльський Harop від IAI, який є доволі дорогим засобом ураження РЛС противника та інших важливих, але легко вразливих цілей. Й навряд Україна зараз може собі дозволити таку розкіш із одноразовим дроном із доволі довершеною розвідувальною станцією.
Тому, якщо такий дрон дійсно не зацікавив нікого в Міноборони України, то це абсолютно правильно і навіть добре. Й здається, що станом на осінь 2022 року основні напрями того, що потрібно у цій сфері, й що не можуть закрити союзники України були очевидні - дрон-камікадзе типу "Ланцет" й літако-снаряд типу Shahed-136.
При цьому повторити іранську розробку об'єктивно легше й навряд вимагало проведення багаторічних дослідних конструкторських робіт, бо значна кількість збитих Shahed-136 були розібрані до гвинтика.
Головна перевага саме цього іранського літако-снаряда - це низька собівартість й можливість масового виробництва використовуючи лише (окрім бойової частини) цивільних компонентів. Більше того, для таких літако-снарядів немає необхідності розробляти станції управління, системи зв'язку й всі інші компоненти справжніх дронів, включно із дронами-камікадзе.
Й так, це б все одно вимагало організації виробництва, при цьому саме масового, але його природньо легше відкрити на потужних державних підприємствах. Але ані такий аналог Shahed-136, ані 1000-км "багатофункціональна платформа" у серію "Укроборонпромом" запущена не була.
Водночас на більш стратегічному рівні ситуація виглядає ще гірше. Для того, щоб державні підприємства щось розробляли не у межах "ініцатиативної розробки" їм необхідно видати відповідне завдання. Видача такого завдання - це грошові зобов'язання, це бюрократія та відповідальність за виконання.
Тому вкрай важливо отримати відповідь на питання, а чи було з боку Міноборони України видане конкретне завдання саме на створення, наприклад, аналога Shahed-136 і чи погодився на нього "Укроборонпром". А якщо так, то чому тоді з'явилась "багатофункціональна платформа" на 1000 км. Й до речі ця дальність, за словами самого Мартіна Бреста, це показник, який "порахували".
