1. Росія досі не має чіткої національної ідентичності. Вона залишається штучним утворенням, що балансує між псевдоімперією, етнократичною диктатурою та уламками радянського минулого. Її населення об’єднує не спільна культура чи цінності, а телевізійна пропаганда і страх перед репресіями. Тому в умовах імперської війни і численних жертв вкрай гостро постало питання: у чому сенс існування РФ?
2. Інститути державності практично знищені. Вертикаль влади повністю залежить від однієї особи. Після псевдовиборів 2024 року й посилення репресій на Росії остаточно зникли навіть залишки інституційного балансу. Це не система — це персоналістський режим, неповороткий і вразливий до будь-яких внутрішніх потрясінь, який тримається лише на терорі і репресіях.
3. Економіка перебуває в стані стагфляції та структурної деградації. Санкції, втрата технологій і ринків, відтік інвестицій — усе це спричинило крах промисловості й банкрутство цілих галузей. Енергетичні доходи падають, витрати на війну зростають і вже складають майже половину бюджету. Висока ключова ставка душить кредитування, бізнес завмирає, а ЦБ спалює резерви.Фонд національного добробуту буде повністю вичерпаний до кінця року. Бюджетний дефіцит сягнув 10% і продовжує зростати. На дотації регіонам коштів уже бракує.
4. Війна в Україні оголила тотальну слабкість держави та її неспроможність забезпечити безпеку громадян. Військові поразки, провали на фронті, хаос у тилу, постійні атаки дронів углиб території Росії, знищення кораблів ЧФ та літаків стратегічної авіації — усе це підриває довіру до здатності держави захищати власну територію і демонструє крах ключової імперської функції — захищати й підтримувати порядок. Це момент, коли «російська державність» перетворюється на порожню оболонку.
5. Війна виснажила армію, деморалізувала суспільство. Величезні втрати, некомпетентне командування, "армія" що складається з зеків та маргінальних найманців, масові поховання та дезертирство, невдачі та безперспективність "СВО" деморалізують навіть «патріотів». Поки Москва звітує про перемоги, в регіонах не вистачає трун і грошей.
6. Глибинне невдоволення регіонів зростає. Москва висмоктує з них ресурси, не даючи повноважень чи розвитку. Бюджети урізаються, а лояльність тримається винятково на дотаціях. Коли гроші закінчаться — почнеться парад суверенітетів. Регіони відмовляться годувати центр і платити Москві податки.
7. Регіональні еліти вже шукають сценарії виживання. На тлі дезорієнтації центру дедалі більше губернаторів намагатимуться «відсіктися» й узяти владу у свої руки. Приклад Радянського Союзу перед очима: краще бути президентом маленької країни, ніж губернатором у державі, що тоне. Тим паче, східним регіонам вигідніше напряму торгувати з Китаєм, ніж робити це через Москву - і близько і без посередника що забирає все.
8. Етнічне напруження близьке до вибуху. Федеральна політика спрямована на русифікацію та централізацію. Мовні права, автономія, національна ідентичність — усе системно придушується. На фронт, на смерть, масово відправляють жителів саме національних республік. Протести в Інгушетії, Дагестані, Якутії, Татарстані та Башкортостані показують: тиша — це не згода, а приглушене кипіння.
9. Режим Путіна вже перетнув точку неповернення і вступив у фазу, де терор та внутрішня мобілізація — єдині умови його виживання. Війна потрібна для обгрунтування внутрішнього терору, який залишився єдиним засобом зберегти цілісність імперії. Будь-яка спроба зупинити війну, пом’якшити репресії чи провести лібералізацію неминуче призведе до розпаду системи, демонтажу диктатури, конфліктів між елітами, смути й остаточної втрати контролю над мафіозними і регіональними кланами, що контролюють країну.
10. Історичний закон розпаду імперій невблаганний. Жодна імперія не пережила часу. У сучасному світі мультинаціональні авторитарні монстри не мають майбутнього. Світ рухається в бік децентралізації, регіоналізації та національного самовизначення. Росія — остання імперія минулого, що невдовзі стане уламками. Війна – це питання не просто її геополітичних інтересів, а виживання імперської моделі держави. Без контролю над Україною росія втрачає легітимність свого міфу про “єдиний народ”, її концепція “русского міра” розвалюється, а без Києва як “матері міст руських” вона не може існувати у своїй історичній парадигмі.Україна – це не просто територія, яку московити хочуть контролювати. Це саме серце їхньої імперської концепції, і без нього вся система розвалюється.
* * *
Певна річ, перераховані фактори є спрощеними, неповними і багато чого не враховують, шо не дозволяє зробити чіткій прогноз щодо розпаду росії. Втім, існуючі тренди і приклад розпаду СРСР, призводять до висновку, що розпад недоімперії є немінучим, хоча цей процес має складну, хаотичну і важкопередбачувану динаміку.Саме ці існуючі непередбачуваності, біфуркації, війна, катастрофи та кризи, які вирують в дуже складній і поганокерованій системі - недоімперії, показують що варто чекати на приліт «чорних лебідів».
Читайте по темі: За яким сценарієм відбуватиметься розпад росії – прогноз відомого економіста
