Завершилась доба.
Парадоксальна, страшна, абсурдна. Тепер, на жаль, можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів.
Однак, має бути дотримана обовʼязкова умова - біля театру. Бо театр абсурду має грати усіма фарбами. Форма і зміст мають бути узгоджені між собою.
І це питання не людей, хвилі їх невдоволення, адже їх обурення соціальною несправедливістю у ключових, життєво важливих сферах, очевидне!
Отже, квінтесенція останнього тижня: усе і усі повернулися на круги своя. Головне гасло часу - Конституція на паузі!
Декілька тез, не претендуючи на істину. Але для роздумів.
Перше. Це гасло не лише питання давнішньої цитати Зеленського. Недолугої за своєю суттю, але такої ємкоі, як виявилося на практиці, бо ця суть настійливо проникла у всі сфери суспільного буття, у реалії сьогодення внутрішньоі політики, влади, опозиції у стікаючій кровʼю Україні.
Друге. Виявляється, що партнерство і підтримка України у такий складний воєнний час, коли Україна боронить усю Європу від агресора, може припинитися через припинення неконституційних норм законів… Без жодної серйозної професійної дискусії, так само без аргументів і фактів за і проти, без порівняльного аналізу з європейськими країнами все може повернутися назад, просто під «партнерським», насамперед, фінансовим тиском ззовні і картонним - від світлої молоді всередині країни, важливо вправно і технологічно залучити.
Третє. Виявляється, що в основі голосування-переголосування не лежить прагнення наводити конституційний порядок бодай у окремих його сферах, а все набагато простіше. У народу війна, як відсіч агресора, а у політиків - війна компроматів. І у якийсь момент ця війна компроматів інформаційно пересилює навіть висвітлення ходу воєнних подій. А він страшний і вкрай небезпечний, бо Покровськ на межі, бо у Києві була страшна чорна ніч з невимовно болючими наслідками. Але народ не спішив сьогодні допомагати розбирати завали, а майнув під стіни Верховної Ради. Бо незалежність НАБУ і САП їм важливіша за їх ефективність у боротьбі з корупцією (вірніше їі відсутність) упродовж десяти років існування цих органів… Сподіваюся, що хоча б абревіатуру вже навчилися розуміти. Бо про те, що скоріш за усе, активні воюючі у компроматній війні сторони, певних домовленостей очевидно досягли, розміняли «баш на баш» так би мовити , їм знати не обовʼязково… а ті, хто знайомий з реаліями укр політики, можуть лише здогадуватися… Ближчі тижні, місяці все покажуть.
Як на мене, це все театр абсурду, який як іржа виїдає державу з середини. У той час, коли така страшна роснавала воює з Україною.
До речі. Ні в кого не виникло питання: а чому НАБУ і САП були створені у 2015 - 2016 роках? Чому так наполягали саме тоді на їх створенні і їх незалежності іноземні партнери?
Чи задумуєтеся Ви над тим, що та чи інша ініціатива виникає і реалізується у суспільних відносинах тільки тоді, коли є актуальна і обʼєктивна потреба! Тобто, треба розуміти, що рівень топ корупції у той період в Україні спонукав до створення антикорупційної інфракстури під іноземних контролем. Інакше чому саме тоді? Це я до того, що борцуни за незалежність САП і іншу антикорупційну інфраструктуру фактично і є причиною її створення… чи не абсурдна ситуація? Ще й у цьому.
Але, як на мене, і це не головне.
Головне у тому, що кожна серйозна форма народовладдя має бути ідейною! Тією, що дає новий культурний, політичний, соціальний поштовх власне традиціям народовладдя, культивує справжні суспільні сенси, цінності ! А тут як у тому анекдоті, «життя прожив, а дітям розповісти нічого».
Бо використання російської грубої лайки (матерщини) ніколи не слугуватимуть українській політичній культурі, її становленню, розквіту тощо. І тут не доречно про субкультуру війни.
Абсурдність ситуації очевидна. І на зовні, і всередині країни.
І те, як сьогодні повернули так звану незалежність НАБУ і САП і за формою , і за змістом виглядає як черговий театр абсурду. Бо так і не вирішили остаточно, то від кого незалежні ? А від кого були раніше і стали тепер залежні?
Чому незалежні, у чому вона полягає якщо у Конституції ( відреформованому її розділі « Судова влада» , до речі, у тому ж 2016 році, написано інше, без усяких виключень)?
Ці питання так і залишились відкритими.
Марина Ставнійчук
