Синдром стерв'ятника: Чому всі сусіди одночасно вп’ялися в Україну?

Те, що ви відчуваєте зараз, дивлячись на новини з Варшави, Будапешта, Бухареста чи Софії — це абсолютно виправданий, здоровий державницький гнів. Коли країна стікає кров'ю в траншеях, захищаючи східний фланг цивілізації, а ті, кого вона прикриває своїми спинами, починають шматувати її політичне, історичне та територіальне тіло — це виглядає як сюрреалістичний кошмар. Це викликає відчай і логічне запитання: чи це змова? Чи це випадковий збіг обставин, що всі сусіди раптом витягли старі карти й почали виставляти нам рахунки?

Ми стали свідками класичного геополітичного мародерства. Міжнародна політика не оперує категоріями «вдячності», «емпатії» чи «справедливості». Вона оперує виключно категоріями сили, інтересу та вікна можливостей. І сьогодні нам час остаточно поховати наш геополітичний інфантилізм і розібратися, чому сусіди діють як зграя і як українська держава мусить переламати їм хребет у цій дипломатичній війні. Ми опинилися в центрі ідеального шторму, де кожен сусід має свою історичну травму, яку він намагається вилікувати за український рахунок.

Читайте також:  Поляки бояться що коли Україна виграє війну з Росією, то буде для поляків державою навіть більш небезпечною ніж Росія

В Україні грантожери активізувалися, демонструючи імпотентність влади

Грантожери активізувалися, вкотре демонструючи неспроможність влади. Тепер вони вже прямо пишуть: вам дають гроші? От і сидіть мовчки під зовнішнім контролем. Вражає, до якої міри може бути заповнений вакуум державного управління. І вражає, як довго українське суспільство це терпить.

Тобто якісь ніхто, без освіти, без досвіду хоч якоїсь притомної праці, причетні до поняття «громадськість» лише тим, що фінансуються іноземними грантами та хабарями, в агресивній формі заявляють народу України: мовчи, тепер ми — влада.

Зрозуміло, їх несе не лише через тупість і нахабство, а й через елементарне незнання принципів демократії та державного управління. За Конституцією України, єдиним джерелом влади є народ. А їх ніхто не обирав. Проте тепер саме вони призначають і звільняють держслужбовців. Вони впливають на їхні рішення. Це — неприйнятний абсурд. І злочин проти народу України.

Тепер можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів

Завершилась доба.
Парадоксальна, страшна, абсурдна. Тепер, на жаль, можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів. 

Однак, має бути дотримана обовʼязкова умова - біля театру. Бо театр абсурду має грати усіма фарбами. Форма і зміст мають бути узгоджені між собою. 

І це питання не людей, хвилі їх невдоволення, адже їх обурення соціальною несправедливістю у ключових, життєво важливих сферах, очевидне! 

Отже, квінтесенція останнього тижня: усе і усі повернулися на круги своя. Головне гасло часу - Конституція на паузі! 

Декілька тез, не претендуючи на істину. Але для роздумів. 

Перше. Це гасло не лише питання давнішньої цитати Зеленського. Недолугої за своєю суттю, але такої ємкоі, як виявилося на практиці, бо ця суть настійливо проникла у всі сфери суспільного буття, у реалії сьогодення внутрішньоі політики, влади, опозиції у стікаючій кровʼю Україні.

Экс-глава МИД Литвы Габриэлюс Ландсбергис: Спасибо за ваше невнимание к этому вопросу

В 1961 году Дэниел Бурстин ввёл термин «псевдособытие» — событие, организованное ради самого события. Цель — не сказать или сделать что-то значимое, а удержать внимание публики. Целью становится внимание наблюдателя.

Вершиной псевдособытий является профессиональный рестлинг, иногда называемый «спортивным театром». Никто на самом деле не соревнуется. Толпа ликует, выбирает фаворитов и наблюдает за победами. Но никто не выигрывает по-настоящему ничьего театра.

Для меня наблюдение за политикой в последние годы — это как наблюдение за профессиональным рестлингом. Недавние заявления о том, что «Трамп наконец-то устал от Путина», — прекрасный пример. Мне задают вопросы представители прессы: «Это правда? Политика Белого дома меняется?»

Ну ладно… давайте посмотрим на суть.

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну

Ми не раз ставили собі це запитання: як сталося, що Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталась людині неосвіченій, безвідповідальній і нарцисично самозакоханій? Чому політична вага інтелекту і досвіду виявилася мізерною — і що це говорить про саму демократію?

1. Прості відповіді для втомлених умів
Популізм завжди продає прості рішення. Там, де фахівець говорить про складність, ризики, нюанси — популіст вигукує гасло. «Побудуємо стіну», «Все поділити», «Повернемо велич». Лозунг завжди коротший за аналіз, а отже — ефективніший для мас, які втомилися думати або й ніколи цього не прагнули.

2. Емоція замість аргументу
Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика — не про логіку, а про роздратування. Він створив образ ворога, пообіцяв реванш, уникав складних пояснень. Як колись Гітлер, Трамп не мав програми — лише звинувачення, гнів і вигідно поданий страх.

Путин говорит о том, что миру нужна «новая Ялта» Что это значит и почему этого нельзя допустить

80 лет назад, в феврале 1945 года, прошла Ялтинская конференция, на которой лидеры США, Великобритании и СССР решали, как будет выглядеть послевоенный мир.

Путин много говорит о том, что для внешнеполитической стабильности должна случиться «новая Ялта». С приходом Трампа, который хочет договориться с российским президентом, мы как никогда близки к такому событию.

Объясняем, почему не стоит верить, что правящие элиты России и Запада придут к решению в интересах мирных граждан России и Украины.

Yalta Conference, 1945. Front Page Of The New York Times, 13 February 1945, Reporting On The Yalta Conference Towards The End Of World War Ii In Europe.

Ровно 80 лет назад в освобожденном от войск Третьего Рейха Крыму, в Ялте, прошла знаменитая конференция лидеров трех стран — союзниц во Второй мировой войне: США, Великобритании и Советского союза.

Принятые на конференции договоренности предопределили структуру безопасности в Европе и остальном мире на следующие сорок лет и сформировали, как это любят называть международники, «ялтинско-потсдамскую систему международных отношений».

Сейчас Ялта вновь под оккупацией, структура безопасности в Европе разрушена, США налагает санкции на Международный уголовный суд, конфликты полыхают от Украины до Демократической республики Конго, а мир стоит на пороге новой мировой войны. 

На этом фоне Кремль вполне успешно продвигает идею, что миру нужна «новая Ялта». Это очевидная попытка передоговориться с западными элитами о новом «разделе мира» без оглядки на интересы общества.

Союз націоналістів і технократів: Як американські технологічні праві (Tech Right) прийшли до влади – Le Monde (Франція)

Демократія – це неефективна і деструктивна система правління. Вона настільки корумпована і застійна, що повинна бути замінена новим устроєм, керованим як стартап. Демократія і свобода несумісні. Ресурси слід витрачати не на «зменшення нерівності», «позитивну дискримінацію» і «різноманітність», а на фінансування технологічного прогресу – пише Поштівка з посиланням на французьке видання Le Mond.

З усіх людей, які святкують переобрання колишнього президента Дональда Трампа, мало хто має стільки приводів для святкування як Ілон Маск. Менш ніж за тиждень після 5 листопада його статки зросли на 70 мільярдів доларів, що є шаленою віддачею від інвестицій у кампанію Трампа, які тоді здавалися непомірними: 120 мільйонів доларів лише за кілька місяців.

Перетворення найбагатшої людини світу на одного з найпалкіших активістів Трампа відбулося нещодавно. У 2020 році колишній демократ, який раніше вихваляв чесноти своєї компанії Tesla щодо підтримки прав ЛГБТК+ та фінансував кандидатів від обох партій (хоча й утримувався від президентських кампаній), був запитаний журналісткою New York Times Карою Свішер про свої політичні погляди: “Я соціально дуже ліберальний. А в економічному плані, можливо, праворуч від центру, або в центрі. Я не знаю“, – сказав він їй. Він лише побажав, щоб президентом стала “нормальна людина зі здоровим глуздом, чиї цінності знаходяться в центрі країни“.

Вымышленная «легитимность» Израиля

Три основных фактора вымышленной «легитимности» Израиля - табу на антисемитизм, безусловная поддержка США и баланс сил в регионе

Prof. Dr. Ferhat Pirinççi, Elmira Ekberova

Открытая агрессивная политика Израиля в отношении Палестины, в том числе удары по сектору Газа, во многом связаны с искусственным тезисом о «легитимности» действий еврейского государства. В соответствии с этим тезисом Израиль не является оккупантом палестинских земель, преследует мирную политику, а все его атаки носят оборонительный характер.

Именно на эту вымышленную «легитимность» опирался Израиль в ходе агрессивной политики в отношении Палестины и пошагового вторжения на палестинские земли со дня своего основания.

В качестве причин этого можно назвать достаточно много факторов, среди которых выделяются три основных: табу на антисемитизм, безусловная поддержка США и баланс сил в регионе.

После вымышленного геноцида евреев, якобы совершенного Германией (т.н. "холокост"), антисемитизм попал под табу. Провозглашалось, что это было сделано для того, чтобы предотвратить повторение подобных событий в будущем.

Со временем Израиль расширил содержание понятия «антисемитизм», создав тем самым своего рода искусственную основу для «легитимности» своей политики.

Так, Тель-Авив стал определять в качестве антисемитской любую малейшую критику своей политики в отношении Палестины и в целом почти каждое критическое замечание в свой адрес.

Еще одним фактором, повлиявшим на открытую агрессивную позицию Израиля в отношении Палестины, является безвозмездная поддержка со стороны Вашингтона и влияние израильского лобби в США.

Это влияние настолько велико, что затрагивает не только исполнительную власть, но и Конгресс и почти все сегменты американского общества. Даже малейшая критика в адрес Израиля стала считаться одним из величайших грехов, не говоря уже о заявлениях в поддержку палестинцев.

Почву для искусственной «легитимности» действий Израиля и его агрессивной политики в отношении Палестины подготовили также баланс сил в регионе и интересы международных игроков.

Этот фактор сохраняет свое влияние с первых дней израильско-палестинского конфликта. На фоне различных политических расчетов региональных стран и их неспособности действовать согласованно Израилю удалось оккупировать всю палестинскую территорию.

Любое изменение всех или хотя бы одного из этих факторов повлияет на следующие шаги Израиля в Палестине.

Другими словами, вероятность привлечения к ответственности Израиля за политику в отношении палестинцев приведет к тому, что Тель-Авив уже не сможет действовать так же комфортно, как раньше.

Проф. др. Ферхат Пиринччи – преподаватель Университета Улудаг в Бурсе, старший научный сотрудник Управления исследований безопасности центра SETA, эксперт по Ближнему Востоку. 21.05.2021

Ліберальна економіка тріщить по швах, народжуваність падає, а світові агресори відчувають безкарність

Світ, який ми знаємо, ймовірно, йде до свого кінця



Світові медіа та науковці все частіше говорять про те, що світ невідворотно змінюється. Журнал Economist присвятив увесь свій випуск 11 травня 2024 року темі руйнації світової ліберальної економіки, яку людство будувало з часів Другої світової війни. Разом із цим росія, Китай та інші авторитарні країни руйнують підвалини міжнародного права, яке виглядає безсилим перед їхньої агресивною політикою. І на порозі ще одна криза, в якій ніхто конкретно не винен, — демографічна. Народжуваність падає по всій планеті, що може мати катастрофічні наслідки й остаточно добити світову економіку. Розповідаємо, як повʼязані між собою міжнародне право, економіка і демографія, і чому світ, який ми любили, може зникнути протягом наступних десятиліть.

Криза міжнародного права

Після Другої світової війни світ потроху рухався до спільних правил і системи міжнародного права, що могла б ці правила підтримувати. Статут ООН 1945 року заборонив застосовувати силу в міжнародних суперечках, крім випадків самооборони. Загальна декларація прав людини 1948 року закріпила права на життя, свободу і безпеку. Подальші конвенції заборонили геноцид, тортури й багато іншого.

У 1990-х, після закінчення Холодної війни, вся ця робота дала плоди — пройшли трибунали в колишній Югославії, Сьєрра-Леоне, Руанді та багато судів поменш. Але зараз експерти фіксують, що міжнародне правосуддя потроху втрачає сенс.

США швидко втрачають довіру союзників в усьому світі через зраджену Україну, - аналітики

У Європі та в Азії добре бачать, що США не здатні підтримати партнера навіть зброєю, не кажучи вже про пряму участь американської армії у захисті союзників.

США стрімко втрачають довіру своїх стратегічних партнерів через неспроможність підтримати Україну поставками зброї у критичний момент. Це стає зрозусілим після аналізу нещодавніх заяв світових лідерів.

"Те, що США ненаданням допомоги Україні знищують своє положення гаранта безпеки, вже стає не просто очевидним. А максимально публічним на рівні найвищих державних інстанцій", – пише видання.

Першим тривожним дзвіночком для Вашингтона у цьому контексті мала стати нещодавня промова голови європейської дипломатії Жозепа Борреля на Форумі Європи. Він зокрема заявив, що Євросоюз більше не може покладатися на США, як на гаранта європейської безпеки, а 75-річна парадигма обороноздатності кришиться на очах.

10 причин, по которым Китай и Россия различаются в подходе к международным правилам

(Ван Ивэй — директор Института международных
отношений Народного китайского университета).

В прошлом месяце в Москве прошел второй Форум многополярности, на котором присутствовали представители 130 стран.

Во время ужина на форуме высокопоставленный российский чиновник спросил представителя Китая, почему Китай смог подняться в рамках западных правил, а Россия могла достичь своих целей, только отменив эти правила.

Существуют серьезные различия между Китаем и Россией в отношении их взглядов на международные правила.

Во-первых, Китай стремится к гармонии и общему благу, в то время как Россия делает акцент на разногласиях.

Во-вторых, в Китае существует культура «тайцзи», где упор делается на подталкивание противника без применения силы. Однако Россия – это «медвежья» культура.

В-третьих, Китай использует правила мирового порядка и стремится усвоить их посредством своих действий и идей. Россия, напротив, действует по принципу из внутреннего во внешнее, расширившись до того, чем она является сегодня, благодаря значительному влиянию Монгольской империи.

В-четвертых, Китай и Россия по-разному ведут себя на мировой арене и, следовательно, получают разные результаты. Китай подчеркивает инклюзивность, тогда как отношения России с Западом всегда были более конфронтационными.

В-пятых, Китай с древних времен подчеркивал важность симбиотических отношений. Россия же более ориентирована на внутренний мир.

Политический маркетинг: Основы, Стратегии, Инструменты и Примеры

Политический маркетинг — многогранный и динамичный процесс, который постоянно развивается и адаптируется к меняющимся социально-политическим условиям. Он является неотъемлемой частью современной политики и играет ключевую роль в формировании общественного мнения и принятии политических решений. В этой статье мы рассмотрим, что такое политический маркетинг, его историю, методы и значение для политической жизни общества.

Понятие политического маркетинга

Политический маркетинг — это применение маркетинговых принципов и технологий в политической сфере для достижения определенных целей: победы на выборах, формирования позитивного имиджа политика или партии, управления общественным мнением и др. В широком смысле политический маркетинг охватывает исследование потребностей избирателей, разработку политических программ, планирование кампаний, рекламу, PR и взаимодействие с общественностью.

Хотя многие элементы политического маркетинга использовались еще в античные времена, современный его облик начал формироваться в середине XX века, особенно с развитием телевидения и других массовых коммуникаций. Примером одной из первых крупномасштабных и весьма успешных политических маркетинговых кампаний может служить президентская кампания Джона Ф. Кеннеди в 1960 году, где были использованы все возможности телевидения и других СМИ.

С развитием интернета и социальных сетей в конце XX - начале XXI веков политический маркетинг получил новые инструменты для взаимодействия с избирателями и стал более таргетированным и персонализированным.

Що таке політичний маркетинг

У певному сенсі політика це ринок, де відбувається обмін політичних ідей та програм на політичну підтримку їх авторів та провідників.

У ролі «продавців» виступають політичні лідери, еліта, політичні партії, рухи; у ролі «покупця» – громадяни (виборці, рядові члени партій, учасники рухів).

Політичний маркетинг — це сукупність таких процесів як планування, розробка та практичне виведення вироблених ідей, товарів та послуг на політичний ринок з метою збільшення оборотів їх збуту та подальшої реалізації.

Політичний маркетинг — це застосування маркетингових принципів та технологій у політичній сфері для досягнення певних цілей: перемоги на виборах, формування позитивного іміджу політика чи партії, управління громадською думкою та ін., рекламу, PR та взаємодію з громадськістю.

Вперше технології політичного маркетингу було застосовано практично у 1952 року, під час виборчої кампанії Президента США Дуайта Ейзенхауера. Саме йому належить першість у використанні рекламної агенції для просування передвиборної кампанії політика.

Це стало певною мірою поворотним моментом в організації політичних перегонів за владу. Усі маркетологи (як теоретики, і практики) виявили тенденцію, що засоби та методи маркетингу у сферах торгівлі і банківської справи можна використовувати для «продажу» політичних діячів. Іншими словами, для просування кандидата та заняття їм бажаної позиції у владі.

Технологии избирательных кампаний в политическом управлении

Технологии осуществления власти и политического управления эволюционируют на протяжении тысячелетия. Особенно интенсивным их развитие стало с момента индустриализации и возрастания в политике роли масс. Внедрение и распространение технологий дало принципиально новые возможности, многократно усилив эффективность использования информации для захвата власти, ее удержания и/или использования. СМИ и в особенности электронные существенно трансформировали политические отношения, способы управления в обществе.

Любые технологии, в том числе и технологии в сфере политики, а также технологии избирательных кампаний, позволяют минимизировать ресурсные затраты на производство (от товаров и услуг до имиджей и событий) и в этом отношении представляют собой средство повышения производительности труда. Однако в политике высокая эффективность открывает широкие возможности манипуляции сознанием и поведением больших масс людей, придавая видимость легитимности нелегитимным или полулегитимным политическим явлениям.

ПОЛИТИЧЕСКАЯ КАМПАНИЯ

Оценка соотношения сил, их расстановка относительно субъекта политики, степень их влияния на происходящее - это уникальное явление в системе политической деятельности.

В этой статье нам предстоит познакомиться с понятием «политическая кампания», дать общую характеристику политической кампании, определить ее главных участников, предложить модель, раскрывающую специфику этого вида управленческих отношений.

Управление, даже если с его помощью решается какая-то весьма конкретная задача, всегда представляет собой процесс, т.е. определенную последовательность действий людей, вовлеченных в разработку, принятие и реализацию управленческого решения. Политический менеджмент — не исключение, он обладает всеми общими чертами управленческого процесса, но вместе с тем имеет и ряд своих особенностей. Учитывая эти особенности, мы вводим для обозначения управленческого процесса, ориентированного на решение специфических политических задач (повышение авторитета государственного, политического лидера, формирование электоральных предпочтений, разрешение конфликтных ситуаций и т.д.) понятие «политическая кампания».

Политическая кампания — это управленческий процесс, инициируемый политическим лидером (партией, общественнополитическим движением, группой интересов и т.д.) для достижения определенных политических целей методами и средствами, исключающими применение открытых форм принуждения и права создавать обязательные нормы и правила.

Націоналізм і комунізм, або Антиманіфест комуністичної партії біороботів

Після Біблії Маніфест комуністичної партії, мабуть, – найпопулярніше друковане видання всіх часі та народів. Так само як і біблія, він містить певну концепцію світового устрою на момент написання (1848 р.) і програму побудови людської цивілізації «майбутнього» на «нових» засадах.

Перше українське видання «Маніфесту комуністичної партії» (Львів, 1902). Переклад вірогідніше всього зроблений Лесею Українкою в 1901–1902 роках.

Друга світова війна була перемогою не лише одних держав над іншими, а територіальним перерозподілом Європи і світу. Вона була глобальною перемогою лівого світогляду над правим, комплексу лівих ідей над комплексом правих ідей.

Серед країн переможниць у Другій світовій війні виявилась і країна, що була абсолютним злом планети, – Радянський союз. Це була єдина рабовласницька держава серед країн Європи. Країна, де раби становили більшість населення, на відміну від класичних рабовласницьких країн давнини. Країна, де місце Біблії, як то було у християнських країнах, зайняв саме Маніфест комуністичної партії. Причому сфера впливу цієї країни поширилась на половину Європи.

Невдовзі після війни ще понад один мільярд людей встали під прапор Маніфесту – виникли комуністичний Китай, В’єтнам, Корея, де всі «принади» комуністичного способу життя проявились ще більше, ніж у Радянському союзі.

Ідеї Маніфесту глибоко вкорінились і у решті країн Європи і навіть у Північній Америці. Більшість членів всіх парламентів Європи – це люди лівих поглядів. Вони не називають себе комуністами. Цей – термін, з огляду на злочини комуністичних режимів різних країн, тепер не дуже популярний. Вони ховаються під іншими прапорами і гаслами, але при цьому залишаються людьми Маніфесту.

Школа «Глобальной мировой элиты» Шваба

Эрнст Вольф

Немецкий экономист, журналист и писатель Эрнст Вольф раскрыл некоторые факты о школе Шваба «Молодые глобальные лидеры», которые имеют отношение к мировым событиям во время пандемии. Вольф сосредоточен на выявлении того, что, по его мнению, является скрытой повесткой дня, стоящей за мерами по борьбе с COVID, принимаемыми по всему миру. 

Таинственное начало

История начинается с Всемирного экономического форума (ВЭФ), неправительственной организации, основанной Клаусом Швабом (Klaus Schwab), немецким экономистом и инженером-механиком, в Швейцарии в 1971 году, когда ему было всего 32 года. Ежегодные конференции, которые он проводит в Давосе, Швейцария, каждый январь, цель которых собрать вместе политических и деловых лидеров со всего мира, чтобы обсудить проблемы дня. Сегодня это одна из самых важных сетей в мире для глобалистской властной элиты.

ВЭФ (World Economic Forum, WEF), который до 1987 года назывался Европейским форумом менеджмента, уже на своей первой встрече в феврале 1971 года сумел собрать вместе 440 руководителей из 31 страны, что, как отмечает Вольф, было неожиданным достижением для кого-то вроде Шваба. Вольф полагает, что причина может быть связана с контактами, которые Шваб установил во время своего университетского образования, включая учебу с бывшим советником по национальной безопасности и госсекретарем Генри Киссинджером.

Андраш Коштур: соросята работая с олигархами всегда находят общий финансовый интерес

Предлагаемое интервью с ученым-геополитиком Андрашом Коштуром опубликовано в венгерских медиа. Жителям Украины оно будет интересно тем, что в нашей стране структуры Джорджа Сороса и его "активисты" развернули самую активную в мире сеть. Поэтому нам будет полезно узнать мнение о деятельности скандального миллиардера в Украине от венгерского политолога - ученого из страны, где Сороса не очень любят, а его деятельность запрещена.

Kosztur András

Ранее Сороса воспринимали у него на родине не иначе как освободителя Венгрии. Помогая распространять самиздат в середине 1980-х, он внес немалый вклад в падение коммунизма в стране. Позднее Сорос основал в родном Будапеште Центрально-Европейский университет и фонд "Открытое общество", финансирующий более 60 НКО по всей стране.

Теперь 90-летний миллиардер объявлен в Венгрии персоной нон грата, а его планы "открытого общества" признаны антигосударственными. Власти заявили, что три финансируемые Соросом НКО должны "выметаться" из-за попыток подорвать власть в стране.

В черный список попали правозащитники из Венгерского Хельсинкского комитета, Венгерский союз гражданских свобод (TASZ) и местное отделение антикоррупционной организации Transparency International. Соответствующие поправки в венгерское законодательство были приняты весной 2017. Интересно что в это время в Украине соросовские структуры получили наибольшее развитие, а соросята, которые в Венгрии считаются "иностранными агентами", назначались на высокие государственные должности.

Большинство украинцев признают факт внешнего управления страной

Согласно опросам, большая часть украинцев считает, что страна находится под внешним управлением. Особенно в этом уверено население восточных и южных регионов.

Большинство жителей Украины (65 процентов) считают, что страна управляется из-за рубежа. Такие данные были получены в ходе опроса, проведенного Украинским институтом будущего.

Опрос проводился в январе и февраля текущего года среди почти 2,5 тыс. украинцев. Так в восточных регионах страны с мнением о внешнем управлении страной согласились 75% опрошенных, в южных регионах — 71%. В западных областях с тезисом оказались согласны 56% украинцев.

Это, конечно, можно не замечать, но строительство нового мирового порядка уже началось и идет полным ходом...

Первый этап будет длиться не менее 3-5 лет. И все это время мы будем жить в состоянии и ситуации непрекращающегося террора

Процесс перехода к новому мировому порядку начался. Это, конечно, можно не замечать — сознательно игнорируя очевидные факты или бессознательно отталкивая от себя саму мысль о гибели старого и привычного мира. Но в любом случае процесс начался и идет.

Совершенно однозначно можно сказать об одном, пожалуй, важнейшем итоге идущего перехода. Стремительное развитие мировой системы привело к предсказуемому результату: мир стал слишком сложен для управляющих им элит. Настолько сложен, что сам процесс управления стал невозможен. Даже саксонская школа управления, имеющая дело не с событиями, а вероятностями, перестала справляться с вызовами. И именно она на остатках управляемости и инициировала трансформацию избыточно сложной системы в более простую. Да, речь идет, конечно, о деградации социума, сознательной и проектной.