Близький Схід, його стабільність і загальний стан рівноваги протягом тривалого часу залежали від кількох важливих, можна сказати фундаментальних принципів. Одним із таких принципів була сила Заходу.
Передусім йдеться про потужні англосаксонські держави, які значну частину своєї історії займалися колонізацією інших народів і країн. Це були європейські колоніальні держави, а згодом до них приєдналися і Сполучені Штати Америки. Якщо звернутися до історії Близького Сходу, то можна побачити, що вона значною мірою розвивалася саме за таким сценарієм. Спочатку регіон перебував під впливом і контролем європейських держав, насамперед Великої Британії.
Після Другої світової війни на зміну європейським колоніальним державам і Великій Британії дедалі більше приходили Сполучені Штати Америки. Саме США значно посилили свої позиції у світі після війни. Вони сприяли трансформації Британської імперії, причому, зрозуміло, у негативному для неї сенсі. Американці не розширювали Британську імперію, а, навпаки, сприяли її поступовому скороченню, після чого вона взагалі припинила своє існування. Зрештою саме Сполучені Штати зайняли ті впливові позиції у світі, які раніше належали британцям.
Тому американська сила й американська військова могутність стали однією з головних складових тієї системи стабільності, яка була вибудувана на Близькому Сході. Але сьогодні ми живемо в момент, коли ця конструкція стабільності фактично зруйнувалася. Вона просто впала.
І впала тому, що більше не існують ключові опори, на яких вона трималася. Вони буквально перетворилися на порох. Однією з таких опор були Сполучені Штати Америки та їхня військова міць. На Близькому Сході багато хто побачив, що ця міць уже належить радше минулому. Це вчорашній день.
Читайте також: Вымышленная «легитимность» Израиля
Військова сила США — це щось, що колись існувало, але чого, на думку багатьох, більше немає в тому вигляді, як раніше. І всі розуміють, що настав час формувати нову систему безпеки.
Ця система безпеки ґрунтуватиметься на угодах, які між собою укладатимуть країни Перської затоки. Найважливішими державами в цьому процесі є Іран і Саудівська Аравія. Усі інші також мають певне значення, але воно меншою чи більшою мірою поступається ролі цих двох держав. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати мають дещо більшу вагу, Катар — трохи меншу, Бахрейн і Кувейт також відіграють свою роль. Важливими залишаються Ірак та інші країни регіону. Проте ключовими гравцями все ж є Саудівська Аравія та Іран.
Саудівська Аравія є найвпливовішою державою арабського світу. Іран же, як відомо, до арабського світу не належить. Хоча на території Ірану проживають окремі арабські племена, які, за словами автора, добре інтегровані в іранське суспільство та демонструють лояльність до держави. Іранці — це переважно перси, а отже йдеться про зовсім іншу цивілізацію.
Саме тому нинішнє зближення цих двох цивілізацій — перської та арабської — має настільки велике значення. Вони починають домовлятися між собою без прямого тиску з боку Сполучених Штатів Америки. США ще намагаються виступати з позиції сили, але, на думку автора, це вже не дає колишнього результату.
Саме втрата Сполученими Штатами стратегічної ініціативи в Перській затоці й стала одним із чинників, що сприяли зближенню Ірану та арабського світу. Угода, яка формується між ними, ймовірно, вироблятиметься довго. Навряд чи цей процес буде швидким. Він потребуватиме часу. Але найважливіше вже зараз очевидно: Сполучені Штати Америки фактично опинилися поза межами цього процесу.
Відсутність США в цьому процесі ставить під загрозу саме існування Ізраїлю. Чому? Тому що Ізраїль припустився кількох великих стратегічних помилок.
Ізраїль є відносно молодою державою. Під час його створення було зроблено низку хибних висновків. Радянський Союз допоміг єврейському населенню здобути територію в країні, яка раніше йому не належала, і що Палестина ніколи не належала державному утворенню, яке сьогодні називається Ізраїлем, ані з історичного погляду, ані з точки зору прав людини чи міжнародного права.
Читайте також: Почему Сталин создал Израиль: сенсационная версия израильского адвоката
Створення Ізраїлю відбулося завдяки масштабному політичному тиску на різні міжнародні структури, зокрема на щойно створену Організацію Об'єднаних Націй.
Цими процесами керували сіоністські організації, а також впливові фінансові кола, серед яких найвпливовішою була родина Ротшильдів.
Тому якби при владі в цій державі перебували справді далекоглядні політики, їм варто було б не афішувати настільки активно свої зв'язки із Заходом, підтримку США та впливових фінансових структур, а натомість намагатися інтегруватися в близькосхідне середовище, знаходити спільну мову з місцевим населенням, не вдаватися до насильства, не захоплювати землі та поступово ставати органічною частиною регіону.
Можливо, тоді результат був би іншим. Але подібні цивілізаційні процеси формуються поколіннями. В Ізраїлі ж від самого початку розвиток пішов іншим шляхом: сіоністський проєкт був поставлений у протиставлення всьому близькосхідному балансу.
Читайте також: Шломо Занд. Кто и как изобрел еврейский народ
Арабський світ розглядався як щось другорядне, а власна спільнота — як «обраний народ», наділений особливими правами. Саме таке ставлення, на його думку, породило численних противників Ізраїлю.
У результаті в Ізраїлю дуже швидко з'явилося багато ворогів. Проте протягом тривалого часу він успішно протистояв їм завдяки підтримці та військовій могутності Сполучених Штатів Америки.
І ось, американська могутність для Ізраїлю стала своєрідним героїном для наркозалежного. Поки в наркомана є героїн, поки він вводить його собі у вени, йому здається, що все добре. Він перебуває у стані ейфорії, живе у власному вигаданому світі. Але при цьому не усвідомлює двох важливих речей.
По-перше, героїн рано чи пізно закінчується. Це речовина, яку хтось має виробляти, і для її отримання потрібно постійно докладати зусиль. По-друге, у довгостроковій перспективі вона руйнує людину. Неможливо нормально розвиватися, перебуваючи в залежності від наркотиків. Героїн — це отрута, яка вбиває людину, випалює мозок, знищує нервову систему. Ми знаємо безліч прикладів того, як люди помирали через вживання цієї речовини.
У геополітиці з Ізраїлем відбувається щось подібне. Він сам посадив себе на голку американського військово-промислового комплексу.
Те, що в Ізраїлі існує власна армія, про яку там дуже люблять розповідати як про найсильнішу, найефективнішу та непереможну у світі, є значним перебільшенням. Ізраїльтяни часто схильні надмірно переоцінювати свої можливості, і в минулому їм уже доводилося дорого за це платити.
Як приклад можна навести ізраїльську систему протиракетної оборони «Залізний купол». Про неї багато говорили, називали її надзвичайно ефективною та майже непроникною. Багато ізраїльтян щиро вірили, що ця система зробить країну невразливою для ракетних ударів. На її підтримку витрачалися величезні кошти.
Однак під час нещодавнього сорокаденного протистояння виявилося, що «Залізний купол» не є абсолютним захистом. Система не змогла повністю запобігти ударам по території Ізраїлю.
Водночас Іран діяв не на повну силу. Якби Тегеран поставив собі за мету завдати максимальної шкоди, наслідки для Ізраїлю були б набагато серйознішими.
Це пояснюється тим, що іранське керівництво, діє раціонально й стратегічно. Іранці - це освічені люди, які займаються наукою, добре розуміються на геополітиці та усвідомлюють, що перемога над противником не досягається одним ударом.
Такі уявлення про швидке й остаточне знищення ворога він називає спрощеними й примітивними. Справжня боротьба відбувається поступово, у багатьох сферах одночасно.
Саме тому процес, який зараз розгортається навколо Ізраїлю на Близькому Сході, є початком його поступового занепаду.
Тенденції показують що Ізраїль має не більше чверті століття до моменту, коли він не зможе більше існувати в нинішньому вигляді. Причина у тому, що вся ізраїльська цивілізаційна та геополітична модель була побудована на американській силі, яка нині слабшає.
Ізраїльські політики не змогли виробити альтернативну модель розвитку.
Ізраїльське керівництво продовжує діяти за старою схемою: застосовувати військову силу, проводити бомбардування, розширювати контроль над територіями та покладатися на силові методи. Саме це перетворилося для Ізраїлю на стратегічну пастку.
Ситуація могла б розвиватися інакше, якби ізраїльське суспільство обрало інший підхід: відмовилося від претензій на особливий статус, прагнуло мирного співіснування із сусідами, налагоджувало відносини з арабським світом та шукало шляхи примирення з палестинцями.
У такому випадку Ізраїль міг би заявити про готовність жити як звичайна близькосхідна держава, яка прагне миру, співпраці та взаєморозуміння зі своїми сусідами.
Читайте також: Китай заявляє, що Ізраїль перетнув межу самооборони в Газі
Проте для подібної трансформації в Ізраїлі нині немає достатньо сильних і розумних політичних сил. Саме тому ця країна продовжить рухатися шляхом саморуйнівної інерції.
Вони зараз бомбардують Ліван, бомбять одне із найстаріших міст у світі - Тир. Вони бомбять Бейрут, знищують людей, вони продовжують бомбити Газу.
У них у голові ось ці ідіотські проекти, які там Кушнер з Трампом і Віткофом накидали про те, що Газа має перетворитися на таку нову єврейсько-американську Рів'єру, на елітний курорт із розкішними віллами на березі моря, хмарочосами та інфраструктурою для заможних людей.
Читайте також: Фетва, гроші, конфлікт інтересів, Ізраїль і тіньова влада: що стоїть за війною проти Ірану
А жителей Гази - когось там відправлять до Єгипту, а більшу частину знищать. Тобто вчинять геноцид. Вони ось так зараз і досі пропонують вирішити ці питання.
Саме тому велике значення має заява верховного лідера Ірану Моджтаби Хаменеї, зроблена після зустрічі представників Ірану, Катару, Бахрейну, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів.
Головний зміст цих переговорів полягає в тому, що арабські держави дедалі менше бажають залишатися опорою американської військової присутності в регіоні.
Сполучені Штати поступово втрачають свій вплив на Близькому Сході, а сам регіон починає м'яко витісняти американську присутність.
Посилаючись на слова Хаменеї, автор стверджує, що для США більше не залишиться безпечного притулку в регіоні.
Хаменеї заявив, що після цієї зустрічі більше не буде безпечного притулку в регіоні для Сполучених Штатів Америки. Для Ізраїлю це означає, що він входить у фінальну стадію свого існування.
Тобто з цього періоду починається фінальна стадія існування проекту Ізраїль такого, як ми його знаємо.
Там рощвиватиметься внутрішня криза, ослаблення державних інститутів та поступова втрата здатності підтримувати нинішню політичну й цивілізаційну конструкцію.
Приблизно через двадцять п'ять років це може завершитися розпадом держави та перерозподілом її територій між сусідніми країнами. Свої претензії на його території, тобто на свої історичні землі висуватимуть Ліван, Палестина, Йорданія, Саудівська Аравія та Єгипет.
Особливе значення має позиція Саудівської Аравії, яка дала зрозуміти, що без створення палестинської держави жодної повноцінної нормалізації відносин з Ізраїлем не буде.
Ослаблення американської військової підтримки фактично поставило хрест на так званих Авраамових угодах, які були американською спробою сформувати новий регіональний порядок під егідою Ізраїлю та США. Це по суті був американський спосіб поставити на коліна арабів перед євреями,
Нинішньою позицією арабських держав є відмова визнавати будь-які нові домовленості без вирішення палестинського питання.
Саудівська Аравія чітко заявила: "Поки Держава Палестина не буде утворена, взагалі про визнання Ізраїлю не може йти мова".
Це і є початком кінця Ізраїлю та переходом до фінальної стадії розвитку нинішньої моделі ізраїльської державності.
Ізраїльтяни мають заздалегідь готуватися до можливих потрясінь. Життя в країні, яка вступає в період занепаду, зазвичай супроводжується економічними труднощами, внутрішніми конфліктами та війнами.
У майбутньому багато власників ізраїльських паспортів можуть повернутися до тих країн, звідки колись прибули їхні родини.
Читайте також: Украденная история Палестины
Насправді корінним населенням Палестини є палестинці. А ізраїльтяни – це просто неіснуюче національне утворення, адже ізраїльтяни походять із різних частин світу — Польщі, Румунії, Марокко, країн колишнього Радянського Союзу, Ефіопії та інших держав.
Ізраїльтяни не господарі на цій землі. Вони приїхали захоплювати її. Причому багато з них по відношенню до корінних жителів цієї землі поводяться гірше, ніж нацисти поводилися у Другій світовій війні до євреїв. Тому цілком логічно очікувати моменту, коли всьому цьому кривавому, нелюдському процесу настане кінець.
Отже, нині, настав початок фінальної стадії цього процесу і події на Близькому Сході свідчать про наближення масштабних змін у регіоні.
Читайте також: Такер Карлсон: Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі
