Як США та Ізраїль зламали систему безпеки на Близькому Сході — і чому це обернеться кінцем для самого Ізраїлю

Близький Схід, його стабільність і загальний стан рівноваги протягом тривалого часу залежали від кількох важливих, можна сказати фундаментальних принципів. Одним із таких принципів була сила Заходу.

Передусім йдеться про потужні англосаксонські держави, які значну частину своєї історії займалися колонізацією інших народів і країн. Це були європейські колоніальні держави, а згодом до них приєдналися і Сполучені Штати Америки. Якщо звернутися до історії Близького Сходу, то можна побачити, що вона значною мірою розвивалася саме за таким сценарієм. Спочатку регіон перебував під впливом і контролем європейських держав, насамперед Великої Британії.

Після Другої світової війни на зміну європейським колоніальним державам і Великій Британії дедалі більше приходили Сполучені Штати Америки. Саме США значно посилили свої позиції у світі після війни. Вони сприяли трансформації Британської імперії, причому, зрозуміло, у негативному для неї сенсі. Американці не розширювали Британську імперію, а, навпаки, сприяли її поступовому скороченню, після чого вона взагалі припинила своє існування. Зрештою саме Сполучені Штати зайняли ті впливові позиції у світі, які раніше належали британцям.

Тому американська сила й американська військова могутність стали однією з головних складових тієї системи стабільності, яка була вибудувана на Близькому Сході. Але сьогодні ми живемо в момент, коли ця конструкція стабільності фактично зруйнувалася. Вона просто впала.

Норвезьку верхівку розслідують за співучасть у геноциді в Газі

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

Пам'ятайте про аятол в кіпах

На цьому фото релігійний фанатік на Близькому Сході розбиває кувалдою голову статуї Христа. Дикун ненавидить християн, а тому поспішив це продемонструвати.
Не те, щоб в мене душа сильно боліла за християн... А тим більше добре, що оплот цивілізації на Близькому сході - наш любімий Ізраїль - бореться з мракобісними релігійними фанатиками.

Правда, маленька деталь...

На фото - солдат армії Ізраїля. Саме армія оборони Ізраїля знищує терористичну інфраструктуру християнської спільноти міста Дебел в Лівані.

Нетаньяху "засудив" зашкварне фото. "ЦАХАЛ підтвердив інцидент і розпочав розслідування" (як і в 100 із 100 попередніх випадків закінчиться нічим; і далі - чому).
Я думаю, це привід поговорити, хто тут аятола в кіпі.

Епштейн працював на Ізраїль

Ось ключові факти, через які вважають, що Епштейн працював на Ізраїль (або Mossad) як asset для шантажу/збору компромату:

1. Батько Гілейн Максвелл — Роберт Максвелл — довгий час вважався активним агентом Mossad (підтверджено багатьма джерелами, включаючи книги та інтерв'ю). Він помер у 1991-му за загадкових обставин (утоплення). Епштейн у своїх email 2018 року писав, що Максвелл погрожував Mossad: якщо не дадуть £400 млн на порятунок бізнесу, він розкриє все, що робив для них. Гілейн, його дочка, стала головною партнеркою Епштейна.

Читайте також: Епштейн встановлював приховані камери за допомогою «корисних» росіян

2. Ехуд Барак (колишній прем'єр Ізраїлю, екс-міністр оборони) мав дуже тісні зв'язки з Епштейном: відвідував його квартири в Нью-Йорку десятки разів (навіть після 2008-го вироку), літав його літаком, ночував. Епштейн платив за лікування помічника Барака (Йоні Корена, пов'язаного з військовою розвідкою Ізраїлю). У листах Епштейн жартував з Бараком: «Ти повинен чітко сказати, що я не працюю на Mossad :)». Багато хто бачить у цьому іронію. 

Фетва, гроші, конфлікт інтересів, Ізраїль і тіньова влада: що стоїть за війною проти Ірану

Джаред Кушнер посміхається, слухаючи розмову Дональда Трампа з Біньяміном Нетаньягу

Поки Трамп забивав всі канали інформаційним шумом, ключові факти про справжні причини війни проти Ірану залишилися майже непоміченими.

Фетва, яку проігнорували: про ядерну загрозу Ірану Трамп просто набрехав

Директор Національного контртерористичного центру Джо Кент, який нещодавно подав у відставку, повідомив що Трамп розпочав війну під тиском Ізраїлю при тому що Іран не становив загрози для США (посилання в першому каменті). 
Після відставки, відповідаючи на запитання журналіста «Чи був Іран на межі створення ядерної зброї?», він прямо заявив: «Ні. Три тижні тому, коли все почалося, цього не було. З 2004 року (!!) в Ірані діє релігійна постанова — фетва, яка забороняє розробку ядерної зброї. У нас не було розвідувальних даних, які б свідчили про її порушення(!)».

Фактично керівник однієї з ключових американських спецслужб визнав: реальних підстав говорити про ядерну загрозу з боку Ірану не існувало.

 

Читайте також:  Сенатор простежує зв’язки між російською розвідкою та історією Епштейна-Трампа  

Усе це надто точно повторює сценарій зі «зброєю масового знищення» в Іраку. Тобто йдеться про масштабний обман з боку Трампа, який світ буде згадувати десятиліттями.

Війна проти Ірана як інвестиційний проєкт Кушнера: 5 мільярдів за війну

The New York Times повідомив, що зять Трампа Кушнер повернувся до арабської коритки, намагаючись отримати додаткові 5 мільярдів доларів для своєї компанії від тих самих держав, які десятиліттями благали Америку напасти на Іран.

Це являє собою масштабний і корумпований конфлікт інтересів, зазначили конгресмен Джеймі Раскін та сенатор Рон Вайден, коли закликали до розслідування дій Кушнера як незареєстрованого іноземного агента, що порушує Закон США про реєстрацію іноземних агентів (FARA). Вони написали:

«...пан Кушнер впливає на зовнішню політику США, діючи як політичний консультант уряду Саудівської Аравії, а також приймаючи їхні гроші. … Близькість пана Кушнера до президента Трампа та потенціал політичного втручання виправдовують призначення спеціального прокурора».

Виглядає так, що саме Кушнер був одним із головних замовників цієї війни, незважаючи на ризики для світових поставок нафти та можливість розпалювання Третьої світової війни внаслідок конфлікту.

Такер Карлсон: Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі

Американський журналіст Такер Карлсон заявив, що Ізраїль цілеспрямовано руйнує найкрасивіші місця на планеті.

«Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі. З 1948 року там не було збудовано нічого красивого. Вибачте, я побував скрізь в цій країні, і це правда. Ізраїльтяни руйнують Бейрут — а я бував у багатьох місцях світу — Бейрут є одним із найкрасивіших місць на планеті.

Характер цієї імперії, що виникає, руйнівний. І завжди виходить так, що руйнується саме краса. Бейрут. Частини Сирії. Святі місця. Частини Ірана, які, як кажуть, теж дуже красиві — усе повністю розбомблено. Схоже, що це ще й війна проти краси. Це не просто американська точка зору — це християнська точка зору і загалом людська, глобальна точка зору», — зазначив Карлсон.

Раніше Дональд Трамп виключив журналіста з руху Make America Great Again, заявивши, що «Такер Карлсон збився з правильного шляху».

Вымышленная «легитимность» Израиля

Три основных фактора вымышленной «легитимности» Израиля - табу на антисемитизм, безусловная поддержка США и баланс сил в регионе

Prof. Dr. Ferhat Pirinççi, Elmira Ekberova

Открытая агрессивная политика Израиля в отношении Палестины, в том числе удары по сектору Газа, во многом связаны с искусственным тезисом о «легитимности» действий еврейского государства. В соответствии с этим тезисом Израиль не является оккупантом палестинских земель, преследует мирную политику, а все его атаки носят оборонительный характер.

Именно на эту вымышленную «легитимность» опирался Израиль в ходе агрессивной политики в отношении Палестины и пошагового вторжения на палестинские земли со дня своего основания.

В качестве причин этого можно назвать достаточно много факторов, среди которых выделяются три основных: табу на антисемитизм, безусловная поддержка США и баланс сил в регионе.

После вымышленного геноцида евреев, якобы совершенного Германией (т.н. "холокост"), антисемитизм попал под табу. Провозглашалось, что это было сделано для того, чтобы предотвратить повторение подобных событий в будущем.

Со временем Израиль расширил содержание понятия «антисемитизм», создав тем самым своего рода искусственную основу для «легитимности» своей политики.

Так, Тель-Авив стал определять в качестве антисемитской любую малейшую критику своей политики в отношении Палестины и в целом почти каждое критическое замечание в свой адрес.

Еще одним фактором, повлиявшим на открытую агрессивную позицию Израиля в отношении Палестины, является безвозмездная поддержка со стороны Вашингтона и влияние израильского лобби в США.

Это влияние настолько велико, что затрагивает не только исполнительную власть, но и Конгресс и почти все сегменты американского общества. Даже малейшая критика в адрес Израиля стала считаться одним из величайших грехов, не говоря уже о заявлениях в поддержку палестинцев.

Почву для искусственной «легитимности» действий Израиля и его агрессивной политики в отношении Палестины подготовили также баланс сил в регионе и интересы международных игроков.

Этот фактор сохраняет свое влияние с первых дней израильско-палестинского конфликта. На фоне различных политических расчетов региональных стран и их неспособности действовать согласованно Израилю удалось оккупировать всю палестинскую территорию.

Любое изменение всех или хотя бы одного из этих факторов повлияет на следующие шаги Израиля в Палестине.

Другими словами, вероятность привлечения к ответственности Израиля за политику в отношении палестинцев приведет к тому, что Тель-Авив уже не сможет действовать так же комфортно, как раньше.

Проф. др. Ферхат Пиринччи – преподаватель Университета Улудаг в Бурсе, старший научный сотрудник Управления исследований безопасности центра SETA, эксперт по Ближнему Востоку. 21.05.2021

Шломо Занд. Кто и как изобрел еврейский народ

Шломо Занд

Кто и как изобрел еврейский народ

Shlomo Sand. The Invention of the Jewish People

• Аннотация:
  Появление в 2008 году книги выдающегося тель-авивского историка, профессора Шломо Занда стало чрезвычайным событием.

Оглавление

Предисловие редактора русского издания

Предисловие автора

Выражения признательности

Расчищая завалы памяти: контуры альтернативной историографии

Введение

I. Метаморфозы самоопределения

II. Пересаженная память

Создавая нации: масса как суверен и равенство как фикция

I. "Лексикон" - народ и этнос

II. Нация - определение термина и его границы

III. От идеологии к идентичности

IV. От этнической мифологии к воображаемому гражданскому сообществу

V. Интеллектуал как "государь" нации

"Мифоистория": вначале Бог сотворил нацию

I. Первые этапы становления иудейской концепции времени

II. Библия как "мифоистория"

III. Раса и нация

IV. Споры между историками

V. Протонациональный взгляд с Востока

VI. Этноцентрический прорыв на Западе

VII. Голос из Сиона - первый, но не последний

VIII. Политика и археология

IX. Бунт земли против "мифоистории"

X. Библия как аллегория

Изобретенное изгнание: "И многие из народов страны сделались иудействующими..."

I. "Народ", изгнанный в 70-м году

II. Диаспора без изгнания - сумеречная зона историографии

III. "Народ", покинувший страну не по своей воле

IV. "И устремятся к ней все народы..."

V. Хасмонеи навязывают иудаизм своим соседям

VI. От эллинистического мира до Месопотамии

VII. Прозелитизм в тени Рима

VIII. Прозелитизм в раввинистической традиции

IX. О "печальной" участи жителей Иудеи

X. "Народ земли": вспомнить и забыть

Зоны молчания: в поисках утраченного (еврейского) времени

I. "Счастливая Аравия" - переход в иудаизм царства Химьяр

II. Между пунийцами и берберами - таинственная царица Кахина

III. Еврейские каганы - становление великой и загадочной империи

IV. Хазары и иудаизм - флирт или продолжительный роман?

V. В закоулках хазарской истории: современные исследования

VI. Тайна происхождения восточноевропейского еврейства

Блеск и нищета - политика формирования идентичности в Израиле

I. Сионизм и наследственность

II. Научная кукла и расистский кукловод

III. Создание "этнического" государства

IV. "Еврейское и демократическое" - оксюморон?

V. Этнократия в эпоху глобализации.

Предисловие редактора русского издания

Появление в 2008 году книги выдающегося тель-авивского историка, профессора Шломо Занда стало чрезвычайным событием. Оно в буквальном смысле слова спасло исследователей еврейской истории, болезненно переживавших нынешнее катастрофическое состояние этой научной дисциплины. Если бы не она, кому-то из них (на худой конец, даже мне) пришлось бы на годы забросить все остальные дела и написать ее самому. Однако постфактум совершенно ясно, что у любого из них (включая, разумеется, и меня) это вышло бы гораздо хуже (ниже я объясню почему), поэтому примерно полгода (с марта по октябрь 2009 года), ушедшие у меня на работу над ее русским изданием, - не только период чистой научной радости, но и истинная экономия сил и средств. Признаюсь, никогда прежде я не получал столько удовольствия, работая на других. Быть может, только теперь мне стало по-настоящему ясно, какую радость может доставлять бескорыстное служение серьезному делу - или, в сущности, альтруизм.

В более специальном эссе я сразу взял бы быка за рога и приступил к обсуждению печального состояния еврейской историографии. Но предисловию к этой важной книге резоннее начинаться с чего-то гораздо более фундаментального. Например, с такого вполне оправданного сравнения.

Представьте себе, что все без исключения (а их немало) современные учебники по истории Греции начинаются с оригинального рассказа о Девкалионе и Пирре. Оказывается,[1] когда Зевс разгневался на людей за многочисленные грехи, он послал на землю потоп, всех их истребивший. Уцелели только Девкалион, сын титана Прометея, и его жена Пирра,[2] построившие большой деревянный ящик и спрятавшиеся в нем. Когда воды стали спадать, ящик прибило к вершине горы Парнас. Девкалион и Пирра вышли на сушу, принесли жертву Зевсу и начали новую жизнь. Дабы земля снова заселилась людьми, Зевс приказал супругам набрать камней и бросать их назад, через голову. Камни, брошенные Девкалионом, превратились в мужчин, камни, брошенные Пиррой, - в женщин. Так появилось новое человечество, причем поколение людей, выросших из камней, оказалось лучше предыдущего. Из этой истории без труда выводится мощный тезис о первичности греческого языка (заимствованного у уцелевшей супружеской пары), а также греческой культуры, которой человечество с древности обязано решительно всем - от философии и математики до изобразительных искусств.

Ученые признают несколько мифологический характер этого нарратива, однако на разные лады доказывают, что он основывается на реальных событиях, происшедших, вероятно, в третьем тысячелетии до нашей эры.

Как долго арабские лидеры смогут игнорировать гнев своих граждан?

Тысячи марокканцев принимают участие в акции протеста в поддержку палестинцев в секторе Газа и против нормализации отношений между Марокко и Израилем в Рабате, Марокко, воскресенье, 11 февраля 2024 года.

С 7 октября Ближний Восток сотрясают массовые протесты. Египтяне проводили демонстрации солидарности с палестинцами, так же как иракцы, марокканцы, тунисцы и йеменцы, которые вышли на улицы в огромных количествах. Иорданцы нарушили давние красные линии, попытавшись штурмовать израильское посольство, а Саудовская Аравия приостановила переговоры о нормализации отношений с Израилем, отчасти из-за глубокой ярости своего народа по поводу войны Израиля в секторе Газа.

Эти протесты контрастируют с недавними действиями арабских правительств, свидетельствующими о готовности сотрудничать с Израилем в вопросах безопасности – в частности, в том, что касается противостоянию Ирану. Власти государств Персидского залива, по сообщениям, заранее предупредили США о планах Тегерана выпустил сотни ракет и беспилотников по территории Израиля, а Иордания не только позволила США и Израилю оперировать в своем воздушном пространстве, но и задействовала свои ВВС, чтобы сбить часть объектов над своей территорией. Успех совместного отражения иранской атаки заставил многих с оптимизмом взглянуть на перспективы арабо-израильского альянса, над которым США и союзники работали годами.

Но стоит взглянуть на арабскую улицу, как этот оптимизм покажется преждевременным: настроения жителей арабских стран идут вразрез с расчетами их правителей, что часто выливается в столкновения, аресты и репрессии.

США незаметно присылают Израилю больше боеприпасов и ракет - Bloomberg

Пентагон незаметно увеличил военную помощь Израиля, выполняя запросы, которые включают увеличение количества ракет с лазерным наведением для парка боевых Apache, а также 155-мм снаряды, приборы ночного видения, боеприпасы для уничтожения бункеров и новые армейские машины, со ссылкой на внутренний документ Министерства обороны США сообщило 14 ноября Bloomberg.

Поставки оружия в Израиль, как указано, выходят за рамки широко разрекламированных поставок перехватчиков «Железный купол» и интеллектуальных бомб Boeing. Это продолжается даже несмотря на то, что чиновники администрации Байдена все чаще предостерегают Израиль от попыток избежать жертв среди гражданского населения в секторе Газа, отмечает издание.

Как сообщается, оружие, которое Израиль ищет на фоне борьбы с ХАМАС, перечислено в документе под названием «Запросы старшего лидера Израиля», датированном концом октября и циркулирующим в Пентагоне.

Согласно документу, с которым ознакомилось Bloomberg, оружие уже поставляется, или Министерство обороны США работает над тем, чтобы сделать его доступным из запасов в США и Европе. "По данным подсчетов, по состоянию на конец октября, например, были доставлены все 36 000 снарядов к 30-мм пушкам, 1800 запрошенных противобункерных боеприпасов M141 и не менее 3500 приборов ночного видения", - сообщает издание.

Гиблая месть: как Тель-Авив превращал Газу в гетто

Расхожий в Израиле тезис о палестинцах как «дикарях, не способных содержать себя», разоблачает экономист Василий Колташов. 

Газа теперь напоминает Варшавское гетто, которое немцы зачищали от рэкетиров, контрабандистов и бандитов в 1943-м.

С той разницей, что в Газе не развит финансовый капитал. Там огромная безработица, существуют лишь небольшие производства и мелкая торговля.

Израиль устроил в Газе гетто, долгое время сгоняя туда людей из уничтожаемых палестинских поселений. С их родной земли. Фактически установил палестинцам черту оседлости.

И вот они как-то обустроились на новом месте, наладили скромную жизнь, возвели себе новые дома. А теперь их убивают.

Израильтяне давно и целенаправленно лишали палестинцев любых источников дохода и работы. Отдавали её мигрантам. В знаменитых кибуцах традиционно используют труд иностранцев на самых тяжёлых и низкооплачиваемых работах. И даже от него палестинцев теперь принципиально отлучают.

США збираються передати Ізраїлю боєприпаси, які призначалися Україні, - ЗМІ

Сполучені Штати планують надати Ізраїлю "десятки тисяч" 155-мм артилерійських снарядів, які були відкладені для України з американських запасів кілька місяців тому. Імовірно, йдеться про боєприпаси з американських складів в Ізраїлі.

Про це виданню Axios заявили троє ізраїльських посадовців на умовах анонімності.

За даними Axios, Ізраїль повідомив США, що йому терміново потрібні артилерійські снаряди для підготовки до наземної операції в Секторі Гази.

Американські співрозмовники видання припускають, що надання снарядів, що призначались Україні, Ізраїлю не матиме негайного впливу на здатність ЗСУ продовжувати війну.

Видання припускає, що йдеться про 155-мм снаряди, які США зберігають безпосередньо в Ізраїлі в межах двосторонньої угоди, пише Axios. Їх із початку року поступово вивозили й передавали Україні.

Доступ до місць зберігання зброї мають лише американські військовослужбовці. Але згідно з угодою між країнами, Ізраїль може використовувати ці боєприпаси у разі війни за умови схвалення з боку США.

Читайте також: США вчетверо збільшать виробництво снарядів для України

Украденная история Палестины

Документальный фильм «Большое книжное ограбление» проливает свет на незаконное присвоение Израилем не только палестинских земель и домов, но и всей письменной истории. 

Информация о прошлом хранится в государственных и секретных архивах Израиля, к которым у палестинцев просто нет доступа. Коренному населению остаются только воспоминания и рассказы стариков.

Буквально по крупицам пришлось собирать историю своей семьи и родной деревни живущей в изгнании палестинской художнице Нехад Хадер. Поиски истины стали для нее настоящим уроком истории своей страны.

«Я не застала свою бабушку по отцовской линии, – говорит Нехад. – Даже мой отец не помнит ее: она умерла, когда ему было шесть месяцев. То немногое, что мы знаем о ее короткой жизни, довольно трагично».

15 мая 1948 года, всего через несколько часов после того, как сионисты объявили о создании государства Израиль, ее бабушка с тремя детьми вынуждена была бежать из своей деревни Умм аль-Зейнат, недалеко от города Хайфа. 

Ее мужа вместе с другими мужчинами деревни забрали в тюрьму. Неизвестно, забрали их прямо из своих домов, или они были схвачены в соседней деревне Далият аль-Кармель, где пытались скрыться, когда к ним в Умм аль-Зейнат вошли сионистские бригады.

Китай заявляє, що Ізраїль перетнув межу самооборони в Газі

Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї

Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив, що дії Ізраїлю вийшли за рамки самооборони, і він повинен припинити «колективне покарання народу Гази».

Про це Ван Ї сказав у телефонній розмові з міністром закордонних справ Саудівської Аравії принцем Фейсалом бін Фарханом аль-Саудом, - повідомляє Поштівка з посиланням на МЗС КНР.

«Дії Ізраїлю вийшли за рамки самооборони. Він повинен серйозно прислухатися до закликів міжнародної спільноти та Генерального секретаря ООН і припинити колективне покарання народу Гази», - сказав міністр.

Міністр зауважив, що історична несправедливість щодо Палестини триває понад півстоліття і не може тривати далі.

Він додав, що обидві сторони мають уникати дій, що ведуть до ескалації ситуації, та повинні якнайшвидше повернутися за стіл переговорів.

За словами Вана, Китай інтенсивно спілкується з Палестиною, Ізраїлем та всіма зацікавленими країнами, аби досягнути припинення вогню, забезпечити безпеку цивільного населення і якомога швидше відкрити гуманітарні коридори в Гази.

Почему Сталин создал Израиль: сенсационная версия израильского адвоката

Михоэлс, атомная бомба, Берия и Палестина – как это могло быть связано?

Результаты голосования в ООН в 1947 году по вопросу разделения Палестины на два государства – арабское и еврейское – удивили даже будущих руководителей Израиля. Многим было очевидно, что за решением подержать создание сионистского государства, со столицей в Иерусалиме стоял сам Сталин, но что побудило «отца народов» пойти на такой шаг, до сих пор оставалось загадкой. Совершенно новую – весьма спорную, но любопытную – версию исторического события предложил известный израильский адвокат Алекс Раскин. В эксклюзивном интервью корреспонденту «МК» Александру Розензафту он впервые озвучил свои неожиданные и неоднозначные предположения о возможных мотивах решения Сталина. Они оказались покрытыми таким плотным пластом тайн, что сразу стало понятно, почему больше 70 лет исследователи современной истории даже боялись размышлять о них вслух.

– Почему вы посчитали неверными традиционные версии объясняющие решение Иосифа Сталина поддержать создание сионистского государства в Палестине?

– По моему мнению, государство Израиль обязано своим существованием Соломону Михоэлсу [общественный и театральный деятель Соломон Михоэлс был убит под видом ДТП 12 января 1948 г. в Минске - Авт.]. Роль Михоэлса в этом ключе никогда не рассматривалась ни одним историком.

Євреї: комуністи і сіоністи

Про те, що Сталіна убили, не надавши допомоги, а Берія заманили в засаду й убили без усякого суду, відомо давно. Хрущов, по суті, від Заходу цього ніко­ли і не приховував. «За дурнів трима­ли» і «тримають» тільки колишній радянський народ. Але в цій справі й історикам Заходу був незрозумілий мотив убивств. Стандарт­не пояснення — «вони боролися за вла­ду» — висвітлює все і нічого. У безпосе­редніх убивць Сталіна і Берії влади бу­ло достатньо, зокрема, напередодні убивства вони були ще більш піднесеними в очах країни й усього світу: Малєнков, а не Сталін, читав звітну до­повідь на XIX з'їзді КПРС, а Хрущов чи­тав головну доповідь з'їзду — доповідь про зміну Статуту КПРС. Але чому вони пішли на убивство? Чому вся партійна і державна номенклатури СРСР ці убив­ства покрила? У чому був її колектив­ний інтерес у цих убивствах? Автор у своїй книжці* робить спробу розкрити не тільки мотиви убивств і конкретних убивць, а й показати всі етапи змови номенклатури у боротьбі за владу.

Спеціально про євреїв, як і ні про яку іншу національність, писати не хотілося б, але прийдеться, тому що наше розслідування мотивів убивства Сталіна і Берії зрештою упреться саме в євреїв.