Засуджений за СЗЧ військовий може просити про УДЗ для проходження служби: позиція ВС

Без заяви про бажання продовжити службу підстав для звільнення від відповідальності за СЗЧ немає.

Верховний Суд зазначив, що для застосування спеціальних положень щодо звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності необхідне добровільне волевиявлення на продовження військової служби.

Йдеться про справу №638/18074/23. Постанову Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалив 29 липня 2025 року.

Військовий понад три місяці перебував поза місцем служби

Суд встановив, що чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією 30 листопада 2022 року. Він обіймав посаду стрільця-снайпера.

17 липня 2023 року військовослужбовець самовільно залишив місце несення служби та до 18 жовтня 2023 року перебував поза ним.

За це Дзержинський районний суд міста Харкова 14 лютого 2024 року визнав його винуватим за ч. 5 ст. 407 КК України та призначив 5 років позбавлення волі. Харківський апеляційний суд залишив вирок без змін.

Захисник оскаржив ці рішення у Верховному Суді.

Однак у справі №638/18074/23 засуджений військовослужбовець не подавав заяви про бажання продовжити військову службу. Також відповідних даних не було в матеріалах кримінального провадження.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що передбачених законом підстав для застосування до нього ч. 5 ст. 401 КК України не було.

Заява про продовження служби має бути добровільною

ВС звернув увагу, що застосування ч. 5 ст. 401 КК пов’язане з бажанням військовослужбовця продовжити військову службу.

Якщо таке бажання не виявлене та відповідна заява відсутня, суд не має підстав застосовувати передбачений цією нормою механізм.

Яка можливість є у засудженого

Водночас Верховний Суд зазначив, що якщо засуджений військовослужбовець надалі виявить бажання продовжити військову службу та знову стати на захист України, він може скористатися іншим передбаченим законом механізмом.

Зокрема, він має право звернутися до адміністрації виправної установи в порядку ст. 81-1 КК України із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.

Висновки викладені в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2025 року у справі №638/18074/23 (провадження №51-5119км24).

Військовослужбовця можуть звільнити від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини або дезертирство за ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України, якщо виконані передбачені законом умови. На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду.

У справі № 484/3679/23 суд зазначив, що для застосування ч. 5 ст. 401 КК необхідно, щоб:

• військовослужбовець вперше під час воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 або 408 КК;
• він добровільно звернувся до слідчого, прокурора або суду із заявою про намір повернутися до своєї чи іншої військової частини для продовження служби;
• командир відповідної військової частини надав письмову згоду на продовження військової служби.

Водночас Суд зазначив, що ч. 5 ст. 401 КК, а також статті 286 і 287 КПК не визначають конкретної форми, у якій має бути оформлена така згода. Це може бути, зокрема, лист, наказ чи розпорядження.

Тому наказ командира про зарахування військовослужбовця на всі види забезпечення є належним письмовим підтвердженням згоди командира на продовження військової служби.