За мотивами аналітичних есе сера Лоуренса Фрідмана «Відтворення та зміна режиму» та «Помста війни»
Є війни, які закінчуються поразкою на полі бою, а є війни, де поразка починається всередині країни з тріщини, яка йде фундаментом влади. Лоуренс Фрідман, один із найшанованіших військових стратегів у світі, людина, чиї книги вивчають у штабах НАТО, говорить про це гранично ясно.
Путін припустився помилки, яка не просто послабить Росію, вона її знищить зсередини. І проблема навіть ні у санкціях, ні в Заході, ні у військовому провалі.
Головна помилка – це сама логіка війни проти України, яка перетворила російську систему на самогубний механізм.
Путін увійшов до війни впевненим, що коротка спецоперація зламає Україну за дні, а світ буде змушений упокоритися. Але тут виявилася перша помилка.
Катастрофічне недооцінювання волі до опору ( українців). А Фрідман завжди говорив: "Перемагає не той, у кого більше танків, а той, у кого сильніша стратегія та мотивація".
Росія прийшла із силою, але без реального плану.
Україна зустріла війну без страху. Путін припускав, що блискавична операція призведе до швидкої капітуляції Києва та зміни влади. Але навіть на папері цей план був абсурдним. Щоб взяти країну з населенням 40 млн, у Росії було всього 190.000 солдатів. Це не армія для окупації, це армія для самогубства.
І Фрідман вказує на кореневу причину: політична зарозумілість та віра в міф про власну непереможність зруйнували стратегічне мислення Кремля.
Але проблема глибша. Логіка війни Путіна ґрунтувалась на помилці, що перемога принесе зміцнення режиму. Фактично ж війна одразу зробила владу залежною від насильства, мобілізації та репресій.



Путін знову наполягав на тому, що він не бажає припиняти вогонь, поки не будуть усунені «першопричини» конфлікту. Для нього «першопричиною» є існування України.