"Ви програєте": Келлог звернувся з "посланням" до Москви і нагадав про втрати армії Путіна в Україні

Keith Kellogg

Росія програє  війну проти України, навіть якщо у Кремлі впевнені у зворотньому. Свідченням цього є той факт, що російських військ немає ані у Києві, ані на правому березі Дніпра, а втрати окупантів незабаром сягнуть 1,5 млн.

Тож Росія має сісти за стіл переговорів, переставши вдавати, що спроможна окупувати всю Україну. Про це заявив колишній спецпредставник президента США Дональда Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог в ефірі Fox News.

Росія програє війну проти України

В ефірі головного прореспубліканського телеканалу Келлог відзначив, що за час війни з Росією Україна та її військо проявили себе просто блискуче. Попри те, що Україна поступається Росії за всіма параметрами, починаючи від розмірів території та чисельності населення – до кількості озброєнь і ресурсів, зокрема й економічних – РФ так і не змогла окупувати не те що всю нашу державу, а навіть її третину.

"Ви програєте": Келлог звернувся з "посланням" до Москви і нагадав про втрати армії Путіна в Україні

"Якби Росія справді перемагала, то це було б по той бік Дніпра, у Харкові, у Києві. Це не так. Моє послання Москві просте: ви не перемагаєте, ви програєте", – заявив Келлог.

Територіальні "здобутки" агресора – мізерні у порівнянні з ціною, яку за них заплатила РФ. Через безрозсудне рішення Володимира Путіна розпочати війну, Росія, за різними оцінками, вже втратила від 1,2 до 1,4 млн людей вбитими та пораненими. Десятирічна війна в Афганістані, при цьому,  всьому СРСР коштувала втрати 18 тисяч солдатів – і ці втрати змусили радянське керівництво забиратися звідти.

Путін же брати приклад з керівництва СРСР не поспішає – і продовжує вбивати своїх солдатів об добре укріплені українські позиції на Донеччині, вважає Келлог.

Колишній спецпредставник Трампа також висловився про можливі переговори. На його думку, Європа має брати у них активну участь, адже російсько-українська війна – це, передусім, європейське питання.

Водночас він попередив: якщо Україна здасть оборонні позиції на Донбасі, це відкриє ворогу шлях углиб країни – аж до Києва.

"Росії слід перестати вдавати, що вона може взяти решту, і почати переговори щодо того, що вона насправді може утримувати", – наголосив Келлог.

Сенатор простежує зв’язки між російською розвідкою та історією Епштейна-Трампа

Дональд Трамп, його нинішня дружина Меланія, Джеффрі Епштейн та Гіслейн Максвелл позують для фото у лютому 2000 року

Сенатор Шелдон Вайтгауз (демократ від Род-Айленду) виклав усі деталі, які пов’язують торговця людьми Джеффрі Епштейна з російською розвідкою. За його словами, ці зв’язки також ведуть до президента Дональда Трампа, пише Поштівка.

За словами Вайтгауза, цей ланцюг проходить через батька Гіслейн Максвелл. Сенатор зачитав із файлу MI6, де про Роберта Максвелла сказано, що він був «вкрай поганим персонажем і майже напевно фінансувався Росією».

Вайтгауз також пройшовся по всіх зв’язках Епштейна з міжнародними контактами, включно з активами ізраїльської та американської розвідок. Нещодавно оприлюднені файли спонукали прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска оголосити про широке розслідування можливих зв’язків Епштейна з російською розвідкою.

Читайте також: Чим для Путіна і його агентури в Україні настільки цінний Трамп?

Одним із таких епізодів були відносини Епштейна з Олегом Дерипаскою, який також мав тісні зв’язки з головою передвиборчого штабу Трампа Полом Манафортом.

Сенатор навів низку документів та електронних листів із файлів Епштейна, які показують, що російські дівчата були частиною його вербування для чоловіків, на яких він намагався впливати.

Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

Не вір кацапам на слово: 10 цитат, які підтверджують російську національну брехливість

Історичні й публічні вислови від різних мислителів, політиків і очевидців неодноразово фіксували одну й ту саму рису — тенденцію росіян до лицемірства, виготовлення легенд і брехні як суспільної та політичної практики. Нижче — 10 цитат, які це ілюструють.

---

1. «Дуже велике царство Європи, населене дуже жорстокими, агресивними, п’яними дикунами під управлінням порочного й деспотичного уряду». — Британська енциклопедія, 1782 р.
   (Заява – оглядова характеристика країни як тотальної деградації та насильства.)

2. «Потрібно висловити мій сумний погляд на російську людину: вона має таку слабку мозкову систему, що не здатна сприймати дійсність як таку. Для неї існують лише слова. Її умовні рефлекси координовані не з діями, а зі словами». — Академік Іван Павлов, 1932 р.
   (Пряме звинувачення: життя слів замість життя діл.)

3. «Народ, що ненавидить волю, обожнює рабство, любить ланцюги на руках і ногах… готовий у будь-який момент гнобити все й усіх». — Іван Шмелев
   (Зображення психології покірності й готовності підкорятися, яку можна використовувати для виправдання брехні та насильства.)

4. «Народ, байдужий до найменшого обов’язку, до найменшої справедливості, до найменшої правди… що цілком не визнає ні вільної людини, ні вільної думки». — Олександр Пушкін
   (Критика культурної байдужості до правди як соціального явища.) 

5. «Росія — найбрудніша, до блювоти мерзенна країна у всій світовій історії… Всю свою історію ця нація барахтається в лайні й бажає потопити у ньому весь світ». — Іван Ільїн
   (Різка оцінка морального стану росіян й його імперського негативу.) 

6. «Я не горджусь, що я росіянин… коли я думаю про красу нашої історії — до проклятих монголів і до проклятої Москви — ще більше соромно, ніж самі монголи». — Лев Толстой (лист 26 квітня 1869 р.)
   (Толстой прямо ставив діагноз лицемірству історичного порядку.) 

7. «Русский народ знаходиться в крайньому жалюгідному стані: він хворий, зруйнований, деморалізований… він одержимий хибними ідеями, що межують з манією величі й ворожості до всіх». — Володимир Соловйов (фрагмент)
   (Характеристика масової істерії, підґрунтя для пропаганди й брехні.)

8. «Не народ, а адський виродок». — В.В. Розанов
   (Емоційна, але показова метафора, що відображає ставлення частини інтелігенції до масового морального стану.) 

9. «Договір, підписаний з Росією, не вартий паперу, на якому написаний». — Отто фон Бісмарк
   (Підтвердження історичної недовіри до російських домовленостей і практики підміни зобов’язань брехнею.) 

10. «Російська влада повинна тримати свій народ у стані постійного здивування». — (афористичне зауваження, що відображає політику інструменталізації інформації й емоцій)
    (Це речення точно підкреслює тактику управління увагою і спертості правди: тримати людей в інформаційному хаосі, щоб брехня мала ефект.) 

Висновок. Ці вислови — не поодинокі випадки. В історичних джерелах, листах, есеях і закордонних оглядах часто фіксується одна й та ж картина: суспільство та еліти, де слова регулярно замінюють дію, а правду підміняють вигадуваннями й легендами. Якщо ми говоримо про російську політичну культуру брутальної брехні, то наведені цитати підтверджують цю тезу: вони походять від очевидців, інтелектуалів, закордонних політиків і публіцистів, які бачили і описували системну практику брехні та лицемірства.

Читайте також: Цитаты и афоризмы о России и русских

Україна б'є арктичні карти Росії і США, Китай аплодує

Китай зацікавлений щоб війна в Україні тривала якомога довше. Чим довше триває конфлікт, тим слабшою і залежнішою стає росія, тим швидше виснажуються її демографія, ресурси й бюджет. Коли гроші у Москви закінчаться, вона втратить здатність утримувати периферійні регіони.

Передусім це станеться на сході — на прикордонних з Китаєм територіях, яким буде вигідніше торгувати й співпрацювати з Пекіном без посередництва Москви, що знаходиться за тисячі кілометрів. Так поступово почне розпадатися рос.федерація, а Китай без зусиль встановить економічний і політичний контроль над просторами від Тихого океану до Уралу — над територіями, частина з яких історично були його північними провінціями.

Разом із цим величезним регіоном Китай, який ще у 2018 році оголосив себе “арктичною державою”, отримає контроль і над Арктикою. Китай розвиває арктичні проекти, найважливішим з яких є новий морський шлях до Європи «Арктичний експрес».

 
Арктика – один із найважливіших геополітичних регіонів планети. Ключовим гравцем у регіоні є США. Попри значну територію в цьому регіоні - Аляску, США тривалий час не приділяли йому належної уваги. Однак, можливий розпад росії і наступне домінування Китаю в регіоні, серйозно загрожує інтересам США в Арктиці.

 
Це й примусило Трампа активізувати зусилля з припинення війни в Україні - з простого розрахунку щоби путін припинив руйнувати росію на користь Китаю.

 
Не просто так посланець Трампа Віткоф і посланець путіна Дмітриєв постійно говорять про арктичні проєкти, точніше прожекти. І "саміт" путін-трамп саме на Алясці був проведений не просто так.

 
Мета Трампа - відірвати росію від Китаю.

Але Трампу немає що дати путіну, крім України, щоби він припинив самовбиватися і зупинив війну. Він і Зеленського примушував піти з посади, і допомогу Україні припиняв, і ракетні обстріли путіна схвалював, і чекав поки той захопить Донбас - нічого не вийшло: війна триває, знищення росії продовжується.

Риторика Трампа щодо путіна різко змінилася після того, як два місяці тому біснуватий фюрер відвідав саміт ШОС у Китаї й продемонстрував там політичну залежність і фактично присягнув на вірність Сі Цзіньпіну.

Тоді Трамп звинуватив Китай, РФ та Північну Корею у змові проти США: "Будь ласка, Сі, передай мої найтепліші вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ыну, поки ви замишляєте змову проти Сполучених Штатів Америки", написав Трамп.

 
До того ж Путін кілька разів виставив Трампа дурнем через його спроби припинити війну в Україні і фактично врятувати росію від розпаду.

Отже Трамп зрозумів, що політика "пряника" з путіним не працює, і перейшов до політики "батога". Санкції США прискорять зубожіння і розпад росії і є чудовим інструментом примушення путіна до миру.

 
30 жовтня Трамп зустрінеться із Сі Цзіньпіном. Він повідомив, що обговорить з ним мирне врегулювання в Україні.

 
Тепер Трамп домовлятиметься про війну в Україні і долю росії напряму з Сі Цзіньпіном. Втім навряд чи українцям варто чекати чогось істотнього від цієї зустрічі, навіть якшо Китай у межах торговельної угоди зі США зменшить кількість нафти, яку купує у РФ.

 
Китаю за будь яких розкладів вигідна війна в Україні. Але якщо він купуватиме менше російської нафти, то росія швидше стане на коліна перед Китаєм. А путін не може припинити війну бо одразу втратить владу і РФ розпадеться. Втім у Трампа немає карт щоби виграти у Сі росію і разом з її залишками Арктику. І тому він злий на Зеленського за те що той своїми картами добиває росію і відкриває Китаю домінування в Арктиці.

Джерело

10 економічних, політичних, соціальних та воєнних факторів, які спричинять розпад Росії

Тема немінучого розпаду Росії все частіше обговорюється в ЗМІ, блогах і соцмережах, адже для нього вже сформувалися економічні, політичні, соціальні, воєнні та історичні фактори, які обумовлюють приліт «чорних лебідів».

Російська Федерація не моноетнічна і не моноконфесійна держава. Це конгломерат різних народів, етносів з різними конфесійними параметрами. Термін "федерація" в назві цієї країни не відповідає реальному стану речей. Тому неможливо тривалий час утримувати весь цей конгломерат у монолітному стані, 

Сьогодні обговорюються сценарії, які можуть мати місце у випадку її колапсу, які не розглядаються, як такі "буде чи не буде". Тепер це лише питання часу, коли це трапиться.  

1. Росія досі не має чіткої національної ідентичності. Вона залишається штучним утворенням, що балансує між псевдоімперією, етнократичною диктатурою та уламками радянського минулого. Її населення об’єднує не спільна культура чи цінності, а телевізійна пропаганда і страх перед репресіями. Тому в умовах імперської війни і численних жертв вкрай гостро постало питання: у чому сенс існування РФ?

2. Інститути державності практично знищені. Вертикаль влади повністю залежить від однієї особи. Після псевдовиборів 2024 року й посилення репресій на Росії остаточно зникли навіть залишки інституційного балансу. Це не система — це персоналістський режим, неповороткий і вразливий до будь-яких внутрішніх потрясінь, який тримається лише на терорі і репресіях.

Цар-колокол як символ ідіотизму мокшей

Цар-колокол. Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія тупикової гілки еволюції була б неповною.

Прототип Цар-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Цар Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Х…й тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь»! – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Цар-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

Трамп не хоче допустити економічного провалу Росії - експерт

 

Зміни в політиці нової адміністрації Білого дому в підтримці України пов’язані з прагненням США відтягнути Росію від Китаю, а також заручитися її підтримкою на Близькому Сході, щоб стримувати Іран.

Про це в коментарі Укрінформу заявив експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

«Призупинення допомоги Україні є частиною домовленості з росіянами і частиною бачення Дональда Трампа і його команди, що треба відтягнути Росію від Китаю, аби стримувати КНР в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це перший, найголовніший, зовнішньополітичний пріоритет. Друге, це мати Росію як партнера на Близькому Сході, щоб стримувати Іран і допомагати безпеці Ізраїлю», - розповів Хара.

На думку експерта, тут не йдеться про мир.

«Те, що зараз відбувається, це кардинальні геополітичні зміни. Україна в очах Трампа є розмінною монетою. Те, що сталося у п’ятницю в Овальному кабінеті, коли всі обговорювали тональність, чи одяг Зеленського, насправді не має значення. Цей конфлікт однозначно відбувся б пізніше, коли б на нас тиснули, щоб ми погодилися і підписали мирні угоди з Росією, які по факту є капітуляцією. Це потрібно, щоб знімати санкції з Росії, почати співпрацювати в економічній сфері. Я думаю, що Трамп дуже добре розуміє, що в Росії критична ситуація в економіці, і тому поспішає», - зазначив Хара.

За його словами, Трамп не може допустити, щоб Росія провалилася в економічному сенсі, тому і робить все для того, аби Путін пристав на пропозицію нового стратегічного альянсу.

«По факту це Ялта-2. Нас не було за столом перемовин в Ер-Ріяді... Власне тому американці не дуже воліють бачити за столом перемовин європейців, бо ті будуть на нашому боці», - сказав Хара.

Він наголосив, що в цій ситуації «нам не потрібен Трамп для того, щоб здатися Путіну».

«Як на мене, ми маємо гуртуватися і готуватися бути без Америки у цій війні, і сподіватися, що європейці врешті-решт прокинуться. Обнадійливим дзвіночком був саміт у Лондоні. У нас іншого варіанту немає», - вважає експерт.

Він нагадав, що Путін веде проти України геноцидну війну, а «тут не може бути компромісів».

Передумови громадянської війни і подальшого розпаду Росії

Росія як багатонаціональна і територіально велика держава історично часто була схильна до внутрішніх конфліктів, викликаних соціальною, економічною та політичною нестабільністю. У XXI столітті ця країна стикається із загрозами, які, у разі їх посилення, можуть призвести до громадянської війни і навіть розпаду. Розглянемо основні передумови цього можливого сценарію.

---

1. Економічний занепад і нерівність

Одна з головних причин внутрішніх конфліктів у Росії — це економічна стагнація, яка проявляється через зниження доходів населення, високий рівень бідності та нерівномірний розподіл ресурсів між регіонами.

Починаючи з 2014 року, після введення міжнародних санкцій через анексію Криму і конфлікт на Донбасі, економіка Росії поступово почала втрачати стабільність. Посилення санкцій, відхід іноземних інвесторів і технологічна ізоляція призвели до обмеження можливостей розвитку ключових галузей, таких як енергетика, сільське господарство і транспорт.

Регіони, які економічно залежні від субсидій центрального уряду, відчувають гострий брак фінансування. Наприклад, Кавказькі республіки або Далекий Схід регулярно виявляються серед регіонів із найгіршими економічними показниками. Така ситуація породжує незадоволення як серед місцевих еліт, так і населення, яке все частіше замислюється над доцільністю перебування у складі Російської Федерації.

2. Етнічна і культурна напруга

Росія — це багатонаціональна країна, у складі якої перебувають десятки народів із різними мовами, традиціями та релігійними поглядами. Політика "русифікації", яку проводить центральна влада, нерідко викликає спротив у регіонах із сильним національним рухом, таких як Татарстан, Башкортостан, Чечня та інші.

Наприклад, ісламські регіони, такі як Північний Кавказ, демонструють тенденцію до збереження своєї автономії та протидії культурній асиміляції. Напруга між центральною владою і регіональними елітами може перерости у відкриті конфлікти, особливо якщо економічна криза ще більше посилиться.

Додатковим фактором є міграція, яка створює соціальну напругу у великих містах. Велика кількість трудових мігрантів із Центральної Азії, яких сприймають як "чужих", провокує розкол між етнічними групами та підживлює ксенофобські настрої серед росіян.

3. Політична криза і відсутність довіри до влади

Авторитарний режим у Росії характеризується концентрацією влади в руках однієї особи — президента. Така система виглядає стабільною лише зовні, але насправді вона є дуже вразливою.

Політичні репресії, відсутність свободи слова і переслідування опозиції спричиняють наростання невдоволення серед громадян. Особливо це стосується молодого покоління, яке прагне змін і вважає чинну систему застарілою.

Крім того, система влади в Росії базується на вертикалі, де регіони жорстко контролюються Москвою. Така модель не залишає простору для демократичних процесів і викликає протестні настрої в регіонах. У разі ослаблення центральної влади, зокрема через економічні чи міжнародні кризи, регіональні еліти можуть скористатися ситуацією для зміцнення власної автономії, що створить умови для розпаду федерації.

4. Роль війни і зовнішньої ізоляції

Війна, яку Росія розпочала проти України у 2022 році, стала одним із найбільших каталізаторів внутрішньої кризи. Постійні військові втрати, мобілізація населення і санкції ще більше посилюють економічну нестабільність.

Крім того, частина населення почала втрачати довіру до офіційної пропаганди, особливо після очевидних військових невдач. Війна також загострює внутрішні конфлікти, адже багато національних меншин відправляють своїх представників на фронт у непропорційно великій кількості, що викликає обурення і сприяє наростанню сепаратистських настроїв.

5. Можливий сценарій розпаду

У разі посилення вищезазначених факторів, Росія може опинитися перед загрозою громадянської війни. Після ослаблення центральної влади можливий розпад федерації на кілька частин:

• Етнічні республіки, такі як Чечня, Татарстан і Башкортостан, можуть проголосити незалежність.
• Економічно розвинуті регіони, такі як Санкт-Петербург і Москва, можуть прагнути відокремитися, щоб зберегти свої ресурси.
• Далекий Схід, історично віддалений і слабко інтегрований у російську державу, може шукати підтримки у Китаю чи інших сусідніх країн.

6. Висновок

Передумови для громадянської війни і розпаду Росії мають комплексний характер, включаючи економічні, етнічні, політичні і зовнішньополітичні фактори. Усе це свідчить про те, що стабільність у Росії є крихкою і залежить від безлічі факторів, які можуть різко змінитися.

Розуміння цих передумов важливе для прогнозування майбутніх подій у регіоні та підготовки до можливих наслідків, які матимуть глобальний вплив.

Александр Невзоров - знаменитые цитаты

Алекса́ндр Гле́бович Невзо́ров — советский и российский журналист, репортёр, телеведущий, публицист. Режиссёр, сценарист и продюсер документальных фильмов. Депутат Государственной думы четырёх созывов

О россии и "русских"

„Западным прагматикам становится все очевиднее, что гибель России была бы благом для цивилизации. Ее вклад в общее развитие мира несоизмеримо меньше, чем создаваемые ею проблемы. От нее постоянно несет войной и попами. Ее козыряние участием во Второй мировой давно наскучило, а декларации о полной победе над фашизмом стали забавны. Фашизм живет и здравствует, в том числе и в самой России.“
Интернет-журнал "Обозреватель".

„В России никогда не было науки, потому что были эти две падлы – Кирилл и Мефодий, которые не хотели нам зла, но оградили нас от всего латинского развития, от возможности быть вместе с Европой.“

Читайте также:  Цитаты и афоризмы о России и русских

"Одержимость массовыми убийствами является очень важной частью русского мировоззрения, возможно даже его фундаментом"

„Проблема России в том, что здесь никогда не было революции. 1917-й – это не революция, это смена одних мерзавцев другими.“

Присмерк імперії

Руїни Кремля 

Дехто вважає, що Москва розв’язала війну проти України через надлишок життєвих сил і ресурсів, а всі її проблеми зумовлені непереливками перехідного періоду до нової імперської могутності. Перехід Росії дійсно відбувається: з цього світу в потойбічний.

Імперський пустоцвіт

Психології рашизму притаманний невиправний інфантилізм: мовляв, змінили конституцію, і вже коронований Вован посідає на троні не третій термін, а перший; або перелицювали Російську імперію в СССР, а його залишки в РФ – і всі проблеми позаду = починаємо з чистого аркушу. Московству здається, що варто знайти просте рішення – і складна проблема розв’язана. Але це ніколи і ніде не спрацьовувало.

Подібно до того, як розвиток кожної людини проходить стадії дорослішання, юнацтва, зрілості, старості та смерті, держави та імперії також переживають обов’язкову послідовність зародження, розквіту, занепаду та загибелі. Це сувора історична закономірність, уникнути котрої, не вдалося ще нікому.

Будь-яка імперія може зростати до певної межі, подолати яку вона не здатна. Наприклад, ані Російська імперія, ані СССР не змогли остаточно поглинути Польщу, Фінляндію чи країни Балтії. Номер не вдався навіть з Україною, попри століття московського рабства, зросійщення, геноциду та наявності потужної панівної імперіалістичної п’ятої колони.

Крепостные гаремы российских помещиков: миф или реальность?

Понятие гарема, традиционное для восточного менталитета, не ассоциируется со славянской культурой. Однако Россия – азиатская, а не славянская страна. И в пользу того, что в помещичьих усадьбах создавались подобия восточных гаремов, свидетельствует немало фактов. Право первой ночи в России вроде бы не имело под собой юридических оснований – закон запрещал сексуальную эксплуатацию крепостных крестьянок, однако одноразовая первая ночь не рассматривалась как постоянная сексуальная эксплуатация, поэтому помещики не привлекались за это к судебной ответственности. Об этом идет речь в исследовании Б. Тарасова «Россия крепостная. История народного рабства». Далее – наиболее интересные фрагменты.

 

Читайте также: История гомосексуализма в России

Рабыни – девушки и женщины были совершенно беззащитны перед произволом помещиков. А.П. Заблоцкий-Десятовский, собиравший подробные сведения о положении крепостных крестьян, отмечал в своём отчёте: «Вообще предосудительные связи помещиков со своими крестьянками вовсе не редкость. Сущность всех этих дел одинакова: разврат, соединённый с большим или меньшим насилием. Иной помещик заставляет удовлетворять свои скотские побуждения просто силой власти и, не видя предела, доходит до неистовства, насилуя малолетних детей… другой приезжает в деревню временно повеселиться с приятелями и предварительно поит крестьянок и потом заставляет удовлетворять и собственные скотские страсти, и своих приятелей».

"Рішення просте": у США різко відповіли на "мирну" заяву Цзіньпіна після зустрічі з Путіним

"КНР не може сидіти на двох стільцях"

В американському Держдепі запропонували власне "мирне рішення" для завершення бойових дій в Україні. Представник установи Ведант Пател наголосив, що Китай "не може сидіти на двох стільцях".

У Пекіні пройшла зустріч президента РФ Володимира Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, в результаті якої політики підписали низку документів про поглиблення співпраці. Китайський голова зробив заяву, що обидві країни вважають правильним шляхом "політичне врегулювання української кризи". 16 травня це прокоментував заступник речника Держдепу США Ведант Пател, про його заяву під час брифінгу написала "Поштівка".

"Я побачив щось, що виглядало як спільна заява за результатами цієї зустрічі, де говорилося про занепокоєння щодо ескалації, бажання якогось мирного процесу чи політичного вирішення конфлікту в Україні. З нашого погляду, рішення просте. Російська Федерація має просто піти з України, вона може залишити ті території, на яких вона перебуває в Україні, вона може піти з Криму, і ми матимемо мирне рішення", — сказав Пател.

Він підкреслив, що Росія та сам Путін знову й знову показують, що у цьому не зацікавлені. Представник Держдепу США зауважив, що Китай не може одночасно прагнути покращення відносин з іншими країнами та підживлювати військову машину Кремля.

"КНР не може сидіти на двох стільцях", — заявив він.

Пател запевнив, що таку позицію має не лише Вашингтон, але і його партнери з G7, НАТО та Євросоюзу.

"Підживлення оборонно-промислової бази Росії Китайською Народною Республікою загрожує не лише безпеці України, але і європейській безпеці, і Пекін не може досягти кращих відносин з Європою, продовжуючи підтримувати щось подібне", — додав спікер Держдепу.

Угроза Европе со стороны РФ сохранится, даже если Украина освободит территории, - глава МИД Латвии

Даже если Украина освободит все оккупированные территории, военная угроза Европе со стороны России сохранится. 

Об этом заявил министр иностранных дел Латвии Кришьянис Кариньш, сообщает Delfi.

По его словам, независимо от результата войны в Украине, Россия является и остается угрозой для всей Европы. 

 Министр добавил, что как только война в Украине закончится, угроза начнет возрастать - Россия продолжит восстанавливать свои вооруженные силы.

"Правительство России не способно повысить благосостояние своего населения. Все карты поставлены на поиск внешнего врага и культивацию мнения о том, что распад СССР был самым большим злом. Поэтому необходимо вернуть утраченные территории с лихвой. Печально, что это не война Кремля - это стало войной, поддерживаемой россиянами. Россия продвигается с империалистической экспансией и продолжает оставаться угрозой для Европы", - подчеркнул Кариньш.

Министр предположил, что такие разговоры о возможном поражении Украины или потере ее отдельных территорий и победе России призваны мотивировать западные страны и общества не допустить такого сценария.

Он добавил, что победа в Украине в глазах Кремля стала бы подтверждением, что его политика была правильной - можно напасть на соседние страны и получить выгоду от этого.

"Поэтому это недопустимо. Это нападение не только на Украину и Европу. Это нападение на установленный после Второй мировой войны порядок, в котором ключевую роль играет верховенство закона, а не силы", - сказал министр иностранных дел.

Росію нарешті вигнали з Дунайської комісії

Дунайська комісія на 100-й сесії постановила, що Росія не може бути її членом.

Дунайська комісія вчора на своїй 100-й ювілейній сесії під головуванням України вирішила, що членство Росії є несумісним з огляду на її ракетні та безпілотні удари по Нижньому Дунаю.

“Після того, як у листопаді Росія не була обрана до Міжнародного суду ООН, IMO, ЮНЕСКО та ОЗХЗ, Росія зазнала ще однієї дипломатичної поразки в Дунайській комісії, одній із найстаріших міжнародних організацій у світі”, – написав в X міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

РФ має вийти з Дунайської комісії до 29 лютого 2024 року. В іншому випадку члени більше не визнаватимуть своїх зобов’язань перед РФ згідно з установчою Белградською конвенцією.

Кулеба наголосив, що це рішення є належною відповіддю на порушення принципів вільного та безпечного судноплавства на Дунаї.

Справжня російська культура – стріляти в потилицю

Ніхто в світі не сподівався, що історія може повторитися, хоч і в нових декораціях, і похмурий привид Третьої світової війни замайорить на обрії.

Однак це сталося. Все тепер у Росії перевернулося з ніг на голову. Божевільний диктатор зумів за двадцять років воскресити Сталіна і Дзєржинського, а дослідників ГУЛАГу посадити в тюрму або ж змусити замовкнути.

При всьому цьому страхітті, яке відбувається в Україні, світ не перестав читати і вивчати «велику» російську літературу. Письменник Джордж Сандерс написав книжку «Купіль у ставку в час дощу». Назва відсилає до оповідання А. Чехова «Аґрест». Книжка ця вийшла у Польщі й була позитивно сприйнята критиками. Сандерс викладає в Сіракузькому університеті не просто російську літературу, а читає лекції про російське оповідання ХІХ ст. Щороку він обирає 6 студентів із... не повірите!.. 600–700 охочих!

Але то були не звичайні слухачі, а майбутні письменники. Сандерс на прикладі оповідань Гоголя («Не віддамо Гоголя!» – це лише наш мишиний писк, він давно в усіх закордонних підручниках русскій), Чехова («І цей наш!» – теж ні), Тургенєва, Толстого і навчає, як треба писати. За семестр вони читають 30 оповідань, по два-три за заняття.

Росія ремонтує танки 1945-го року. Військовими рейками там і не пахне - Данілов

Російська Федерація ніколи не перейде на військові рейки в економіці через технологічні й інші фактори.

У росіян танки з 1945-го по 1955-й роки. Про це сказав секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов.

"Те, що стосується переходу на військові рейки - то це відлуння Холодної війни, відлуння після Другої світової війни. Це зробити неможливо. Тому що зовсім інша економіка. І на наше щастя, РФ при всіх їх намаганнях це зробити, неспроможна це зробити", - сказав Данілов.

Технологічно та за багатьма іншими факторами для РФ неможливо здійснити перехід економіки на військові рейки. І ніколи не вдасться, сказав секретар РНБО.

"Єдине, що росіяни зараз роблять, у них там були такі поля, заставлені старими танками бозна-якого року випуску, з 1945 по 1953-й, 1955-й. От вони їх можуть ремонтувати, і в такий спосіб якось поповнювати той чи інший фонд. Але це точно не те питання, яке дозволить РФ виграти", - сказав Данілов.

Чому Росія є колоніальною імперією

У чому відмінність між колоніалізмом та імперіалізмом?

Ці дві практики нерідко вважають синонімами, адже колоніалізм та імперіалізм мають чимало спільного — насамперед політичний та економічний контроль над залежною територією.

Зрозуміти різницю допомагає етимологія термінів. Слово «колоніалізм» походить від латинського colonus — «фермер». Раніше практика колоніалізму передбачала переселення людей на нову територію, де вони жили як постійні поселенці, зберігаючи політичну відданість країні свого походження. Та з технічним прогресом все змінилося: людство отримало можливість мандрувати до найвіддаленіших куточків планети, а заразом і переселяти набагато більше людей за океани, не розриваючи політичного контролю між країнами.

Натомість в основі терміну «імперіалізм» лежить латинське imperium — «наказувати». Тобто одна країна може пригноблювати іншу не лише шляхом переселення, а й, зокрема, через контроль над суверенітетом. Імперіалістична ідеологія просуває світогляд, згідно з яким одна група людей або нація вважає себе вищою за інші, а значить, має право чи обов’язок донести свою ідею до «нижчих», «примітивніших» культур. Втім, у випадку найбільш відомих імперій світу ця «цивілізаційна місія» фактично виступала як виправдання окупації для видобутку сировини.

Чому Росія — це колоніальна імперія?

Дослідники виділяють чимало типів імперіалізму та колоніалізму, проте більшість із них сходяться в характеристиках, що роблять країну колоніальною імперією.

• Централізований контроль — один центр, метрополія, що контролює периферію.
• Нерівність — люди, які живуть у метрополії, мають більше привілеїв, вищий за інших статус та вважаються більш цивілізованими.
• Насилля (економічне, культурне, соціальне) — метрополія пригноблює людей з периферій, а це часто призводить до повстань, які потрібно придушувати.
• Імперіалістична свідомість країни-агресора — впевненість у тому, що країна має право пригноблювати колонізовані народи.
• Насильницька асиміляція та спотворення національних ідентичностей під стандарти метрополії — саме те, що робить звичайну імперію колоніальною.

Колись Росія сама визнавала себе колоніальною імперією. Верхівка російської влади протягом 18-го, 19-го та початку 20-го століть відкрито мріяла скопіювати західні методи колонізації на Кавказі, у Центральній Азії та навіть в Африці.

Ось слова російського міністра фінансів Єгора Канкріна, який обіймав цю посаду з 1823 до 1844 року: «Недаремно закавказькі провінції можна назвати нашою колонією, яка повинна принести державі важливі переваги південного клімату».

У той час слово «колонія» було загальновживаним в Російській імперії, а ідея Канкріна полягала в тому, щоби розглядати Південний Кавказ і, зокрема, Грузію як власну квазітропічну колонію, що мала б постачати «південні» товари до метрополії.

Чому про російський колоніалізм варто говорити саме зараз?

Після початку повномасштабного вторгнення світ побачив, які злочини Росія чинить проти українського народу. Проте не всі усвідомлюють, що ця війна тривала століттями (хоч і не завжди з використанням важкого озброєння) і охоплювала не лише Україну, а й інші держави, що сусідують з Росією.

Прогалини в історичних знаннях помножуються на застарілі упередження, згідно з якими метрополії та колонії мають відділяти океани, а колонізованими можуть бути тільки люди кольору. Це дуже одновимірний погляд — і колоніальний сам по собі. На противагу йому сучасні дослідники (наприклад, Іва Томпсон) наводять приклади Ірландії та Шотландії, що, як і Україна, стали жертвами поглинання сусідніх територій.

З іншого боку — чимало дослідників колоніалізму та імперіалізму відчувають певну симпатію до промарксистських науковців, оскільки саме їхні дослідження лягли в основу постколоніальних студій. Коли на початку 20-го сторіччя колоніалізм почали сприймати як очевидно негативне явище, Москва швидко перевзулася і почала будувати собі імідж антиколоніального чемпіона.

Від Леніна до Путіна, російська пропаганда десятиліттями стверджувала, що Росія — ворог колоніалізму. Проте поки назовні Росія транслювала одне, за залізною завісою розгортався типовий сценарій колоніального імперіалізму. «Розстріляне відродження», операція «Вісла», «Брежнєвський циркуляр» — це лише кілька епізодів колоніальної війни Росії проти української культури, мови та людей за часів СРСР.

Сучасна Росія прирівнює українську мову, символіку й пісні до екстремістських символів, депортує українців з рідних земель, віддає викрадених під час повномасштабного вторгнення українських дітей на всиновлення та загалом веде геноцидальну війну, намагаючись припинити існування України як самостійної держави.

В усьому світі сьогодні стає зрозуміло, які негативні наслідки мали імперії для суспільства. Щоби розпочати деімперіалізацію Росії, важливо усвідомити її як імперію. Світ досі не зробив цього, що лише грає на користь Путіну. Він вдало використовує хибне уявлення про те, що імперії — це лише «Захід, що загниває». Саме тому у своїй нещодавній промові на честь анексії українських регіонів він 11 разів за 15 хвилин використав слово «колоніалізм» та зазначив, що Росія у своїй сучасній політиці займається «деколонізацією».

Так він намагається відбілити власні злочини. І для світу сьогодні — ідеальний час, аби переконатися в цьому.

МВФ: Через 5 лет уровень жизни в России будет как в Туркмении

Россия продолжит сползать вниз в рейтинге стран по уровню жизни, отмечает Международный валютный фонд.

По итогам 2020 года РФ займет 68-е место в мире по ВВП на душу населения, следует из блока октябрьских прогнозов фонда.

В среднем на человека российская экономика сгенерирует 9,97 тысячи долларов валового внутреннего продукта - на 1,6 тысячи, или 14% меньше, чем годом ранее.

Подушевой ВВП, пересчитанный в доллары, который считается индикатором средних доходов населения, вернется в России на уровни 2016-17 гг. Общий же объем ВВП в долларовом выражении скатится до отметок 13-летней давности - 1,5 трлн долларов, оценивает фонд.