Против исторической лжи

Предостережение для Америки

Речь еврейского патриота-бизнесмена

В 1961 г. Бенжамин Фридман в вашингтонском отеле Виллард произнёс речь в честь Конде МакКинли – издателя журнала «Common Sense».

Бенджамин Фридман, 82 года, центр (слева) с галстуком бабочкой, получает награду за заслуги от Анти-коммунистической Федерации Польских Борцов за Свободу в городе Салем, Массачусетс, 1972 год.

Фридман хотел предостеречь Америку. Однако я думаю, что это было предостережение не столько для Америки, сколько для всех евреев, и прежде всего сионистов.

Бенжамин Фридман был довольно хорошо известной личностью в США. Удачливый еврейский коммерсант из Нью-Йорка Сити водил дружбу с Бернардом Барухом, Самуэлем Унтермайером, Вудроу Вильсоном, Франклином Рузвельтом, Джозефом Кеннеди, бывшим американским послом в Великобритании, Джоном Ф. Кеннеди и сo многими другими важными персонами.

По его словам, после второй мировой войны он порвал с еврейской тиранией, в которой были замешаны США.

Речь Фридмана ничего не потеряла от своей актуальности, как доказывают многочисленные цитаты из недавнего прошлого. Так в частности эрцгерцог Отто фон Габсбург в разговоре с австрийским журналом «Zur Zeit» 20.11.2002 г. сказал: «В американском Пентагоне всё решают евреи, а Пентагон поддерживает Израиль, т.е. они решают, быть войне или миру». Об этом разговоре немецкая пресса не проронила ни слова. А Ариель Шарон выразился ещё яснее: 

«Об одном я могу сказать совершенно точно. Тебе не стоит переживать по поводу американского давления. Мы, евреи, контролируем Америку и американцы знают это».

Профессор Леван писал:

«Члены конгресса, и демократы, и республиканцы, в значительной степени зависят от еврейских союзов по собиранию средств на ведение избирательных кампаний и поэтому не могут влиять на политику, проводимую Израилем».

Зло поряд і всередині

Українці мають навчитися використовувати українофобію як один із засобів подолання власного малоросійства

«Фашисти», «нацисти», «бандерівці», «хохли», «українофоби», «русофоби», «антисеміти» — цими та іншими численними словами переповнений інформаційний простір. Вживають їх хаотично, доречно й не доречно, нівелюючи та затьмарюючи первинні сенси, розмиваючи межі між добром і злом, своїм та чужим. У таких умовах українські інтелектуали прагнуть допомогти собі та оточенню додати трохи здорового глузду в цей хаотичний потік, виробити власний, україноцентричний, погляд на минуле та сучасне, донести його до масового читача та глядача, долаючи перешкоди та використовуючи надзвичайно мінімальні можливості.

28 березня 2013 року у Львові у рамках XXIV наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка, на спільному засіданні Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, Мовознавчої комісії і Правничої комісії у приміщенні Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся ІІІ Всеукраїнський семінар «Українофобія як явище та політтехнологія». Науковці та представники громадськості головним чином обговорили визначення терміна «українофобія» (філологічний, історичний, політологічний, юридичний, філософський аспекти) та окреслили явища, які породжують українофобію: великодержавний шовінізм, імперіалізм, нацизм тощо, напрацювали пропозиції практичного реагування на прояви українофобії (моніторинг, правове реагування тощо).