Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

В Ізмаїлі точаться постійні дискусії через те що місто називають "городом руssкой славы". Зокрема, такий "статус" через кишенькових "блогерів" просуває міська влада.
Але через відсутність "славы", всі дискусії зводяться до питання - а хто такі "руssкіє"?  

Спробуємо розібратися з "руssкімі" з юридичного боку, - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.
* * *
Важливо розуміти, що так звані "руssкіє" не мають суб'єктності.

Тобто юридично їх не існує.
"Руssкій" - це просто самоідентифікація, а не нація і не етнос.

Назвати себе "руssкім" може будь який татарин, мансі, мордвин, угрофін, башкір, якут, бурят чи тунгус.

"Руssкій" - це штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "руssкого мира". Цікаво, шо цю ідеологію правителі Московії після початку вторгнення в Україну зняли з порядку денного і зараз її не згадують, бо вона є чисто фашистською ідеологією і найбільше шкодить всередині самої РФ з її численними колонізованими народами.

Чому "русские" — це не етнос

Автор: Grok, створений xAI

Термін "русские" часто помилково сприймається як позначення етнічної групи, але насправді це штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "русского мира". Ця стаття розвінчує міф про "русский этнос", доводячи, що він не має чітких етнічних ознак, таких як автономія, герб, гімн, культура, національні лідери чи юридичне визначення. Спираючись на історичні факти та західні джерела, ми покажемо, що "русские" — це політичний конструкт, який слугує імперським амбіціям.

Історичне коріння: "русские" як імперський проєкт

Термін "русские" почав активно використовуватися в Московії лише з XVIII століття, коли Петро I у 1721 році проголосив Російську Імперію, замінивши назву "Московія" на "Росія". До цього, як зазначає австрійський дипломат Сигізмунд фон Герберштейн у Rerum Moscoviticarum Commentarii (1549), жителі називалися "московитами", а держава — "Московією". Це підтверджують європейські карти XVI–XVII століть (наприклад, Герарда Меркатора). Назва "Росія" була запозичена з грецького "Ρωσία", щоб привласнити спадщину Київської Русі. Населення Московії було етнічно різноманітним: слов’яни, фінно-угри (меря, ерзя), тюрки (татари, башкири), ханти та інші. Як пише Андреас Каппелер у The Russian Empire: A Multiethnic History (2001), "русский" як ідентичність був інструментом асиміляції цих народів під імперською владою. Русифікація через православ’я та мову стирала етнічні відмінності, але не створювала єдиного етносу.

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

«ВІННИЦЬКА ТРАГЕДІЯ» 1937–1938 РР. ЯК ЗЛОЧИН КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ

 “VINNYTSIA TRAGEDY” OF 1937–1938 AS A CRIME OF THE COMMUNIST TOTALITARIAN REGIME 

Пономаренко А.Б., к.і.н., доцент кафедри суспільно-політичних наук

Вінницький національний технічний університет

Витягнуті з могил трупи розстріляних українців

Стаття присвячена дослідженню «Вінницької трагедії» – масових розстрілів радянських громадян органами НКВС СРСР у м. Вінниці протягом кількох років перед початком Другої світової війни. Вивчення політичних репресій сталінського тоталітарного режиму в СРСР досі залишається важливим завданням для істориків. Значення досліджень такої тематики зростає в контексті формування національної пам’яті українського народу. Особливо актуальними такі дослідження стають у час повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Визначено причини та специфіку застосування масового терору на території Вінницької області напередодні Другої світової війни. Охарактеризовано розкопки масових поховань у 1943 р. та результати розслідування «Вінницької трагедії» у період немецької окупації. Дана оцінка наслідків цього розслідування для учасників та свідків після відновлення радянської влади на Поділлі. Доведено, що факт масових розстрілів радянських громадян у Вінниці, відомий в українській історії як «Вінницька трагедія» 1937–1938 рр., є беззаперечним злочином комуністичного тоталітарного режиму. Зазначено, що масові політичні репресії справили значний негативний вплив на суспільну правосвідомість у радянський та пострадянський період. Історична оцінка політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму періоду правління Й. Сталіна в сучасній незалежній Україні та Російській Федерації кардинально відрізняються. Ставлення українців до свого минуло є одним з аргументів, що спростовує російський наратив про «один народ». Вказано, що об’єктом агресії в сучасній інформаційній війні є історична пам’ять народу. Перемогу в сучасних війнах забезпечує нав’язування агресором власної картини світу та власної системи цінностей. Тому збереження української національної ідентичності та історичної пам’яті народу залишається для України екзистенціально важливим завданням. Ключові слова: «Вінницька трагедія», політичні репресії, Вінниця, комуністичний тоталітарний режим, історична пам’ять.

Онуфрий ни разу не вспомнил о российской агрессии, когда комментировал атаку на собор в Одессе

Обращение Митрополита УПЦ (МП) Онуфрия (Березовского) от 23 июля к жителям Одессы после последних ракетных обстрелов вызывает некоторые замечания. С одной стороны, оно полн слов сострадания и поддержки, с другой – не содержит прямого осуждения российской агрессии, стоящей за этими трагедиями.

В обращении Онуфрий пишет о «очередной вражеской атаке на город Одессу», но не называет, кто именно враг.

«С глубокой грустью восприняли известие об очередной вражеской атаке на город Одессу, в результате чего разрушен Спасо-Преображенский кафедральный собор, жилые дома и другие сооружения. Особой болью является то, что в сегодняшнюю ночь снова погибли люди, многие ранены и госпитализированы. Примите мои искренние соболезнования в связи с этой великой трагедией», – начинает своё обращение Онуфрий, не упоминая ни о российских ракетных обстрелах, ни о полномасштабной войне в своём обращении дальше в тексте.

Вінницька трагедія: червоний терор

25 травня 1943 заходами німецької окупаційної влади у Вінниці розпочато розкопки таємних масових могил, в яких виявлено близько 10 тис. жертв сталінського терору.

Ця трагедія стала відомою у всьому світі, як “Вінницька трагедія”.

Історики розповідають, що масові репресії найбільш інтенсивними були влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в місцевій в’язниці перед відступом Червоної армії 1941 року.

Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване дослідження поховань почалося у травні 1943 року. За результатами розслідування було виявлено 91 масове поховання й ексгумовано 9439 тіл. Місцеві жителі впізнали серед загиблих 468 родичів. 

«Жертв Вінницької трагедії чекісти ставили навколішки та розстрілювали зблизька»

25 червня 1950 року була арештована Грушковська Галина Петрівна, жителька села Городниця Брацлавського району Вінницької області. У постанові на арешт зазначалося, що Грушковська, як дочка репресованого батька, їздила влітку 1943 року до Вінниці на «провокаційні розкопки, які проводили фашистські загарбники», а після повернення звідти здійснювала наклеп на радянську владу. Українку засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна фактично лише за те, що вона впізнала серед викопаних із поховань речей шапку свого батька, якого стратили працівники НКВС під час сумнозвісної Вінницької трагедії – масових розстрілів мирного населення в 1937-38 роках…

Про причини та передумови цієї трагедії, кількість її жертв, про проведені нацистами під час окупації України розкопки поховань та наслідки для тих, хто зміг знайти прах або останки своїх рідних, кореспондентці АрміяInform розповів Сергій Гула, кандидат історичних наук, заступник директора  Музею Вінниці з наукової роботи.

Більшовицькі голодомори

Людомор 1921… і далі… і нині

Геноцид українців Москвою та їхніми посіпаками… кілька сотень літ!

Під час трьох голодоморів двадцятого століття 1921-1923, 1932-1932, 1946-1947, що їх зумисне влаштовувала Москва для винищення корінного українського люду, зарубіжні  та українські вчені визначають як геноцид української нації відповідно до Конвенції ООН.

Знищено було кілька десятків мільйонів корінного населення протягом трьох голодоморів і війн, влаштованих Москвою в Україні. За офіційними даними Міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», вбито 15, 5 млн. осіб. (Київ. 7. 9. 2021). На наші землі спрямовано московською владою кілька мільйонів переселенців для «перемішування» місцевого населення і дроблення за національною ознакою, щоби створити так звану нову історичну спільність – радянський народ – тобто кацапізувати корінних українців, зробити їх манкуртами і яничарами.

Хоча московські вбивці виморювали, вбивали українців від своєї появи на політичній арені, як писав один із московських істориків, цієї штучної протоплазми, а за словами відомого історика Геродота, андрофагами чи людожерами. Кацапізацією, нищенням усього українського, займалася царська влада, придушуючи інші народи й народності і найперше українців.

Голодомор 1921-1923 років забрав життя 3, 5 млн людей. Влаштовували геноцидне вбивство українців призвідники: Ленін, Сталін, Каганович, Постишев Молотов та інші місцеві посіпаки – московські пристібаї й одурманені пропагандою та продажні. Це була своєрідна репетиція наступного голоду 1932-1933 років – 10, 5 млн  і 1946-1947 років –  1, 5 млн «прихованого» мору. Історія не знає жодного такого масового злочину, як геноцид, організований проти цілої нації.

Людська пам’ять, офіційні документи викривають організаторів та виконавців цього геноциду, яким прощення не було й не буде. Природа цього не простить, як і наш народ жодної насильницької смерті українців, допоки вони живі і мають пам’ятати цей геноцид, влаштований московськими вбивцями.

«Твій же корінь уморю голодом, а й нащадків  у тебе вигублю»
                                                                          Біблія. Ісайя, 13\30 

«…Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину – і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили…»
                          Тарас Шевченко. Чума

 У 2005 році Президент України Віктор Ющенко у промові в ООН закликав визнати трагедію 1932-1933 рр. геноцидом українців. Це вперше в історії оновленої держави від Л. Кравчука до Л. Кучми, від яких українці чекали визнання голодомору української нації як геноцид  і не дочекалися. Але генетично винищення почалося кілька століть тому. І  найбільш у 20 столітті: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Триває й нині винищення українців гібридне, можливо для декого й непомітне чи м’яке у 21 столітті 2021 року, чому є безліч незаперечних фактів. Точніше – вбивство, коли українців і патріотів просто відстрілюють снайпери, вбивають бомбами, мінами…

МВФ: Через 5 лет уровень жизни в России будет как в Туркмении

Россия продолжит сползать вниз в рейтинге стран по уровню жизни, отмечает Международный валютный фонд.

По итогам 2020 года РФ займет 68-е место в мире по ВВП на душу населения, следует из блока октябрьских прогнозов фонда.

В среднем на человека российская экономика сгенерирует 9,97 тысячи долларов валового внутреннего продукта - на 1,6 тысячи, или 14% меньше, чем годом ранее.

Подушевой ВВП, пересчитанный в доллары, который считается индикатором средних доходов населения, вернется в России на уровни 2016-17 гг. Общий же объем ВВП в долларовом выражении скатится до отметок 13-летней давности - 1,5 трлн долларов, оценивает фонд.

Українофоба Бужанського внесли до бази "Миротворця"

Народний депутат від "Слуги народу" єврей Максим Бужанський, який є автором українофобського законопроєкту про відтермінування переведення російськомовних шкіл на українську мову викладання, потрапив до бази "Миротворця"

Про це повідомляє сайт бази.

Його назвали "українофобом" та "провокатором".

"Свідомі дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Маніпулювання суспільно значущою інформацією. Участь в антиукраїнських пропагандистських заходах. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі", – йдеться у профілі нардепа-українофоба.

Что на самом деле произошло в Екатеринбурге

Что на самом деле произошло в Екатеринбурге, если посмотреть на эту ситуацию с высоты птичьего полёта? Всё просто.

Рыба всегда гниёт с головы.

В 1999 году, в качестве одной из технологий мобилизации «лохтората» и фальсификаций, силовые структуры, стоявшие за попыткой избрания Путина президентом, взорвали жилые дома в Москве и Волгодонске, и попались на попытке такого же подрыва в Рязани. С тех пор любые преступления для путинской ОПГ, даже такие, против человечности – не проблема. Ответственность не наступает. На всех уровнях, от Путина до Арашукова, от Патрушева до убийц Бориса Немцова, от Сечина до убийц Валерия Пшеничного. С тех пор и любые фальсификации – не проблема. От президентских «выборов» до «выборов»-невыборов любого уровня.

Как требовать формулирования перспективных целей, если нация откровенно и целенаправленно дебилизируется?

Общества, которые претендуют на то, чтобы считаться современными, демонстрируют сегодня одно важное качество. Они не просто заботятся о благополучии своих граждан, но формируют условия, при которых сфера, прежде именовавшаяся «социальной», становится важнейшим двигателем хозяйственного прогресса. В основе этого подхода лежат новые представления о человеческом капитале как о важнейшем производственном ресурсе и основанное на них осознание того, что вложение в человека является высокодоходными инвестициями. Несовременность России проявляется в отношении власти к обществу и общества – к индивиду даже в большей степени, чем в неспособности страны модернизироваться.

"Народ Донбасса" молился за батю: за годы войны ничего не изменилось

"Народ Донбасса" прощается с террористом Гиви

Вот, представьте себе страну, чей президент или народ вмешивался бы в жизнь другого государства. Ах, да, о чем это я, все уже дружно сказали – Россия.

И все же. В цивилизованном мире, куда РФ уже вход закрывается, а мы вроде, как не покидали эту зону, приняты дипломатические отношения и уважение территориальной целостности, культуры, народа, нации.

Ни разу Украина не позволяла себе захват чужих территорий, а уж тем более, распоряжаться, командовать или указывать другим государствам и странам.

Россия окончательно превратилась в страну победившего милитаризма — эксперт

У миллионов россиян внаглую отняли пенсии, которые государство ранее обязалось платить. Главу Росстата уволили, потому что у него никак не получалось обеспечить указанный начальством уровень инфляции. Цены в магазинах, ну, никак не желают слушать командного окрика. Чиновники, получившие указание быть честными, начали объяснять податному населению, что никто смердам ничего не должен, детей никто их рожать не просил, а жить можно, перейдя на «макарошки» и разбив по весне огороды.

Когда Владимир Путин в эйфории после специально для него устроенных испытаний заявил, что боеголовка «Авангард» — лучший новогодний подарок российскому народу, он абсолютно точно назвал безусловный символ уходящего 2018-го. Россия окончательно превратилась в страну победившего милитаризма. Ее лидер не хочет и не может подарить что-нибудь полезное и приятное для жизни — качественное улучшение образования, медицинского обслуживание, снижение цен и налогов, повышение доходов.

Об этом говорится в статье российского журналиста, военного эксперта, заместителя главного редактора «Ежедневного журнала» Александра Гольца.

Туман войны. Андрей Пионтковский – о времени выбора

Как и в XX веке, начиная с 14 года Россия встречает пятое рождество подряд в состоянии войны (Первой мировой, а затем Гражданской тогда, Четвертой мировой гибридной сегодня). Я предпочитаю называть то, что происходит с 20.02.14 (эта дата выбита на медальках за аннексию Крыма), Четвертой мировой, так как развязана она была как реванш за поражение в Третьей мировой (холодной). Мировая история начиная с 1914 года приобретает, если хотите, стройную ритмическую конфигурацию: Вторая и Четвертая мировые были задуманы как реванши за поражение соответственно в Первой и Третьей.

Страна, победившая германский нацизм и превратившая эту победу в языческий культ, стала в 2014 году воспроизводить на высшем государственном уровне дьявольские идеологемы нацистской пропаганды, умноженной на возможности современного телевидения: "разъединенный народ", "собирание национальных земель", "Русский мир" ("Третий Рейх", "Пятая Империя"), "горстка национал‑предателей" и так далее.

Прежде чем закончить с историческими аналогиями и перейти непосредственно к нашим суровым будням, приведу одну свою зарисовку 2014 года (путинская "судетская" речь, пик имперской эйфории):

Агония кремлевской власти будет страшной и кровавой. Процесс пошел – Каспаров

Российский президент Владимир Путин может выжить лишь при нарастании хаоса не только в России, но и по всему миру, считает российский оппозиционер Гарри Каспаров.

Гарри Каспаров

Но почему окончание путинской власти опасно не только для России, но и для всего мира – читайте на OBOZREVATEL. Мы собрали лучшие тезисы выступления политика на форуме "Свободная Россия".

Что такое режим Путина и почему его поддерживают россияне

Путинский режим – это не классическая диктатура XX века, ведь отсутствует идеология как такова. Режим описывается с точки зрения мафиозных терминов. Мафиозное государство, в данном случае, босс как главарь мафии, существует в условиях распределения доходов, свердоходов, ренты по справедливости и понятиям, которые приняты в этом сообществе.

Рост популярности Путина когда-то был связан с тем, что после 90-х годов, достаточно тяжелым для наших соотечественников, наступила эра сначала относительного, потом уже достаточно приличного благополучия. Да, были спады из-за всемирного кризиса в 2008-м году, но в целом ситуация стабилизировалась. То есть с одной стороны население почувствовало вкус к нормальной жизни, и это, безусловно, было связано с Путиным.

Грамота патриарха Дионисия, или Как Москва «купила» Церковь за 200 золотых

Грамота Дионисия: документальное свидетельство аннексии Украинской православной церкви

В оригинальных документах на греческом языке от 1686 года ни слова о том, что Киевская митрополия из Константинопольского патриархата “навечно” передана Москве

Укринформ продолжает серию материалов о нынешней ситуации с возможным и очень желательным предоставлением автокефалии Украинской православной церкви (с предыдущими можно ознакомиться здесь и здесь). На этот раз мы исследуем исторические корни: грамоту Константинопольского патриарха Дионисия IV 1686 года, по которой Киевская метрополия якобы “навечно” перешла под власть московских церковников. А поводом для нашего материала стала свежее (но не новое) заявление российского “православного эксперта” Кирилла Фролова (“жириновского” от РПЦ): “В соответствии с грамотой Константинопольского патриарха Дионисия 1686 года, Киевская православная митрополия передается Московскому патриархату навечно. И этот документ не имеет обратной силы”.

Отсюда два вопроса: Первое - что это за грамота Вселенского патриарха Дионисия 1686 года, по которой Украинская Церковь перешла «под Москву навечно»? Второе - в самом ли деле это решение окончательное и «обжалованию» не подлежит да и, собственно, о чем вообще идет речь в документе?

Конец фартовости российской власти — Deutsche Welle

Почему каждый разоблаченный российский агент и каждая упавшая ракета теперь бьют по рейтингу Путина.

Осень 2018 года выдалась трудной для Владимира Путина и всей созданной им системы российской власти. Непопулярное повышение пенсионного возраста ударило по рейтингу президента, и отыграть это падение никак не удается. Не прекращается скандал вокруг военной разведки и ее агентов, которых ловят и разоблачают буквально всем миром, и конца-края этой истории не видно. Российская православная церковь, в которую было вложено столько денег и пропагандистских усилий, терпит унизительное поражение. И не где-нибудь, а в Украине! Фоном ко всему этому выступают все новые и новые аварии и аварийные ситуации. Думает ли Владимир Путин, что он все еще фартовый?

Такие оценки высказал российский политолог Федор Крашенинников в сегодняшней статье для Deutsche Welle.

Выяснилось, что РПЦ МП не имеет томоса и поэтому является самосвятами, по сути, сектой

Известный российский публицист Александр Невзоров обнаружил, что РПЦ МП с религиозной точки зрения – это абсолютно незаконная организация, что называется, "самосвяты", по сути дела, секта. Об этом он рассказал в эфире радиостанции "Эхо Москвы":

Сейчас я разъясню нюансы интриги для тех слушателей и зрителей, которые еще не в курсе этой драмы или не до конца ее понимают. Смотрите. Значит, если всё излагать кратко, беспристрастно и предельно просто, мало кто знает, что в результате всего этого скандала всплыл фактик, который может полностью угробить РПЦ.

Главным патриархом православия считается патриарх Константинопольский. Только он – это единственное лицо в мире – может дать томос. Знаете, что значит "томос" в переводе с этого красивого греческого языка? Томос – буквальный перевод — «кусок». Это кусок мира, который дает право на торговлю магическими услугами на определенной территории, дает право быть церковью.

Если просто собралась толпа идиотов, предположим, которая решила зарабатывать, пугая старушек адом – это неплохой бизнес, — то такая толпа церковью считаться никак не может. Если эта же самая толпа решила зарабатывать на старушках и на других слаборазвитых, пошив всякие трэшевые костюмы, отрастив брюхи, бороды, изготовив аксессуары в виде дымарей, брызгалок, то она все равно не может называться церковью. Чтобы стать церковью необходим томос. То есть официальный кусок мира, который может дать только самый главный поп. В православии это Константинопольский патриарх.

Но здесь идет по старшинству. Вот точно так же, как вы не можете сами себя назначить священником, вам необходимо кто-то старший, кто это сделает. Точно так же никакая группа лиц не может себя называть церковью.

Мы сейчас подходим, действительно, к глобальному и удивительному известию. Дело в том, что в процессе развития этого скандала вдруг выяснилось, что у самой РПЦ томоса нету. То есть лицензии.