Червоний терор в Одесі: місто, де більшовики влаштували пекло

Коли більшовики остаточно захопили Одесу у 1920 році, місто опинилося у владі однієї з найкривавіших систем ХХ століття — червоного терору. Під прикриттям боротьби з «контрреволюцією» комуністична влада створила справжню фабрику смерті, де людське життя не мало жодної цінності.

Центром терору стала Одеська губернська ЧК — каральний орган, який мав право арештовувати, катувати й розстрілювати людей без суду. У підвали ЧК потрапляли офіцери, священники, українські діячі, студенти, підприємці та просто ті, кого хтось міг обмовити. Часто достатньо було носити окуляри, мати «інтелігентний вигляд» або охайний одяг, щоб тебе оголосили «буржуєм» і прирекли на смерть.

Одеса швидко перетворилася на місто страху. Вночі по квартирах ходили чекісти. Людей забирали без пояснень — і більшість більше ніколи не поверталася. Родичам часто навіть не повідомляли про розстріл. Інколи їм лише видавали закривавлений одяг або наказували мовчати, якщо не хочуть «розділити долю ворога революції».

Але найстрашнішим були навіть не самі страти, а методи катувань, які застосовували більшовики.

25 років тому вбили Георгія Гонгадзе

Замовник — Леонід Кучма — почувається чудово завдяки своєму зятю, олігарху-українофобу Віктору Пінчуку, якого сьогодні обслуговує «Українська правда», заснована самим Георгієм.
Нібито ніхто не може пред’явити звинувачення Кучмі.

Організатор, якому Кучма віддавав накази, — Юрій Кравченко — мертвий, але живий ще його заступник Микола Джиґа. Саме він контактував і з Кравченком, і з Дагаєвим, і з Фере, які були причетні до цієї справи. Джиґа міг би свідчити проти Кучми.

Джиґа нині почувається непогано — працює у «бабаковців» безпековиком, і йому аж ніяк не вигідно давати свідчення проти сильних світу цього. Адже йдеться не лише про Кучму та Литвина — у цій історії є й інша, темна сторона.

Джиґа був першим заступником міністра внутрішніх справ Кравченка і мав серйозний конфлікт із Леонідом Бородичем, який також був першим заступником Кравченка.

16 вересня 2000 року було вбито Георгія Гонгадзе.
Того ж дня, 16 вересня 2000 року, загинув Леонід Бородич — перший заступник Кравченка та головний конкурент Джиґи.

Безумовно, ці дві справи взаємопов’язані.

Джиґа працював із Медведчуком і Суркісом. Варто нагадати: саме Джиґа за наказом Суркіса арештовував Костянтина Григоришина. Прессекретарем Суркіса тоді був Лаврентій Малазонія.

Малазонія був продюсером телепрограми «П’ятий кут», у якій влітку 2000 року Георгій вступив у відкритий конфлікт особисто з Кучмою.

Фактично, саме Малазонія та Піховшек підбурювали Георгія на суперечку з Кучмою.

Лаврентій Малазонія — найближчий соратник головного технолога Льовочкіна — Ігоря Шувалова.

Як генерал Леклерк розстріляв своїх співвітчизників за одне необережне слово

Момент розмови Леклерка (з тростиною в руці) з полоненими добровольцями

6 травня 1945, в місті Бад-Райхенгалль американцями було взято в полон 12 французьких добровольців які напередодні проходили лікування у тамтешньому шпиталі. Це були французькі бійці 33-ї гренадерської дивізії (1-а французька) військ СС «Шарлемань».

Наступного дня місто було передано до зони окупації французьких частин Союзників. А саме 2-ї бронетанкової дивізії генерала Філіппа Леклерка. 

То ж при передачі полонених добровольців «Шарлемані», їх вишикували перед Леклерком. Він всіляко намагався їх принижувати, але ці бійці навпаки поводилися гідно, навіть зухвало. Що ще більше призвело до люті Леклерка. На кінець розмови генерал Леклерк запитав їх:
-"Як ви французи, можете носити німецькі однострої? "
На що почув відповідь одного з бійців зі строю:
- "А чому ви генерал одягли американський мундир?"
Така відповідь розлютила остаточно Філіппа Леклерка і він віддав наказ розстріляти їх. Що і було виконано 8 травня.

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

Почему 4 декабря в центре Нью-Йорка застрелен CEO страховой компании UnitedHealthcare Брайан Томпсон?

 На гильзах, найденных на месте преступления, были написаны слова "delay", "deny" и "depose". Принцип страховых компаний "delay, deny, defense" (тянуть время, отказывать, защищаться), направлен на минимизацию выплат пациентам. Убийцей оказался 26-летний Луиджи Маджионе, который не был непосредственным клиентом UnitedHealthcare и, по всей видимости, выбрал ее из-за доминирующего положения на рынке США: услугами этой компании пользуются 50,7 млн американцев, она также занимает позицию основного поставщика услуг Medicare Advantage.

После ареста полиция обнаружила у Маджионе рукописный "манифест", в котором тот излагал свой мотив: "эти паразиты просто заслужили это". "Напоминание: в США самая дорогая система здравоохранения в мире, но мы занимаем примерно 42-е место по продолжительности жизни". Он также заявил, что страховые компании "продолжают злоупотреблять нашей страной ради огромной прибыли". Эта мотивация нашла понимание в обществе: когда UnitedHealthcare опубликовала в Facebook пост, выражающий скорбь по поводу смерти Томпсона, он получил 75 тысяч.

Почему же смерть Томпсона вызвала такую реакцию среди населения? Он занял пост CEO в апреле 2021 г., и за период его правления политика UnitedHealthcare, и раньше не отличавшаяся этичностью, изменилась к худшему. Так, в 2023 г. компания отклонила 32% заявок, что вдвое превышает средний показатель по отрасли. Уровень отказов в оплате лечения после острого состояния в рамках Medicare Advantage вырос с с 8,7% в 2019 г. до 22,7% в 2022 г. За тот же период показатель отказов в квалифицированной сестринской помощи вырос в 9 раз.

Про зверства русских «освободителей» в Европе….

Из всех стран и народов, участвовавших в войне, немцы наиболее ответственно подходили к сексуальному обслуживанию своих солдат.

Как же подходили к этому советские солдаты?

В преддверии очередного празднования юбилея «Великой Победы» предлагаю вам ознакомиться с документами, которые открывают истинное лицо «освободителей».

Мы не имеем никакого морального права чествовать армию, которая полностью себя обесчестила тотальными изнасилованиями детей на глазах их родителей, массовыми убийствами и истязаниями безвинных гражданских лиц, грабежом и узаконенным мародерством.

 

Зверствами над населением Европы: изнасилованиями и истязаниями с последующим убийством мирных граждан «освободители» начали заниматься уже в Крыму.

Так, командующий 4-м Украинским фронтом генерал армии Петров в приказе №074 от 8 июня 1944 г. заклеймил «возмутительные выходки» военнослужащих своего фронта на советской территории Крыма, «доходящие даже до вооруженных ограблений и убийства местных жителей».

 

В Западной Беларуси и Западной Украине зверства «освободителей» нарастали еще более.

«ВІННИЦЬКА ТРАГЕДІЯ» 1937–1938 РР. ЯК ЗЛОЧИН КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ

 “VINNYTSIA TRAGEDY” OF 1937–1938 AS A CRIME OF THE COMMUNIST TOTALITARIAN REGIME 

Пономаренко А.Б., к.і.н., доцент кафедри суспільно-політичних наук

Вінницький національний технічний університет

Витягнуті з могил трупи розстріляних українців

Стаття присвячена дослідженню «Вінницької трагедії» – масових розстрілів радянських громадян органами НКВС СРСР у м. Вінниці протягом кількох років перед початком Другої світової війни. Вивчення політичних репресій сталінського тоталітарного режиму в СРСР досі залишається важливим завданням для істориків. Значення досліджень такої тематики зростає в контексті формування національної пам’яті українського народу. Особливо актуальними такі дослідження стають у час повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Визначено причини та специфіку застосування масового терору на території Вінницької області напередодні Другої світової війни. Охарактеризовано розкопки масових поховань у 1943 р. та результати розслідування «Вінницької трагедії» у період немецької окупації. Дана оцінка наслідків цього розслідування для учасників та свідків після відновлення радянської влади на Поділлі. Доведено, що факт масових розстрілів радянських громадян у Вінниці, відомий в українській історії як «Вінницька трагедія» 1937–1938 рр., є беззаперечним злочином комуністичного тоталітарного режиму. Зазначено, що масові політичні репресії справили значний негативний вплив на суспільну правосвідомість у радянський та пострадянський період. Історична оцінка політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму періоду правління Й. Сталіна в сучасній незалежній Україні та Російській Федерації кардинально відрізняються. Ставлення українців до свого минуло є одним з аргументів, що спростовує російський наратив про «один народ». Вказано, що об’єктом агресії в сучасній інформаційній війні є історична пам’ять народу. Перемогу в сучасних війнах забезпечує нав’язування агресором власної картини світу та власної системи цінностей. Тому збереження української національної ідентичності та історичної пам’яті народу залишається для України екзистенціально важливим завданням. Ключові слова: «Вінницька трагедія», політичні репресії, Вінниця, комуністичний тоталітарний режим, історична пам’ять.

Резня в Старой Рафаловке

Имитация боевой активности была одной из причин преступлений партизан в отношении гражданского населения. Воевать с вражескими солдатами было очень непросто и весьма опасно. Совсем другое дело — уничтожать мирных граждан, объявляя их «вооруженным противником» (полицаями), а деревни — вражескими гарнизонами.

Деревенский житель, убитый партизанами на пороге своей хаты

Указания «Центра» требовали «уничтожения опорных пунктов противника». Но большинство партизанских командиров интерпретировали их по-своему. Вместо опорного пункта в деревне N они уничтожали саму деревню N. Ведь приказ не уточнял деталей. «Атаковать селение N» (подразумевая противника в нем)? Так мы и атакуем селение N! Постреляем местных, сожжем хаты и отрапортуем в ЦШПД* об «успешной реализации замысла». Своих-то безоружных в тысячу раз легче убивать, чем чужих вооруженных!

Бойня в Старой Рафаловке

Жуткие преступления совершили советские партизаны в Украине в селе Старая Рафаловка.

«Приведем рассказ Раисы Сидорчук, жительницы села Старая Рафаловка Владимерецкого района Ровенской области. Речь идет об уничтожении этого села отрядом Разведуправления Генштаба Красной Армии 13 октября 1943 года в разгар войны между бандеровцами и коммунистами. Но репрессии партизан против населения начались еще до создания УПА.

„Немцы наш городок огибали. Они в Новой Рафаловке, это километров за 15 от нас, стояли. А в лесах вокруг Старой Рафаловки вскоре зашевелились красные партизаны… Часто наведывались в наш городок. Называли себя партизанами „Дяди Пети“ (полковника А. Бринского — М.П.)…

Вінницька трагедія: червоний терор

25 травня 1943 заходами німецької окупаційної влади у Вінниці розпочато розкопки таємних масових могил, в яких виявлено близько 10 тис. жертв сталінського терору.

Ця трагедія стала відомою у всьому світі, як “Вінницька трагедія”.

Історики розповідають, що масові репресії найбільш інтенсивними були влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в місцевій в’язниці перед відступом Червоної армії 1941 року.

Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване дослідження поховань почалося у травні 1943 року. За результатами розслідування було виявлено 91 масове поховання й ексгумовано 9439 тіл. Місцеві жителі впізнали серед загиблих 468 родичів. 

Русские летчики-убийцы которые совершили массовое убийство мирных жителей Кременчуга

По Кременчугу били ракетами летчики 52-го гвардейского тяжелого бомбардировочного авиационного полка (в/ч 33310) ВС рф расположенного на на авиабазе Шайковка (Калужская обл.). Командует 52 авиаполком военный преступник полковник Олег Тимошин, а атакующим ТЦ авиаотрядом – военный преступник майор Алексей Иваненко.

Военный преступник полковник Олег Тимошин

 

Фельк Андрей. Гвардии полковник ВКС России. Причастен к убийству мирных граждан Украины и Сирии путем нанесения ракетно-бомбовых ударов.
Командир экипажа Ту-22М3, бортовой 24 “красный”, регистрационный RF-94154 “Михаил Шидловский”, наносившего ракетные удары по населённым пунктам в Сирии.

Статья Уголовного кодекса Украины, по которой правоохранители приступили к производству по факту ракетного удара по торговому центру в Кременчуге, предусматривает пожизненное заключение, уточнил министр на брифинге 28 июня.

«Жертв Вінницької трагедії чекісти ставили навколішки та розстрілювали зблизька»

25 червня 1950 року була арештована Грушковська Галина Петрівна, жителька села Городниця Брацлавського району Вінницької області. У постанові на арешт зазначалося, що Грушковська, як дочка репресованого батька, їздила влітку 1943 року до Вінниці на «провокаційні розкопки, які проводили фашистські загарбники», а після повернення звідти здійснювала наклеп на радянську владу. Українку засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна фактично лише за те, що вона впізнала серед викопаних із поховань речей шапку свого батька, якого стратили працівники НКВС під час сумнозвісної Вінницької трагедії – масових розстрілів мирного населення в 1937-38 роках…

Про причини та передумови цієї трагедії, кількість її жертв, про проведені нацистами під час окупації України розкопки поховань та наслідки для тих, хто зміг знайти прах або останки своїх рідних, кореспондентці АрміяInform розповів Сергій Гула, кандидат історичних наук, заступник директора  Музею Вінниці з наукової роботи.

Більшовицькі голодомори

Людомор 1921… і далі… і нині

Геноцид українців Москвою та їхніми посіпаками… кілька сотень літ!

Під час трьох голодоморів двадцятого століття 1921-1923, 1932-1932, 1946-1947, що їх зумисне влаштовувала Москва для винищення корінного українського люду, зарубіжні  та українські вчені визначають як геноцид української нації відповідно до Конвенції ООН.

Знищено було кілька десятків мільйонів корінного населення протягом трьох голодоморів і війн, влаштованих Москвою в Україні. За офіційними даними Міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», вбито 15, 5 млн. осіб. (Київ. 7. 9. 2021). На наші землі спрямовано московською владою кілька мільйонів переселенців для «перемішування» місцевого населення і дроблення за національною ознакою, щоби створити так звану нову історичну спільність – радянський народ – тобто кацапізувати корінних українців, зробити їх манкуртами і яничарами.

Хоча московські вбивці виморювали, вбивали українців від своєї появи на політичній арені, як писав один із московських істориків, цієї штучної протоплазми, а за словами відомого історика Геродота, андрофагами чи людожерами. Кацапізацією, нищенням усього українського, займалася царська влада, придушуючи інші народи й народності і найперше українців.

Голодомор 1921-1923 років забрав життя 3, 5 млн людей. Влаштовували геноцидне вбивство українців призвідники: Ленін, Сталін, Каганович, Постишев Молотов та інші місцеві посіпаки – московські пристібаї й одурманені пропагандою та продажні. Це була своєрідна репетиція наступного голоду 1932-1933 років – 10, 5 млн  і 1946-1947 років –  1, 5 млн «прихованого» мору. Історія не знає жодного такого масового злочину, як геноцид, організований проти цілої нації.

Людська пам’ять, офіційні документи викривають організаторів та виконавців цього геноциду, яким прощення не було й не буде. Природа цього не простить, як і наш народ жодної насильницької смерті українців, допоки вони живі і мають пам’ятати цей геноцид, влаштований московськими вбивцями.

«Твій же корінь уморю голодом, а й нащадків  у тебе вигублю»
                                                                          Біблія. Ісайя, 13\30 

«…Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину – і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили…»
                          Тарас Шевченко. Чума

 У 2005 році Президент України Віктор Ющенко у промові в ООН закликав визнати трагедію 1932-1933 рр. геноцидом українців. Це вперше в історії оновленої держави від Л. Кравчука до Л. Кучми, від яких українці чекали визнання голодомору української нації як геноцид  і не дочекалися. Але генетично винищення почалося кілька століть тому. І  найбільш у 20 столітті: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Триває й нині винищення українців гібридне, можливо для декого й непомітне чи м’яке у 21 столітті 2021 року, чому є безліч незаперечних фактів. Точніше – вбивство, коли українців і патріотів просто відстрілюють снайпери, вбивають бомбами, мінами…

Бизнесмен Фрейдзон: Когда захватывали питерский порт, на лице Миллера большими буквами было написано: “Подпишите бумаги, иначе вас убьют”

По словам Фрейдзона, Миллер и Дюков (слева) в 90-х проводили переговоры и предлагали предпринимателям добровольно поделиться долей

Нынешний глава "Газпрома" Алексей Миллер был доверенным лицом и смотрящим за объектами, где у Владимира Путина была доля. Об этом в эксклюзивном интервью изданию "ГОРДОН" рассказал израильский бизнесмен Максим Фрейдзон, работавший в Санкт-Петербурге в 90-х и заставший ранние этапы карьеры президента РФ.

В середине 90-х годов, когда нынешний руководитель российской компании "Газпром" Алексей Миллер был заместителем Владимира Путина, главы комитета по внешним связям мэрии Санкт-Петербурга, он был его доверенным лицом и смотрящим за промышленными объектами, где будущий президент России "имел долю".

Среди объектов, от которых Путин получал деньги, Фрейдзон назвал "Петербургский нефтяной терминал", ЗАО ОБИП и морской порт.

"Я бы сформулировал так: Миллер был доверенным лицом Путина с самого начала его карьеры. Был смотрящим за объектами, где у Путина в 1990-х была доля. Сейчас он смотрящий за "Газпромом", – отметил предприниматель.

Захват доли в предприятиях осуществлялся бандитскими методами, подчеркнул он.

"Чтобы грамотно оформить захваченное, надо правильно составить и подписать бумаги. Миллер с Дюковым (нынешний председатель правления ПАО "Газпром нефть" Александр Дюков.) проводили переговоры, предлагали людям отдать долю добровольно. Если те не соглашались – их убивали", – сообщил Фрейдзон.

По его словам, в одном из взятых под контроль предприятий – ОБИП – Миллер получил должность директора по инвестициям.

Украинцы в Польше: Варшава должна признать преступления Армии Крайовой

Боевики Армии Крайовой после уничтожения местного украинского населения села Сагринь 10 марта 1944. В ходе карательной акции село было окружено боевиками АК, после чего сожжено более 300 крестьянских домов, убито до 1240 украинцев, среди которіх 70% составляли женщины и дети. Большинство погибших перед смертью подверглись издевательствам и пыткам.

Объединение украинцев в Польше призвало польские власти принять участие в почтении памяти граждан Польши украинской национальности в 74-ю годовщину военных преступлений против украинцев на кладбище деревни Сагрынь.

Польша на государственном уровне “не замечает“ преступления польских вооруженных формирований против украинцев в 1944-1945 лет, а Институт национальной памяти Польши недостаточно информирует об этих преступлениях. Об этом говорится в заявлении главной управы Объединения украинцев в Польше (ОУП).

Авторы заявления призывают представителей польской власти принять участие в почтении памяти граждан Польши украинской национальности в 74-ю годовщину военных преступлений против украинцев на кладбище деревни Сагрынь.

“Главная управа ОУП в Польше с удивлением воспринимает факт, что среди польских политиков и институтов, которые отвечают за исследования военных преступлений, и в дальнейшем царит молчание относительно этих событий, которые касаются польских граждан украинской национальности.

В публичном пространстве многократно звучат слова оправдания военных преступлений, например, определение “превентивные акции в ответ“ относительно действий против украинского гражданского населения“, - отмечается в заявлении.