Який головний урок нам дають події зими 2014?
Урок цей один і ясний: НІКОЛИ, НІКОЛИ, ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН, не ставати по один бік з глобалістами. Навіть якщо вам здається, що це тимчасово, і тільки випадковий збіг інтересів.
Якщо у вас збіглись глобальні інтереси з діячами, які проповідують
толератність і заміну українців чужинцями, у вас якесь гівняне
цілепокладання або симптоми політичного аутизму. А якщо ви
думаєте, що спочатку станете з лібералами по один бік барикад, а потім
зможете їх наї..ти (маючи нуль сміливості, відсутню самоорганізаційну
вертикаль, а в плані ресурсів рівно ніх..я), то ви просто ідіот.
Особливо
небезпечно, коли глобалісти вселяють вам думку, буцімто дії, від яких
вони мають виграти, - це ваша власна ініціатива, і до неї ви самі й
прийшли, ба більше прагнули все життя. Це старий паршивий прийом
описаний ще в попсових книжечках на зразок Дейла Карнегі "Як здобувати
друзів і впливати на людей". Цей прийом дозволив їм привести вас до
думки, що ви революційний авангард, що здійснює бунт за національну
справу, і що вам слід бути ще радикальнішим і безкомпроміснішим аніж ці
танцюристи з ліхтариками.
Однак після того як ви зробите свою справу, вони будуть
засідати в парламенті, уряді, громадських та наглядових радах, виділяти
держ.бюджетні кошти на фільми про лгбт та прийняття афганських біженців,
а ви ... ну в кращому разі отримаєте хороші і романтичні спогади, а в
гіршому будете сидіти або ж на вашій школі повісять меморіальну дошку.
Історія
всіх вдалих "революцій гідності" від Гондурасу 1970х до Лівії та Єгипту
підтверджує це правило, і Україна тут не могла бути винятком.
Але
ж, скажете ви, хай там як, але зима 2013-14 показала, що український
народ може мобілизуватись і ризикувати. Може й так, от тільки знову
питання: чому наш народ мобілізується і ризикує тільки тоді,
коли це схвалює 1+1, Майкл Щур і посольство США, а от коли йому вводять
рабський трудовий кодекс, і проїзд по ціні половини місячної зарплати
простолюду, або ж примусові медичні процедури, народ мовчить в ганчірку?
Так
що ж, нам нічого не робити? Робити, але не піддаватись на патріотичний
угар, що наглухо вивітрює весь здоровий глузд і пам'ятати: НІКОЛИ, НІКОЛИ, ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН, не ставати по один бік з глобалістами.
