12.09.23

Націоналізм і комунізм, або Антиманіфест комуністичної партії біороботів

Після Біблії Маніфест комуністичної партії, мабуть, – найпопулярніше друковане видання всіх часі та народів. Так само як і біблія, він містить певну концепцію світового устрою на момент написання (1848 р.) і програму побудови людської цивілізації «майбутнього» на «нових» засадах.

Перше українське видання «Маніфесту комуністичної партії» (Львів, 1902). Переклад вірогідніше всього зроблений Лесею Українкою в 1901–1902 роках.

Друга світова війна була перемогою не лише одних держав над іншими, а територіальним перерозподілом Європи і світу. Вона була глобальною перемогою лівого світогляду над правим, комплексу лівих ідей над комплексом правих ідей.

Серед країн переможниць у Другій світовій війні виявилась і країна, що була абсолютним злом планети, – Радянський союз. Це була єдина рабовласницька держава серед країн Європи. Країна, де раби становили більшість населення, на відміну від класичних рабовласницьких країн давнини. Країна, де місце Біблії, як то було у християнських країнах, зайняв саме Маніфест комуністичної партії. Причому сфера впливу цієї країни поширилась на половину Європи.

Невдовзі після війни ще понад один мільярд людей встали під прапор Маніфесту – виникли комуністичний Китай, В’єтнам, Корея, де всі «принади» комуністичного способу життя проявились ще більше, ніж у Радянському союзі.

Ідеї Маніфесту глибоко вкорінились і у решті країн Європи і навіть у Північній Америці. Більшість членів всіх парламентів Європи – це люди лівих поглядів. Вони не називають себе комуністами. Цей – термін, з огляду на злочини комуністичних режимів різних країн, тепер не дуже популярний. Вони ховаються під іншими прапорами і гаслами, але при цьому залишаються людьми Маніфесту.

У чому перевага Маніфесту перед Біблією? – у лаконічності.

Проживши довге життя я так і не зустрів людину, яка б прочитала Біблію від першого до останнього слова. Сам декілька разів пробував – не вийшло. Для ґрунтовного розуміння Біблії слід роками вчитись у духовних навчальних закладах.

З Маніфестом – не так. Його може доволі швидко прочитати навіть малописьменна людина. Він містить короткий набір тез і гасел, інтуїтивно зрозумілих більшості людей, особливо, з нижчих соціальних прошарків суспільства. Він – зовні привабливий, оскільки пропонує прості рецепти досягнення людством абсолютного щастя.

Розглянемо ці прості рецепти. Світ живої природи перебуває у стані постійної боротьби міжвидової і внутрішньовидової. Краще було б застосувати термін конкуренції. Конкурують між собою травинки на галявині, дерева в лісі, навіть різні гілки одно і того ж дерева. Конкурують жінка з чоловіком за верховенство у родині, батьки і діти, учні в школі, підприємці між собою за місце на ринку, робітники між собою за робочі місця, робітники і підприємці за долю власного доходу у прибутку фірми. Завдяки конкуренції виникло життя на землі, виникла людина. Знищити конкуренцію – це знищити шлях вдосконалення всього живого, що неминуче привело б лише до глобального вимирання. Європа вже вимирає, так само як і Україна.

Саме знищення конкуренції і ставлять собі за мету автори Маніфесту. Але говорять вони не про конкуренцію, а про класову боротьбу. Вони спрощують структуру людства до існування лише двох класів: капіталістів і пролетарів. Залишають поза увагою боротьбу-конкуренцію капіталістів між собою, яка для них загрозливіша, ніж боротьба  з власними найманими працівниками. Її ніби не існує. Залишають поза увагою боротьбу-конкуренцію найманих робітників між собою, яка для них зрозуміліша і безпечніша, ніж боротьба з власником виробництва. Її також ніби не існує.

А що ж існує? Лише боротьба найманих працівників з своїми роботодавцями. Цю боротьбу вони називають класовою. Цей єдиний вид конкуренції між людьми вони вважають злом і пропонують його знищити, знищивши клас работодавців, фактично, економічну свободу людей. А хто ж тоді буде власником засобів виробництва? А самі наймані працівники. А який механізм керування колосальними матеріальними і виробничими ресурсами? Дуже простий. Від імені найманих працівників засобами виробництва буде керувати держава, з єдиного центру, за єдиним планом, без експлуатації людини людиною.

Отже, перший простий рецепт – зосередити всі засоби виробництва у руках держави. Але в якому сенсі тепер зникне експлуатація? Ну тепер весь прибуток від виробництва буде належати державі, а не конкретній людині. Далі держава з міркувань найвищої справедливості розподілить цей дохід між працівниками. Що,  поліпшаться умови праці найманих працівників і зростуть зарплати? Ні, але не буде експлуатації людини людиною.

Але привласнення державою всіх засобів виробництва робить її монополістом на ринках праці і виробництва. А монополія завжди прагне зменшити видатки на найману працю і не здатна забезпечити ефективний розвиток виробництва саме через відсутність конкуренції з іншими виробниками. Згадайте Радянський союз, де більшість населення становили селяни. Їм за роботу взагалі нічого не платили. А економіка і села, і міста перебувала у жалюгідному стані порівняно з західним світом.

Але ж не буде експлуатації людини людиною. Добре, а держава – це хто? Це – конкретні люди, що виконують управлінські функції. А звідки вони беруться? З глибини народних мас.

Тобто ви вважаєте, що доктор наук, професор, а, можливо, і академік, гірше керує вузом, ніж міг би керувати лаборант якоїсь кафедри, часто без вищої освіти, якого в ім’я народовладдя зробили ректором? Ви вважаєте, що людина, яка створила бізнес і далі його розвиває, є гіршим керівником, ніж людина з глибини народних мас, що прийшла на все готове і не усвідомлює всі деталі виробництва і збуту продукції?

Але ж не буде експлуатації людини людиною. Буде. Ця експлуатація називається державним капіталізмом – найгіршою формою капіталізму. Тут слово капіталізм навіть і недоречне. Насправді виникає рабовласницька держава з імператором на чолі. Як імператором? Подивіться на Північну Корею. Там не існує виборної найвищої влади. Більше того, вона стала спадковою. Подивіться на Китай. Там найвищу владу обирає далеко не у демократичний спосіб невелика частина суспільства, що є членами так званої комуністичної партії. Згадайте Радянський союз, де близько 30 років правив, поки не помер, імператор Сталін, якого народ не обирав. Але ж він ходив у потертій шинелі. Так, але йому належала вся країна і життя кожного її мешканця. Крім того, він мав 15 дач-резиденцій у різних частинах Радянського союзу. Прикладів – безліч.

Тепер чи зосередження всіх засобів виробництва в руках держави знищило конкуренцію між людьми? Ні. Вона набула безпрецедентних і жахливих форм. Оскільки, наприклад, у Радянському союзі всі матеріальні блага можна було отримати лише через причетність до влади, то в коридорах влади реально точилась боротьба не на життя, а на смерть. Найпростіший спосіб піднятись на наступну сходинку владної вертикалі було підвести свого безпосереднього начальника під розстрільну статтю. Так у 1937 році було розстріляно 750 тисяч представників влади різних рівнів і ще 750 тисяч відправлено до таборів. В інші роки криваві жнива серед представників влади були не такими результативними, але кількість жертв завжди була значною.

Резюме:

Зведення природної конкуренції між людьми до так званої класової боротьби немає нічого спільного з науковим підходом.

Намагання знищити і цей вид конкуренції шляхом монополізації всіх засобів виробництва в руках держави – з теоретичної точки зору груба помилка, а з практичної точки зору нездійснене. Воно призводить лише до найгіршої форми державного устрою – рабовласницької держави.

Метою всіх цих «інтелектуальних» побудов Маніфесту є знищення економічної свободи людини.

Але ж людина здатна чинити опір свавіллю держави. Рівень цього опору залежить від заможності людини. Якщо її статки дозволяють, то вона взагалі може відмовитись від праці на державу. Класики це передбачили. Якщо єдиним джерелом  існування людини є держава, то людина змушена буде підкорятись всім правилам гри, запропонованим нею. Для цього людину слід позбавити приватної власності. Заборонити їй щось виробляти, продавати, чимось володіти на кшталт власної землі, власної майстерні, власного будинку. Це і є другий простий рецепт Маніфесту – заборонити приватну власність. Тим самим у людини ліквідується особиста свобода. Ну що ж, тоді людина перетворюється в іграшку в руках держави, а насправді тих людей, які ототожнюють себе з державою. В перші роки радянської влади доходило до абсурду. Влада спробувала відмінити навіть гроші. Її очільникам здавалось, що не природні і набуті властивості людей, а саме гроші є одним з факторів нерівності між людьми, оскільки мають властивість зосереджуватись у різних людей у різній кількості. Вам потрібен буханець хліба – ось талон від влади, якщо заслужиш, вам потрібна пара взуття – ось талон, якщо заслужиш, вам потрібно вилікувати зуб – ось талон, якщо заслужиш, тощо.     Вам потрібен секс -  ось талон, якщо заслужиш. Талони видавались чоловікам, а жінки мали беззаперечно підкорятись. І таке було.

Третім простим рецептом було руйнування родини. Дійсно, родина могла стати тою фортецею, де могла хоча б частково сховатись людина від всевладдя держави. Тобто у людини відбирали право навіть на сексуальну свободу за канонами християнської моралі. В родині і діти, хоча б частково, могли вийти з під тотального впливу держави. Внаслідок руйнування родини їх виховання також мало стати функцією держави.

Четвертим простим рецептом була денацифікація людей, знищення почуття їх етнічної, історичної і культурної спорідненості. Взагалі, маніакальною ідеєю авторів Маніфесту було створення з народів планети максимально однорідного людського субстрату, де одна людина нічим не відрізнялась від іншої. Ця обставина суттєво спрощує процес керування широкими народними масами. Класики обґрунтовували тезу про денацифікацію тим, що всі війни людства велись між представниками різних народів. Але досвід двадцятого сторіччя показав, що найкривавіші війни часто велись в межах одного етносу: Північна і Південна Кореї, Північний і Південний В’єтнам, або населення однієї країни: громадянські війни в Російській імперії, Сполучених штатах, Китаї тощо. Зверніть увагу, як тихенько в паспортах зникла графа національність.

У протистоянні з зовнішнім світом, наприклад рабовласницькою державою, людина часто спирається на такі вічні цінності як релігія, доброчесність, обов’язок, справедливість тощо. Тому Маніфест проголошує п’ятий простий рецепт – скасування релігії і моралі.

Підсумок
Всі прості рецепти Маніфесту для побудови «досконалого» суспільства майбутнього – це повернення у далеке минуле, повернення до рабовласницької всесвітньої держави (пролетарі всіх країн єднайтеся), але повернення на новому технологічному рівні. Цей рівень не залишає пересічній людині жодних шансів на жодні прояви свободи.

На моє глибоке переконання у сучасному світі існує Штаб світової революції на ідеологічній базі Маніфесту. У різний спосіб рецепти Маніфесту реалізуються або вже реалізувались у деяких провідних країнах світу через потужне фінансування різноманітних заходів, політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації тощо. Вже є і суттєві досягнення:

1.    Скасування релігії і моралі – без коментарів, надто очевидно.
2.    Денацифікація – зверніть увагу, як населення провідних країн світу штучно наповнюють вихідцями з Азії, Африки і Південної Америки.
3.    Руйнування родини – зверніть увагу на рекламу одностатевих шлюбів, гей паради тощо. А також зверніть увагу, як швидко вимирає біле населення більшості європейських країн.

Приватна власність на засоби виробництва ще не скасована, оскільки приватне підприємництво поки що необхідне для завершення створення технологічних умов для тотального обмеження свободи людей. Особиста приватна власність людей теж існує, оскільки є необхідною передумовою і потужним стимулом приватного підприємництва.

Яка ж людина є ідеалом тих, хто замовили написання Маніфесту? Це людина без родини, без дітей, без національності, без віри в бога, без моралі, без власності, без особистої свободи. Це людина-робот, що не задумуючись працює, не задумуючись для чого відповідно до закладеної в неї ззовні програми. Кому потрібні такі люди-механізми? Тільки таким самим людям-роботам на верхівці піраміди влади. Для їх характеристики навіть існує спеціальний науковий термін – корпоративні психопати. Поки що вони лише прагнуть влади, але створений ними Штаб світової революції на сьогодні є потужною силою сучасної цивілізації. Чи вдасться Штабу перемогти покаже найближче майбутнє. Але шлях до комунізму – це шлях до смерті людської цивілізації.

Що ж робити? Для початку сформулювати засадничі принципи ідеології,  протилежної комуністичній, тобто націоналістичної. Максимальна свобода особистості, як основа свободи суспільства -  ось її основне гасло. Конкретніше так:

1.    Конкуренція або змагальність має стати нормою у всіх сферах діяльності людства. Це забезпечить максимальну свободу особистості на її життєвому шляху.
2.    В економічній сфері це означає вільну конкуренцію суб’єктів економічної діяльності і мінімальне втручання держави в економічні процеси і то лише опосередковано, наприклад, через регулювання рівня банківської облікової ставки.
3.    В приватній сфері це означає недоторканість і святість приватної власності – яка є гарантом свободи особистості і головним мотиватором її ефективної економічної діяльності.
4.    Всебічне зміцнення родини і створення сприятливих умов для стрімкого зростання чисельності українців..
5.    Зміцнення моралі переважно через пропаганду  її віковічних цінностей. Моральна, а можливо і матеріальна підтримка релігійних конфесій, що віками стояли на сторожі родинних цінностей і моралі суспільства.
6.    Виховання у кожної людини поваги і гордості за свою націю і, одночасно, повагу до загальнолюдських цінностей. Кожна людина персонально вирішує зазначати, чи не зазначати в паспорті її національність.    

З чого починати? Починати потрібно з Нюрнбергу 2, який би засудив комуністичну ідеологію як таку, і її найвидатніших представників, деяких хоча б заочно, деяких хоча б заднім числом. Коли абсолютне зло – Радянський союз на Нюрнберзі 1 виступав в якості обвинувача, то як можна сприймати такий судовий процес? Нюрнберг 1 був судом націонал-комунізму (рашизму) над націонал-соціалізмом (нацизмом). Нюрнберг 2 має стати судом українського націоналізму над паталогічною формою націоналізму – рашизмом (націонал-комунізмом), під прапором якого багато десятиліть ховалася Московія у своїй експансіоністській політиці щодо народів світу. І розпочатись цей судовий процес має після завершення російсько-української війни. Наш споконвічний ворог має нарешті відповісти за геноцид українського народу: 1921-23 роки – 3.5 млн. осіб, 1932-33 роки 10.5 млн. осіб, 1946-47 роки – 1.5 млн. осіб.

Маніфест – це антилюдський документ, доступний розумінню кожного, хто вміє читати. Дивно, що майже двісті років він надихає мільярди людей на діяльність, що не тільки не відкриває їм нові світлі перспективи у житті, а й позбавляє тих, що вже реально існують.

Валерій Швець