Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої свободи і змінив обличчя Арракіса.
Передчуття Великого джигаду |
Найнебезпечнішими ворогами є ті, про яких ми не знаємо. Вони вже поневолили більшість людства. Поневолили настільки, що люди бояться про це говорити – і навіть думати. Проте фантастика дозволяє підіймати теми, про які не наважуються відкрито говорити вчені та політики. Френк Герберт написав великий роман про безкомпромісну війну людей та людиноподібних тварин – і навіть показав, як люди можуть перемогти.
«Люди ніколи не повинні підкорятися тваринам»
(Перше правило людини, «Дюна», 1965)
«Світ має лише одну проблему – психопати»
(Бенджамін Б’юне, 2012)
Сутнісне ядро роману
Для розуміння будь-якого явища треба вміти відрізняти його сутнісне ядро від зовнішньої обгортки. Ядро є первинним, оболонка – вторинною. Медіафраншиза «Дюна» охоплює шість романів самого Френка Герберта (1920 – 1986) і кілька десятків творів його послідовників. Очевидно, що змістовне ядро усієї цієї фантастичної саги треба шукати в первинному романі «Дюна», що побачив світ у 1965 році.
Перша книга була продуктом чистого, щирого творчого імпульсу автора, без огляду на суспільну думку та потенційну матеріальну вигоду. Перебуваючи у стані натхнення, він черпав ідеї з духовного світу і наполегливо їх просував попри ігнорування видавців та нерозуміння літературних критиків.
Натомість сиквели «Дюни» були відгуком на запит тисяч зацікавлених читачів, які вимагали продовження теми. Відтак усі наступні книги були вже не стільки духовним, скільки інтелектуальним продуктом. Це очевидно для кожного, хто прочитав спочатку книгу «Дюна» (1965), а потім її продовження «Месія Дюни» (1969), не говорячи вже про наступні сиквели. Хай там як, а в першій книзі зосереджено понад 90% усіх ідей «Всесвіту Дюни», тому саме тут треба шукати стрижневу ідею.
Врешті-решт, саме «Дюна» отримала широке визнання критиків, отримавши премію «Nebula» в 1965 році та розділивши премію «Hugo» в 1966 році, і часто вважається одним з найкращих науково-фантастичних романів, якщо не найкращим. Натомість жодні продовження «Дюни» не отримали цих премій. А все тому, що Френк Герберт не збирався писати продовження, тому його перша книга являє собою цілісний і цілком завершений твір.
Отже, для пізнання таємниці «Дюни» відсторонюємось від усіх сиквелів та приквелів, натомість зосереджуємось на оригінальному романі 1965 року.