23 лютого 1918 року - день капітуляції Більшовицької Росії

23 лютого в радянській історичній традиції тривалий час подавалося як день «першої перемоги» Червоної армії під Нарвою та Псковом в 1918 році. 

Саме ця дата згодом стала основою для святкування Дня Червоної армії, а пізніше - «Дня защитника Отчизны» у сучасній фашистській Росії. Проте історичні документи свідчать про зовсім інше.

Насправді 23 лютого 1918 року керівництво Більшовицької Росії ухвалило рішення, яке по суті означало капітуляцію перед німецьким наступом. Того дня було прийнято ультиматум Німеччини, а вже 3 березня підписано Брестський мир, що закріпив значні територіальні втрати. 

Жодної переможної «битви під Нарвою» того дня не відбулося. Натомість більшовицькі загони відступали, не маючи ані належної організації, ані боєздатності для ефективного спротиву.

Рішення про створення Робітничо-селянської Червоної армії було ухвалене раніше в лютому 1918 року, як вимушений крок у відповідь на німецький наступ. Але станом на 23 лютого реальної армії ще не існувало — ні структуровано, ні організаційно, ні тим більше як сили, здатної вести бої. Відтак говорити про тогочасні «перемоги» є історично безпідставно.

Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

В Ізмаїлі точаться постійні дискусії через те що місто називають "городом руssкой славы". Зокрема, такий "статус" через кишенькових "блогерів" просуває міська влада.
Але через відсутність "славы", всі дискусії зводяться до питання - а хто такі "руssкіє"?  

Спробуємо розібратися з "руssкімі" з юридичного боку, - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.
* * *
Важливо розуміти, що так звані "руssкіє" не мають суб'єктності.

Тобто юридично їх не існує.
"Руssкій" - це просто самоідентифікація, а не нація і не етнос.

Назвати себе "руssкім" може будь який татарин, мансі, мордвин, угрофін, башкір, якут, бурят чи тунгус.

"Руssкій" - це штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "руssкого мира". Цікаво, шо цю ідеологію правителі Московії після початку вторгнення в Україну зняли з порядку денного і зараз її не згадують, бо вона є чисто фашистською ідеологією і найбільше шкодить всередині самої РФ з її численними колонізованими народами.

Комплекс жертви "хороших росіян"

У цьому тексті під терміном "хороші росіяни" я маю на увазі не всіх громадян Росії чи осіб російського походження, а окремих публічних діячів – письменників, митців, інтелектуалів, які, попри задекларовану антивоєнну позицію, у своїх висловлюваннях або творах використовують риторику, що фактично знімає або пом’якшує відповідальність Росії як держави-агресора, а також колективну відповідальність російського суспільства. Цей термін застосовується суто як публіцистичний маркер для позначення конкретних публічних позицій, наративів і риторичних стратегій, а не як оцінка чи характеристика будь-кого за національністю, походженням або особистими якостями.

Якось після роботи я зайшла до місцевого німецького супермаркету. У відділі преси, поміж газет і журналів, звернула увагу на один психологічний журнал німецькою – психологія мене давно цікавить, тож вирішила його придбати. Вдома заварила чай і взялася до читання. Я натрапила на статтю, присвячену третім роковинам російсько-української війни, а саме – ролі воєнних міфів.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну я опинилася в Німеччині. Спершу тривалий час жила під одним дахом із німецькою родиною, тому з власного досвіду бачу, які наративи переважають у ставленні німців до війни та до росіян. За час перебування тут я втратила кількох друзів-німців через розбіжності в поглядах на російську політику, культуру та відповідальність народу Росії. Тому стаття в журналі мене глибоко зачепила – і я надіслала до редакції листа з критикою її змісту.

Стаття в психологічному журналі – справа рук "хороших росіян", адже в ній фігурує коментар однієї з них – популярної тут російської письменниці Марії Степанової, яка мешкає в Німеччині. Цієї весни вона брала участь у літературному фестивалі "Литературни срещи" в Софії (Болгарія). У своєму коментарі Степанова говорить про "травматичний коридор" російської історії – коридор болю, який, на її думку, формує ментальність російського суспільства.

Цар-колокол як символ ідіотизму мокшей

Цар-колокол. Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія тупикової гілки еволюції була б неповною.

Прототип Цар-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Цар Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Х…й тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь»! – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Цар-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

Передумови громадянської війни і подальшого розпаду Росії

Росія як багатонаціональна і територіально велика держава історично часто була схильна до внутрішніх конфліктів, викликаних соціальною, економічною та політичною нестабільністю. У XXI столітті ця країна стикається із загрозами, які, у разі їх посилення, можуть призвести до громадянської війни і навіть розпаду. Розглянемо основні передумови цього можливого сценарію.

---

1. Економічний занепад і нерівність

Одна з головних причин внутрішніх конфліктів у Росії — це економічна стагнація, яка проявляється через зниження доходів населення, високий рівень бідності та нерівномірний розподіл ресурсів між регіонами.

Починаючи з 2014 року, після введення міжнародних санкцій через анексію Криму і конфлікт на Донбасі, економіка Росії поступово почала втрачати стабільність. Посилення санкцій, відхід іноземних інвесторів і технологічна ізоляція призвели до обмеження можливостей розвитку ключових галузей, таких як енергетика, сільське господарство і транспорт.

Регіони, які економічно залежні від субсидій центрального уряду, відчувають гострий брак фінансування. Наприклад, Кавказькі республіки або Далекий Схід регулярно виявляються серед регіонів із найгіршими економічними показниками. Така ситуація породжує незадоволення як серед місцевих еліт, так і населення, яке все частіше замислюється над доцільністю перебування у складі Російської Федерації.

2. Етнічна і культурна напруга

Росія — це багатонаціональна країна, у складі якої перебувають десятки народів із різними мовами, традиціями та релігійними поглядами. Політика "русифікації", яку проводить центральна влада, нерідко викликає спротив у регіонах із сильним національним рухом, таких як Татарстан, Башкортостан, Чечня та інші.

Наприклад, ісламські регіони, такі як Північний Кавказ, демонструють тенденцію до збереження своєї автономії та протидії культурній асиміляції. Напруга між центральною владою і регіональними елітами може перерости у відкриті конфлікти, особливо якщо економічна криза ще більше посилиться.

Додатковим фактором є міграція, яка створює соціальну напругу у великих містах. Велика кількість трудових мігрантів із Центральної Азії, яких сприймають як "чужих", провокує розкол між етнічними групами та підживлює ксенофобські настрої серед росіян.

3. Політична криза і відсутність довіри до влади

Авторитарний режим у Росії характеризується концентрацією влади в руках однієї особи — президента. Така система виглядає стабільною лише зовні, але насправді вона є дуже вразливою.

Політичні репресії, відсутність свободи слова і переслідування опозиції спричиняють наростання невдоволення серед громадян. Особливо це стосується молодого покоління, яке прагне змін і вважає чинну систему застарілою.

Крім того, система влади в Росії базується на вертикалі, де регіони жорстко контролюються Москвою. Така модель не залишає простору для демократичних процесів і викликає протестні настрої в регіонах. У разі ослаблення центральної влади, зокрема через економічні чи міжнародні кризи, регіональні еліти можуть скористатися ситуацією для зміцнення власної автономії, що створить умови для розпаду федерації.

4. Роль війни і зовнішньої ізоляції

Війна, яку Росія розпочала проти України у 2022 році, стала одним із найбільших каталізаторів внутрішньої кризи. Постійні військові втрати, мобілізація населення і санкції ще більше посилюють економічну нестабільність.

Крім того, частина населення почала втрачати довіру до офіційної пропаганди, особливо після очевидних військових невдач. Війна також загострює внутрішні конфлікти, адже багато національних меншин відправляють своїх представників на фронт у непропорційно великій кількості, що викликає обурення і сприяє наростанню сепаратистських настроїв.

5. Можливий сценарій розпаду

У разі посилення вищезазначених факторів, Росія може опинитися перед загрозою громадянської війни. Після ослаблення центральної влади можливий розпад федерації на кілька частин:

• Етнічні республіки, такі як Чечня, Татарстан і Башкортостан, можуть проголосити незалежність.
• Економічно розвинуті регіони, такі як Санкт-Петербург і Москва, можуть прагнути відокремитися, щоб зберегти свої ресурси.
• Далекий Схід, історично віддалений і слабко інтегрований у російську державу, може шукати підтримки у Китаю чи інших сусідніх країн.

6. Висновок

Передумови для громадянської війни і розпаду Росії мають комплексний характер, включаючи економічні, етнічні, політичні і зовнішньополітичні фактори. Усе це свідчить про те, що стабільність у Росії є крихкою і залежить від безлічі факторів, які можуть різко змінитися.

Розуміння цих передумов важливе для прогнозування майбутніх подій у регіоні та підготовки до можливих наслідків, які матимуть глобальний вплив.

Александр Невзоров - знаменитые цитаты

Алекса́ндр Гле́бович Невзо́ров — советский и российский журналист, репортёр, телеведущий, публицист. Режиссёр, сценарист и продюсер документальных фильмов. Депутат Государственной думы четырёх созывов

О россии и "русских"

„Западным прагматикам становится все очевиднее, что гибель России была бы благом для цивилизации. Ее вклад в общее развитие мира несоизмеримо меньше, чем создаваемые ею проблемы. От нее постоянно несет войной и попами. Ее козыряние участием во Второй мировой давно наскучило, а декларации о полной победе над фашизмом стали забавны. Фашизм живет и здравствует, в том числе и в самой России.“
Интернет-журнал "Обозреватель".

„В России никогда не было науки, потому что были эти две падлы – Кирилл и Мефодий, которые не хотели нам зла, но оградили нас от всего латинского развития, от возможности быть вместе с Европой.“

Читайте также:  Цитаты и афоризмы о России и русских

"Одержимость массовыми убийствами является очень важной частью русского мировоззрения, возможно даже его фундаментом"

„Проблема России в том, что здесь никогда не было революции. 1917-й – это не революция, это смена одних мерзавцев другими.“

Присмерк імперії

Руїни Кремля 

Дехто вважає, що Москва розв’язала війну проти України через надлишок життєвих сил і ресурсів, а всі її проблеми зумовлені непереливками перехідного періоду до нової імперської могутності. Перехід Росії дійсно відбувається: з цього світу в потойбічний.

Імперський пустоцвіт

Психології рашизму притаманний невиправний інфантилізм: мовляв, змінили конституцію, і вже коронований Вован посідає на троні не третій термін, а перший; або перелицювали Російську імперію в СССР, а його залишки в РФ – і всі проблеми позаду = починаємо з чистого аркушу. Московству здається, що варто знайти просте рішення – і складна проблема розв’язана. Але це ніколи і ніде не спрацьовувало.

Подібно до того, як розвиток кожної людини проходить стадії дорослішання, юнацтва, зрілості, старості та смерті, держави та імперії також переживають обов’язкову послідовність зародження, розквіту, занепаду та загибелі. Це сувора історична закономірність, уникнути котрої, не вдалося ще нікому.

Будь-яка імперія може зростати до певної межі, подолати яку вона не здатна. Наприклад, ані Російська імперія, ані СССР не змогли остаточно поглинути Польщу, Фінляндію чи країни Балтії. Номер не вдався навіть з Україною, попри століття московського рабства, зросійщення, геноциду та наявності потужної панівної імперіалістичної п’ятої колони.

Что на самом деле произошло в Екатеринбурге

Что на самом деле произошло в Екатеринбурге, если посмотреть на эту ситуацию с высоты птичьего полёта? Всё просто.

Рыба всегда гниёт с головы.

В 1999 году, в качестве одной из технологий мобилизации «лохтората» и фальсификаций, силовые структуры, стоявшие за попыткой избрания Путина президентом, взорвали жилые дома в Москве и Волгодонске, и попались на попытке такого же подрыва в Рязани. С тех пор любые преступления для путинской ОПГ, даже такие, против человечности – не проблема. Ответственность не наступает. На всех уровнях, от Путина до Арашукова, от Патрушева до убийц Бориса Немцова, от Сечина до убийц Валерия Пшеничного. С тех пор и любые фальсификации – не проблема. От президентских «выборов» до «выборов»-невыборов любого уровня.

Как требовать формулирования перспективных целей, если нация откровенно и целенаправленно дебилизируется?

Общества, которые претендуют на то, чтобы считаться современными, демонстрируют сегодня одно важное качество. Они не просто заботятся о благополучии своих граждан, но формируют условия, при которых сфера, прежде именовавшаяся «социальной», становится важнейшим двигателем хозяйственного прогресса. В основе этого подхода лежат новые представления о человеческом капитале как о важнейшем производственном ресурсе и основанное на них осознание того, что вложение в человека является высокодоходными инвестициями. Несовременность России проявляется в отношении власти к обществу и общества – к индивиду даже в большей степени, чем в неспособности страны модернизироваться.

Россия окончательно превратилась в страну победившего милитаризма — эксперт

У миллионов россиян внаглую отняли пенсии, которые государство ранее обязалось платить. Главу Росстата уволили, потому что у него никак не получалось обеспечить указанный начальством уровень инфляции. Цены в магазинах, ну, никак не желают слушать командного окрика. Чиновники, получившие указание быть честными, начали объяснять податному населению, что никто смердам ничего не должен, детей никто их рожать не просил, а жить можно, перейдя на «макарошки» и разбив по весне огороды.

Когда Владимир Путин в эйфории после специально для него устроенных испытаний заявил, что боеголовка «Авангард» — лучший новогодний подарок российскому народу, он абсолютно точно назвал безусловный символ уходящего 2018-го. Россия окончательно превратилась в страну победившего милитаризма. Ее лидер не хочет и не может подарить что-нибудь полезное и приятное для жизни — качественное улучшение образования, медицинского обслуживание, снижение цен и налогов, повышение доходов.

Об этом говорится в статье российского журналиста, военного эксперта, заместителя главного редактора «Ежедневного журнала» Александра Гольца.

Туман войны. Андрей Пионтковский – о времени выбора

Как и в XX веке, начиная с 14 года Россия встречает пятое рождество подряд в состоянии войны (Первой мировой, а затем Гражданской тогда, Четвертой мировой гибридной сегодня). Я предпочитаю называть то, что происходит с 20.02.14 (эта дата выбита на медальках за аннексию Крыма), Четвертой мировой, так как развязана она была как реванш за поражение в Третьей мировой (холодной). Мировая история начиная с 1914 года приобретает, если хотите, стройную ритмическую конфигурацию: Вторая и Четвертая мировые были задуманы как реванши за поражение соответственно в Первой и Третьей.

Страна, победившая германский нацизм и превратившая эту победу в языческий культ, стала в 2014 году воспроизводить на высшем государственном уровне дьявольские идеологемы нацистской пропаганды, умноженной на возможности современного телевидения: "разъединенный народ", "собирание национальных земель", "Русский мир" ("Третий Рейх", "Пятая Империя"), "горстка национал‑предателей" и так далее.

Прежде чем закончить с историческими аналогиями и перейти непосредственно к нашим суровым будням, приведу одну свою зарисовку 2014 года (путинская "судетская" речь, пик имперской эйфории):

Агония кремлевской власти будет страшной и кровавой. Процесс пошел – Каспаров

Российский президент Владимир Путин может выжить лишь при нарастании хаоса не только в России, но и по всему миру, считает российский оппозиционер Гарри Каспаров.

Гарри Каспаров

Но почему окончание путинской власти опасно не только для России, но и для всего мира – читайте на OBOZREVATEL. Мы собрали лучшие тезисы выступления политика на форуме "Свободная Россия".

Что такое режим Путина и почему его поддерживают россияне

Путинский режим – это не классическая диктатура XX века, ведь отсутствует идеология как такова. Режим описывается с точки зрения мафиозных терминов. Мафиозное государство, в данном случае, босс как главарь мафии, существует в условиях распределения доходов, свердоходов, ренты по справедливости и понятиям, которые приняты в этом сообществе.

Рост популярности Путина когда-то был связан с тем, что после 90-х годов, достаточно тяжелым для наших соотечественников, наступила эра сначала относительного, потом уже достаточно приличного благополучия. Да, были спады из-за всемирного кризиса в 2008-м году, но в целом ситуация стабилизировалась. То есть с одной стороны население почувствовало вкус к нормальной жизни, и это, безусловно, было связано с Путиным.

Грамота патриарха Дионисия, или Как Москва «купила» Церковь за 200 золотых

Грамота Дионисия: документальное свидетельство аннексии Украинской православной церкви

В оригинальных документах на греческом языке от 1686 года ни слова о том, что Киевская митрополия из Константинопольского патриархата “навечно” передана Москве

Укринформ продолжает серию материалов о нынешней ситуации с возможным и очень желательным предоставлением автокефалии Украинской православной церкви (с предыдущими можно ознакомиться здесь и здесь). На этот раз мы исследуем исторические корни: грамоту Константинопольского патриарха Дионисия IV 1686 года, по которой Киевская метрополия якобы “навечно” перешла под власть московских церковников. А поводом для нашего материала стала свежее (но не новое) заявление российского “православного эксперта” Кирилла Фролова (“жириновского” от РПЦ): “В соответствии с грамотой Константинопольского патриарха Дионисия 1686 года, Киевская православная митрополия передается Московскому патриархату навечно. И этот документ не имеет обратной силы”.

Отсюда два вопроса: Первое - что это за грамота Вселенского патриарха Дионисия 1686 года, по которой Украинская Церковь перешла «под Москву навечно»? Второе - в самом ли деле это решение окончательное и «обжалованию» не подлежит да и, собственно, о чем вообще идет речь в документе?

Конец фартовости российской власти — Deutsche Welle

Почему каждый разоблаченный российский агент и каждая упавшая ракета теперь бьют по рейтингу Путина.

Осень 2018 года выдалась трудной для Владимира Путина и всей созданной им системы российской власти. Непопулярное повышение пенсионного возраста ударило по рейтингу президента, и отыграть это падение никак не удается. Не прекращается скандал вокруг военной разведки и ее агентов, которых ловят и разоблачают буквально всем миром, и конца-края этой истории не видно. Российская православная церковь, в которую было вложено столько денег и пропагандистских усилий, терпит унизительное поражение. И не где-нибудь, а в Украине! Фоном ко всему этому выступают все новые и новые аварии и аварийные ситуации. Думает ли Владимир Путин, что он все еще фартовый?

Такие оценки высказал российский политолог Федор Крашенинников в сегодняшней статье для Deutsche Welle.

"Всешутейший" царь-антихрист Петр Первый и его кощунства

О печальной и разрушительной роли разбойнических церковных соборов 1666-1667 годов, в последнее время становится все более и более известно. Для многих людей, заинтересованных в поиске истины, очевидным становится те катастрофические последствия, которые затронули все стороны не только церковной жизни, но и губительно изменили все русское бытие и повлияли на судьбу России.

Результаты антихристовых соборов привели к тому, что Церковь перестала быть тем, к чему она была призвана Христом – стать и быть народом Божиим, Новым Израилем, а превратилась в никонианского Левиафана – магическую, государственную контору по оказанию волшебных услуг населению. В какое уродливое, нездоровое мистическое образование превратилась никонианская церковь, мы можем видеть в наше новое время.

Но как эти, так называемые, церковные реформы «реформы» повлияли на ход русской истории, до сих пор достаточно не исследованы. В основном, представления о дальнейшем ходе русской истории находятся в области восторженного, мифического восприятия – о преобразования «великого Петра», о безальтернативности модернизации, о неизбежности крепостного права и безжалостного использования своего народа в каких-то непонятных имперских целях. То есть все реформаторские «безобразия» выстраиваются как досадная, но необходимая степень, столь же необходимой «модернизации». Говорить о реформах Петра здесь нет необходимости, об этом достаточно много написано, да это совершенно иная тема, затрагивающая идеологию нашего интернетовского ресурса только косвенно.

Нам интересно посмотреть на дальнейшее развитие событий с точки зрения христианина. Посмотреть на ту внутреннюю жизнь, захвативших власть антихристовых узурпаторов, которая определяла все внешние действия. С этой точки зрения картина просто ужасающая.

После соборов 1666 года, через тридцать с небольшим лет, в 1700 году, на России, по личному действию царя Петра, церковная реформа продолжилась. Внешние последствия этой реформы известны – был учрежден «святейший синод» и синодальная «греко-российская церковь». Церковная реформа, несла в себе упразднение института патриаршества. Нет патриарха, независимого от государства. Появляется святейший синод. Священники теперь становятся в один ранг с чиновниками - получают зарплату от государства.

Выяснилось, что РПЦ МП не имеет томоса и поэтому является самосвятами, по сути, сектой

Известный российский публицист Александр Невзоров обнаружил, что РПЦ МП с религиозной точки зрения – это абсолютно незаконная организация, что называется, "самосвяты", по сути дела, секта. Об этом он рассказал в эфире радиостанции "Эхо Москвы":

Сейчас я разъясню нюансы интриги для тех слушателей и зрителей, которые еще не в курсе этой драмы или не до конца ее понимают. Смотрите. Значит, если всё излагать кратко, беспристрастно и предельно просто, мало кто знает, что в результате всего этого скандала всплыл фактик, который может полностью угробить РПЦ.

Главным патриархом православия считается патриарх Константинопольский. Только он – это единственное лицо в мире – может дать томос. Знаете, что значит "томос" в переводе с этого красивого греческого языка? Томос – буквальный перевод — «кусок». Это кусок мира, который дает право на торговлю магическими услугами на определенной территории, дает право быть церковью.

Если просто собралась толпа идиотов, предположим, которая решила зарабатывать, пугая старушек адом – это неплохой бизнес, — то такая толпа церковью считаться никак не может. Если эта же самая толпа решила зарабатывать на старушках и на других слаборазвитых, пошив всякие трэшевые костюмы, отрастив брюхи, бороды, изготовив аксессуары в виде дымарей, брызгалок, то она все равно не может называться церковью. Чтобы стать церковью необходим томос. То есть официальный кусок мира, который может дать только самый главный поп. В православии это Константинопольский патриарх.

Но здесь идет по старшинству. Вот точно так же, как вы не можете сами себя назначить священником, вам необходимо кто-то старший, кто это сделает. Точно так же никакая группа лиц не может себя называть церковью.

Мы сейчас подходим, действительно, к глобальному и удивительному известию. Дело в том, что в процессе развития этого скандала вдруг выяснилось, что у самой РПЦ томоса нету. То есть лицензии.

Александр Гольц: Почему Россия отказывается от вооружений пятого поколения

Разрекламированные военные разработки — «Армата», Су-57 и БМП «Курганец» — не пойдут в серийное производство из-за слабости российского ВПК

Танк "Армата" заглох на Красной площади...

Серии не нужны

В подмосковной Кубинке с помпой прошла выставка вооружений «Армия-2018». Чиновники и военачальники говорили на ней о непревзойденной отечественной военной технике и желали оборонно-промышленному комплексу еще более сокрушительных достижений. Также было объявлено, что военное ведомство подписало с промышленностью «грандиозный» контракт на 130 млрд руб. Правда, о том, что в прошлом году сумма заключенных договоров была на 40 миллиардов больше, при этом не упоминалось.

Минобороны подписало с Объединенной авиастроительной корпорацией контракт на производство всего двух Су-57 на период до 2026 года. А вместо поставок бронетехники на платформе «Армата» «Уралвагонзавод» получил заказ на одну (!) новую тяжелую огнеметную систему ТОС-1А (и транспортно-заряжающую машину к ней), на две бронированные машины разминирования БМП-3МА и три специальные пожарные машины.

Правда, за этим последовали обнадеживающие разъяснения заместителя министра обороны Алексея Криворучко. По его словам, первый серийный Су-57 будет передан Вооруженным силам уже в следующем году. А всего ВКС получат 15 таких самолетов. Кроме того, военные собираются получить 132 единицы бронетехники на платформе «Армата», причем первые девять машин поступят в войска уже в 2018 году.

Замминистра при этом не объяснил, как следует относиться к недавним заявлениям его предшественника на посту, а ныне вице-премьера по оборонной промышленности Юрия Борисова. Тот еще в июле сообщил об отказе от серийного производства «революционного» танка «Армата» и истребителя пятого поколения Су-57.

Русские хакеры пытались взломать почту Вселенского патриарха Варфоломея, - The Associated Press

Русские хакеры из группировки Fancy Bear, которых Минюст США обвинил во взломе серверов Демократической партии, несколько лет пытались украсть частную переписку высокопоставленных деятелей православной церкви, в том числе Вселенского патриарха Варфоломея I, предстоятеля Константинопольской православной Церкви. 

Об этом сообщает Associated Press со ссылкой на данные входящей в Dell компании Secureworks, которая специализируется на компьютерной безопасности.

Агентство изучило список из 4700 почтовых адресов, которые интересовали хакеров. Среди целей русских взломщиков было окружение Вселенского патриарха Варфоломея, которого часто называют первым среди равноправных православных руководителей. Именно он в настоящее время рассматривает в Стамбуле заявку Киева, который просит позволить Украинской церкви выйти из-под контроля Московского патриархата.

Сам Варфоломей не использует электронную почту, однако ею активно пользуются его помощники, учетные записи которых подверглись попыткам взлома. Все они так или иначе занимаются украинской заявкой.

Secureworks получила данные о попытках взломать аккаунты священников в 2015 и 2016 годах.