“НАРОДНЫЕ МСТИТЕЛИ” - НАРОДУ

За годы гласности мы узнали немало новых, неожиданных, идущих вразрез с прежними представлениями фактов из новейшей истории. В частности, относящихся к годам Второй мировой войны. Партизанский террор против мирного населения остается пока еще малоизвестной страницей. Автор этих строк в ходе научной исследовательской работы столкнулся с большим количеством документов, рассказывающих об этом явлении в Западной Украине в 1943 году. Сопутствующие материалы дают основания предположить, что партизанский террор активно проводился и на других оккупированных территориях СССР.

Указания и показания

Значительная часть населения в Западной Украине и Прибалтике восприняла немецкую власть как меньшее зло в сравнении с изгнанными коммунистами. По мнению Кремля, таких "отступников" следовало безжалостно карать. Никого не волновало, что нацисты, в большинстве случаев, просто обязывали жителей населенных пунктов выставить старосту, бургомистра, определенное количество полицейских (обычно из расчета 1 полицай на 100 человек). Члены семей полицейских были заложниками нацистов - их репрессировали, если полицейский перебегал к партизанам. За сбор и сдачу немцам урожая отвечал, часто жизнью, прежде всего староста, а потом уже все село. Так или иначе, военно-полицейский и административно-хозяйственный коллаборационизм приобрел на оккупированных советских землях крупные масштабы уже с лета 1941 года.

Партизани Великої Вітчизняної: а чи був героїзм?

Командири одного з загонів Чернігівсько-Волинського з'єднання Олексія Федорова на привалі, 1943 р.

"Партизани тероризують місцеве населення у формі вбивств і мародерства"... "Місцеве населення має до нас велику ворожість, до німців - ще більшу"... Як брехали Федоров і Ко.

Історики давно піддають критиці радянські догми про партизанський рух в Україні. Завдяки таким дослідникам, як Кентій, Гогун, Білас, Сергійчук, громадськість дізналася про "народних месників" не тільки їх праведні справи, а й найбільш темний бік діяльності партизан: розбої, грабунки, насильство над мирними мешканцями, п`янки, гулянки, чвари між командирами загонів і багато іншого, про що і не підозрював радянський громадянин. Та і як він міг щось запідозрити, якщо йому доводилося вивчати історію партизанського руху за тенденційними документальними збірками або ж мемуарами керівників партизанських з`єднань. Виходячи з дій сьогоднішньої влади, нам мабуть знову доведеться повернутися до радянської методики вивчення історії.

Хотілося б докладніше поговорити про партизанську мемуаристику, по суті досі не досліджену з об`єктивних позицій.

Які позитивні наслідки підриву Каховської ГЕС

Підрив Каховської ГЕС став черговим терактом РФ. Але цей теракт несе в собі й позитивні наслідки для українців. "Не буває так зле, щоб на добре не вийшло"...

Каховське водосховище, що обслуговувало Каховську ГЕС, займало площу понад 2 тисяч кв. км. Воно було одне з шести великих водосховищ у каскаді на Дніпрі. Каховське водосховище в 60-х роках минулого століття побудували, щоб закрити Великий Луг.

Це – історична назва місцевості, що колись існували на лівому березі Дніпра, а також тягнулась широкою смугою вздовж правого берега від гирла річки Середня Хортиця. Вся ця місцевість належала Запорозькій Січі, а з Великим Лугом часто ототожнювали усе Запорожжя.

Великий Луг був затоплений водами Каховського водосховища у 1955–1957 роках, за винятком деяких ділянок. Тоді під воду пішли майже 90 українських сіл, які були осередком козаччини. За винятком Трахтемирівської та Запорізької січі, решта козацьких січей знаходилися на території Великого Лугу.

Затоплення Великого Лугу було знищенням козацької історії. Під водою залишились козацькі січі, козацькі зимівники, городища і могильники.

Дніпро для українців має сакральне значення. А для більшовиків мало значення затопити Великий Луг.

Підрив Каховської ГЕС став черговим терактом РФ. Але цей теракт несе в собі й позитивні наслідки для українців. "Не буває так зле, щоб на добре не вийшло"...

Назар Мухачов

Сорос потратил на легализацию конопли в США 3 миллиона долларов

Журналисты выяснили, что легендарный американский финансист и филантроп Джордж Сорос потратил как минимум 2,8 миллиона долларов на легализацию конопли в штатах США, в которых большинство жителей поддерживают демократов.

Миллиардер пожертвовал деньги сторонникам узаконивания каннабиса

С 2016-го по 2020-й фонд "Открытое общество", учреждённый Соросом в 1984-м, перечислил 2,8 миллиона долларов некоммерческой организации Альянс по наркополитике и её лоббистской группе Действие по наркополитике. Представители этих учреждений агитировали за отмену запрета на каннабис в разных штатах США, в том числе Калифорнии и Орегоне. Активистам удалось добиться легализации рекреационной конопли уже в 23 регионах, поэтому деньги Сороса не пустили на ветер.

В частности, Альянс по наркополитике стоит за узакониванием марихуаны в Нью-Йорке. Члены организации лоббировали соответствующий закон среди чиновников и представителей общественности. На эту деятельность учреждение израсходовало несколько сотен тысяч долларов. Однако отмена запрета на хранение и выращивание каннабиса в 2021-м вызвала рост объёма торговли продукцией с каннабиноидами. В штате открылись свыше 1000 серых конопляных магазинов, которые дарили марихуану за покупку различных товаров, например, футболок, и формально не нарушали никаких законов.

Вінницька трагедія: червоний терор

25 травня 1943 заходами німецької окупаційної влади у Вінниці розпочато розкопки таємних масових могил, в яких виявлено близько 10 тис. жертв сталінського терору.

Ця трагедія стала відомою у всьому світі, як “Вінницька трагедія”.

Історики розповідають, що масові репресії найбільш інтенсивними були влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в місцевій в’язниці перед відступом Червоної армії 1941 року.

Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване дослідження поховань почалося у травні 1943 року. За результатами розслідування було виявлено 91 масове поховання й ексгумовано 9439 тіл. Місцеві жителі впізнали серед загиблих 468 родичів. 

Кто на самом деле сжёг Хатынь

Мемориальный комплекс «Хатынь»

Русские патриоты очень любят поговорить про «нашу историю», «нашу победу», «наше оружие» и прочее «наше всё» из Россиянии и Совдепии. Чем основательно запутывают росиян, ставя знак равенства между ИХ и действительно НАШИМ. Периодически мы пытаемся, конечно, немного просветить их блуждающие в тумане II мировой войны мозги, но всё же и тем не менее какая-то часть неразумных остается - и с этой частью всё еще активно работают провокаторы режима:

Принято считать, что зверское убийство жителей Хатыни совершили немцы из карательного батальона Дирлевангера. Об этом писались книги, снимались фильмы, самый знаменитый из которых — "Иди и смотри" режиссера Элема Климова по сценарию белоруса Алеся Адамовича. Хотя уже тогда было известно, что это преступление совершили наши братья украинцы из 118 полицейского батальона, сформированного из добровольцев в г.Киеве. Но говорить об этом советским людям, живущим "единой дружной семьей", не полагалось. А жаль. Тогда бы, может, и не было того шока, который мы испытали, когда с началом "перестройки" в Нагорном Карабахе, Осетии, Чечне, Таджикистане, Приднестровье, не говоря уже о Югославии, начались кровавые межнациональные, межрелигиозные войны. (газета «ЗаСР»).

Как видно из ссылки – это материал газеты концерна «ЗаСР» («Завтра» @ «Советская Россия»), появление которого странно совпало с обсуждением вопроса вступления Украины в НАТО. Как русские националисты у нас есть свои замечания к системе «украинской государственности», однако что нас удивило – это некоторое противоречие «ЗаСР» и публикаций россиянской прессы на момент обсуждения вступления в НАТО республик Прибалтики: как тогда утверждалось, Хатынь сожгла зондеркоманда при 19-й дивизии латышских СС. Опаньки, оказывается если чуть потереть тайну, не немцы были то, а эсэсовцы латышские оказывается, а вот теперь выясняется, что это были хохлы. Низя было нашему человеку это знать раньше. А если ещё малёхо потереть? Что ещё низя?

Матюк (мат) – це молитва до сатани та образа Бога: наукове дослідження

Протягом 17 років радянський вчений-біолог Іван Белявський працював зі своїми помічниками над проблемою впливу на людину простих односкладних слів, зокрема матюків.

Результати дослідження приголомшили: кожне сказане слово впливає на гени, що призводить до зміни генетичного коду, який відповідає за темп старіння та життєвий час. В свою чергу модифіковані гени передаються нащадкам.

Дисертацію вченого на цю тему слухали за зачиненими дверима. В цій роботі з математичною точністю правду було доведено неприйнятною в радянські часи тезу - слово має реальну силу! Залишився один крихітний крок до християнства та біблійної доктрини ′′ На початку було Слово..." (Івана 1:1)

Опублікувати такі результати - це відмовитися від теорії первинної матерії і визнати наявність Творчого початку, на нашу думку - Бога. Радянські ідеологи на таке не наважилися, але для сучасників - твори вченого I. Белявського цінна спадщина що науково доводить біблійні принципи про силу і вплив слова.

Виявляється, що слово продовжує молодість або наближує старість.

Дослідження вчених-лінгвістів однаково сенсаційне. Словник давньоруської мови містить слово, яке починається з другої літери алфавіту і означає жінку легкої поведінки. Насправді, це слово не що інше, як ім ' я демона. У середновіччі язичницькі предки спілкувалися з ним з різних причин. Демон Б... спокон віку був чоловічого роду і вимагав поклоніння та розпусти.

Але головне, що вчені зрозуміли: всі лайливі слова мають демонічне походження без винятку! Лайливе слово - це не просто слово, яке кидається в серцях, це ритуал - сатанинський ритуал, заклик справжнього демона, втілення зла. Язичницькі предки використовували ці слова як ритуали під час жертви.