Під лівими пропагандистськими інструментами зазвичай мають на думці такі речі:
- Різноманіття, інклюзія (DEI) — подається як кадрова та культурна політика, що витісняє принцип меритократії й нав’язує квоти та ідеологічну лояльність.
- Політкоректність — механізм контролю мови, який обмежує допустимі формулювання і поступово звужує рамки публічної дискусії.
- Cancel culture (культура скасування) — суспільний і професійний тиск на тих, хто відхиляється від «правильної» позиції.
- Гендерна ідентичність і квір-теорія — інструмент перегляду традиційних норм статі й сім’ї через освіту, медіа та політику.
- Мультикультуралізм — ідея, що підриває домінування національної культури, замінюючи її набором рівнозначних культурних наративів.
- Критична расова теорія (CRT) — інтерпретація суспільства через призму системного пригнічення, яку праві вважають ідеологізацією освіти.
- Екологічний активізм (кліматична повістка) — розглядається як привід для розширення державного контролю над економікою і поведінкою громадян.
- Медіа та розважальна індустрія — фільми, серіали, новини як канали нормалізації потрібних ідей і образів.
- Освіта (університети, школи) — формування світогляду через навчальні програми, гуманітарні дисципліни й кампусну культуру.
- НУО та грантова мережа — фінансування активістів і проєктів, які просувають відповідний порядок денний.
- Фактчекінг і модерація контенту — інструменти, які праві часто трактують як вибіркову цензуру під виглядом боротьби з дезінформацією.





