БРИДКЕ ОБЛИЧЧЯ УКРПОШТИ

Нещодавно журналісти провели розслідування і з'ясували що гендиректор «Укрпошти» Смілянський, не зважаючи на дефолтний стан збиткового державного підприємства, попри воєнний стан і заяви про фінансові труднощі, витрачає на рекламу десятки мільйонів гривень. (посилання в першому каменті)

👉 Журналісти наводять довгий список маркетингових тендерів держпідприємства. Лише у вересні Смілянський оголосив одразу дві закупівлі на розміщення рекламних матеріалів у соцмережах, на суму 7,45 млн грн. Зокрема у системі публічних закупівель ProZorro з’явилося два тендери: перший - 5,47 млн грн на рекламу в YouTube, другий – на 1,98 млн грн – створення та розміщення відео у TikTok.

👆 За умовами закупівлі, рекламні ролики мають набирати від 100 тис. до 1 млн переглядів. При цьому розміщення відбуватиметься не на офіційних сторінках компанії, а на особистих акаунтах третіх осіб, тобто залучених блогерів.

👆 Варто зазначити, що реклама «Укрпошти» давно перетворилася на саморекламу Смілянського. В держпідприємстві існує величезна прес-служба, втім всі меседжі про роботу і послуги Укрпошти надходять від самого Смілянського. Ні для кого не буде дивним якщо він сам собі й платить за рекламу.

(Ось на цьому свіжому "постері" ми бачимо як Смілянський рекламує продаж пістолетів ТТ та наганів, з якими колись охорона підприємства супроводжувала цінні вантажі і готівку).

Перемога рівня «урагану» показує, що виборці не є «безсилими» перед Трампом

У понеділок, 22 вересня, материнська компанія ABC — Disney — оголосила, що призупинення програми Jimmy Kimmel Live завершується і шоу повернеться в ефір наступного дня.

Disney призупинила програму у відповідь на коментарі Кіммела після вбивства представника Turning Point USA Чарлі Кірка. Кіммел жодним чином не схвалював убивство, але директор Федеральної комісії зі зв’язку (FCC) Брендан Карр обурився через заяву ведучого, що підозрюваний Тайлер Робінсон був мотивований ідеологією MAGA, а не лівою ідеологією. Водночас ведуча MSNBC і колишня прессекретарка Білого дому Джо Байдена Джен Псакі назвала ці слова безневинними.

У своїй колонці, опублікованій у The Guardian 23 вересня, ліберальний економіст Роберт Райх стверджує, що реакція на Карра і відновлення Jimmy Kimmel Live показують: виборці не є «безсилими» під час другого президентства Дональда Трампа.

«У дні після рішення ABC, — пояснює Райх, — обурення проти Disney було рівня урагану. Принаймні п’ять профспілок індустрії розваг, що представляють щонайменше 400 тисяч працівників, виступили з критикою, а спілка сценаристів звинуватила Disney у “корпоративній боягузливості”. Зірки Том Генкс і Меріл Стріп заявили про “урядові загрози нашій свободі слова”. Кіммела підтримали його колеги по вечірніх шоу — Стівен Кольбер, Джиммі Феллон, Сет Маєрс і Джон Олівер, які атакували Disney та ABC гострою сатирою».

15 "главных законов" Public Relations

Формулировка 15 "главных законов" известного психолога и специалиста по 
Public Relations Хадли Кентрил:

1. Общественное мнение очень чувствительно к значительным событиям.

2. Необычно притягательные по силе события способны на какое-то время толкнуть 
общественное мнение из одной крайности в другую. Общественное мнение не 
стабилизируется до тех пор пока значение последствий событий не станет полным.

3. Общественное мнение как правило быстрее формулируется под влиянием событий, 
чем слов, во всяком случае пока устные заявления не станут реальностью.

4. Устные заявления и словесные формулировки по поводу политического курса 
приобретают максимальный вес тогда, когда мнение еще не сформировано и люди 
ожидают определенной их интерпретации

5. Общественное мнение не предвидит критических ситуаций, оно лишь реагирует на 
них.

6. С психологической точки зрения, общественное мнение главным образом 
управляется корыстными интересами людей. События, слова и любые другие стимулы влияют на мнение настолько, насколько очевидна из связь с личным интересом.

7. Общественное мнение будет долго находится в возбужденном состоянии, если люди не почувствуют, что затронуты их собственные интересы, или же мнение, 
пробужденное словесно, не подтвердится развитием событий.

8. Поскольку затрагиваются корыстные интересы, общественное мнение не так-то 
легко изменить.

9. Когда затрагиваются корыстные интересы, в демократическом государстве со 
стороны общественного мнения можно ожидать опережения практических действий 
официальных органов.

10. Если мнение разделяется незначительным большинством людей или же оно еще 
существенно не сконструировано, свершившийся факт может склонить общественное 
мнение к его одобрению.

11. В критических ситуациях люди становятся придирчивыми, оценивая 
компетентность своего руководства: если они ему доверяют, то готовы предоставить руководству полномочия, превышающие обычные; если же они ему отказывают в 
доверии, то становятся менее "сговорчивыми".

12. Сопротивление, оказываемое решительным мерам, принимаемым руководством, 
гораздо слабее тогда, когда люди чувствуют, что они в какой-то мере являются 
участниками в принятии событий.

13. У людей гораздо больше мыслей и выше готовность высказывать их по поводу 
выдвигаемых целей, а не методов, необходимых для достижения этих целей.

14. Общественное мнение, так же как и личное мнение, всегда эмоционально 
окрашено. Если общественное мнение базируется главным образом на эмоциях, в 
таком случае оно будет готово к особенно резким изменениям под влиянием событий

15. В целом, если граждане демократического общества имеют возможность получать образование и пользоваться широким доступом к информации, то общественному 
мнению, присущи трезвость и здравый смысл. Чем больше люди разбираются в 
собственных преимуществах, создаваемых происходящими событиями и предлагаемыми им проектами, тем скорее склонны они согласиться с более объективными соображениями реалистично мыслящих специалистов.

Обобщая вышеизложенные законы формирования общественного мнения, можно сделать несколько выводов:

◾ во-первых, на общественное мнение прежде всего оказывают влияние события; 
◾ во-вторых, типичной обратной реакцией общественного мнения является требование действовать; 
◾ в-третьих, чтобы увлечь людей, всегда нужно принимать в расчет их собственные интересы; 
◾ в-четвертых, требования предъявляемые руководству, не всегда объективны и самокритичны; 
◾ в-пятых, всегда трудно определить надежность оценки состояния общественного мнения.  

25 років тому вбили Георгія Гонгадзе

Замовник — Леонід Кучма — почувається чудово завдяки своєму зятю, олігарху-українофобу Віктору Пінчуку, якого сьогодні обслуговує «Українська правда», заснована самим Георгієм.
Нібито ніхто не може пред’явити звинувачення Кучмі.

Організатор, якому Кучма віддавав накази, — Юрій Кравченко — мертвий, але живий ще його заступник Микола Джиґа. Саме він контактував і з Кравченком, і з Дагаєвим, і з Фере, які були причетні до цієї справи. Джиґа міг би свідчити проти Кучми.

Джиґа нині почувається непогано — працює у «бабаковців» безпековиком, і йому аж ніяк не вигідно давати свідчення проти сильних світу цього. Адже йдеться не лише про Кучму та Литвина — у цій історії є й інша, темна сторона.

Джиґа був першим заступником міністра внутрішніх справ Кравченка і мав серйозний конфлікт із Леонідом Бородичем, який також був першим заступником Кравченка.

16 вересня 2000 року було вбито Георгія Гонгадзе.
Того ж дня, 16 вересня 2000 року, загинув Леонід Бородич — перший заступник Кравченка та головний конкурент Джиґи.

Безумовно, ці дві справи взаємопов’язані.

Джиґа працював із Медведчуком і Суркісом. Варто нагадати: саме Джиґа за наказом Суркіса арештовував Костянтина Григоришина. Прессекретарем Суркіса тоді був Лаврентій Малазонія.

Малазонія був продюсером телепрограми «П’ятий кут», у якій влітку 2000 року Георгій вступив у відкритий конфлікт особисто з Кучмою.

Фактично, саме Малазонія та Піховшек підбурювали Георгія на суперечку з Кучмою.

Лаврентій Малазонія — найближчий соратник головного технолога Льовочкіна — Ігоря Шувалова.

Кто развязывал Вторую мировую войну

Эдвард Сорель. Первые встречи: Иосиф Сталин и Уинстон Черчилль, 1991.
Эта карикатура изображает первую встречу Сталина и Черчилля в Кремле 12 августа 1942 года. Клементина Черчилль охарактеризовала эту встречу как «посещение людоеда в его логове». Сталин осудил решение англо-американских властей отказаться от Второго фронта в 1942 году. Черчилль утверждал: «Война есть война, но не безумие, и было бы глупостью навлекать на себя катастрофу, которая никому не поможет». Сталин ответил: «Человек, не готовый рисковать, не может выиграть войну».

Что на самом деле произошло 1 сентября 1939 года? «Как что? - удивленно спросит любой знающий истрию читатель. - Германия напала на Польшу, началась Вторая мировая война». Не совсем так. 1 сентября, когда Германия объявила войну Польше, началась внутриевропейская польско-немецкая война из-за спора о Данциге. Во Вторую мировую она переросла 3-4 сентября, когда войну Германии объявили Англия, Франция и Британские доминионы. А 17 сентября на Польшу напал СССР - это было вторжение, осуществленное в соответствии с секретным протоколом к пакту Молотова-Риббентропа.

Польская кампания вермахта, также известная как Германо-польская война, вторжение в Польшу и операция «Вайс» (в польской историографии принято название «Сентябрьская кампания») — военная операция вооружённых сил Германии и Словакии, в результате которой было нанесено поражение польским вооружённым силам, часть территории страны была оккупирована и превращена в Генерал-губернаторство.

Вторая мировая. Начало

Таким образом, честь начала Второй мировой фактически принадлежит Британии, что во многом открывает глаза на действительную историю начала войны.

Конечно, историю пишут победители. И главным злом объявлена Германия. Однако не далее как в начале 50-х годов ХХ века в СССР на вопросы о причинах войны отвечали иначе. Например, в работе «Экономические проблемы социализма в СССР» (1952) Иосиф Сталин писал:

«Каждая из двух капиталистических коалиций, вцепившихся друг в друга во время войны, рассчитывала разбить противника и добиться мирового господства. Они искали выход из кризиса. Соединенные Штаты Америки рассчитывали вывести из строя наиболее опасных своих конкурентов, Германию и Японию, захватить зарубежные рынки, мировые ресурсы сырья и добиться мирового господства».

Но более хитро Сталин высказывался в декабре 1939 года. В ответ на заявление агентства «Гавас», обвинявшего советского вождя в желании продолжать войну «как можно дольше, чтобы истощить воюющие стороны», Сталин, в частности, утверждал: «Как бы ни врали господа из агентства «Гавас», они не могут отрицать того, что:

а) не Германия напала на Францию и Англию, а Франция и Англия напали на Германию, взяв на себя ответственность за нынешнюю войну;

б) после открытия военных действий Германия обратилась к Франции и Англии с мирными предложениями, а Советский Союз открыто поддержал мирные предложения Германии, ибо он считал и продолжает считать, что скорейшее окончание войны коренным образом облегчило бы положение всех стран и народов;

в) правящие круги Англии и Франции грубо отклонили как мирные предложения Германии, так и попытки Советского Союза добиться скорейшего окончания войны» (газета «Правда» от 1 декабря 1939 года).

Управління державою аристократією за Платоном

Платон вважав, що душа складається з трьох частин: розумної, вольової та чуттєвої.

Лише перші дві, вищі форми душевної діяльності, притаманні небагатьом обраним – аристократії, що й дає їй право управляти державою.

Відповідно до цього у своєму вченні про державу він поділяє суспільство на:

• філософів-правителів – у їхній діяльності втілена розумна частина душі;

• воїнів-стражів – наглядачів за народом, покликаних підтримувати порядок, реалізуючи вимоги вольової частини душі;

• і нижчу – пожадливу сторону душі, яка, за Платоном, виявляється в діяльності простолюдинів. Від них вимагається дотримання встановлених порядків, працелюбність, беззастережне послухання правителям і стражам.

Правителі не зможуть позбавити державу від усякого зла нічим іншим, окрім як особистим союзом між політичною владою та філософією. «Або філософи, – писав він, – мають стати царями наших держав, або люди, яких сьогодні називають царями, повинні щиро й серйозно зайнятися філософією». І далі: «…ані для держави, ані для громадян не буде кінця нещастям, доки володарем держави не стане плем’я філософів».

Остання спроба Трампа оприлюднити секретні матеріали у справі Епштейна відхилена нью-йоркським суддею як «відволікаючий маневр»

Дональд Трамп у середу зазнав чергової поразки, коли федеральний суддя відмовив його адміністрації в намірі розсекретити свідчення великого журі у справі Джеффрі Епштейна.

Суддя федерального округу США Річард Берман постановив, що Міністерство юстиції під керівництвом Трампа не надало достатніх підстав для розкриття суворо захищених матеріалів.

«Суд відхиляє клопотання уряду про розсекречення стенограм та матеріалів великого журі у справі Епштейна», — написав суддя, призначений Клінтоном, у своєму рішенні в середу.

Це сталося після того, як генеральна прокурорка Пем Бонді цього літа, за прямою вказівкою президента, подала прохання розкрити документи, намагаючись задовольнити американців, обурених поверхневим переглядом матеріалів у справі Епштейна.