Кличко: Сьогодні безпека є ключовим питанням для кожного українця, для кожного із киян, а в цьому напрямку потрібно щось робити

Кличко не організував роботу із забезпечення Києва укриттями і пояснив це тим що не може давати догани головам РДА

Тиждень тому Кличко дав інтерв'ю Янині Соколовій у записі, де були заздалегідь підготовлені питання і відповіді. Проте навіть у таких тепличних умовах він примудрився видати цілу колекцію своїх фірмових перлів і збагатити свою інтелектуальну спадщину.

Наприклад, він удосконалив своє легендарне «Щоб холодна вода стала гарячою, її треба підігріти» й подарував українцям нове одкровення: «Щоб холодна вода стала гарячою, потрібен газ».

 
А ще: «Київ, ми розуміємо, це серце столиці».

Сподобався його шедевр управлінської думки: «Хочу наголосити: ми уважно слідкуємо за подіями, які відбуваються в місті».

Це інтерв'ю довелося переглянути щоби дізнатися про ситуацію з мобільними укриттями, яка вкрай турбує киян.

Ось як він висловився про проблеми з мобільними укриттями в Києві (пряма мова, зверніть увагу що питання і відповіді завчасно готувалися. Читайте уважно, особливо останній абзац фрагменту):

 
Янина: За що вас критикують? Я би хотіла, щоб ми пройшлися по всіх пунктах. Найактуальніше, що ми зібрали в наших підписниках в скаргах - це мобільні укриття, невикористані 483 млни грн і розбіжності між обіцянками та закупівлями. У червні 26го у відповіді Суспільному КМДА повідомили: 453 млн грн, передбачених для мобільних укриттів, районні адміністрації повернули до бюджету. Ще 30 млн грн залишилися невикористаними. Під час формування наступного бюджету РДА не подали нових запитів на такі закупівлі.
Втім, і сьогодні я вам це показувала на початку нашої розмови у відео, люди говорять, що існує мільйони можливостей зараз залучити інвесторів, бізнеси, західних наших партнерів І ЗРОБИТИ ЦЕ ПОЗА МЕЖАМИ ГОЛІВ РАЙОНІВ, яких призначає президент І ВІДПОВІДНО ВОНИ ПІДПОРЯДКОВУЮТЬСЯ ЙОМУ. Чому цього не відбулося, Віталію?

США настаивают на проведении мирных переговоров по Украине. Заинтересован ли в этом Путин? — The Washington Post

Стив Уиткофф привез в Россию мирный план, и мир скоро узнает, кто затягивает процесс, предполагает обозреватель Дэвид Игнатиус.

В то время как Владимир Зеленский встречался с американскими и европейскими официальными лицами в Осло, наблюдатели, должно быть, задавались тем же вопросом, который мучает меня: действительно ли эти возглавляемые США мирные усилия имеют смысл?

Мой ответ — и да, и нет, судя по сообщениям людей, близких к переговорам.

Из позитивного: американские и европейские посланники работали с украинскими чиновниками над формированием повестки переговоров с Россией, которая предусматривает изучение взаимных гарантий безопасности для Киева и Москвы, планы послевоенной экономической интеграции и восстановления, а также территориальные компромиссы.

Причина сомневаться в этом процессе заключается в его односторонности.
Переговорный процесс пользуется поддержкой Украины, но пока никакой поддержки со стороны, России.

Засуджений за СЗЧ військовий може просити про УДЗ для проходження служби: позиція ВС

Без заяви про бажання продовжити службу підстав для звільнення від відповідальності за СЗЧ немає.

Верховний Суд зазначив, що для застосування спеціальних положень щодо звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності необхідне добровільне волевиявлення на продовження військової служби.

Йдеться про справу №638/18074/23. Постанову Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалив 29 липня 2025 року.

Військовий понад три місяці перебував поза місцем служби

Суд встановив, що чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією 30 листопада 2022 року. Він обіймав посаду стрільця-снайпера.

17 липня 2023 року військовослужбовець самовільно залишив місце несення служби та до 18 жовтня 2023 року перебував поза ним.

За це Дзержинський районний суд міста Харкова 14 лютого 2024 року визнав його винуватим за ч. 5 ст. 407 КК України та призначив 5 років позбавлення волі. Харківський апеляційний суд залишив вирок без змін.

Захисник оскаржив ці рішення у Верховному Суді.

Анна Бабінець - розслідування направлені на дискредитацію об'єкта розслідування

Мало хто знає, що є така собі Анна Бабінець.

Журналістка, яка розповідає про потреби журналістики. Була одружена з Майклом Щуром (Роман Вінтонів). Зараз офіційно розлучені — з 2019 року.

Тепер ви розумієте, звідси і контакти з Європою, і США, і ґрантові кошти. Вона займалася розслідуваннями за ґрантові кошти. Нічого спільного з правдою там немає.

Ці розслідування зазвичай направлені на дискредитацію об'єкта розслідування. Попри те, що вона робить журналістські матеріали з елементами розслідування, вони також роблять розслідування на замовлення. Ціна кожного замовлення в середньому коливається від 50 до 100 тисяч доларів.

Сюжети виходять дійсно непогані, але жодного разу команда "Слідство.Інфо" не враховувала балансу думок, лінії об'єкта розслідування. І тут виникає питання стандартів такої журналістики, тому що завжди виникає право на думку, на репліку.

Анна Бабінець цікава тим, що вона мандрувала між різними командами і зрештою зупинилася на "Слідство.Інфо".

Цікавим також є те, що дані журналістські розслідування дуже вузькосегментарні і направлені в цілому на обслуговування антикорупційного спрута. Типу, коли всі разом нападають на одного суб'єкта, якого треба збити. 

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз

Від інформаційного конструювання окремої регіональної ідентичності до спроби створити маріонеткову «народну республіку». Як Кремль намагався використати південь Одещини для дестабілізації України, чому цей сценарій провалився і як його ідеологічна складова продовжує жити в умовах повномасштабної війни.

Російська агресія проти України ніколи не обмежувалася лише військовими операціями. Паралельно з окупацією територій Москва систематично створювала й підтримувала політичні, інформаційні та псевдоісторичні конструкції, покликані поставити під сумнів український суверенітет, розколоти суспільство та підготувати ідеологічне виправдання для подальшого втручання.

«ДНР», «ЛНР», «Новоросія», «Республіка Крим» та «Бессарабська народна республіка» — різні за масштабом і способом реалізації, але споріднені за своєю політичною логікою проєкти. Їх об'єднує спроба представити частини суверенної України як нібито окремі політичні утворення, що мають власні інтереси, відмінні від інтересів української держави, а отже, начебто можуть бути виведені з-під її юрисдикції.

У цій системі особливе місце посідає проєкт «Бессарабія», спрямований на південь Одеської області — багатонаціональний регіон із власною складною історією, який російські політтехнологи намагалися перетворити на плацдарм для сепаратистського експерименту.

Його історія демонструє, як географічна назва може ставати інструментом політичного конструювання, як історичні маніпуляції використовуються для виправдання територіальних претензій і чому провал конкретної сепаратистської операції ще не означає зникнення її ідеологічного підґрунтя.

Не так страшна російська мобілізація, як її воєнна пропаганда та ІПСО в українських медіа

Не зрозуміло чому всі - від президентів держав до простих користувачів соцмереж - обговорюють "немінучу" мобілізацію в росії і не помічають одну ключову деталь.

Росія справді вкрай потребує сотень тисяч нових військовослужбовців. Але не штурмовиків, а передусім бійців військ протиповітряної оборони (ППО) — для захисту промислових і військових об’єктів від українських ударів з повітря.

Декілька місяців тому Зеленський сказав, що Україна незабаром подвоїть кількість дальніх ударів, перейшовши від використання 300–350 далекобійних засобів на добу до 600 дронів і ракет на день, причому зазначив, що нові українські безпілотники зможуть долати відстань понад 3000 кілометрів.

 
Ну і як на це мала реагувати росія? Звісно, посиленням сил ППО та збільшенням кількості засобів протиповітряної оборони, а також їхнім розосередженням на значно більшій території країни. Секретар Радбезу РФ і колишній міністр оборони Сергій Шойгу ще в березні заявив, що через розвиток українських безпілотних систем жоден російський регіон більше не захищений від ударів.

Певна річ, обслуговувати системи ППО мають кваліфіковані військовослужбовці. Тому військкомати набиратимуть їх індивідуально й непомітно — не так, як у 2022 році, під час загальної мобілізації, коли в РФ хапали кого ні попадя. Крім того, вони потребуватимуть спеціального навчання для роботи із сучасними засобами ППО.

«В єврейській громаді Кушнер мав дуже погану репутацію мудака — Кушнери були відомі своєю ненаситністю й жадібністю»

ДОЛАРОВА ДИПЛОМАТІЯ ДЖАРЕДА КУШНЕРА

Зять Дональда Трампа уособлює новий тип вашинґтонського діяча, для якого державна посада є засобом здобуття надзвичайного багатства.

Декстер Філкінс, The New Yorker, 14.09.2026

В останні години перед тим, як у лютому цього року США розпочали війну проти Ірану, Джаред Кушнер провів у Женеві зустріч з іранськими перемовниками — це був останній шанс уникнути конфлікту, який мав занурити регіон у хаос і завдати удару по світовій економіці. Після зустрічі Кушнер відкинув своїх співрозмовників як людей, не вартих його часу.

«Суцільні хитрощі, — сказав він журналістам. — Вони, по суті, скрізь грають з нами в ігри, і все це дуже, дуже слизько».

Кушнер, зять Дональда Трампа з хлоп’ячою зовнішністю, останніми роками отримав надзвичайно широкі повноваження. Разом зі Стівом Віткоффом, спеціальним посланником президента, йому доручили припинити війни в Ґазі, Україні та практично в будь-якому іншому місці, де вони можуть спалахнути.

Сорокап’ятирічний Кушнер не надто шанує дипломатичне ремесло. На його думку, знати історію регіону або подробиці перемовних позицій сторін менш важливо, ніж просто вислухати їх і знайти середнє рішення. Мирні угоди схожі на угоди з нерухомістю, казав він. І ті, й інші передбачають жорсткий торг, а іноді й блеф.

Те, що стільки дипломатів до нього зазнали невдачі, свідчить, на його думку, не про нерозв’язність міжнародних проблем, а про посередність його попередників.

«Останні кілька років мене критикують усі ті люди, які намагалися й зазнали невдачі, за те, що я роблю це не так, як вони, — сказав він 2020 року, після того як Трамп представив свій перший план миру на Близькому Сході. — Якби хтось досяг успіху, мені не довелося б цим займатися».

Коли в лютому Кушнер і Віткофф розпочали зустрічі з іранськими перемовниками, дві країни перебували на межі війни. 2025 року американські та ізраїльські сили розбомбили іранські об’єкти зі збагачення урану, які, за словами західних лідерів, були задіяні в багаторічній програмі зі створення ядерної зброї. Після цього Трамп заявив, що здатність Ірану збагачувати уран було «знищено». Коли керівник провідної військової розвідувальної служби США поставив під сумнів оцінку президента, його звільнили.