Поточного тижня "технічна" місія МВФ завершила роботу в Києві. Формально вона не мала стосунку до переговорів щодо нової кредитної програми для України. Водночас непрямим свідченням обговорення відповідних питань стала, зокрема, заява прем'єр-міністра Миколи Азарова, який "оптимістично" оцінив консультації фінансово-економічного блоку уряду й Нацбанку з представниками фонду, а також висловив думку, що "компроміс можливий". Глава ж місії МВФ Ніколай Георгієв констатував, що головні цілі співпраці з Україною залишаються незмінними, згодом уточнивши, що фонд продовжує наполягати на підвищенні Україною ціни на газ для населення та на забезпеченні гнучкості курсу гривні.
У подальшому переговорному контексті особливе значення матиме держбюджет-2014. Без порозуміння сторін щодо держкошторису про отримання Україною нових позик від МВФ годі говорити. Цей документ має дати відповідь, чи зробить влада в передвиборний рік ті кроки, на які з різних причин не наважувалася/вважала передчасним задовго до президентських перегонів. І яких, власне, заходів буде вжито, аби в тому числі уникнути електорально непопулярного підвищення тарифів і забезпечити зростання соцвиплат.
Свіжа інформація Держстату, що український ВВП у третьому кварталі знизився на 1,5%, фактично розбила надії на те, що за підсумками року економіка вийде хоча б у символічний, але плюс. Через посилення рецесії (у першому кварталі ВВП знизився на 1,1%, у другому — на 1,3%) величезним успіхом був би вихід у "нуль".
Це означає, що звести кінці з кінцями в держбюджеті буде ще складніше, ніж очікувалося на початку вересня. Тоді експерти (серед них — колишні керівники Мінфіну) прогнозували, що держскарбниця у 2013 р. за доходами може недоотримати 20–45 млрд грн від запланованих обсягів. Сьогодні такі оцінки видаються "обережним оптимізмом"…
Крім того, поточні макроекономічні показники ще більше посилюють сумнів у спроможності економіки України досягти 3-відсоткового зростання в 2014 р. З одного боку, низька порівняльна база начебто мала полегшити досягнення бажаної планки. З іншого, не можна скидати з рахунків інертність економіки — швидко "розігнати" її дуже складно. "Розгін" же інфляції (до анонсованих 8,3%) — це, в принципі, значно простіше завдання (особливо у разі гіпотетичного підвищення комунальних тарифів). Однак якщо влада й наважиться на це у передвиборний рік, то лише в останню чергу.
Тому ще більш примарними виглядають надії уряду досягнути тих бюджетних параметрів, які з неофіційних джерел з початку жовтня почали випливати в ЗМІ. Відповідно до попередніх версій проекту держбюджету-2014, його дефіцит планувався на рівні 45,7 млрд грн (2,7% ВВП), що на 10% менше від запланованих на 2013 р. 50,6 млрд грн (3,2% ВВП). Забезпечити це скорочення має передусім більш динамічне зростання доходів (+33 млрд грн до і так нереального орієнтиру на цей рік; тобто по факту "плюс" має бути ще більшим), ніж видатків (+20 млрд).
Очевидно, що якщо бюджетна політика в Україні не зміниться, а держкошторис буде ухвалено саме в такому вигляді, він буде приречений на недовиконання (як це, до слова, було в 2012-му і буде в 2013 р.). Водночас в уряді наголошують, що робота над бюджетом триває. Більш того, як публічно уточнювала директор департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Мінфіну Галина Пахачук, Кабмін прораховує різні сценарії розвитку ситуації, за яких дефіцит може становити
2, 2,8 і 3,5% ВВП. Не виключається нібито й варіант, що параметри кошторису на наступний рік будуть пропонуватися на рівні фактичних показників поточного року плюс дефіцит.
Та в будь-якому разі очевидним є ризик формування значної нестачі коштів — значно більшої, ніж офіційно запланована. За деякими оцінками, загальна "дірка" у такому випадку може становити 90–100 млрд грн. Як саме її можна "підлатати"?
Найбільш очевидний і назрілий крок — коригування газових тарифів для зменшення дефіциту "Нафтогазу" та, як наслідок, дефіциту держбюджету. Але через наближення президентських виборів про такий варіант на Банковій не хочуть навіть чути. Водночас, щоб таки отримати від МВФ нові кредитні транші, урядовим переговірникам дано директиву переконати фонд у можливості домогтися зниження бюджетного дефіциту без подорожчання "комуналки" для "всіх і вся" споживачів. Як саме це зробити? Шляхи зобов'язали знайти Кабмін.
Окрім того, уряду необхідно шукати додаткові кошти на підвищення соцвиплат. У поточних версіях "чернеток" держбюджету-2014 про нарощування соцвидатків наче не йдеться. Однак відповідне питання, найімовірніше, постане якщо не в першому, то у другому півріччі 2014-го.
Надходження коштів до держскарбниці для фінансування як передвиборних "хотілок", так і "хронічних" бюджетних видатків наступного року ускладнює закладене в Податковому кодексі ще 2010-го зниження з
1 січня 2014 р. ставки ПДВ до 17% (з нинішніх 20) і податку на прибуток — до 16% (з 19). Як наслідок, держбюджет, за підрахунками Міндоходів, може недоотримати ще 25 млрд грн.
Фінансування всіх запланованих видатків за рахунок подальшого нарощування держзапозичень виглядає дуже проблематично. Якщо виключити варіант підняття до захмарних значень дохідності держпаперів, Кабмін має подати потенційним кредиторам (як за кордоном, так і всередині країни) чіткий сигнал про свою платоспроможність. А цю функцію якраз мало б виконати збалансування бюджетних показників, а не просто "намальоване" зменшення дефіциту.
Як розповідають джерела DT.UA в уряді, за таких умов ставку робитимуть на три основні кроки. По-перше, це відтермінування зниження ставок ПДВ і податку на прибуток. По-друге, це оптимізація системи податкових пільг, про яку вже давно говориться. По-третє, це імплементація закону про трансфертне ціноутворення. "Цей перелік не є вичерпним, але це, так би мовити, авангард. Будуть ще заходи. Але для нас важливо, що по всіх цих пунктах маємо підтримку МВФ", — зауважив високопоставлений співрозмовник DT.UA в Кабміні.
Податково-пільговий запас міцності
Наразі фіскальними преференціями в Україні в тому чи іншому вигляді користуються з півтора десятка галузей економіки. Визначити "ціну питання" не так просто, оскільки іноді дискусійним є те, що вважати податковою пільгою (скажімо, брати чи ні до уваги "спрощенку").
У будь-якому разі ті чи інші суми в уряді озвучуються. Так, за підсумками 2011 р. зазначалося, що через фіскальні "дотації" держскарбниця недоотримала 58,8 млрд грн. У 2012 р. — 48,7 млрд грн за податковими платежами та 42,9 млрд — від митниці. За попередніми оцінками, в 2013 р. бюджет недорахується 70,4 млрд грн, або майже 20% усіх запланованих доходів. Що ж до 2014-го, то йдеться вже про можливі втрати бюджету у сумі понад 93 млрд грн.
Водночас завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Молдован оцінює обсяг реальних пільг для економіки в дещо меншу, хоча і теж чималу суму — 20–30 млрд грн.
Чи не основна проблема така: ні чиновники, ні "безпільгові" платники податків не розуміють, який ефект від надання фіскальних преференцій отримують економіка і сама держава (у т.ч. бюджет, нехай і через кілька років після використання підприємством "дотацій"). Фахівці схиляються до того, що кінцеве сальдо — від'ємне для бюджету. "Не вважаю, що якась програма пільг себе виправдала", — зазначає виконавчий директор "CASE-Україна" Дмитро Боярчук.
При цьому, зокрема, в МВФ висловлювали сумнів, що податкові пільги в Україні сприяють досягненню однієї з декларованих цілей — залучення нових інвестицій.
Недосконалість вітчизняної системи податкових пільг визначають кілька чинників. По-перше, дуже часто їх отримують або неконкурентоспроможні й неефективні галузі (які зрештою завдяки тим чим іншим формам держпідтримки лише й виживають), або такі, що в принципі могли б без них і обійтися. Керівник енергетичних програм Центру "Номос" Михайло Гончар звертає увагу на те, що, зокрема, частина великих приватних енергетичних корпорацій одержує чималі прибутки при тому, що держава надає їм пільги за податком на прибуток.
По-друге, якщо перспективним інноваційним секторам (як, наприклад, IT-галузь) і надаються пільги, то їх результативність фактично зводиться до нуля через половинчастість ініціатив і складність супровідних бюрократичних процедур. Тому часто компанії вирішують, що їм простіше працювати на загальних умовах. Тим паче, що є можливість користуватися іншими законодавчими вікнами (у випадку IT-сектора — це оформлення співробітників як СПД).
По-третє, в межах однієї й тієї ж галузі через згадану забюрократизованість (а отже, й корумпованість) різні підприємства мають дуже різний доступ до фіскальних преференцій. Такий статус-кво лише спотворює конкуренцію на ринку за рахунок існування додаткових переваг для окремих підприємств порівняно з іншими. Це проявляється, зокрема, в готельній сфері.
По-четверте, податкові пільги часто-густо використовуються для оптимізації податків у суміжних галузях. Така практика поширена, наприклад, в агросекторі.
Було б неправильно стверджувати, що фіскальні преференції не дають для економіки та держави ніякої користі. Очевидно, що фіскальна підтримка того ж сільського господарства важлива не тільки в макроекономічному, а й у соціальному контексті. Адже в тому ж ЄС масштаби держпідтримки АПК на порядок більші, ніж в Україні. І в світлі, зокрема, потенційного створення зони вільної торгівлі з ЄС цього не можна не враховувати. Отже, перегляд пільг у тому ж сільському господарстві — надзвичайно чутливе питання, що потребує великої обережності.
У Міндоходів неодноразово наголошували, що наполягають на скасуванні саме неефективних пільг. При цьому глава відомства Олександр Клименко обіцяв, що зміни в політиці надання галузевих преференцій будуть обговорюватися з бізнесом у рамках роботи інвестиційної ради, створеної при міністерстві.
Що важливо — на необхідності вдосконалення системи фіскальних пільг наполягають представники не лише влади (заради наповнення бюджету), а й опозиції, де вказують на відверто непрозорий і лобістський характер багатьох преференцій. Рекомендації переглянути пільги в першій половині року Україні надавав і МВФ. Проте, щойно справа доходить до обговорення конкретики — що, де і як зробити, відразу спалахують палкі дискусії, а сама ініціатива "пробуксовує".
З цього приводу в урядовій групі, яка проводить інвентаризацію податкових пільг (до її складу входять представники Мінфіну, Міндоходів, Мінекономрозвитку, інших зацікавлених міністерств), точаться жорсткі дискусії. Свідчення цього — перипетії навколо пільг того ж таки сільського господарства.
З одного боку, судячи з прийнятої Кабміном Стратегії розвитку агросектора до 2020 р., аграріям начебто вдалося відстояти податкові преференції. Принаймні на найближчі роки. З іншого боку, нещодавно з'явилася ініціатива Міндоходів про скасування фіксованого сільгоспподатку для тваринництва та заміну його на податок на прибуток (для підприємств, дохід яких не перевищує 20 млн грн, передбачається можливість перейти на спрощену систему оподаткування).
На такому тлі парадоксальними (така вже українська традиція) виглядають ініціативи самої ж влади щодо… запровадження нових преференцій. Приводи для цього знаходяться — як не під Євробаскет-2015 (вітання й Євро-2012), то для окремо взятого підприємства ("Карпатнафтохім").
Звичайно, якби в державі було чітко визначено стратегічні пріоритети підтримки економіки (без постійного розширення та розмивання фокусу), з чітко визначеними умовами та потенційним ефектом, окреслені вище "ексклюзивності" не виникали б. Але маємо те, що маємо. І це створює ще один виклик для оптимізації податкових пільг — чи не відбудеться в результаті лише перерозподіл преференцій від одних на користь інших? Хоч як дивно, складна економічна та бюджетна ситуація в цьому контексті корисна. Адже перед виборами, не виключено, доведеться не просто "вирівнювати" підхід, а й наступати на горло в першу чергу "своїм" — основним "споживачам" пільг за будь-якої влади.
Трансфертний резерв
В уряді серйозно розраховують і на імплементацію закону про трансфертне ціноутворення (ТЦУ), який має запобігати виведенню прибутків за кордон, у низькоподаткові юрисдикції. Але тут є серйозний виклик — запуск механізму в стислі терміни. Фактично — за кілька місяців. Тоді як, наприклад, у Росії не спромоглися цього зробити за майже два роки.
На які суми держбюджет може розраховувати? Глава Міндоходів О.Клименко заявляв, що вже до кінця поточного року відповідні додаткові надходження мають становити 0,5 млрд грн. А в найближчі три роки — не менш як 20 млрд грн. Це дає підстави очікувати на якісь результати вже 2013-го, адже звітність про ТЦУ має подаватися до 1 травня 2014 р. Приріст "трансфертних" доходів держскарбниці забезпечуватиметься, власне, зростанням надходжень від ПДВ і податку на прибуток, річну декларацію щодо якого слід буде подавати уже на початку 2014-го. Тобто вже тоді у Міністерства доходів і зборів буде можливість ставити "додаткові запитання" бізнесу щодо коректності сплати податків. Ще більше запитань може з'явитися, звичайно, після того, як буде подано навесні "трансфертну" звітність.
Аби уникнути "непорозумінь" і сплати різноманітних штрафів, платники податків уже готуються до роботи в нових умовах. Причому, як зазначають податкові консультанти, цей процес стартував навіть не з
1 вересня, коли закон вступив у силу, а ще на етапі його обговорення. "Натхнення", з яким уряд просував через парламент відповідний законопроект, давало чіткий сигнал, що зміна правил гри — лише питання часу. Зрештою, це дає підстави фахівцям говорити про те, що держскарбниця вже сьогодні отримує додаткові доходи — просто без лейбла "трансфертні".
Наскільки результативною може бути імплементація закону про ТЦУ вже у 2014 р.? Мало хто з експертів береться чітко це спрогнозувати, враховуючи значну, як на сьогодні, кількість невідомих. Передусім те, наскільки оперативно Міндоходів і бізнес установлять "трансфертний" контакт.
Старший партнер "КМ Партнери" Олександр Мінін закликає не переоцінювати потенційного ефекту для держскарбниці, враховуючи, що чимало підприємств уже оперують ринковими цінами. При цьому юрист ЮФ "Василь Кісіль і Партнери" Іван Юрченко додає, що насамперед дочірні підприємства великих міжнародних груп раніше структурували свої операції в такий спосіб, щоб відповідати найкращим світовим практикам регулювання трансфертного ціноутворення. Водночас, за словами юриста, є і група підприємств, що як раніше працювала непрозоро, так і надалі намагатиметься це робити, зокрема, через подрібнення операцій (щоб "вписатися" в законодавчий 50-мільйонний ліміт). І от у тому числі до них, вочевидь, й має бути прикута увага Міндоходів.
У свою чергу, керуючий партнер Міжнародного правового центру EUCON Ярослав Романчук та юрист ЮФ "Астерс" Павло Однокоз вважають, що трансфертні "вершки" податківці зніматимуть вже у другій половині 2014 р., завдяки можливості проводити перевірки за підсумками вивчення трансфертної звітності, а також беручи до уваги, що до 1 вересня 2014 р. діятимуть символічні санкції за порушення правил у розмірі 1 грн (крім штрафу за неподання звітності).
"Бізнес змушений буде наблизити договірні ціни в "технічних" трансакціях між українськими та офшорними (чи близькими до них) компаніями до реальних показників і добровільно сплачувати в Україні більше податків, інакше існуватиме ризик сплатити ще більше за результатами податкової перевірки", — констатує П.Однокоз.
Ще один гіпотетичний шлях для бізнесу (альтернатива до окресленого), як констатує партнер "PwC Україна" В'ячеслав Власов, — це перенесення підприємствами своєї комерційної діяльності за кордон. Однак, вочевидь, така модель поведінки, швидше за все, буде винятком з правила.
Як розповідає партнер Baker&McKenzie Геннадій Войціцький, платники податків уже готуються до застосування Міндоходів "трансфертних" важелів. Вони вивчають поточні операції, щоб визначитися, чи поширюється на них режим трансфертного ціноутворення (передусім з точки зору пов'язаності учасників операцій). Хто ж бачить, що підпадає під держконтроль, аналізує економічні умови операцій на предмет відповідності контрактних цін рівню ринкових.
Проте для бізнесу критично важливою є коректність роботи податківців (а сумніви тут не можуть не виникати на тлі патологічно завищених планів щодо наповнення державної скарбниці). До певної міри гарантом у цьому сенсі мали б стати, звичайно, якісні підзаконні нормативні акти, що регламентуватимуть трансфертний держконтроль.
За останні тижні Кабмін прийняв низку документів, зокрема, щодо порядку розрахунку та застосування ринкового діапазону цін і діапазону рентабельності; щодо переліку джерел інформації для аналізу ринковості операцій; щодо попереднього узгодження цін через укладання відповідних угод з Міндоходів.
Представники бізнес-спільноти озвучують чимало зауважень до зазначених документів, зокрема, щодо обмеженості переліку джерел офіційної інформації, які до того ж безпосередньо пов'язані з державою. У цьому переліку — щомісячний бюлетень "Огляд цін українського та світового товарних ринків" і "Товарний монітор. Україна" ДП "Держзовнішінформ", а також "Вісник Міндоходів". Допоміжні джерела — веб-сайти Мінрегіону та Мінагрополітики. А відтак, існує загроза, що чиновники матимуть змогу фактично в ручному режимі визначати, які ціни ринкові, а які — ні.
Натомість представники Міндоходів зауважують, що прийнята урядом "нормативка" не є константою, а ідеальний документ відразу підготувати нереально в принципі. Регламенти надалі вдосконалюватимуться в міру виявлення слабких місць, у т.ч. на практиці. При цьому в контексті, зокрема, джерел інформації зазначається, що їх перелік може розширюватися. Не виключено, що й за рахунок поширених у світі інформаційних баз даних на кшталт Ruslana, СПАРК, AMADEUS. Одну з таких баз уже наче тестують у Міндоходів.
Індикатором готовності шукати точки дотику з платниками податків в міністерстві називають внесення змін до статті 39 Податкового кодексу, якими зменшено кількість іноземних юрисдикцій, операції з якими підпадатимуть під трансфертний контроль.
Нагадаємо, що в ухваленому влітку трансфертному законі передбачалося, що держава має контролювати операції з іноземними юрисдикціями, в яких ставка податку на прибуток на 5 і більше відсотків нижча, ніж в Україні (тобто відносно нинішнього її значення в Україні у 19% це означає 18,05% і менше). Як наслідок, під контроль потрапляють операції навіть з такими явно не офшорними країнами, як, наприклад, Німеччина. Загалом їх 92. Ця норма викликала багато нарікань, бо, як зазначає В.Власов, її існування призведе до додаткових витрат часу та ресурсів як для бізнесу, так і для Міндоходів.
Водночас 24 жовтня ВР прийняла в другому читанні законопроект №2054а (його автор — Кабмін), яким визначено, що під держконтроль трансфертного ціноутворення підпадатимуть операції вітчизняного бізнесу з іноземними юрисдикціями, в яких ставка податку на прибуток на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні (тобто 14% і менше).
Соціальний рояль у кущах
30 жовтня в День працівника соціальної сфери Віктор Янукович до певної міри несподівано заявив, що тільки чверть соціальної допомоги сьогодні спрямовується малозабезпеченим або вразливим категоріям громадян. Невже це можна сприймати як сигнал, що влада думатиме не лише над тим, як побільше зібрати податків, а й над тим, як оптимізувати державні видатки — підвищити їх ефективність та адресність (у соціальній сфері зокрема)?
Якби це вдалося зробити, бюджетні ризики на 2014 р. значно знизилися б. Але чи вистачить хисту та політичної волі в передвиборний рік зробити те, чого не вдавалося з 2010-го? На жаль, історія особливих підстав для оптимізму не дає.
