Не зрозуміло чому всі - від президентів держав до простих користувачів соцмереж - обговорюють "немінучу" мобілізацію в росії і не помічають одну ключову деталь.
Росія справді вкрай потребує сотень тисяч нових військовослужбовців. Але не штурмовиків, а передусім бійців військ протиповітряної оборони (ППО) — для захисту промислових і військових об’єктів від українських ударів з повітря.
Декілька місяців тому Зеленський сказав, що Україна незабаром подвоїть кількість дальніх ударів, перейшовши від використання 300–350 далекобійних засобів на добу до 600 дронів і ракет на день, причому зазначив, що нові українські безпілотники зможуть долати відстань понад 3000 кілометрів.
Ну і як на це мала реагувати росія? Звісно, посиленням сил ППО та збільшенням кількості засобів протиповітряної оборони, а також їхнім розосередженням на значно більшій території країни. Секретар Радбезу РФ і колишній міністр оборони Сергій Шойгу ще в березні заявив, що через розвиток українських безпілотних систем жоден російський регіон більше не захищений від ударів.
Певна річ, обслуговувати системи ППО мають кваліфіковані військовослужбовці. Тому військкомати набиратимуть їх індивідуально й непомітно — не так, як у 2022 році, під час загальної мобілізації, коли в РФ хапали кого ні попадя. Крім того, вони потребуватимуть спеціального навчання для роботи із сучасними засобами ППО.
Це зовсім інші люди й зовсім інший принцип комплектування, ніж набір зеків у тюрмах для «штурмів», яких без будь-якої підготовки кидали на передову, де вони гинули вже через 1–2 тижні.
І хоча ми бачимо на відео з росії біля палаючих складів WB й не дуже кваліфіковиних "ппо-шників" з ПЗРК в руках, а на дорогах РФ та окупованих територій мобільні вогневі групи ППО - ви уявляєте скільки загалом їх потрібно щоби прикрити всі цілі на території росії? А скільки на всю росію потрібно персоналу панцирів та інших засобів ППО?
* * *
Крім того фашистська росія збільшує кількість своїх ударів по Україні - тому їм потрібно мобілізувати значно більше дроноводів, які також мають бути достатньо кваліфікованими і навченими. І їх також мобілізуватимуть в індівідуальному порядку.
Водночас резерв зеків-добровольців вичерпався, а охочих іти за контрактом у штурмовики стає дедалі менше. Крім того, ми бачимо, як змінився характер війни на передовій, яка перетворилася на суцільну kill zone. Російська весняно-літня наступальна кампанія завершилася фактично безрезультатно, фронт стабілізувався, і російське командування вже зрозуміло, що захопити Донецьку область у найближчому майбутньому їм не вдасться - утримати би те що захоплено.
Тому вони переключилися на війну на виснаження та на терористичні удари по українських містах і цивільній інфраструктурі, намагаючись таким чином примусити населення України до капітуляції. Саме такий характер війни визначатиме потребу РФ у конкретних військових спеціальностях серед мобілізованих. Саме тому мобілізація не відбуватиметься за принципом «усіх без розбору».
Указ про «часткову» мобілізацію в РФ від вересня 2022 року залишається чинним. А зараз розпочнеться масове відправлення новобранців-строковиків до війська: осінній призов там традиційно стартує 1 жовтня і триватиме до 31 грудня.
* * *
Виходячи з цього, нам потрібно перестати говорити про «загрозу» масової мобілізації в Росії та натомість думати про новий формат мобілізації в Україні — відповідно до нового характеру війни. Адже нам так само потрібно більше фахівців систем ППО та операторів дронів.
І тут важливо зрозуміти, що терористична війна Росії супроводжується потужною інформаційно-психологічною кампанією — пропагандою як одним із ключових інструментів гібридної війни проти України. Її мета — не лише завдати фізичної шкоди українській інфраструктурі, а й створити у суспільстві відчуття безпорадності, постійної небезпеки та неминучої катастрофи.
Українців намагаються переконати, що найближчим часом буде знищена вся критична інфраструктура, що енергосистема не витримає, що зиму нібито неможливо буде пережити, що країна залишиться без світла, тепла й води. До цього додається постійне нагнітання страху перед новою хвилею ударів, наступом, мобілізацією та іншими загрозами.
Це важливо розуміти саме як частину війни. Росія намагається впливати не лише на військових на фронті, а й на цивільне населення в тилу — виснажувати його психологічно, підривати довіру до держави та переконувати людей, що опір нібито не має сенсу. Фізичні удари по інфраструктурі в такій стратегії доповнюються інформаційними ударами по суспільству.
Тому Україні важливо не лише захищати енергетику, міста та військові об’єкти, а й протидіяти самій логіці російської пропаганди. Не дозволяти ворогу самостійно формувати порядок денний, не розганяти паніку й не перетворювати кожну потенційну проблему на передвісник катастрофи.
Суспільству потрібна твереза оцінка реальних загроз, розуміння того, що саме відбувається, і чітке усвідомлення того, які проблеми можна вирішувати — від посилення ППО та розвитку дронів до захисту й відновлення критичної інфраструктури.
* * *
І тут знову виникає питання: чим займається ГУР і чому він не проводить активних ІПСО проти Росії? Адже стратегічні наслідки наших ударів по Росії, зокрема по НПЗ та зерновій галузі, загалом мають для неї значно серйозніші соціальні та економічні наслідки, ніж їхні терористичні удари по Україні.
У Краснодарському краї оголошено офіційний режим надзвичайної ситуації через проблеми з експортом зерна та сільгосппродукції. Пів росії стоїть у чергах за пальним, а проблема його нестачі лише загострюється і не матиме швидкого вирішення, створюючи загрозу транспортного колапсу в вантажних перевезеннях.
Але про це практично не знають ані українці, ані росіяни. Адже на Росії чітко працює принцип воєнної пропаганди: «Про власну ситуацію — лише позитив, про ситуацію у ворога — лише негатив».
І ось цей суцільний потік негативу і чорнухи в українських медіа щодо ситуації в країні значною мірою і є наслідком російських ІПСО. Росія через своїх агентів впливу і підконтрольні медіа активно формує в українському суспільстві відчуття безвиході, тривоги, постійної кризи та неминучої поразки, водночас приховуючи від власного населення реальні проблеми.
Тож хочеться почути від ГУР, яке багато уваги приділяє власному піару, просте пояснення: чому цей принцип воєнної пропаганди так ефективно діє лише з боку Росії? Чому ГУР не протидіє російськім ІПСО та пропаганді які активно працюють в українському інформаційному просторі? Чому потужна медіамережа Сороса/Фіали системно відтворює ворожу інформаційну модель: про Україну — переважно негатив, про проблеми росії — мовчання?
Чи не тому що США і Європа від початку вторгнення сповідують принцип "Росія не має перемогти, але й не має програти"?
Джерело
Немає коментарів :
Дописати коментар