Завершилась доба.
Парадоксальна, страшна, абсурдна. Тепер, на жаль, можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів.
Однак, має бути дотримана обовʼязкова умова - біля театру. Бо театр абсурду має грати усіма фарбами. Форма і зміст мають бути узгоджені між собою.
І це питання не людей, хвилі їх невдоволення, адже їх обурення соціальною несправедливістю у ключових, життєво важливих сферах, очевидне!
Отже, квінтесенція останнього тижня: усе і усі повернулися на круги своя. Головне гасло часу - Конституція на паузі!
Декілька тез, не претендуючи на істину. Але для роздумів.
Перше. Це гасло не лише питання давнішньої цитати Зеленського. Недолугої за своєю суттю, але такої ємкоі, як виявилося на практиці, бо ця суть настійливо проникла у всі сфери суспільного буття, у реалії сьогодення внутрішньоі політики, влади, опозиції у стікаючій кровʼю Україні.