Відставка Єрмака сталася після кількох місяців зростаючого незадоволення за кордоном щодо впливового глави ОП, — The Telegraph

Повідомляється, що американські чиновники з обох партій давно вважали Єрмака занадто різким і таким, що заважає справі, пише Поштівка.

«А його роль в організації провальної зустрічі з Трампом в Овальному кабінеті та його рішення показати Трампу фото голодуючих українських військовополонених серйозно підірвали авторитет Києва у Вашингтоні».

Після цієї зустрічі чиновники Трампа порадили Зеленському звільнити главу ОП, посилаючись як на дипломатичну некомпетентність, так і на той факт, що Єрмаку був потрібен перекладач з англійської мови.

Європейські ж союзники розглядали Єрмака як політично токсичну фігуру, яка ставила під загрозу підтримку Заходу.

Чому є підстави не довіряти Порошенку і ставитися до нього з підозрою

🔸 Системна корупція, непрозорість, недовіра до реформ

За часів президентства Порошенка — з 2014 по 2019 рік — він часто критикувався за корупційні практики та неефективне управління державними ресурсами.

Прогнози на реальні реформи: судова, податкова, правоохоронна — так і не були реалізовані у повному обсязі, корпоративна і житлова реформи провалені, а боротьба з олігархічним впливом залишилася декларацією. 

Крім того — за даними ЗМІ — під час його каденції влада використовувала бюджети для прихованих інформаційних кампаній (т.з. «джинса», «заказуха») на підтримку політично вигідних Порошенкові наративів.

Висновок: якщо для вас важливі чесність, справедливість та прозорість — підвалини, на яких має стояти влада, — Порошенко демонстрував рідкість цих чеснот.

Скляні агенти

Ця війна була неминучою і готувалася заздалегідь. Ще коли Янукович став президентом, а Москва йому підкинула купу своєї агентури. Окремі члени уряду, голова СБУ, міністр оборони були засланцями. Готувалася тиха ввічлива окупація. Але щось пішло не так. Майдан усе зіпсував.

Відтак став готуватися наїзд 2022 року.

В уяві московитів українці завше були такими ж, як і вони. Більшість нас мала чекати їх з квітами. Завойовники не брали до уваги нашого патріотизму і не вірили, що ми – не вони. В їхній традиції було всіх вважати «своїми» – русскімі.

9 грудня 1830 року Пушкін писав доньці Кутузова: 

«Известие о польском восстании меня совершенно потрясло. Итак, наши исконные враги будут окончательно истреблены... Известны ли вам бичующие слова фельдмаршала, вашего батюшки? При его вступлении в Вильну поляки бросились к его ногам. "Встаньте, сказал он им, помните, что вы русские". Мы можем только жалеть поляков. Мы слишком сильны для того, чтобы ненавидеть их, начинающаяся война будет войной до истребления – или по крайней мере должна быть таковой. Любовь к отечеству в душе поляка всегда была чувством безнадежно-мрачным».

Нічого не змінилося. Ми теж чуємо, що ми «русскіє», але війна при цьому буде «до істріблєнія».

Якось я розбалакався з таксистом, і він розповів, що в 2021 році частенько підбирав з вокзалу рускоязичних. Все то були чоловіки середнього віку, і складалося враження, що військові. Прибували вони з Москви, Петербурга й інших більших міст. Казали, що на роботу. Мовляв, у Росії роботи нема.

Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

"Скільки коштує темрява?"

З такими картонками Порошенко і його фракція днями блокували трибуну ВР переводячи стрілки на якогось Міндіча і намагаючись не допустити ухвалення Верховною радою Звіту тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування фактів порушення законодавства у сфері енергетики.
(Читайте: Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7?)

Цей Звіт ТСК, соросята і ЄС Порошенка не дають винести на розгляд нардепів, тому що там не просто вказується яким чином були розкрадені десятки мільярдів виділені на захист підстанцій, але й міститься висновок, що ці зловживання носять ознаки державної зради.

Втім найбільше корупціонерів-соросят в цьому звіті лякають не ознаки державної зради, не злочини соросят Кудрицького і Найєма і не відповідь на питання "Скільки коштує темрява?".
 

Цей звіт став вироком всій наскрізь корумпованій системі зовнішнього управління Україною - "реформаторам", іноземним лихварям-кредиторам і баригами-інвестбанкирам, "партнерам" і послам G7 які їх дахують і лобіюють, їхнім Наглядовим радам і НАБУ та вибудованій нимі корупційній системі управління українськими держпідприємствами і організації корумпованого "ліберального" ринку енергоресурсів.

 

Звіт ТСК є настільки для них небезпечний, що вони влаштували безпрецедентну інформаційну диверсію в тому числі на міжнародному рівні щоби переключити увагу суспільства на якогось Міндіча і через нього вдарити по Зеленському.

Не випадково ця інформаційна атака потужно підтримується всіма російськими медіа і зводиться до нападів і очернення Зеленського.

Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7?

Те що відбувається у Верховній раді, остаточно переконало, що так звана "справа Міндіча" є упереджуючою відповіддю соросят та їх іноземних господарів на Звіт тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування фактів порушення законодавства у сфері енергетики.

Безконтрольне НАБУ готувало "справу Міндіча" під майбутні вибори президента України. Її планували вкинути за три тижні до дня голосування - за тією ж схемою і сценарієм як і "справу Свинарчука". Навіть "ударне відео" тоді і зараз знимав Бігус, за одним шаблоном.
І той же самий випробуваний медійний план: з кожної праски навіжені антикорупціонери волають про корупцію (навіжені найкраще спричинять психоз і істерику - "розгойдують" суспільство), замовні публікації в західних медіа, погрози лихварів-"партнерів" припинити "допомогу", блокування трибуни в ВР і т.д.

Чому за три тижні?
Тому що за цей час настає пік психозу в суспільстві - і потім різко спадає, адже емоції "вигорають" і приходить розуміння що кероване з-за кордону НАБУ підкинуло чергову пустишку.
Головне в таких справах Свинарчука-Міндіча - щоби там був хтось наближений до президента, а "докази корупції" для вчинення психозу йому знайдуть: якісь плівки ні про що або фотки пачок грошей невідомо звідки.
== Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7? ==
Але що саме в звіті ТСК так налякало соросят і тих на кого вони працюють, що аж завчасно прийшлося задіювати ще сиру "президентську бомбу" і терміново вчиняти психоз та галас на весь світ?
Справа не лише в тому що потрібно саджати за багатомільярдні крадійства соросят Кудрицького і Найєма та звільняти міністра-сьоросьонка Соболєва, який дахує їх та інших злодіїв типа Смілянського.

Не вір кацапам на слово: 10 цитат, які підтверджують російську національну брехливість

Історичні й публічні вислови від різних мислителів, політиків і очевидців неодноразово фіксували одну й ту саму рису — тенденцію росіян до лицемірства, виготовлення легенд і брехні як суспільної та політичної практики. Нижче — 10 цитат, які це ілюструють.

---

1. «Дуже велике царство Європи, населене дуже жорстокими, агресивними, п’яними дикунами під управлінням порочного й деспотичного уряду». — Британська енциклопедія, 1782 р.
   (Заява – оглядова характеристика країни як тотальної деградації та насильства.)

2. «Потрібно висловити мій сумний погляд на російську людину: вона має таку слабку мозкову систему, що не здатна сприймати дійсність як таку. Для неї існують лише слова. Її умовні рефлекси координовані не з діями, а зі словами». — Академік Іван Павлов, 1932 р.
   (Пряме звинувачення: життя слів замість життя діл.)

3. «Народ, що ненавидить волю, обожнює рабство, любить ланцюги на руках і ногах… готовий у будь-який момент гнобити все й усіх». — Іван Шмелев
   (Зображення психології покірності й готовності підкорятися, яку можна використовувати для виправдання брехні та насильства.)

4. «Народ, байдужий до найменшого обов’язку, до найменшої справедливості, до найменшої правди… що цілком не визнає ні вільної людини, ні вільної думки». — Олександр Пушкін
   (Критика культурної байдужості до правди як соціального явища.) 

5. «Росія — найбрудніша, до блювоти мерзенна країна у всій світовій історії… Всю свою історію ця нація барахтається в лайні й бажає потопити у ньому весь світ». — Іван Ільїн
   (Різка оцінка морального стану росіян й його імперського негативу.) 

6. «Я не горджусь, що я росіянин… коли я думаю про красу нашої історії — до проклятих монголів і до проклятої Москви — ще більше соромно, ніж самі монголи». — Лев Толстой (лист 26 квітня 1869 р.)
   (Толстой прямо ставив діагноз лицемірству історичного порядку.) 

7. «Русский народ знаходиться в крайньому жалюгідному стані: він хворий, зруйнований, деморалізований… він одержимий хибними ідеями, що межують з манією величі й ворожості до всіх». — Володимир Соловйов (фрагмент)
   (Характеристика масової істерії, підґрунтя для пропаганди й брехні.)

8. «Не народ, а адський виродок». — В.В. Розанов
   (Емоційна, але показова метафора, що відображає ставлення частини інтелігенції до масового морального стану.) 

9. «Договір, підписаний з Росією, не вартий паперу, на якому написаний». — Отто фон Бісмарк
   (Підтвердження історичної недовіри до російських домовленостей і практики підміни зобов’язань брехнею.) 

10. «Російська влада повинна тримати свій народ у стані постійного здивування». — (афористичне зауваження, що відображає політику інструменталізації інформації й емоцій)
    (Це речення точно підкреслює тактику управління увагою і спертості правди: тримати людей в інформаційному хаосі, щоб брехня мала ефект.) 

Висновок. Ці вислови — не поодинокі випадки. В історичних джерелах, листах, есеях і закордонних оглядах часто фіксується одна й та ж картина: суспільство та еліти, де слова регулярно замінюють дію, а правду підміняють вигадуваннями й легендами. Якщо ми говоримо про російську політичну культуру брутальної брехні, то наведені цитати підтверджують цю тезу: вони походять від очевидців, інтелектуалів, закордонних політиків і публіцистів, які бачили і описували системну практику брехні та лицемірства.

Читайте також: Цитаты и афоризмы о России и русских