Чому сепарська влада Ізмаїла не любить пам'ятник архітектури Мечеть і називає її "Діорамою"

В Ізмаїлі розташована колишня османська мечеть — пам'ятник містобудування та архітектури XVI століття національного значення.

Втім сепарська влада Ізмаїла не любить згадувати Мечеть через те що вона є живим свідком російської брехні про "славу русского оружия" і "видатної перемоги Суворова при взятті Ізмаїла", пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

Насправді, ця битва була не за Ізмаїл, а за оволодіння стратегічною переправою з портом, верф'ю та гаванню поруч з якими Ізмаїл був просто логістичним хабом з митницею.

Бойове завдання виконали українські козаки Черноморської флотилії, висадивши з Дуная десант, який подолав османські земляні редути з артилерією і захопив судна і переправу.

Втім Суворов через власну бездарність не зумів подолати земляні укріплення які оточували з суходолу місто та переправу і допустив величезні втрати козаків та офіцерів Катеринославського козачого війська. Через що Потьомкін негайно вилучив Суворова з театру бойових дій у війні проти османів і відправив у заслання в Фінляндію.

Відставка Єрмака сталася після кількох місяців зростаючого незадоволення за кордоном щодо впливового глави ОП, — The Telegraph

Повідомляється, що американські чиновники з обох партій давно вважали Єрмака занадто різким і таким, що заважає справі, пише Поштівка.

«А його роль в організації провальної зустрічі з Трампом в Овальному кабінеті та його рішення показати Трампу фото голодуючих українських військовополонених серйозно підірвали авторитет Києва у Вашингтоні».

Після цієї зустрічі чиновники Трампа порадили Зеленському звільнити главу ОП, посилаючись як на дипломатичну некомпетентність, так і на той факт, що Єрмаку був потрібен перекладач з англійської мови.

Європейські ж союзники розглядали Єрмака як політично токсичну фігуру, яка ставила під загрозу підтримку Заходу.

Під цим політичним тиском Україна намагається залишатися рішучою проти російських вимог на мирних переговорах, що Київ має відмовитися від території, яку він досі утримує.

Перед своєю відставкою пан Єрмак підтвердив давню позицію Києва щодо того, що він не поступатиметься територією.

«Поки Зеленський президент, ніхто не повинен розраховувати на те, що ми відмовимося від території. Він не підпише угоду про відмову від території», – сказав він виданню The Atlantic.

 

Чому є підстави не довіряти Порошенку і ставитися до нього з підозрою

🔸 Системна корупція, непрозорість, недовіра до реформ

За часів президентства Порошенка — з 2014 по 2019 рік — він часто критикувався за корупційні практики та неефективне управління державними ресурсами.

Прогнози на реальні реформи: судова, податкова, правоохоронна — так і не були реалізовані у повному обсязі, корпоративна і житлова реформи провалені, а боротьба з олігархічним впливом залишилася декларацією. 

Крім того — за даними ЗМІ — під час його каденції влада використовувала бюджети для прихованих інформаційних кампаній (т.з. «джинса», «заказуха») на підтримку політично вигідних Порошенкові наративів.

Висновок: якщо для вас важливі чесність, справедливість та прозорість — підвалини, на яких має стояти влада, — Порошенко демонстрував рідкість цих чеснот.

Скляні агенти

Ця війна була неминучою і готувалася заздалегідь. Ще коли Янукович став президентом, а Москва йому підкинула купу своєї агентури. Окремі члени уряду, голова СБУ, міністр оборони були засланцями. Готувалася тиха ввічлива окупація. Але щось пішло не так. Майдан усе зіпсував.

Відтак став готуватися наїзд 2022 року.

В уяві московитів українці завше були такими ж, як і вони. Більшість нас мала чекати їх з квітами. Завойовники не брали до уваги нашого патріотизму і не вірили, що ми – не вони. В їхній традиції було всіх вважати «своїми» – русскімі.

9 грудня 1830 року Пушкін писав доньці Кутузова: 

«Известие о польском восстании меня совершенно потрясло. Итак, наши исконные враги будут окончательно истреблены... Известны ли вам бичующие слова фельдмаршала, вашего батюшки? При его вступлении в Вильну поляки бросились к его ногам. "Встаньте, сказал он им, помните, что вы русские". Мы можем только жалеть поляков. Мы слишком сильны для того, чтобы ненавидеть их, начинающаяся война будет войной до истребления – или по крайней мере должна быть таковой. Любовь к отечеству в душе поляка всегда была чувством безнадежно-мрачным».

Нічого не змінилося. Ми теж чуємо, що ми «русскіє», але війна при цьому буде «до істріблєнія».

Якось я розбалакався з таксистом, і він розповів, що в 2021 році частенько підбирав з вокзалу рускоязичних. Все то були чоловіки середнього віку, і складалося враження, що військові. Прибували вони з Москви, Петербурга й інших більших міст. Казали, що на роботу. Мовляв, у Росії роботи нема.

Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

"Скільки коштує темрява?"

З такими картонками Порошенко і його фракція днями блокували трибуну ВР переводячи стрілки на якогось Міндіча і намагаючись не допустити ухвалення Верховною радою Звіту тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування фактів порушення законодавства у сфері енергетики.
(Читайте: Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7?)

Цей Звіт ТСК, соросята і ЄС Порошенка не дають винести на розгляд нардепів, тому що там не просто вказується яким чином були розкрадені десятки мільярдів виділені на захист підстанцій, але й міститься висновок, що ці зловживання носять ознаки державної зради.

Втім найбільше корупціонерів-соросят в цьому звіті лякають не ознаки державної зради, не злочини соросят Кудрицького і Найєма і не відповідь на питання "Скільки коштує темрява?".
 

Цей звіт став вироком всій наскрізь корумпованій системі зовнішнього управління Україною - "реформаторам", іноземним лихварям-кредиторам і баригами-інвестбанкирам, "партнерам" і послам G7 які їх дахують і лобіюють, їхнім Наглядовим радам і НАБУ та вибудованій нимі корупційній системі управління українськими держпідприємствами і організації корумпованого "ліберального" ринку енергоресурсів.

 

Звіт ТСК є настільки для них небезпечний, що вони влаштували безпрецедентну інформаційну диверсію в тому числі на міжнародному рівні щоби переключити увагу суспільства на якогось Міндіча і через нього вдарити по Зеленському.

Не випадково ця інформаційна атака потужно підтримується всіма російськими медіа і зводиться до нападів і очернення Зеленського.

Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7?

Те що відбувається у Верховній раді, остаточно переконало, що так звана "справа Міндіча" є упереджуючою відповіддю соросят та їх іноземних господарів на Звіт тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування фактів порушення законодавства у сфері енергетики.

Безконтрольне НАБУ готувало "справу Міндіча" під майбутні вибори президента України. Її планували вкинути за три тижні до дня голосування - за тією ж схемою і сценарієм як і "справу Свинарчука". Навіть "ударне відео" тоді і зараз знимав Бігус, за одним шаблоном.
І той же самий випробуваний медійний план: з кожної праски навіжені антикорупціонери волають про корупцію (навіжені найкраще спричинять психоз і істерику - "розгойдують" суспільство), замовні публікації в західних медіа, погрози лихварів-"партнерів" припинити "допомогу", блокування трибуни в ВР і т.д.

Чому за три тижні?
Тому що за цей час настає пік психозу в суспільстві - і потім різко спадає, адже емоції "вигорають" і приходить розуміння що кероване з-за кордону НАБУ підкинуло чергову пустишку.
Головне в таких справах Свинарчука-Міндіча - щоби там був хтось наближений до президента, а "докази корупції" для вчинення психозу йому знайдуть: якісь плівки ні про що або фотки пачок грошей невідомо звідки.
== Що саме в звіті ТСК так налякало соросят, лихварів-кредиторів і послів G7? ==
Але що саме в звіті ТСК так налякало соросят і тих на кого вони працюють, що аж завчасно прийшлося задіювати ще сиру "президентську бомбу" і терміново вчиняти психоз та галас на весь світ?
Справа не лише в тому що потрібно саджати за багатомільярдні крадійства соросят Кудрицького і Найєма та звільняти міністра-сьоросьонка Соболєва, який дахує їх та інших злодіїв типа Смілянського.