ЧИ МОЖНА ПОРІВНЮВАТИ АК І УПА? ПРО ЩО НАСПРАВДІ ВАРТО ДИСКУТУВАТИ

Останнім часом у польському публічному просторі знову активізувалася дискусія навколо історичної спадщини Армії Крайової та Української Повстанської Армії. Черговим приводом стала позиція польського Інституту національної пам'яті, який наполягає на неприпустимості будь-яких порівнянь між АК та УПА.

Аргументація польської сторони виглядає доволі простою. Армія Крайова розглядається як складова легітимних збройних сил Польської Республіки, підпорядкована уряду в еміграції, який визнавався державами Антигітлерівської коаліції. Натомість УПА характеризується як нелегальне збройне формування Організації українських націоналістів, що не мало міжнародного визнання і не представляло жодної держави.

Якщо дивитися виключно з формально-правового погляду, така аргументація має під собою підстави. Однак історія рідко буває настільки однозначною, як цього хотілося б політикам або інституціям, відповідальним за формування історичної пам'яті.
Проблема полягає в тому, що дискусія про АК та УПА не може обмежуватися лише питанням міжнародного визнання чи юридичної спадкоємності влади. Вона неминуче виходить на значно ширшу тему — що являла собою польська підпільна держава та наскільки вона була здатна представляти все населення довоєнної Речі Посполитої.
До вересня 1939 року Польща була не лише польською національною державою. Вона залишалася багатонаціональною країною, де майже третину населення становили представники інших народів. Українці, білоруси, євреї, литовці, німці та представники інших національних спільнот були громадянами Польської Республіки, хоча далеко не всі вважали себе частиною польської політичної нації.

Синдром стерв'ятника: Чому всі сусіди одночасно вп’ялися в Україну?

Те, що ви відчуваєте зараз, дивлячись на новини з Варшави, Будапешта, Бухареста чи Софії — це абсолютно виправданий, здоровий державницький гнів. Коли країна стікає кров'ю в траншеях, захищаючи східний фланг цивілізації, а ті, кого вона прикриває своїми спинами, починають шматувати її політичне, історичне та територіальне тіло — це виглядає як сюрреалістичний кошмар. Це викликає відчай і логічне запитання: чи це змова? Чи це випадковий збіг обставин, що всі сусіди раптом витягли старі карти й почали виставляти нам рахунки?

Ми стали свідками класичного геополітичного мародерства. Міжнародна політика не оперує категоріями «вдячності», «емпатії» чи «справедливості». Вона оперує виключно категоріями сили, інтересу та вікна можливостей. І сьогодні нам час остаточно поховати наш геополітичний інфантилізм і розібратися, чому сусіди діють як зграя і як українська держава мусить переламати їм хребет у цій дипломатичній війні. Ми опинилися в центрі ідеального шторму, де кожен сусід має свою історичну травму, яку він намагається вилікувати за український рахунок.

Читайте також:  Поляки бояться що коли Україна виграє війну з Росією, то буде для поляків державою навіть більш небезпечною ніж Росія

Поляки бояться що коли Україна виграє війну з Росією, то буде для поляків державою навіть більш небезпечною ніж Росія

Не історичні суперечки є джерелом страху у поляків, а руйнування старих стереотипів про Україну як слабку державу.

Коли Україна виграє війну з Росією, то на мою думку, буде державою для нас більш небезпечною навіть ніж Росія - парадоксально. Це те, до чого треба приготуватися!" - професор Ян Жарин. Він - багаторічний ідеолог польських правих у питаннях історії та історічної політики. Саме він у листопаді 2015 року придумав, "Історичну офензиву" на Україну, яку реалізовувала в наступні роки партія "Право і справедливість" в Польщі. 

Ці слова - легко гугляться. Перевірте: "...gdy Ukraina wygra wojnę z Rosją, to moim zdaniem, będzie państwem dla nas niebezpieczniejszym nawet niż Rosja - paradoksalnie. To jest coś, do czego trzeba się przygotowywać"! 

Давайте вже чесно визнаємо: істерика польських правих і польських нациків - це не про Героїв УПА, це про усвідомлення, що Україна перемогає у цій війні. Ми ще не виграли. Але Росія вже програла. І польські праві та нацики це бачать. І вони бояться.
Вони бояться, що із зростайочою суб'єктністю України прийдеться рахуватися.
І це - злам у польській свідомості. 

Я це вперше зауважив ще в минулому році. А у вересні мій давній друг, один із лідерів польської "Солідарності" Збігнєв Буяк підтвердив це спостереження і пересказав розмову одним із своїх знайомих. Той обурювався: "Це ж Україна у випадку перемоги може стати важливішою в ЄС, ніж Польща! Ми не можемо цього допустити!" Збігнєв намагався пояснити колезі, що в союзі з Україною Польща може стати ще більш сильною, бо разом можна зробити більше.

Відставка Єрмака сталася після кількох місяців зростаючого незадоволення за кордоном щодо впливового глави ОП, — The Telegraph

Повідомляється, що американські чиновники з обох партій давно вважали Єрмака занадто різким і таким, що заважає справі, пише Поштівка.

«А його роль в організації провальної зустрічі з Трампом в Овальному кабінеті та його рішення показати Трампу фото голодуючих українських військовополонених серйозно підірвали авторитет Києва у Вашингтоні».

Після цієї зустрічі чиновники Трампа порадили Зеленському звільнити главу ОП, посилаючись як на дипломатичну некомпетентність, так і на той факт, що Єрмаку був потрібен перекладач з англійської мови.

Європейські ж союзники розглядали Єрмака як політично токсичну фігуру, яка ставила під загрозу підтримку Заходу.

Під цим політичним тиском Україна намагається залишатися рішучою проти російських вимог на мирних переговорах, що Київ має відмовитися від території, яку він досі утримує.

Перед своєю відставкою пан Єрмак підтвердив давню позицію Києва щодо того, що він не поступатиметься територією.

«Поки Зеленський президент, ніхто не повинен розраховувати на те, що ми відмовимося від території. Він не підпише угоду про відмову від території», – сказав він виданню The Atlantic.

 

Від марксизму до гендерної ідеології: ідейні витоки Стамбульської конвенції

Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію 20 червня 2022 року, а набрала вона чинності 1 листопада 2022 року. 

Це було представлено українському суспільству як крок у напрямку до європейської інтеграції та утвердження прав людини. 

Однак за риторикою про “захист жінок від насильства” приховується складна доктринальна база, про яку, вочевидь, більшість депутатів Верховної Ради, що голосували “за”, не мали жодного уявлення.

Більше того, їхня підтримка часто визначалася не глибиною філософського розуміння, а політичною кон’юнктурою та меркантильними інтересами.

Якщо ж розглядати Стамбульську конвенцію не лише як юридичний документ, а як ідеологічний маніфест, стає очевидно, що її ключові положення спираються на глибинні інтелектуальні процеси ХХ століття.
Концепт “гендеру” як соціального конструкту, відокремленого від біологічної статі, не є нейтральною науковою категорією. Він є наслідком тривалої філософської еволюції — від марксистського матеріалізму до постмодерного культурного радикалізму, де спільним знаменником стає прагнення звільнити людину від природи, традиції та моральних меж.

Україна б'є арктичні карти Росії і США, Китай аплодує

Китай зацікавлений щоб війна в Україні тривала якомога довше. Чим довше триває конфлікт, тим слабшою і залежнішою стає росія, тим швидше виснажуються її демографія, ресурси й бюджет. Коли гроші у Москви закінчаться, вона втратить здатність утримувати периферійні регіони.

Передусім це станеться на сході — на прикордонних з Китаєм територіях, яким буде вигідніше торгувати й співпрацювати з Пекіном без посередництва Москви, що знаходиться за тисячі кілометрів. Так поступово почне розпадатися рос.федерація, а Китай без зусиль встановить економічний і політичний контроль над просторами від Тихого океану до Уралу — над територіями, частина з яких історично були його північними провінціями.

Разом із цим величезним регіоном Китай, який ще у 2018 році оголосив себе “арктичною державою”, отримає контроль і над Арктикою. Китай розвиває арктичні проекти, найважливішим з яких є новий морський шлях до Європи «Арктичний експрес».

 
Арктика – один із найважливіших геополітичних регіонів планети. Ключовим гравцем у регіоні є США. Попри значну територію в цьому регіоні - Аляску, США тривалий час не приділяли йому належної уваги. Однак, можливий розпад росії і наступне домінування Китаю в регіоні, серйозно загрожує інтересам США в Арктиці.

 
Це й примусило Трампа активізувати зусилля з припинення війни в Україні - з простого розрахунку щоби путін припинив руйнувати росію на користь Китаю.

 
Не просто так посланець Трампа Віткоф і посланець путіна Дмітриєв постійно говорять про арктичні проєкти, точніше прожекти. І "саміт" путін-трамп саме на Алясці був проведений не просто так.

 
Мета Трампа - відірвати росію від Китаю.

Але Трампу немає що дати путіну, крім України, щоби він припинив самовбиватися і зупинив війну. Він і Зеленського примушував піти з посади, і допомогу Україні припиняв, і ракетні обстріли путіна схвалював, і чекав поки той захопить Донбас - нічого не вийшло: війна триває, знищення росії продовжується.

Риторика Трампа щодо путіна різко змінилася після того, як два місяці тому біснуватий фюрер відвідав саміт ШОС у Китаї й продемонстрував там політичну залежність і фактично присягнув на вірність Сі Цзіньпіну.

Тоді Трамп звинуватив Китай, РФ та Північну Корею у змові проти США: "Будь ласка, Сі, передай мої найтепліші вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ыну, поки ви замишляєте змову проти Сполучених Штатів Америки", написав Трамп.

 
До того ж Путін кілька разів виставив Трампа дурнем через його спроби припинити війну в Україні і фактично врятувати росію від розпаду.

Отже Трамп зрозумів, що політика "пряника" з путіним не працює, і перейшов до політики "батога". Санкції США прискорять зубожіння і розпад росії і є чудовим інструментом примушення путіна до миру.

 
30 жовтня Трамп зустрінеться із Сі Цзіньпіном. Він повідомив, що обговорить з ним мирне врегулювання в Україні.

 
Тепер Трамп домовлятиметься про війну в Україні і долю росії напряму з Сі Цзіньпіном. Втім навряд чи українцям варто чекати чогось істотнього від цієї зустрічі, навіть якшо Китай у межах торговельної угоди зі США зменшить кількість нафти, яку купує у РФ.

 
Китаю за будь яких розкладів вигідна війна в Україні. Але якщо він купуватиме менше російської нафти, то росія швидше стане на коліна перед Китаєм. А путін не може припинити війну бо одразу втратить владу і РФ розпадеться. Втім у Трампа немає карт щоби виграти у Сі росію і разом з її залишками Арктику. І тому він злий на Зеленського за те що той своїми картами добиває росію і відкриває Китаю домінування в Арктиці.

Джерело

Війни пам’яті передують військовим вторгненням

Хто контролює минуле – контролює майбутнє 

Війни за історію дуже часто переростають у конвенційні. 

А історична агресія (з якого б боку кордону вона не велася) переростає у агресію фізичну.

Оскільки рівень загроз лише зростає передруковую тези мого виступу під час круглого столу «Війна за історію: як перемогти російського агресора», які були озвучені рівно вісім років тому.
Цей важливий і актуальний нині текст став моєю компіляцією власних думок та тез, які запропонували Андрій Холявка, Євген Костюк, Михайло Галущак.

Отож:

"Війни за історію - це не ексклюзивний винахід російських агресорів. Ще з давніх часів первісних держав, приміром єгипетських фараонів - переможець висікав перебільшену історію своїх перемог на камені, а очільник ворожої держави при першій же спробі їх переписував.

Очевидно, коли керівництво української держави намагається втягнути велику вічну війну, тотальну за своєю суттю і майже тисячолітню за часом протистоянням у прокрустове ложе незрозумілої АТО, важко очікувати позитивних результатів цього протистояння. 

Нам варто чітко називати речі своїми іменами: йде війна, а нинішній етап цієї війни відбувається в момент тривання і незакінченності столітньої Національно-визвольної Революції. 

Росія веде війну (і це закріплено у її воєнній стратегії) у чотирьох просторах і трьох часових вертикалях.

Це війна на суші, в повітрі та космосі, на воді та в інформаційно-світоглядовій сфері. Війна за минуле, теперішнє і майбутнє.

Завезення в Україну мільйонів азіатів - є спільною метою путіна і соросят-лихварят

Не варто вчергове доводити що метою соросят-лихварят, яким поставили завдання завезти в Україну 10 мільйонів азіатів, є зовсім не турбота про ринок праці, а поставлена і профінансована Соросом та іншими баригами-глобалістами мета змінити демографію України, послабити наші християнські цінності, зруйнувати нашу культуру і традиції, розмити наш НАЦІОНАЛЬНИЙ суверенітет і ідентичність, спричинити соціальну напругу (посилання під постом).

Ключове слово в цій затіяній соросятами бодязі з мігрантами - "НАЦІОНАЛЬНИЙ".

Просто бариги-глобалісти і лихварі-кредитори хочуть позбавтися українців через те що вони захищають свої НАЦІОНАЛЬНІ інтереси.

Кадровий соросьонок-лихварьонок, керівник резидентури "Київська школа економіки" Тимофій Милованов є резидентом агентурної мережі соросят/грантожерів. Це мережа працює на здійснення злочинних планів бариг-глобалістів і лихварів-кредиторів, головною метою яких є заволодіння українськими НАЦІОНАЛЬНИМИ активами - землею, надрами, енергетикою, портами, держпідприємствами, пенсійною системою - всіма!

Проте соросята-лихварята десятки років не можуть справитися з українцями, і тому бариги-глобалісти звернулись до путіна щоби він швиденько здійснив в Україні спецоперацію з ДЕНАЦИФІКАЦІЇ України (згадайте таємні угоди Байдена і путіна перед вторгненням в Україну).

Волинь памʼятає!

(Оце не було роботи, але мушу написати відповідь від ЗСУшного козака волиняки польським крулям і круленятам)

11 липня Республіка Польща вперше офіційно вшановує день пам’яті жертв так званого “геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої”. 

Міністерство закордонних справ України у своїй заяві ще від 5 червня 2025 року закликало польську сторону утриматися від кроків, які можуть призвести до зростання напруження у двосторонніх відносинах.

Але поляки не стрималися.

Ця так звана офіційна дата - це відкрите оголошення війни проти нашої історичної памʼяті та фактичне відкриття другого фронту проти України, (бо світоглядний фронт є неодмінним простором нинішніх воєн) очевидно на боці росії, симптоматично, що поляки віроломно напали саме тепер.

Саме тоді, коли путін наодинці не може впоратися з Україною, навіть у союзництві з Іраном та Північною Кореєю, Польща не втрималася і зробила крок до чергового «Вічного миру», що завжди закінчувався крахом польської державності.
Звідки стільки такої ірраціональної ненависті та політичної неадекватності на межі з шизофренією?
Країна, яку впустили в Євросоюз і НАТО, тепер волає «нє позволєм» щоб Україна мала подібні європейські перспективи.
Продовольча блокада.
Тепер екс-президент Дуда волає, що вони закриють Ряшівський хаб для військової допомоги України, а фактично забезпечення безпеки для усієї Європи і передусім Східної.
У Польщі, економіка якої росте як на дріжджах саме через український фактор, українофобія (офіційна, політична і побутова) набирає захмарних проявів.
Відповідь на це питання очевидна. Знову прокинулася імперська свідомість та замашки поляків.
Поляки вже усвідомлюють себе заледве не майбутнім європейським гегемоном і тому є запит на відновлення ягелонської традиції - Польщі як держави понаднаціональної з панівним станом польської нації і молодшими братами передусім на «східних кресах».
Така шизофренічна ненависть до українських борців за волю і незалежність - вояків ОУН-УПА, до символу українського спротиву Степана Бандери, - має просту відповідь.
Поляки не просто програли велику тридцятилітню польсько-українську війну (розвʼязану поляками ще у листопаді 1918 року.

Волинь 1943 року насправді поставила хрест на кількасотлітньому польському колоніалізму та імперіалізму щодо українських етнічних територій, на імперію «од можя до можя».

Прості українські селяни, робітники, інтелігенція дали по зубах озброєним польським окупантами «осадникам»(ветеранам-окупантам, яким роздавали землі на окупованих територіях і право застосовувати силу).
Це їх бісить і виводить з себе найбільше.
Бо поляки дуже схожі шовінізмом та імперськими замашками на москів.
Насправді поляки самі себе вибили різками як гоголівська унтер-офіцерська вдова з «Ревізора», бо визнали, що їх, «таких непереможних цивілізаторів дикого сходу» поставила на коліна армія бездержавної нації без екзильного уряду в Лондоні, допомоги і непомірних амбіцій.
Мої предки волиняки постояли за себе і ні на яких «східних кресах», а незаконно окупованих Польщею українських територіях. 

І ця болюча поразка. 

Цей нокаут, що поставив крапку на польському колоніалізмі штовхає поляків до таких екзальтованих агресивних і нераціональних рішень, щодо країни і нації, що забезпечує мир польським імперцям.

Не розуміючи того, поляки встановили офіційний день памʼяті Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. 

Навічно закарбувавши свою поразку і ганьбу.

А щодо памʼяті, то ця дискусія важлива і потрібна. 

Бо вона дасть нам змогу встановити, що сталося з українськими етнічними територіями, які Сталіним незаконно були передані Польщі. 

Що сталося з українцями на цих територіях.
Хто відповідатиме за етнічні злочини з боку офіційної польської держави.
Якщо поляки вважають, що тре порахуватися, то тре порахуватися.

Ну а зараз варто припинити польську клоунаду на території України.
Як прихильник Великої Волині мені смішно, коли поляки вимагають проводити ексгумацію жертв волинських подій на далекому Поділлі в селищі де жили поляки - німецькі колаборанти.

Фактом є те, що поляки зараз вчинили акт агресії.
Поступили підло.
Вдарили в спину.
Зазіхають на добру памʼять і честь наших «померлих».
І на це доведеться давати відповідь.
І ми - готові.

Якщо поляки мають хоча б дрібну шляхетності, то нехай дадуть нам закінчити нашу дуель з російськими окупантами.

А тоді ми завжди готові прийняти їхній виклик.

Думаю вистачить королівської піхоти (24 бригади) і 80-тки, яка неодмінно отримає імʼя Романа Шухевича, щоб побачити спини героїчного війська польського на роверах.

А зараз - це не дії друзів, навіть не кроки «шляхетних» ворогів це - війна язиками.

Удари в спину.

А ми війну язиками не ведемо. В спину не бʼємо.

Ми нація, яка «Іде на ви» відкрито, щодо тих, хто заперечує наше право бути собою на своїй землі.

Волинь памʼятає! 

Горджуся своїм ділом Харитоним, вояком УПА, що загинув в бою з російськими окупантами в листопаді 1944 року в своєму обійсті на відвічній Волині!

Згадаймо сьогодні наших героїчних попередників діячів ОУН, вояків УПА. 

Бережімо їхній бойовий червоно-чорний прапор.

Будьмо гідними дітьми своїх батьків.

І нікому не даваймо очорнювати славну памʼять Батька Нашого Бандери!

Так що сусіди поляки: Волинь памʼятає! І Грюнвальд і Андрусів. І Волинь!

І звісно, тимчасово анексовані поляками українські землі…

Yuriy Syrotyuk

Путін відмовився від миру, пане президенте, ми повинні переозброїти Україну, — улюблена газета Трампа NYP написала звернення до президента США

Путін знову наполягав на тому, що він не бажає припиняти вогонь, поки не будуть усунені «першопричини» конфлікту. Для нього «першопричиною» є існування України.
У відповідь на ваш заклик закінчити конфлікт — він завдав найбільшого за всю війну удару з безпілотників і ракет.
Так чому ж, пане Президенте, ваша адміністрація карає Україну? Пентагон зупинив постачання протиракетної зброї та безпілотників, необхідних для захисту мирного населення Києва.
Існує переконання, яке підштовхується збоченими ідеологами, що допомога Україні якимось чином шкодить Сполученим Штатам, і що це не в наших найкращих інтересах. Це не відповідає дійсності.
Офіційні особи стверджують, що нам не вистачає зброї, але це не так.
Україна платить за неї, частково з арештованих російських активів і європейських грантів, що стимулює нашу промисловість виробляти більше.
Фактично, наші військові можуть використовувати ці гроші — і розвідувальну інформацію, яку вони збирають завдяки успішному опору України — для створення кращих безпілотників і протиракетних технологій.
Але найголовніше, що доля України посилає світові послання про Америку. росія — це не економічна наддержава, яку потрібно розблокувати. Це вмираюча терористична держава. путін готовий пролити кров свого народу в останній спробі зберегти імперію.
Якщо ми дозволимо йому досягти успіху, це загрожуватиме не лише Європі. Це покаже Китаю, що наші альянси непостійні, а наше терпіння коротке.
Це не пропозиція «або-або», як пропонує Елбрідж Колбі, заступник міністра оборони. Ми не допомагаємо Україні замість того, щоб воювати з Китаєм. Ми допомагаємо Україні, щоб перешкодити їм. росія і Китай мають одну стратегічну мету: протистояти Сполученим Штатам.
Одна ракета, «збережена» на складі сьогодні — це 50 ракет, які нам доведеться випустити в майбутньому, тому що ця вісь була посилена.
Путін розуміє лише силу. Він продовжуватиме ображати та ігнорувати вас, якщо Сполучені Штати не візьмуть на себе зобов'язання захистити Київ.
Падіння України — це не катастрофа, в якій можна звинуватити когось іншого або пояснити її несуттєвістю. Це дестабілізує світ, послабить Америку і негативно відобразиться на вашому президентстві. Не відступайте.
Дайте Україні стільки зброї, скільки вона ще немала ніколи, покажіть силу.

Генконсул України критикує німців за хибні уявлення про Другу світову війну

Німецький важкий танк Tiger I у Харкові, Україна, 1943 рік

Німецькі історики донедавна переважно згадували лише Росію як жертву і переможця над нацизмом, а українці згадувалися ними часто у контексті колабораціонізму з нацистським режимом.

На цьому у коментарі агентству dpa наголосила генеральний консул України в Гамбурзі Ірина Тибінка.

За словами дипломата, навіть через майже 80 років переважна більшість німецького населення через брак інформації не розуміє глибокої травми, завданої Україні у Другій світовій війні, і немає жодного визнання високої ціни, яку заплатив український народ. І це – в країні, яка по суті є творцем такого поняття, як повоєнна культура пам’яті та головним виконавцем історичної справедливості, наголосила генконсул. А німецькі історики зазвичай згадували про українців лише у зв’язку з колабораціонізмом з нацистською Німеччиною, а образ мученика і переможця віддають Росії.

«Пам’ять про українських жертв Другої світової війни досі відсутня в підручниках історії в німецьких школах», – зауважила Тибінка.

Вона нагадала про понад 8 мільйонів убитих українців, 2,5 мільйона українських примусових робітників, тисячі українців, удостоєних звання «Праведники народів світу» за допомогу переслідуваним євреям, про чотири роки найжорстокіших боїв на українській землі та повністю зруйновані міста та села. Все це, підкреслила генконсул, потребує пам'яті та вшанування.

Он рассказал миру о сталинском Голодоморе

29 марта 1933 года, 27-летний британский журналист Гарет Джонс, вернувшийся из поездки по Советскому Союзу, выступил с заявлением о массовом голоде в СССР, которое было перепечатано многими газетами.

«Я прошёл по улицам сёл и 12 колхозов. Везде было слышно стенание: «У нас нет хлеба, мы умираем!» Это стенание было слышно по всей России: на Волге, в Сибири, Беларуси, на Северном Кавказе, в Средней Азии и в Украине». 

Особое внимание выпускник Кембриджа, мать которого была гувернанткой детей Джона Хьюза – основателя Юзовки, то есть Донецка – обратил на трагическую ситуацию в Украине. 

Впрочем, Джонс ещё в 1929 году, то есть задолго до Великого Голодомора, после первого посещения страны, где "так вольно дышит человек", начал бить в набат. 

Тогда он написал родителям: 

«Ситуация в Украине ужасная; всё паршиво, еды нет; угнетение, несправедливость, нищета. Я повидал кое-что настолько плохое, что меня просто бесит, когда я думаю о том, как люди типа Бернарда Шоу ездят туда, где их водят за нос. Они едят вдоволь, после чего возвращаются и называют Россию райским местом. Советское правительство — самое жестокое в мире. Крестьяне ненавидят коммунистов. Тысячи и тысячи лучших людей России были сосланы в Сибирь и в тюрьму на Соловках. На Донбассе условия невыносимые. Многие украинцы настолько ослабли, что не в состоянии работать». 

Вскоре после заявления британского журналиста о геноциде украинского народа и других народов сталинского концлагеря советские власти обвинили Джонса в шпионаже против СССР и закрыли ему въезд в «большевистский рай».

12 августа 1935 года, за день до своего 30-летия, Гарет Джонс был убит в Манчжурии агентами сталинского НКВД. 

История скреп

При продажу української пшениці Україну грабують двічі: розслідування

Реалізується ця схема через відкриття компаній на підставних осіб та на загублені паспорти.

У рамках схеми, за якою з України вивозиться пшениця, нашу країну фактично обкрадають, причому відбувається це двічі. 

Про це пише Поштівка з посиланням на розслідування ЗМІ.

Як виявив аналіз поставок української пшениці у другому півріччі 2022-го, перший раз грабунок відбувається, коли зерно продається за найнижчими у світі цінами. Другий - коли гроші від її продажу "осідають" не в Україні, позбавляючи державу частини податків і валютної виручки.

Реалізується ця схема через відкриття компаній на підставних осіб та на загублені паспорти.

"Це історії про відвертий кримінал, коли зернотрейдингом займаються компанії, мета яких проста — продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютної виручки. Це буквальне вимивання грошей із країни у найскрутніші для неї часи", - наголошує видання.

За даними джерела ZN.UA на ринку, справа зайшла вже так далеко, що тепер фіктивні компанії навіть рахунків у банках не мають, а зразу в угоді прописують, що оплату має отримати третя юрособа в іншій юрисдикції.

У 2022 році ця схема реалізовувалася через постачання пшениці до Туреччини, Румунії, Іспанії, Польщі, Індонезії, Італії, Бангладеш.

А виручка в цей же період осідала переважно в Швейцарії, Великій Британії, Кіпрі, Польщі, ОАЕ, Угорщині, Сейшельських Островах. Втім, більш ретельний аналіз виявив ще чимало офшорних і низькоподаткових юрисдикцій, у яких осідає наша виручка за продану пшеницю. Що офшорніше, то дешевше.

Історія про 9 травня — це класичне шахрайство

І як в класичному шахрайстві, це історія не стільки про те, як тебе наєбали, скільки історія про те, як ти сам намагаєшся обілити шахрая, просто щоб не почуватися ідіотом. Це наріжний камінь системного шахрайства, те, завдяки чому шахраї виживають — на певному етапі жертва розуміє, що її надурили, але настільки не хоче бути ошуканою, що шукає виправдань своєму кривдникові. Це те, що відбулося з нами насправді.

Дивлячись правді у вічі: ми програли у другій світовій війні.
Програли за будь-якими критеріями: ми втратили неймовірну кількість населення, були окуповані, втратили виробництва, міста, матеріальні цінності, були позбавлені будь-якої суб'єктності, втратили українську церкву, було зламано національний дух, дух спротиву, будь-яку інтенцію до свободи.

Американские биолаборатории в Украине угрожают безопасности всего мира

Китай потребовал от США дать пояснения об опытах, которые проводят американцы в биолабораториях на территории Украины. Немало эскпертов утверждают, что лаборатории США угрожают безопасности всего мира.

Официальный представитель МИД КНР Чжао Лицзянь заявил, что правительство США должно предоставить международному сообществу информацию о тех опытах, которые проводятся в американских военных биолабораториях в Украине и в Форт-Детрике. Он выразил надежду, что США начнут сотрудничать со Всемирной организацией здравоохранения и пригласят ее экспертов для научных исследований по поиску источников происхождения коронавируса в США. Дипломат напомнил, что ранее так поступил Китай. По словам дипломата КНР, США создали 16 биолабораторий только в Украине.

Большинство украинцев признают факт внешнего управления страной

Согласно опросам, большая часть украинцев считает, что страна находится под внешним управлением. Особенно в этом уверено население восточных и южных регионов.

Большинство жителей Украины (65 процентов) считают, что страна управляется из-за рубежа. Такие данные были получены в ходе опроса, проведенного Украинским институтом будущего.

Опрос проводился в январе и февраля текущего года среди почти 2,5 тыс. украинцев. Так в восточных регионах страны с мнением о внешнем управлении страной согласились 75% опрошенных, в южных регионах — 71%. В западных областях с тезисом оказались согласны 56% украинцев.

Зачистка Украины от украинцев

«Чтобы максимально ослабить жертву, ей сначала подсовывают  фальшивого противника, дабы у нее не осталось сил противостоять настоящему противнику».

2020-й год ярко продемонстрировал, что человечество – это всего лишь одно огромное аморфное стадо слаборазумных существ-людишек, которым легко манипулирует некая враждебная ему верховная сила. Редко какая здравая мысль долетит до средины этого стада, поэтому говорить об общих, целенаправленных действиях этого стада не приходится.

Україна гине через продажних соросят в Парламенті та Уряді України

Електронна петиція з офіційного інтернет-сайту Президента України - зареєстрована 11 лютого 2020 р., проте досі не втратила свою актуальність.

Україна гине через продажних соросят в Парламенті та Уряді України

З американського документального фільму "Імпічмент. Гроші Байдена. Масові вбивства" стало відомо, що "Революцію гідности" фінансували Держдеп США (Байден) та американський мільярдер Сорос і що тепер Сорос вимагає за це від української влади ґешефту у вигляді українських стратегічних підприємств і української землі, що призведе до руйнування та загибелі України.

У цьому йому допомагають "соросята", яких Сорос впровадив в Парламент і Уряд України.

З українських ЗМІ:

- Страна.ua. Закрытое общество. Кто такие "соросята" и почему украинцы начали гуглить это слово в интернете:
"Слово "соросята" образовано от имени собственного - американца Джорджа Сороса.
Его недоброжелатели приписывают Соросу большую теневую роль в мировой политике, а его структуры обвиняют во вмешательства во внутренние дела различных стран мира (наиболее яростно критикует Сороса премьер Венгрии Орбан).

О ВНЕШНЕМ УПРАВЛЕНИИ УКРАИНОЙ

 

С распадом Советского Союза Украина оказалась на передовом рубеже борьбы Запада с Востоком. В течение тридцати лет идет соревнование в перетягивание каната.  Кто борется за влияние в Украине и почему страна не может освободиться от этих пут?

Об этом пишет Виктор Небоженко на своей странице в Facebook.

По моему мнению, Украина, как независимое государство, появилась в мире не в результате успешной внутриполитической борьбы за свою независимость, а в результате борьбы коллективного Запада с Советским Союзом. Эта историческая причина стала родовой травмой, которая на десятилетия определила способ существования и развития Украины. С 1991 года внешнеполитические факторы всегда играли более важную роль, чем внутриполитические причины. В своей внутренней и внешней политике Украина постоянно оглядывалась, как на Россию, так и на Запад. И как только одна из сторон оказывала повышенное внимание Украине, как тут же, другая сторона наносила ответный удар. Более того, последние 10 лет украинский фактор становится важным явлением внутриполитической борьбы, как США, так и России.

Как Запад осуществляет внешнее управление Украиной

Украинский президент Зеленский к очередной торжественной дате воспел независимость своей страны. Разумеется, он подразумевал независимость прежде всего от России. Но в том, что касается Запада, имеются десятки примеров того, как именно, с помощью каких инструментов и конкретных персон, Киевом в реальности управляют ставленники западных государств. Как все это устроено?

1 декабря Украина отмечает годовщину референдума о Независимости. В начале 90-х их на Украине состоялось два: союзный, проводившийся также в ряде других республик Советского Союза, и национальный. Второй референдум легитимизировал декларацию о Независимости (август 1991-го), превратив ее из решения депутатов Верховного Совета УССР в коллективное волеизъявление.