Показ дописів із міткою москалі. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою москалі. Показати всі дописи

24.02.26

23 лютого 1918 року - день капітуляції Більшовицької Росії

jüdischer bolschewismus

23 лютого в радянській історичній традиції тривалий час подавалося як день «першої перемоги» Червоної армії під Нарвою та Псковом в 1918 році. 

Саме ця дата згодом стала основою для святкування Дня Червоної армії, а пізніше - «Дня защитника Отчизны» у сучасній фашистській Росії. Проте історичні документи свідчать про зовсім інше.

Насправді 23 лютого 1918 року керівництво Більшовицької Росії ухвалило рішення, яке по суті означало капітуляцію перед німецьким наступом. Того дня було прийнято ультиматум Німеччини, а вже 3 березня підписано Брестський мир, що закріпив значні територіальні втрати. 

Жодної переможної «битви під Нарвою» того дня не відбулося. Натомість більшовицькі загони відступали, не маючи ані належної організації, ані боєздатності для ефективного спротиву.

Рішення про створення Робітничо-селянської Червоної армії було ухвалене раніше в лютому 1918 року, як вимушений крок у відповідь на німецький наступ. Але станом на 23 лютого реальної армії ще не існувало — ні структуровано, ні організаційно, ні тим більше як сили, здатної вести бої. Відтак говорити про тогочасні «перемоги» є історично безпідставно.

27.11.25

Скляні агенти

Ця війна була неминучою і готувалася заздалегідь. Ще коли Янукович став президентом, а Москва йому підкинула купу своєї агентури. Окремі члени уряду, голова СБУ, міністр оборони були засланцями. Готувалася тиха ввічлива окупація. Але щось пішло не так. Майдан усе зіпсував.

Відтак став готуватися наїзд 2022 року.

В уяві московитів українці завше були такими ж, як і вони. Більшість нас мала чекати їх з квітами. Завойовники не брали до уваги нашого патріотизму і не вірили, що ми – не вони. В їхній традиції було всіх вважати «своїми» – русскімі.

9 грудня 1830 року Пушкін писав доньці Кутузова: 

«Известие о польском восстании меня совершенно потрясло. Итак, наши исконные враги будут окончательно истреблены... Известны ли вам бичующие слова фельдмаршала, вашего батюшки? При его вступлении в Вильну поляки бросились к его ногам. "Встаньте, сказал он им, помните, что вы русские". Мы можем только жалеть поляков. Мы слишком сильны для того, чтобы ненавидеть их, начинающаяся война будет войной до истребления – или по крайней мере должна быть таковой. Любовь к отечеству в душе поляка всегда была чувством безнадежно-мрачным».
Нічого не змінилося. Ми теж чуємо, що ми «русскіє», але війна при цьому буде «до істріблєнія».

Якось я розбалакався з таксистом, і він розповів, що в 2021 році частенько підбирав з вокзалу рускоязичних. Все то були чоловіки середнього віку, і складалося враження, що військові. Прибували вони з Москви, Петербурга й інших більших міст. Казали, що на роботу. Мовляв, у Росії роботи нема.

24.11.25

Росія не має титульної нації. “Російського народу” не існує

Є теми, які в російському офіційному дискурсі обходять боком, бо вони надто чітко оголюють конструкцію держави. Питання титульної нації — одне з них. З історичної точки зору — це холодний факт. З юридичної — ще холодніший. Росія не має титульної нації. І це не метафора, не емоція й не політичний пасаж. Це прямий наслідок того, що записано і, головніше, не записано в її Основному законі.

У класичному праві титульна нація — це народ, чия назва ідентична назві держави й який юридично визначений як носій державотворчої функції. Українці в Україні, французи у Франції, поляки у Польщі. Держава стоїть на нації, а нація на праві, що закріплює її існування. У Конституції Російської Федерації немає жодної норми, яка визначала б «русских» як таку спільноту. Немає статті, де цей етнос названий державотворчим. Немає правового визначення «російської нації». Немає суб’єкта, що представляв би її інтереси. Всі ці порожнечі не оціночні судження, а юридичний факт.
Конституція РФ починається з формулювання про «многонациональный народ Российской Федерации» (стаття 3).

Читайте також: Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?

Це не етнос, не нація, не спільнота з титульним правом, а політико-правова абстракція, яка позначає всіх громадян одночасно. Далі, у статті 5, республіки визначені як «государства в составе Российской Федерации», тобто кожна має елементи державності, власну Конституцію, власні державні мови (стаття 68), і власну внутрішню структуру. Чечня — чеченський народ. Татарстан — татарський. Саха (Якутія) — якути. Бурятія — буряти. Комі — комі. Кожна республіка має свій етнокультурний базис, зафіксований у назві, символіці й основному законі.

Логічне і з точки зору права неминуче питання:
де в цій конструкції республіка росіян?

09.11.25

Не вір кацапам на слово: 10 цитат, які підтверджують російську національну брехливість

Історичні й публічні вислови від різних мислителів, політиків і очевидців неодноразово фіксували одну й ту саму рису — тенденцію росіян до лицемірства, виготовлення легенд і брехні як суспільної та політичної практики. Нижче — 10 цитат, які це ілюструють.


  1. «Дуже велике царство Європи, населене дуже жорстокими, агресивними, п’яними дикунами під управлінням порочного й деспотичного уряду». — Британська енциклопедія, 1782 р.
    (Заява – оглядова характеристика країни як тотальної деградації та насильства.)

  2. «Потрібно висловити мій сумний погляд на російську людину: вона має таку слабку мозкову систему, що не здатна сприймати дійсність як таку. Для неї існують лише слова. Її умовні рефлекси координовані не з діями, а зі словами». — Академік Іван Павлов, 1932 р.
    (Пряме звинувачення: життя слів замість життя діл.)

  3. «Народ, що ненавидить волю, обожнює рабство, любить ланцюги на руках і ногах… готовий у будь-який момент гнобити все й усіх». — Іван Шмелев
    (Зображення психології покірності й готовності підкорятися, яку можна використовувати для виправдання брехні та насильства.)

  4. «Народ, байдужий до найменшого обов’язку, до найменшої справедливості, до найменшої правди… що цілком не визнає ні вільної людини, ні вільної думки». — Олександр Пушкін
    (Критика культурної байдужості до правди як соціального явища.) 

  5. «Росія — найбрудніша, до блювоти мерзенна країна у всій світовій історії… Всю свою історію ця нація барахтається в лайні й бажає потопити у ньому весь світ». — Іван Ільїн
    (Різка оцінка морального стану росіян й його імперського негативу.) 

  6. «Я не горджусь, що я росіянин… коли я думаю про красу нашої історії — до проклятих монголів і до проклятої Москви — ще більше соромно, ніж самі монголи». — Лев Толстой (лист 26 квітня 1869 р.)
    (Толстой прямо ставив діагноз лицемірству історичного порядку.) 

  7. «Русский народ знаходиться в крайньому жалюгідному стані: він хворий, зруйнований, деморалізований… він одержимий хибними ідеями, що межують з манією величі й ворожості до всіх». — Володимир Соловйов (фрагмент)
    (Характеристика масової істерії, підґрунтя для пропаганди й брехні.)

  8. «Не народ, а адський виродок». — В.В. Розанов
    (Емоційна, але показова метафора, що відображає ставлення частини інтелігенції до масового морального стану.) 

  9. «Договір, підписаний з Росією, не вартий паперу, на якому написаний». — Отто фон Бісмарк
    (Підтвердження історичної недовіри до російських домовленостей і практики підміни зобов’язань брехнею.) 

  10. «Російська влада повинна тримати свій народ у стані постійного здивування». — (афористичне зауваження, що відображає політику інструменталізації інформації й емоцій)
    (Це речення точно підкреслює тактику управління увагою і спертості правди: тримати людей в інформаційному хаосі, щоб брехня мала ефект.) 

Висновок. Ці вислови — не поодинокі випадки. В історичних джерелах, листах, есеях і закордонних оглядах часто фіксується одна й та ж картина: суспільство та еліти, де слова регулярно замінюють дію, а правду підміняють вигадуваннями й легендами. Якщо ми говоримо про російську політичну культуру брутальної брехні, то наведені цитати підтверджують цю тезу: вони походять від очевидців, інтелектуалів, закордонних політиків і публіцистів, які бачили і описували системну практику брехні та лицемірства.

Читайте також: Цитаты и афоризмы о России и русских

20.10.25

Хто такі "руssкіє" і чи існують вони юридично?



В Ізмаїлі точаться постійні дискусії через те що місто називають "городом руssкой славы". Зокрема, такий "статус" через кишенькових "блогерів" просуває міська влада.
Але через відсутність "славы", всі дискусії зводяться до питання - а хто такі "руssкіє"?  

Спробуємо розібратися з "руssкімі" з юридичного боку, - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.
* * *
Важливо розуміти, що так звані "руssкіє" не мають суб'єктності.

Тобто юридично їх не існує.
"Руssкій" - це просто самоідентифікація, а не нація і не етнос.

Назвати себе "руssкім" може будь який татарин, мансі, мордвин, угрофін, башкір, якут, бурят чи тунгус.

"Руssкій" - це штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "руssкого мира". Цікаво, шо цю ідеологію правителі Московії після початку вторгнення в Україну зняли з порядку денного і зараз її не згадують, бо вона є чисто фашистською ідеологією і найбільше шкодить всередині самої РФ з її численними колонізованими народами.

11.07.25

Чому "русские" — це не етнос

Автор: Grok, створений xAI
Термін "русские" часто помилково сприймається як позначення етнічної групи, але насправді це штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "русского мира". Ця стаття розвінчує міф про "русский этнос", доводячи, що він не має чітких етнічних ознак, таких як автономія, герб, гімн, культура, національні лідери чи юридичне визначення. Спираючись на історичні факти та західні джерела, ми покажемо, що "русские" — це політичний конструкт, який слугує імперським амбіціям.

Karl Marx

Історичне коріння: "русские" як імперський проєкт

Термін "русские" почав активно використовуватися в Московії лише з XVIII століття, коли Петро I у 1721 році проголосив Російську Імперію, замінивши назву "Московія" на "Росія". До цього, як зазначає австрійський дипломат Сигізмунд фон Герберштейн у Rerum Moscoviticarum Commentarii (1549), жителі називалися "московитами", а держава — "Московією". Це підтверджують європейські карти XVI–XVII століть (наприклад, Герарда Меркатора). Назва "Росія" була запозичена з грецького "Ρωσία", щоб привласнити спадщину Київської Русі. Населення Московії було етнічно різноманітним: слов’яни, фінно-угри (меря, ерзя), тюрки (татари, башкири), ханти та інші. Як пише Андреас Каппелер у The Russian Empire: A Multiethnic History (2001), "русский" як ідентичність був інструментом асиміляції цих народів під імперською владою. Русифікація через православ’я та мову стирала етнічні відмінності, але не створювала єдиного етносу.

13.05.25

Цар-колокол як символ ідіотизму мокшей

Цар-колокол. Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія тупикової гілки еволюції була б неповною.

Прототип Цар-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Цар Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Х…й тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь»! – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Цар-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.

13.03.25

Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: лекція Наталії Стеблини

Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.

Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.

Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.

Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.

27.01.25

Передумови громадянської війни і подальшого розпаду Росії

Росія як багатонаціональна і територіально велика держава історично часто була схильна до внутрішніх конфліктів, викликаних соціальною, економічною та політичною нестабільністю. У XXI столітті ця країна стикається із загрозами, які, у разі їх посилення, можуть призвести до громадянської війни і навіть розпаду. Розглянемо основні передумови цього можливого сценарію.


1. Економічний занепад і нерівність

Одна з головних причин внутрішніх конфліктів у Росії — це економічна стагнація, яка проявляється через зниження доходів населення, високий рівень бідності та нерівномірний розподіл ресурсів між регіонами.

Починаючи з 2014 року, після введення міжнародних санкцій через анексію Криму і конфлікт на Донбасі, економіка Росії поступово почала втрачати стабільність. Посилення санкцій, відхід іноземних інвесторів і технологічна ізоляція призвели до обмеження можливостей розвитку ключових галузей, таких як енергетика, сільське господарство і транспорт.

Регіони, які економічно залежні від субсидій центрального уряду, відчувають гострий брак фінансування. Наприклад, Кавказькі республіки або Далекий Схід регулярно виявляються серед регіонів із найгіршими економічними показниками. Така ситуація породжує незадоволення як серед місцевих еліт, так і населення, яке все частіше замислюється над доцільністю перебування у складі Російської Федерації.

2. Етнічна і культурна напруга

Росія — це багатонаціональна країна, у складі якої перебувають десятки народів із різними мовами, традиціями та релігійними поглядами. Політика "русифікації", яку проводить центральна влада, нерідко викликає спротив у регіонах із сильним національним рухом, таких як Татарстан, Башкортостан, Чечня та інші.

Наприклад, ісламські регіони, такі як Північний Кавказ, демонструють тенденцію до збереження своєї автономії та протидії культурній асиміляції. Напруга між центральною владою і регіональними елітами може перерости у відкриті конфлікти, особливо якщо економічна криза ще більше посилиться.

Додатковим фактором є міграція, яка створює соціальну напругу у великих містах. Велика кількість трудових мігрантів із Центральної Азії, яких сприймають як "чужих", провокує розкол між етнічними групами та підживлює ксенофобські настрої серед росіян.

3. Політична криза і відсутність довіри до влади

Авторитарний режим у Росії характеризується концентрацією влади в руках однієї особи — президента. Така система виглядає стабільною лише зовні, але насправді вона є дуже вразливою.

Політичні репресії, відсутність свободи слова і переслідування опозиції спричиняють наростання невдоволення серед громадян. Особливо це стосується молодого покоління, яке прагне змін і вважає чинну систему застарілою.

Крім того, система влади в Росії базується на вертикалі, де регіони жорстко контролюються Москвою. Така модель не залишає простору для демократичних процесів і викликає протестні настрої в регіонах. У разі ослаблення центральної влади, зокрема через економічні чи міжнародні кризи, регіональні еліти можуть скористатися ситуацією для зміцнення власної автономії, що створить умови для розпаду федерації.

4. Роль війни і зовнішньої ізоляції

Війна, яку Росія розпочала проти України у 2022 році, стала одним із найбільших каталізаторів внутрішньої кризи. Постійні військові втрати, мобілізація населення і санкції ще більше посилюють економічну нестабільність.

Крім того, частина населення почала втрачати довіру до офіційної пропаганди, особливо після очевидних військових невдач. Війна також загострює внутрішні конфлікти, адже багато національних меншин відправляють своїх представників на фронт у непропорційно великій кількості, що викликає обурення і сприяє наростанню сепаратистських настроїв.

5. Можливий сценарій розпаду

У разі посилення вищезазначених факторів, Росія може опинитися перед загрозою громадянської війни. Після ослаблення центральної влади можливий розпад федерації на кілька частин:

  • Етнічні республіки, такі як Чечня, Татарстан і Башкортостан, можуть проголосити незалежність.
  • Економічно розвинуті регіони, такі як Санкт-Петербург і Москва, можуть прагнути відокремитися, щоб зберегти свої ресурси.
  • Далекий Схід, історично віддалений і слабко інтегрований у російську державу, може шукати підтримки у Китаю чи інших сусідніх країн.

6. Висновок

Передумови для громадянської війни і розпаду Росії мають комплексний характер, включаючи економічні, етнічні, політичні і зовнішньополітичні фактори. Усе це свідчить про те, що стабільність у Росії є крихкою і залежить від безлічі факторів, які можуть різко змінитися.

Розуміння цих передумов важливе для прогнозування майбутніх подій у регіоні та підготовки до можливих наслідків, які матимуть глобальний вплив.

24.07.24

Присмерк імперії

Руїни Кремля 

Дехто вважає, що Москва розв’язала війну проти України через надлишок життєвих сил і ресурсів, а всі її проблеми зумовлені непереливками перехідного періоду до нової імперської могутності. Перехід Росії дійсно відбувається: з цього світу в потойбічний.

Імперський пустоцвіт


Психології рашизму притаманний невиправний інфантилізм: мовляв, змінили конституцію, і вже коронований Вован посідає на троні не третій термін, а перший; або перелицювали Російську імперію в СССР, а його залишки в РФ – і всі проблеми позаду = починаємо з чистого аркушу. Московству здається, що варто знайти просте рішення – і складна проблема розв’язана. Але це ніколи і ніде не спрацьовувало.

Подібно до того, як розвиток кожної людини проходить стадії дорослішання, юнацтва, зрілості, старості та смерті, держави та імперії також переживають обов’язкову послідовність зародження, розквіту, занепаду та загибелі. Це сувора історична закономірність, уникнути котрої, не вдалося ще нікому.

Будь-яка імперія може зростати до певної межі, подолати яку вона не здатна. Наприклад, ані Російська імперія, ані СССР не змогли остаточно поглинути Польщу, Фінляндію чи країни Балтії. Номер не вдався навіть з Україною, попри століття московського рабства, зросійщення, геноциду та наявності потужної панівної імперіалістичної п’ятої колони.

22.05.24

Крепостные гаремы российских помещиков: миф или реальность?


Понятие гарема, традиционное для восточного менталитета, не ассоциируется со славянской культурой. Однако Россия – азиатская, а не славянская страна. И в пользу того, что в помещичьих усадьбах создавались подобия восточных гаремов, свидетельствует немало фактов. Право первой ночи в России вроде бы не имело под собой юридических оснований – закон запрещал сексуальную эксплуатацию крепостных крестьянок, однако одноразовая первая ночь не рассматривалась как постоянная сексуальная эксплуатация, поэтому помещики не привлекались за это к судебной ответственности. Об этом идет речь в исследовании Б. Тарасова «Россия крепостная. История народного рабства». Далее – наиболее интересные фрагменты.
 
Читайте также: История гомосексуализма в России

Рабыни – девушки и женщины были совершенно беззащитны перед произволом помещиков. А.П. Заблоцкий-Десятовский, собиравший подробные сведения о положении крепостных крестьян, отмечал в своём отчёте: «Вообще предосудительные связи помещиков со своими крестьянками вовсе не редкость. Сущность всех этих дел одинакова: разврат, соединённый с большим или меньшим насилием. Иной помещик заставляет удовлетворять свои скотские побуждения просто силой власти и, не видя предела, доходит до неистовства, насилуя малолетних детей… другой приезжает в деревню временно повеселиться с приятелями и предварительно поит крестьянок и потом заставляет удовлетворять и собственные скотские страсти, и своих приятелей».

30.03.24

Хто винен: Путін чи Росія? Російська імперська матриця, і що робити колишнім радянським республікам?

Професор Олександр Мотиль у газеті «The HILL» намагається донести до американських політиків, що треба робити з Росією.

Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) – професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку. Він нащадок українських емігрантів, добре орієнтується у реаліях України. Є фахівцем з питань Східної Європи, автор низки наукових книг, зокрема з дослідження імперій.

Його стаття в газеті «The HILL» має назву «Is the problem Putin’s Russia or Mother Russia?», що українською можна приблизно передати, як «Хто винен: Путін чи Росія?»

Що є коренем триваючої російської агресії – історична культура чи політичний режим? Більшість російських та українських аналітиків вбачають насамперед вплив історичної матриці думок і поведінці, а західні раціональні соціологи частіше вважають, що політичний режим. Яким може впасти – і разом з ним зникне й агресивність.

Вони вважають, що якщо деякі інші нації відмовилися від багатовікового авторитаризму, то чому це не повториться у Росії? Мовляв, Вільгельмінська Німеччина стала Веймарською Німеччиною, яка стала нацистською Німеччиною, яка зрештою перетворилася на демократичну Німеччину. Чому б росіянам, які вважають себе унікальними, як колись німці, не відмовитися від своїх нав’язливих ідей і не стати простою нацією?

13.03.24

Ворог почав встановлювати на дрони-камікадзе "Герань-2" блоки навігації DGPS


Кацапи почали оснащувати безпілотники "Герань-2" блоками навігації DGPS, які можуть покращити їхню точність попадання. Про це повідомляє видання Defense Express.

Як зазначає видання з посиланням на власні джерела, під час огляду уламків одного зі збитих дронів був виявлений блок апаратури, на якому були затерті усі заводські маркування, натомість було нанесено фломастером DGPS та певна комбінація цифр.

DGPS – це диференціальна глобальна система позиціонування, яка забезпечує підвищену точність місця розташування. Тобто, в теорії може покращити точність влучання цих дронів.

Такого роду навігаційні системи можуть мати "подвійне використання", та використовуватись і для цивільної техніки, наприклад агротехніки для точного обробітку землі.

Також видання звертає увагу і на блок із маркуванням ADC-PLS-002, який може бути призначений в тому числі для збору даних про швидкість польоту літального апарата.

22.10.23

Машовець: "Авдіївська операція" – чому забуксували спроби ворога розіграти класичний сценарій

Авдіївський район оборони ЗСУ все не хоче ставати "фортецею Бахмут". І ймовірність цього з кожним наступним днем продовження карколомної, у прямому розумінні цього слова, Авдіївської наступальної операції російських окупаційних військ стає дедалі менше.


У зв'язку з цим цілком закономірно постало питання: як взагалі у російського військового командування народилася ідея оточити саме Авдіївку і чому в нього так туго виходить?

Спробуємо розібратися.

У Кремлі сказали "треба"

Справжніх причин дві – політична та військова. З військовою все зрозуміло: Авдіївка просто "напрошувалась" на те, щоб російські війська спробували її оточити.

З погляду будь-якого військового нинішня "Авдіївська операція" російських окупаційних військ, безсумнівно, представлялася ДО її початку цілком обґрунтованою. Так би мовити, класика жанру – дуже зручний нарис лінії фронту, зручні комунікації для матеріально-технічного забезпечення майбутніх ударних угруповань, а також їхнього оперативного розгортання, можливість провести всі "підготовчі заходи" потайки. Ну, і відстані (а значить, розмах і глибина майбутньої операції) для того, щоб досягти більш-менш вагомого результату – далеко не позамежні, не потребують зосередження справжніх військових орд у стилі Другої світової.

25.07.23

Онуфрий ни разу не вспомнил о российской агрессии, когда комментировал атаку на собор в Одессе



Обращение Митрополита УПЦ (МП) Онуфрия (Березовского) от 23 июля к жителям Одессы после последних ракетных обстрелов вызывает некоторые замечания. С одной стороны, оно полн слов сострадания и поддержки, с другой – не содержит прямого осуждения российской агрессии, стоящей за этими трагедиями.

В обращении Онуфрий пишет о «очередной вражеской атаке на город Одессу», но не называет, кто именно враг.

«С глубокой грустью восприняли известие об очередной вражеской атаке на город Одессу, в результате чего разрушен Спасо-Преображенский кафедральный собор, жилые дома и другие сооружения. Особой болью является то, что в сегодняшнюю ночь снова погибли люди, многие ранены и госпитализированы. Примите мои искренние соболезнования в связи с этой великой трагедией», – начинает своё обращение Онуфрий, не упоминая ни о российских ракетных обстрелах, ни о полномасштабной войне в своём обращении дальше в тексте.

10.03.23

14.11.18

МИ — НЕ БРАТИ: ЯК УЧЕНІ ДОВЕЛИ ВІДСУТНІСТЬ “РІДСТВА” МІЖ УКРАЇНЦЯМИ І РОСІЯНАМИ

«Росія здійснила велику помилку з огляду на власні інтереси. Вона вирила траншею, наповнену кров’ю, ненавистю та кривдою. Українці не дозволять росіянам називати себе братнім народом».

Тоді як у жовтні 2016 року під час інвестиційного форуму «Росія кличе» президент Володимир Путін заявив:

«Я багато разів про це говорив і хочу ще раз наголосити: попри всю трагедію, яку ми зараз спостерігаємо, особливо на південному сході, український народ завжди був і залишається найближчим для нас, братнім народом. Нас пов’язує спільність етнічна, духовна, релігійна, історична. Спираючись саме на ці фундаментальні засади нашої взаємодії, ми будемо розвивати наші відносини».

Соціологія свідчить

Це ж яким потрібно бути циніком, щоб заявляти таке і робити спробу знову ліпити з українців і росіян «братні народи» після розв’язання і ведення війни проти України, що призвело до анексії Криму, окупації ­значної території Донбасу, майже 2 мільйонів біженців, майже 10 тисяч убивств мирних жителів, близько 23 тисяч поранених?!

А чи вважають українці і росіяни, що вони «братні народи» і мають «етнічну спільність»?

Соціологічні дослідження Центру Разумкова, проведені у 2016 році, засвідчили, що 87,1% жителів Донбасу вважають росіян братнім народом, на півдні — 60,5%, у центрі — 41,2%, на заході України — 28%.

Загалом по Україні 51,1% (цифра не може не обдурювати) опитаних вважають українців і росіян братніми народами, кожен третій не вважає їх такими, 25,6% вважають їх «одним народом» (у Росії так вважає 49% опитаних росіян) і 63,4% — «різними народами» (в Росії — 43%).

Згідно з результатами опитування московського «Левада-Центру» за травень 2016 року, 63% росіян негативно (навіть вороже) ставляться до українців.

17.04.15

Що таке російський шовінізм?

Націоналіст - це людина, яка любить свою націю, поважає інші і готова захищати інтереси свого народу . Шовініст - особа, якій байдужі інтереси будь-якої нації, однак вона використовує національні почуття інших людей в своїх інтересах. Російський шовініст - це особа, яка використовує національні почуття російської нації у своїх інтересах.



Російські шовіністи використовують національні почуття, як лісоруб використовує сокиру під час вирубки лісу, як людина використовує ключі для відкриття замка. Для представників російського шовінізму російська ідентичність є засобом для досягнення своїх особистих чи групових інтересів. Однак, це не означає, що російські шовіністи сповідують російську культуру, сприяють її розвитку та збагаченню росіян.
Аналізуючи минуле, можна стверджувати, що таке роздвоєння особи російського шовініста бере свій початок із Жовтневого перевороту 1917 року. Ті, хто ініціював і керував переворотом, не ставили собі за мету покращення житя російського народу, проте вони використовували гасла "Землю крестьянам!", "Фабрики и заводы рабочим!", "Вся власть советам!". Легко зрозуміти, що Лев Давидович Троцький (Лейба Бронштейн), Яків Свердлов, Антонов-Овсієнко (Овсієнко), Григорій Зинов'єв (Герш Аронович), Йосип Сталін (Джугашвілі), Володимир Ленін не були носіями й навіть прихильниками російської культури. Так, вони говорили російською мовою, але вона була їм необхідна тільки для спілкування між собою та з народом. З метою використання національних почуттів російської нації вони свідомо міняли свої незвичні для російського вуха прізвища та імена на прізвища та імена з російським відтінком.

03.05.14

Шамиль Басаев был прав

«Ваша великорусская мечта —
сидя по горло в дерьме, затащить туда всех остальных.
Это и есть русизм»
Шамиль Басаев

Удивительно, как малограмотный горец точно определил сущность русского народа. Мне понадобилось 20 лет, чтобы понять смысл этих слов чеченского воина.
Этот пост будет очень злым. По-военному злым. Я скажу все, что уже накипело и льется через край. Слишком долго мы, украинцы, молчали. Старались не обидеть наших русских братьев. Но больше молчать не могу. Война развязывает язык получше водки.

Я знаю, что найдутся люди, которые найдут, что сказать в оправдание русскому народу. Обязательно найдутся те, кто осудит этот текст. С готовностью выслушаю и тех, и других, если будет что слушать.
Я не буду обижать весь народ, потому что это не правильно. Я разделяю русских людей и кацапов.

Русский — это брат украинца.

Кацап — это существо омерзительное, несущее в наш мир только злобу и ненависть.
Главная отличительная особенность кацапа — невежество. От невежества все беды кацапа — пьянство, воровство, нищета и т. д. Чтобы посчитать количество кацапов на территории России, нужно сложить рейтинги Путина, Жириновского и Зюганова.

09.03.14

Цитаты и афоризмы о России и русских

Салтыков-Щедрин

«Она [Россия] представляет собою ужасное зрелище страны, где люди торгуют людьми, не имея на это и того оправдания, каким лукаво пользуются американские плантаторы, утверждая, что негр — не человек; страны, где люди сами себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Стешками, Васьками, Палашками; страны, где, наконец, нет, не только никаких гарантий для личности, чести и собственности, но нет даже и полицейского порядка, а есть только огромные корпорации разных служебных воров и грабителей». -- В. Г. Белинский, литературный критик (1811 - 1848 гг.)

«Тяжелый русский дух, нечем дышать и нельзя лететь». - А. Блок

«Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная». (Muscovy — the Russia of taiga, Mongolic, wild, bestial.) - Алексей Толстой

"Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев." (They are not people, they are boors, villains, wild hordes of murderers and miscreants.) - Михаил Булгаков

"Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость". (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький

«Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете». (A Russian is the greatest and the cheekiest of all liars in the world.) - Иван Тургенев