Людомор 1921… і далі… і нині
Геноцид українців Москвою та їхніми посіпаками… кілька сотень літ!
Під час трьох голодоморів двадцятого століття 1921-1923,
1932-1932, 1946-1947, що їх зумисне влаштовувала Москва для винищення
корінного українського люду, зарубіжні та українські вчені визначають
як геноцид української нації відповідно до Конвенції ООН.
Знищено було кілька десятків мільйонів корінного населення протягом трьох голодоморів і війн, влаштованих Москвою в Україні. За офіційними даними Міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», вбито 15, 5 млн. осіб. (Київ.
7. 9. 2021). На наші землі спрямовано московською владою кілька
мільйонів переселенців для «перемішування» місцевого населення і
дроблення за національною ознакою, щоби створити так звану нову
історичну спільність – радянський народ – тобто кацапізувати корінних
українців, зробити їх манкуртами і яничарами.
Хоча московські вбивці виморювали, вбивали українців від своєї появи
на політичній арені, як писав один із московських істориків, цієї
штучної протоплазми, а за словами відомого історика Геродота,
андрофагами чи людожерами. Кацапізацією, нищенням усього українського,
займалася царська влада, придушуючи інші народи й народності і найперше
українців.
Голодомор 1921-1923 років забрав життя 3, 5 млн людей.
Влаштовували геноцидне вбивство українців призвідники: Ленін, Сталін,
Каганович, Постишев Молотов та інші місцеві посіпаки – московські
пристібаї й одурманені пропагандою та продажні. Це була своєрідна
репетиція наступного голоду 1932-1933 років – 10, 5 млн і 1946-1947 років – 1, 5 млн «прихованого» мору. Історія не знає жодного такого масового злочину, як геноцид, організований проти цілої нації.
Людська пам’ять, офіційні документи викривають організаторів та
виконавців цього геноциду, яким прощення не було й не буде. Природа
цього не простить, як і наш народ жодної насильницької смерті українців,
допоки вони живі і мають пам’ятати цей геноцид, влаштований
московськими вбивцями.
«Твій же корінь уморю голодом, а й нащадків у тебе вигублю»
Біблія. Ісайя, 13\30
«…Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину – і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили…»
Тарас Шевченко. Чума
У 2005 році Президент України Віктор Ющенко у промові в ООН
закликав визнати трагедію 1932-1933 рр. геноцидом українців. Це вперше в
історії оновленої держави від Л. Кравчука до Л. Кучми, від яких
українці чекали визнання голодомору української нації як геноцид і не
дочекалися. Але генетично винищення почалося кілька століть тому. І
найбільш у 20 столітті: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Триває й
нині винищення українців гібридне, можливо для декого й непомітне чи
м’яке у 21 столітті 2021 року, чому є безліч незаперечних фактів.
Точніше – вбивство, коли українців і патріотів просто відстрілюють
снайпери, вбивають бомбами, мінами…