Платон вважав, що душа складається з трьох частин: розумної, вольової та чуттєвої.
Лише перші дві, вищі форми душевної діяльності, притаманні небагатьом обраним – аристократії, що й дає їй право управляти державою.
Відповідно до цього у своєму вченні про державу він поділяє суспільство на:
-
філософів-правителів – у їхній діяльності втілена розумна частина душі;
-
воїнів-стражів – наглядачів за народом, покликаних підтримувати порядок, реалізуючи вимоги вольової частини душі;
-
і нижчу – пожадливу сторону душі, яка, за Платоном, виявляється в діяльності простолюдинів. Від них вимагається дотримання встановлених порядків, працелюбність, беззастережне послухання правителям і стражам.
Правителі не зможуть позбавити державу від усякого зла нічим іншим, окрім як особистим союзом між політичною владою та філософією. «Або філософи, – писав він, – мають стати царями наших держав, або люди, яких сьогодні називають царями, повинні щиро й серйозно зайнятися філософією». І далі: «…ані для держави, ані для громадян не буде кінця нещастям, доки володарем держави не стане плем’я філософів».
