ЧИ МОЖНА ПОРІВНЮВАТИ АК І УПА? ПРО ЩО НАСПРАВДІ ВАРТО ДИСКУТУВАТИ

Останнім часом у польському публічному просторі знову активізувалася дискусія навколо історичної спадщини Армії Крайової та Української Повстанської Армії. Черговим приводом стала позиція польського Інституту національної пам'яті, який наполягає на неприпустимості будь-яких порівнянь між АК та УПА.

Аргументація польської сторони виглядає доволі простою. Армія Крайова розглядається як складова легітимних збройних сил Польської Республіки, підпорядкована уряду в еміграції, який визнавався державами Антигітлерівської коаліції. Натомість УПА характеризується як нелегальне збройне формування Організації українських націоналістів, що не мало міжнародного визнання і не представляло жодної держави.

Якщо дивитися виключно з формально-правового погляду, така аргументація має під собою підстави. Однак історія рідко буває настільки однозначною, як цього хотілося б політикам або інституціям, відповідальним за формування історичної пам'яті.
Проблема полягає в тому, що дискусія про АК та УПА не може обмежуватися лише питанням міжнародного визнання чи юридичної спадкоємності влади. Вона неминуче виходить на значно ширшу тему — що являла собою польська підпільна держава та наскільки вона була здатна представляти все населення довоєнної Речі Посполитої.
До вересня 1939 року Польща була не лише польською національною державою. Вона залишалася багатонаціональною країною, де майже третину населення становили представники інших народів. Українці, білоруси, євреї, литовці, німці та представники інших національних спільнот були громадянами Польської Республіки, хоча далеко не всі вважали себе частиною польської політичної нації.

Синдром стерв'ятника: Чому всі сусіди одночасно вп’ялися в Україну?

Те, що ви відчуваєте зараз, дивлячись на новини з Варшави, Будапешта, Бухареста чи Софії — це абсолютно виправданий, здоровий державницький гнів. Коли країна стікає кров'ю в траншеях, захищаючи східний фланг цивілізації, а ті, кого вона прикриває своїми спинами, починають шматувати її політичне, історичне та територіальне тіло — це виглядає як сюрреалістичний кошмар. Це викликає відчай і логічне запитання: чи це змова? Чи це випадковий збіг обставин, що всі сусіди раптом витягли старі карти й почали виставляти нам рахунки?

Ми стали свідками класичного геополітичного мародерства. Міжнародна політика не оперує категоріями «вдячності», «емпатії» чи «справедливості». Вона оперує виключно категоріями сили, інтересу та вікна можливостей. І сьогодні нам час остаточно поховати наш геополітичний інфантилізм і розібратися, чому сусіди діють як зграя і як українська держава мусить переламати їм хребет у цій дипломатичній війні. Ми опинилися в центрі ідеального шторму, де кожен сусід має свою історичну травму, яку він намагається вилікувати за український рахунок.

Читайте також:  Поляки бояться що коли Україна виграє війну з Росією, то буде для поляків державою навіть більш небезпечною ніж Росія

ДЕМОНТАЖ НОРМИ: Чому ЛГБТ прагне змінити інститут шлюбу

Ми живемо в епоху, коли звичні слова раптово втрачають свій первісний зміст. Те, що століттями вважалося аксіомою та фундаментом цивілізації, сьогодні оголошується «застарілим конструктом».

Найяскравіший приклад - спроба радикальної трансформації інституту шлюбу. Під привабливими гаслами прогресу, інклюзивності та «рівних прав» розгортається процес, який має мало спільного з правовою справедливістю.

Насправді ми спостерігаємо системний демонтаж шлюбу як базової суспільствоутворюючої одиниці.

Ця стаття - спроба відкинути політичну коректність і тверезо поглянути на юридичні, логічні та соціологічні наслідки постмодерністського наступу на сім’ю. Чи дійсно розмивання кордонів шлюбу веде до свободи, чи це пряма дорога до юридичного та соціального хаосу? Давайте розберемося.

Межі визначень: Чому шлюб не може бути «будь-чим»

Будь-який правовий чи соціальний інститут існує лише доти, доки він має чіткі, об’єктивні та недвозначні критерії. Фундаментальним критерієм шлюбу протягом усієї історії людства був і залишається союз чоловіка та жінки. Це обмеження не є випадковим капризом законодавця чи продуктом релігійних упереджень. Це відображення природної, біологічної та соціальної реальності: саме союз двох протилежних статей єдиний здатний до природного продовження роду та забезпечення спадковості поколінь.

Маніфест усамітнення: чому розумні люди зникають

Ваш розум схожий на м’яз.
Якщо довго використовувати його нижче власного потенціалу — він атрофується.

Кожна година, витрачена на примітивізацію власних думок, — це година когнітивного занепаду.

Це прекрасно розумів Карл Юнг.
Його дослідження колективного несвідомого, його інтерес до алхімії, символів і синхронності були надто складними для більшості його оточення. І в певний момент він перестав намагатися перекладати свої ідеї на спрощену мову.

Він усамітнився у своїй вежі в Боллінгені, будуючи її власними руками — камінь за каменем. Люди вважали його диваком. Дехто говорив про нервовий зрив.

Насправді ж він робив протилежне.

Він повертав собі ясність мислення.

Бо здоровий глузд — це не пристосування до хворого суспільства.
Здоровий глузд — це відмова брати участь у колективному безумстві.

Саме тут починається те, що можна назвати зникненням інтелектуалів.

Такер Карлсон: Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі

Американський журналіст Такер Карлсон заявив, що Ізраїль цілеспрямовано руйнує найкрасивіші місця на планеті.

«Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі. З 1948 року там не було збудовано нічого красивого. Вибачте, я побував скрізь в цій країні, і це правда. Ізраїльтяни руйнують Бейрут — а я бував у багатьох місцях світу — Бейрут є одним із найкрасивіших місць на планеті.

Характер цієї імперії, що виникає, руйнівний. І завжди виходить так, що руйнується саме краса. Бейрут. Частини Сирії. Святі місця. Частини Ірана, які, як кажуть, теж дуже красиві — усе повністю розбомблено. Схоже, що це ще й війна проти краси. Це не просто американська точка зору — це християнська точка зору і загалом людська, глобальна точка зору», — зазначив Карлсон.

Раніше Дональд Трамп виключив журналіста з руху Make America Great Again, заявивши, що «Такер Карлсон збився з правильного шляху».

Як можна боротися за права жінок, якщо стверджується, що жінок як таких не існує?

Сьогодні говорити про стосунки між чоловіком і жінкою річ невдячна.

• З одного боку, ця тема стала майже нав’язливою: масова культура постійно її експлуатує, перетворюючи інтимність на товар.
• З іншого - будь-яка спроба серйозної розмови про чоловіче і жіноче відразу потрапляє у поле ідеологічних підозр.

Ми опинилися між двома крайнощами.

• З одного боку гіперсексуалізація споживацького суспільства, де стосунки редукуються до ринку бажань.
• З іншого ідеологія гендерного апартеїду, яка підозріло ставиться до самої ідеї статевої різниці.

У такому середовищі знайти спокійний і людський погляд на взаємини між чоловіком і жінкою стає дедалі складніше.

Картелі як альтернативні держави: Латинська Америка між Боліваром і Макондо

1. Коли вчора мексиканська армія вбила лідера картелю CJNG («Нове покоління Халіско»), організація негайно перекрила дороги, атакувала аеропорти й паралізувала цілі регіони країни. Банди так не поводяться. Так поводяться держави, яким оголосили війну. CJNG контролює податки, суди, поліцію, соціальні виплати, насильство на своїх територіях, пропагує себе в соцмережах. Це не «майже держава», це держава іншого типу. Мексику часто називають failed state — країною, де держава зруйнувалася. Це неправда. Держава працює, просто поряд із нею працює інша. Картелі не заповнюють вакуум влади — вони конкурують за владу. Це принципово різні речі: у першому випадку зовнішньому чи внутрішньому стабілізуючому агенту потрібна «допомога слабким», у другому — боротьба з альтернативним сувереном.

2. «Сто років самотності» — не роман, а політичний підручник. Полковник Буендіа починав війну за справедливість, став владою, втратив сенс, розв’язав наступну війну, його нащадки повторили все спочатку. Макондо щоразу згорало й відбудовувалося з тими самими людьми на тих самих місцях. Механізм, за якого структура влади відтворює себе незалежно від того, хто її займає. El Mencho убитий. CJNG живе. Наступний El Mencho вже є. Так звана kingpin-strategy застосовується десятиліттями з одним результатом: лідер помирає, насильство зростає, з’являється новий лідер нового бренду. Макондо ніколи не закінчується.

Чим для Путіна і його агентури в Україні настільки цінний Трамп?

У новій партії файлів Епштейна стверджується, що мертвий педофіл, очевидно, керував «найбільшою у світі операцією з продажу медової пастки» для Росії/КДБ.

Поступово вимальовується значно ширша картина і фокус зміщується з педофіла Трампа та окремих фігурантів на участь росії в організації цієї мережі сексуальної експлуатації неповнолітніх.

 
У документах Епштейн постає не просто кримінальним злочинцем чи посередником елітних збочень, а оператором масштабної “медової пастки”, яка, за твердженнями з розвідувального середовища, працювала в інтересах іноземних спецслужб — насамперед Росії/КДБ, а також, імовірно, Ізраїлю.

У цьому контексті принципово змінюється головна тема обговорення: йдеться вже не лише про моральну деградацію політиків чи бізнесменів, а про інструмент геополітичного впливу, компрометації та шантажу. Масовість згадок Росії та Москви у файлах, а також регулярна поява імені Володимира Путіна в документах, різко контрастує з попередніми спробами звести всю історію до внутрішнього американського скандалу.

Таким чином, досьє Епштейна дедалі більше виглядає не як “справа про секс і гроші”, а як епізод довготривалої спецоперації, в якій сексуальне насильство і торгівля людьми використовувалися як інструмент вербування, збору компромату і впливу на західні еліти. У цій логіці багато з того, що раніше виглядало як хаотичні збочення, починає складатися в холодну, раціональну схему.
Саме тому увага поступово зміщується: з персональної відповідальності окремих фігурантів — до ролі держави, спецслужб і міжнародних мереж впливу, де Росія постає не периферійним фоном, а одним із ключових бенефіціарів цієї темної інфраструктури.

Від марксизму до гендерної ідеології: ідейні витоки Стамбульської конвенції

Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію 20 червня 2022 року, а набрала вона чинності 1 листопада 2022 року. 

Це було представлено українському суспільству як крок у напрямку до європейської інтеграції та утвердження прав людини. 

Однак за риторикою про “захист жінок від насильства” приховується складна доктринальна база, про яку, вочевидь, більшість депутатів Верховної Ради, що голосували “за”, не мали жодного уявлення.

Більше того, їхня підтримка часто визначалася не глибиною філософського розуміння, а політичною кон’юнктурою та меркантильними інтересами.

Якщо ж розглядати Стамбульську конвенцію не лише як юридичний документ, а як ідеологічний маніфест, стає очевидно, що її ключові положення спираються на глибинні інтелектуальні процеси ХХ століття.
Концепт “гендеру” як соціального конструкту, відокремленого від біологічної статі, не є нейтральною науковою категорією. Він є наслідком тривалої філософської еволюції — від марксистського матеріалізму до постмодерного культурного радикалізму, де спільним знаменником стає прагнення звільнити людину від природи, традиції та моральних меж.

Трамп повністю занурився в нову «приманку для обурення» — є лише одна велика проблема | Думка

Схоже, я нещодавно пропустив якусь службову записку з Штабу Пробуджених Лібералів.

Як я розумію, я вже мав би влаштувати істеричну атаку через рекламу American Eagle за участю акторки Сідні Суїні. Щось про те, що я повинен був розлютитися через жарт красивої жінки з білим волоссям і блакитними очима про «good jeans» — каламбур із «good genes» («гарні джинси» / «гарні гени»).

Тільки між нами — мені це здається досить дотепним сценарієм.

Але раптом деякі з великих філософів правого флангу — Меґін Келлі, Джей-Ді Венс, ведучі шоу The Five і тепер навіть сам «великий босс» — почали шаленити на культурному фронті про нібито масову ліберальну істерію через цю рекламу.

Я заплутався, але якщо я правильно стежу за сюжетом, то інструкція вимагала від мене істерично реагувати на те, що реклама нібито пропагує євгеніку та сексуальну експлуатацію. Мене також мали обурити «шокуючі» факти, що Суїні — зареєстрована республіканка і любить стріляти в тирі.

Чесно кажучи, це досить дивні приводи для злості. Гірше того — мені наказали звинуватити Суїні в тому, що вона якась там нацистка. Ну, це вже занадто.

До того ж, справжнє резюме Суїні чудово говорить саме за себе: у 27 років вона — надзвичайно успішна акторка й кінопродюсерка. Що в ній ненавидіти? Я навіть напружуюсь, щоб знайти привід для образи через її зовнішність.

В Україні грантожери активізувалися, демонструючи імпотентність влади

Грантожери активізувалися, вкотре демонструючи неспроможність влади. Тепер вони вже прямо пишуть: вам дають гроші? От і сидіть мовчки під зовнішнім контролем. Вражає, до якої міри може бути заповнений вакуум державного управління. І вражає, як довго українське суспільство це терпить.

Тобто якісь ніхто, без освіти, без досвіду хоч якоїсь притомної праці, причетні до поняття «громадськість» лише тим, що фінансуються іноземними грантами та хабарями, в агресивній формі заявляють народу України: мовчи, тепер ми — влада.

Зрозуміло, їх несе не лише через тупість і нахабство, а й через елементарне незнання принципів демократії та державного управління. За Конституцією України, єдиним джерелом влади є народ. А їх ніхто не обирав. Проте тепер саме вони призначають і звільняють держслужбовців. Вони впливають на їхні рішення. Це — неприйнятний абсурд. І злочин проти народу України.

Тепер можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів

Завершилась доба.
Парадоксальна, страшна, абсурдна. Тепер, на жаль, можна керувати державою шляхом застосування грубої російської лайки - матів на картонках мітингарів. 

Однак, має бути дотримана обовʼязкова умова - біля театру. Бо театр абсурду має грати усіма фарбами. Форма і зміст мають бути узгоджені між собою. 

І це питання не людей, хвилі їх невдоволення, адже їх обурення соціальною несправедливістю у ключових, життєво важливих сферах, очевидне! 

Отже, квінтесенція останнього тижня: усе і усі повернулися на круги своя. Головне гасло часу - Конституція на паузі! 

Декілька тез, не претендуючи на істину. Але для роздумів. 

Перше. Це гасло не лише питання давнішньої цитати Зеленського. Недолугої за своєю суттю, але такої ємкоі, як виявилося на практиці, бо ця суть настійливо проникла у всі сфери суспільного буття, у реалії сьогодення внутрішньоі політики, влади, опозиції у стікаючій кровʼю Україні.

Безбар'єрність - від Олени Зеленської до Сергія Льовочкіна

За ініціативи Олени Зеленської створено Всеукраїнську програму ментального здоров’я "Ти як?". Вона ж є обличчям Програми.

Усі заходи по програмі проводить ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ", яким керує ЗБІТНЄВА ОКСАНА ІВАНІВНА

ГО "БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ" - також власник торгових марок "Ти як?"

ЗБІТНЄВА - піарниця з пулу Сергія Льовочкіна. При януковичі вона була керівником ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗМІ та ЗВ'ЯЗКІВ з ГРОМАДСЬКІСТЮ КМДА при гауляйтері Києва Олександрі Попові (за квотою Льовочкіна), керувала ГО «ГРОМАДСЬКИЙ РУХ „ЗА ЯНУКОВИЧА“»

Фінансовий директор ГО "БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ" - Кацан Ніна Григорівна - вона також головбух в декількох фірмах "Альтани капітал" (штатний торгівець цінними паперами групи Ріната Ахметова)

Офіційні щорічні доходи ГО "БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ" 132 млн грн грн.

Недорого

До речі ЗБІТНЄВА помічниця нардепа Віталія Чепиноги (кишеньковий гуморист Льовочкіна, та його шпійон в таборі Ю.Тимошенко, придумщик мемів Кличка).

Макіавеллі ”Державець” та “Роздуми”. Інструкція для республіканців?

у того, хто захоче заснувати республіку там, де багато дворян, нічого не вийде, доки він їх усіх не знищить.

Нікколо Макіавеллі. Роздуми про першу декаду Тіта Лівія.

YouTube заповнений відео, де “Державця” Макіавеллі або переказують, або обговорюють з таким виглядом, ніби флорентієць відкрив пекло, написавши інструкцію з утримання влади через страх, зраду та маніпуляції.

Хоча насправді, Нікколо Макіавеллі спіткала доля митця, ідеї якого часто зводять до однієї ролі, до одного твору, який потім тлумачать виключно поза контекстом епохи та повного доробку автора. В результаті у нас з'явився термін "макіавеллізм", що став синонімом підступної політики, де мета виправдовує будь-які засоби.

Однак, як показує детальний аналіз, наприклад, історика Покока в його фундаментальній праці "Момент Макіавеллі: Політична думка Флоренції і атлантична республіканська традиція", таке спрощене сприйняття образу Макіавеллі є значним спотворенням.

Інформаційне суспільство: нові умови, нові ресурси, нові дії

Новітні тенденції сучасності складаються в ідею інформаційного суспільства, яке науковцями хоч і називається по-різному (інформаційне – Юдзіро Хаяши, Фріц Махлуп, Тадао Умесао; постіндустріальне – Деніел Белл, Джон Гелбрейт, Олвін Тоффлер; постмодерне – Юрґен Габермас, Скот Леш; інформаціональне – Мануель Кастельс; суспільство знання – Олвін Тоффлер, постгуманітарне – Кетрін Хейлз; цивілізація послуг – Жан Фурастьє; інформаційно-комп’ютерне – Йонедзі Масуда), все ж тлумачиться як принципово новий етап у розвитку людської цивілізації, де інформація стає основним ресурсом, а комунікація – основною дією.

Серед рис інформаційного суспільства є декілька принципово важливих для усвідомлення нових правил гри для кожного, хто в ньому виживає.

2.1.1. Глобальність (чи глобалізація) як риса сучасності означає умови, за яких будь-яка точка простору – центр, а периферії немає ніде. Всяка локальність за таких умов – відносна, адже локальні контексти тут завжди цікавляться глобальним і мають до нього доступ («глобальне село», за висловом Маршалла Маклюена). Закони, зокрема комунікаційні, тепер мають всесвітній масштаб. Формується світовий інформаційний простір, що забезпечує взаємозалежність і взаємопроникнення на всіх рівнях соціальної системи.

На рівні локальності та окремої особи чи групи глобалізаційні тенденції ведуть до втрати відчуття залежності від традиції та культурної пам’яті як досвіду, що передається від попередників. Натомість дуже важливим стає відчуття сучасності як глобальної культури «тут і тепер». За таких умов інтерес будь-якої особистості до подій, явищ, процесів, далеких від її локального контексту, посилюється та стає фактично необхідним для набуття досвіду життя у світі, який став глобальним. Звільнення від попередніх локальних обмежень і відкриття цілого світу означає узалежнення від глобального інформаційного простору, оскільки доступ до глобального світу насамперед і переважно інформаційний. Медіа мають реагувати на ці нові тенденції. Реагувати можна або подаючи інформацію про глобальний світ навіть на локальну аудиторію, або, описуючи локальні феномени, бачити їх у глобальному фокусі.

Соросята позастрибували на стіл або вчасне інтерв’ю недовченої міністерки

Взагалі у всьому світі і у нас особливо відбулася дегенерація політикуму. В результаті владу захопили недовчені і безкультурні кадри. Такі типи тільки руйнують держави, бо дивляться тільки на власні кишеньки.

От у нас кілька років тому якимось чином знайшли на міністерку освіти недовчену дівчину, що не могла написати речення згідно з граматичними правилами!

Найцікавіше, що вона при тому постійно плакалась на низьку міністерську платню! Бач, грантожеркою отримувала в рази більше? Скажемо чесно - в деяких європейських державах на крісло прем’єр міністра ставили касирку супермаркету та швею по своїх соросяцьких квотах!

Не треба засуджувати грабіжницькі апетити соросят з освітами технікумів, що тепер називаються університетами менеджменту чи фірташівками. Вони прийшли не керувати державою, а її дерибанити. Про що відкрито пишуть у своєму спілкуванні. І всі, кому накінець пелена спала з очей і стали ясні їх цілі грабіж і розпродаж держави, повинні подякувати простуватій заробітчанці. Вона заскоро видала їх примітивні цілі. За науку треба платити і часами дорого. Ну, дістане прочуханку від керівництва за розкриття планів генштабу загарбників.

Суспільство видовищ, ситуаціоністи та Гі Дебор, або майндфулнесс до того, як став відомим

Життя середньостатистичного споживача у наш час досягло своєрідного апогею, адже завдяки прогресу ми можемо не тільки займатися покупками не виходячи з дому, а й вирішувати проблеми з нашими емоціями: нас зацікавили якісь нові країни? Ось, сотні відео на ютубі. Не вистачає нових емоцій та фарб у житті? Перед нами сотні аккаунтів із блогерами на різний лад, переглядом яких можна сміливо компенсувати сірість власного буття. Проблема усвідомленного проживання є не новою, а саме тому слід згадати історію митців із Ситуаціоністського Інтернаціоналу та концепцію суспільства «спектаклю» Гі Дебора.

«Спектакль» — це відчуження від власного життя: блогери в інстаграмі, лідери думок, інфлюенсери, новини, комерційне мистецтво, тобто весь контент, який ми споживаємо.

Сьогодні, володіючи інформацією про те, що відбувається у всьому світі, ми, виявляється, не здатні осмислювати свою ж поведінку. Спостерігаючи за «спектаклем», що відбувається на своєрідній сцені життя, ми втратили самих себе: наскільки ми усвідомлюємо свої дії? Наскільки наші бажання та вчинки залежать від нас? Що захоплює нас більше за самих себе?»

Гі Дебор прирівнює спектакль до Абсолюту, який забирає у людини самостійність. Спектакль тотожний світові, а значить, наше Я потребує його для свого існування. Така орієнтація на абстракте видовище забирає в людини час та енергію, яку вона могла би використовувати на те, щоб займатися собою та вирішувати конкретні проблеми.

кулсторі:

У часи після Другої Світової війни свідома спроба сюрреалістів займатися руйнацією культури зсередини, що пізніше перетворила їх на художній і літературний «рух», відволікала їх від політики. Вичерпавши себе як напрямок — політично і творчо, європейські культурні радикали розкололися на ізольовані групи дисидентів. Саме з цих груп через десять років виникне Ситуаціоністський Інтернаціонал.

У 1967 вийшли у світ дві найвідоміші книги ситуаціоністів — «Суспільство Видовищ» Гі Дебора та «Трактат про вміння жити для молодих поколінь» Рауля Ванейгема. Саме творчість ситуаціоністів у більшості випадків була джерелом натхнення для найбільш поетичних графітті, що покрили стіни паризьких будівель навесні революційного 1968 року. Вони та їхні союзники поширили у гарячі травневі дні сотні тисяч листівок та плакатів. Це було мистецтво, яке на якийсь час з'єдналося з повсякденністю і наповнило її утопічними мріями, мистецтво, що залишило галереї і перестало бути винятковим надбанням і витвором обраних. Це була політика, яка перестала бути спеціалізованою діяльністю та заговорила мовою вільного бажання.

Саме теоретична спадщина CI викликає сьогодні найбільший інтерес. У той час, як ситуаціоністи відкрито заявляли про те, що Їм належить лише заслуга банального аранжування чужих геніальних знахідок і думок, все ж можна стверджувати, що запропонована ними концепція «суспільства видовищ» вкрай цікава і оригінальна. Теми, що обговорювалися ситуаціоністами ще в п'ятдесяті роки (критика праці, мистецтва, урбанізму, ролі фахівців), сьогодні набувають все більшого значення і стають предметом дискусій навіть у далеких від радикалізму колах.

Варто також сказати звідки взагалі береться це слово «ситуаціонізм». Воно бере початок в ідеї створення ситуації, а ситуація, у свою чергу, це якийсь мікрорівень повсякденного життя, який може бути свідомо сконструйований людиною (або групою людей) з метою максимально цікавого проживання та сприйняття ними цього вибраного часу. Зараз усе, про що вище йшла мова можна назвати простим словом — усвідомленість, такий собі майндфулнесс. Якщо спрощувати, то вся боротьба в першу чергу йшла за революцію свідомості, за опановування справжнього життя, досягаючи цим подолання штучних обмежень, виставлених спектаклем.

David Paseka

Эдуард Тополь | Изгнание культуры и культура в изгнании

 К столетию «Философского парохода»

В сентябре 1922 года высылкой первого из пяти «философских пароходов» председатель Совета Народных Комиссаров В.И. Ленин начал официальное изгнание культуры из советской России. На пяти пароходных рейсах были высланы, по разным сведениям, от 228 до 272 «инакомыслящих» – профессора-философы Николай Бердяев, Сергей Булгаков, Михаил Осоргин, Питирим Сорокин, Сергей Трубецкой и еще восемнадцать, а также писатели, журналисты, инженеры и другие деятели культуры, искусства и науки.

Но еще до этой акции, то есть сразу после октябрьского переворота, из страны бежали наиболее прозорливые – Рахманинов, Прокофьев, Набоков, Бунин, Соколов-Микитов, Гиппиус, Мережковский, Бальмонт, Ремизов, Кандинский, Шаляпин, Цветаева, Шкловский, Берберова, Ходасевич, Шагал и менее знаменитые, но, возможно, не менее одаренные и талантливые. Кроме того, огромное количество профессионально образованных талантов ушли в эмиграцию с белым офицерством. Что позволяет мне не привязываться к конкретной дате отправки «философского парохода», а посмотреть на процесс избавления России от культуры исторически. При этом я не стану писать исследование на тему «Изгнание культуры из царской России», а ограничусь лишь экскурсом в прошлый и нынешний век.

От Временного правительства, состоявшее из образованных министров, страна избавилась всего за несколько месяцев, сменив его на Совет Народных Комиссаров, половина которых не только высшего, а даже среднего образования не имела. Зато «железной метлой» и другими радикальными средствами этот Совет принялся гнать из страны «образованных», сделав этот термин ругательным. «Надо поставить дело так, чтобы этих “военных шпионов” изловить и излавливать постоянно и систематически и высылать за границу», – распорядился Ленин.

Всеукраїнська Рада Церков виступила проти нав’язування гендерної ідеології

Вони також закликають протидіяти популяризації одностатевої сексуальної орієнтації.

Про це повідомляється на сайті Ради церков, пише Поштівка.

Так, на виїзному засіданні в Острозі члени Ради церков і релігійних організацій ухвалили резолюцію, в якій зокрема сказано:

Огляд новин вакциноафери. Де подівся вуханьський штам разом із своєю хворобою Covid-19?

Більшість інформації щодо коронавірусу і вакцинації розповсюджують зацікавлені особи - ЗМІ та соцмережі, яким фармкомпанії виділяють шалені кошти на просування своїх вакцин та тестів, псевдоексперти на зарплатах фармгігантів, чиновники які мають величезні відкоти при держакупівлях вакцин та тестів тощо. Вся ця "система маркетингу вакцин" вдається до брехні, фейків, маніпуляцій і фальсифікацій - і всі ці по суті представники фармкомпаній, які нагнітають ковідопсихоз, отримують за свою брехню комісію та зарплати.

Вуханьський вірус спричиняв хворобу Covid-19.
Вірус Дельта спричиняє іншу хворобу - з симптомами звичайної застуди.
Вакцини розроблялися проти вуханьського штаму.
Проти Дельти вони неефективні і взагалі не потрібні.

У Києві жінка померла після першого щеплення вакциною Moderna

Moderna в Україні не зареєстрована, - глава Національної медпалати

Скоротити інтервал між дозами CoronaVac до 14 днів рекомендує МОЗ. Треба поспішати поки не вскрилася афера з даремністю та неефектівністю вакцин. МОЗ фактично визнав що термін дії одного щеплення - 14 днів.

Дания отдала Украине запрещённую у себя вакцину AstraZeneсa

21 липня CDC зробив лабораторне оповіщення про те що ПЦР-тести не роблять диференціації вірусів SARS-CoV-2 і грипу. Принаймні тепер зрозуміло куди подівся грип.

На Черкащині поки немає тест-систем, що можуть підтвердити "Дельту". Ніхто й не хоче її підтверджувати, бо Дельта спричиняє симтоми звичайної застуди і ставить питання - а навіщо вакцинуватися від застуди з якою організм сам справляється?