Людомор 1921… і далі… і нині
Геноцид українців Москвою та їхніми посіпаками… кілька сотень літ!
Під час трьох голодоморів двадцятого століття 1921-1923, 1932-1932, 1946-1947, що їх зумисне влаштовувала Москва для винищення корінного українського люду, зарубіжні та українські вчені визначають як геноцид української нації відповідно до Конвенції ООН.Знищено було кілька десятків мільйонів корінного населення протягом трьох голодоморів і війн, влаштованих Москвою в Україні. За офіційними даними Міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», вбито 15, 5 млн. осіб. (Київ. 7. 9. 2021). На наші землі спрямовано московською владою кілька мільйонів переселенців для «перемішування» місцевого населення і дроблення за національною ознакою, щоби створити так звану нову історичну спільність – радянський народ – тобто кацапізувати корінних українців, зробити їх манкуртами і яничарами.
Хоча московські вбивці виморювали, вбивали українців від своєї появи на політичній арені, як писав один із московських істориків, цієї штучної протоплазми, а за словами відомого історика Геродота, андрофагами чи людожерами. Кацапізацією, нищенням усього українського, займалася царська влада, придушуючи інші народи й народності і найперше українців.
Голодомор 1921-1923 років забрав життя 3, 5 млн людей. Влаштовували геноцидне вбивство українців призвідники: Ленін, Сталін, Каганович, Постишев Молотов та інші місцеві посіпаки – московські пристібаї й одурманені пропагандою та продажні. Це була своєрідна репетиція наступного голоду 1932-1933 років – 10, 5 млн і 1946-1947 років – 1, 5 млн «прихованого» мору. Історія не знає жодного такого масового злочину, як геноцид, організований проти цілої нації.
Людська пам’ять, офіційні документи викривають організаторів та виконавців цього геноциду, яким прощення не було й не буде. Природа цього не простить, як і наш народ жодної насильницької смерті українців, допоки вони живі і мають пам’ятати цей геноцид, влаштований московськими вбивцями.
«Твій же корінь уморю голодом, а й нащадків у тебе вигублю»
Біблія. Ісайя, 13\30
«…Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину – і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили…»
Тарас Шевченко. Чума
У 2005 році Президент України Віктор Ющенко у промові в ООН закликав визнати трагедію 1932-1933 рр. геноцидом українців. Це вперше в історії оновленої держави від Л. Кравчука до Л. Кучми, від яких українці чекали визнання голодомору української нації як геноцид і не дочекалися. Але генетично винищення почалося кілька століть тому. І найбільш у 20 столітті: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Триває й нині винищення українців гібридне, можливо для декого й непомітне чи м’яке у 21 столітті 2021 року, чому є безліч незаперечних фактів. Точніше – вбивство, коли українців і патріотів просто відстрілюють снайпери, вбивають бомбами, мінами…