“VINNYTSIA TRAGEDY” OF 1937–1938 AS A CRIME OF THE COMMUNIST TOTALITARIAN REGIME
Витягнуті з могил трупи розстріляних українців |
Витягнуті з могил трупи розстріляних українців |
Обращение
Митрополита УПЦ (МП) Онуфрия (Березовского) от 23 июля к жителям Одессы
после последних ракетных обстрелов вызывает некоторые замечания. С
одной стороны, оно полн слов сострадания и поддержки, с другой – не
содержит прямого осуждения российской агрессии, стоящей за этими
трагедиями.
В обращении Онуфрий пишет о «очередной вражеской атаке на город Одессу», но не называет, кто именно враг.
«С
глубокой грустью восприняли известие об очередной вражеской атаке на
город Одессу, в результате чего разрушен Спасо-Преображенский
кафедральный собор, жилые дома и другие сооружения. Особой болью
является то, что в сегодняшнюю ночь снова погибли люди, многие ранены и
госпитализированы. Примите мои искренние соболезнования в связи с этой
великой трагедией», – начинает своё обращение Онуфрий, не упоминая ни о
российских ракетных обстрелах, ни о полномасштабной войне в своём
обращении дальше в тексте.
25 травня 1943 заходами німецької окупаційної влади у Вінниці розпочато розкопки таємних масових могил, в яких виявлено близько 10 тис. жертв сталінського терору.
Ця трагедія стала відомою у всьому світі, як “Вінницька трагедія”.
Історики розповідають, що масові репресії найбільш інтенсивними були влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в місцевій в’язниці перед відступом Червоної армії 1941 року.
Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване дослідження поховань почалося у травні 1943 року. За результатами розслідування було виявлено 91 масове поховання й ексгумовано 9439 тіл. Місцеві жителі впізнали серед загиблих 468 родичів.
25 червня 1950 року була арештована Грушковська Галина Петрівна, жителька села Городниця Брацлавського району Вінницької області. У постанові на арешт зазначалося, що Грушковська, як дочка репресованого батька, їздила влітку 1943 року до Вінниці на «провокаційні розкопки, які проводили фашистські загарбники», а після повернення звідти здійснювала наклеп на радянську владу. Українку засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна фактично лише за те, що вона впізнала серед викопаних із поховань речей шапку свого батька, якого стратили працівники НКВС під час сумнозвісної Вінницької трагедії – масових розстрілів мирного населення в 1937-38 роках…
Про причини та передумови цієї трагедії, кількість її жертв, про проведені нацистами під час окупації України розкопки поховань та наслідки для тих, хто зміг знайти прах або останки своїх рідних, кореспондентці АрміяInform розповів Сергій Гула, кандидат історичних наук, заступник директора Музею Вінниці з наукової роботи.
Під час трьох голодоморів двадцятого століття 1921-1923, 1932-1932, 1946-1947, що їх зумисне влаштовувала Москва для винищення корінного українського люду, зарубіжні та українські вчені визначають як геноцид української нації відповідно до Конвенції ООН.Знищено було кілька десятків мільйонів корінного населення протягом трьох голодоморів і війн, влаштованих Москвою в Україні. За офіційними даними Міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», вбито 15, 5 млн. осіб. (Київ. 7. 9. 2021). На наші землі спрямовано московською владою кілька мільйонів переселенців для «перемішування» місцевого населення і дроблення за національною ознакою, щоби створити так звану нову історичну спільність – радянський народ – тобто кацапізувати корінних українців, зробити їх манкуртами і яничарами.
Хоча московські вбивці виморювали, вбивали українців від своєї появи на політичній арені, як писав один із московських істориків, цієї штучної протоплазми, а за словами відомого історика Геродота, андрофагами чи людожерами. Кацапізацією, нищенням усього українського, займалася царська влада, придушуючи інші народи й народності і найперше українців.
Голодомор 1921-1923 років забрав життя 3, 5 млн людей. Влаштовували геноцидне вбивство українців призвідники: Ленін, Сталін, Каганович, Постишев Молотов та інші місцеві посіпаки – московські пристібаї й одурманені пропагандою та продажні. Це була своєрідна репетиція наступного голоду 1932-1933 років – 10, 5 млн і 1946-1947 років – 1, 5 млн «прихованого» мору. Історія не знає жодного такого масового злочину, як геноцид, організований проти цілої нації.
Людська пам’ять, офіційні документи викривають організаторів та виконавців цього геноциду, яким прощення не було й не буде. Природа цього не простить, як і наш народ жодної насильницької смерті українців, допоки вони живі і мають пам’ятати цей геноцид, влаштований московськими вбивцями.
«Твій же корінь уморю голодом, а й нащадків у тебе вигублю»
Біблія. Ісайя, 13\30
«…Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину – і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили…»
Тарас Шевченко. Чума
У 2005 році Президент України Віктор Ющенко у промові в ООН закликав визнати трагедію 1932-1933 рр. геноцидом українців. Це вперше в історії оновленої держави від Л. Кравчука до Л. Кучми, від яких українці чекали визнання голодомору української нації як геноцид і не дочекалися. Але генетично винищення почалося кілька століть тому. І найбільш у 20 столітті: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Триває й нині винищення українців гібридне, можливо для декого й непомітне чи м’яке у 21 столітті 2021 року, чому є безліч незаперечних фактів. Точніше – вбивство, коли українців і патріотів просто відстрілюють снайпери, вбивають бомбами, мінами…
"Свідомі дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Маніпулювання суспільно значущою інформацією. Участь в антиукраїнських пропагандистських заходах. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі", – йдеться у профілі нардепа-українофоба.
"Народ Донбасса" прощается с террористом Гиви |
Гарри Каспаров |
Танк "Армата" заглох на Красной площади... |