Кремлёвские зазеркальные войны - британский журналист раскрыл технологию грандиозного блефа Кремля

Фальшивые новости. Отфотошопленные фотографии. Постановочные выступления по телевидению. Отряды платных троллей. Удалось ли России изобрести новый вид информационной войны, которая ведётся в «психосфере» - или всё это не более чем гигантский блеф?

Проще всего Марго Гонтар было работать с фотографиями мёртвых детей. Эти фотографии занимали все экраны её компьютера — в новостях и сообщениях из соцсетей. Заголовки новостей винили в гибели этих детей украинские банды фашистов, которых готовили в НАТО. На дворе было начало 2014 года, Крым только что был оккупирован отрядами солдат, которые выглядели как русские и говорили по-русски. Однако они не носили никаких знаков различия, а Владимир Путин, ухмыляясь, на весь мир говорил, что они никакие не русские. А потом сепаратисты начали захватывать восток Украины. Марго пыталась сопротивляться.

Оригинал фотографии было найти достаточно несложно, простым поиском в Google. Какие-то были сняты на других войнах, значительно раньше этой. Какие-то — на месте преступления, которое к Украине не имело никакого отношения. Другие вообще были кадрами из художественных фильмов. Гонтар публиковала результаты своих расследований на сайте StopFake («Нет подделкам»), который в марте запустили энтузиасты вроде неё самой, студенты школы журналистики Киево-Могилянской академии. Ей нравилось отделять истину от лжи, чувствовать хоть какую-то ясность среди полной неразберихи.

Но дальше стало сложнее. По российскому телевидению всё чаще начали выступать пухлые рыдающие женщины и пожилые мужчины, которые рассказывали ужасы про украинских националистов, избивавших всех, кто говорит по-русски. Вроде бы они говорили вполне искренне. Но потом Гонтар стала замечать, что те же самые пухлые женщины и раненые старики появляются в других передачах — уже с другими подписями. В одном выпуске новостей одна и та же женщина выступала как «жительница Одессы», в другом — как «мать солдата», в третьем — как «жительница Харькова», и, наконец, как «активист “Антимайдана”».

В июле, после того, как на территории восточной Украины был сбит «Боинг» компании Malaysian Airlines, следовавший рейсом MH17, Гонтар начала искать, что пишут в интернете пророссийски настроенные конспирологи. Она нашла твиттер авиадиспетчера, который видел, как вслед за лайнером вылетели истребители украинских ВВС — хотя никаких доказательств реального существования этого диспетчера ей обнаружить не удалось. Она обнаружила десятки сайтов на русском и английском, которые все одновременно, будто по команде, опубликовали статью, где утверждалось, что рейс MH17 сбили США, но по ошибке, а целились на самом деле в самолёт Путина. Российские сепаратисты на Украине даже запустили версию, что самолёт ещё до взлёта был под завязку набит трупами — это сюжет, целиком позаимствованный из одной из серий «Шерлока». Все эти истории были вызывающе нелепыми, как будто их авторы совсем не беспокоились о разоблачении, а просто хотели отвлечь всех от доказательств того, что самолёт был на самом деле сбит боевиками, которым поставляла оружие Россия. Гонтар начала сомневаться — не попала ли она сама в кремлёвскую западню, потратив столько времени и сил на опровержение заведомо ложных вбросов.

Операції інформаційно-психологічної війни

Інформаційна операція - комплекс узгоджених і взаємопов'язаних заходів з маніпулювання інформацією, здійснюваних за загальним планом з метою досягнення та утримано переваги через впливу на інформаційні процеси в системах супротивника.

Під інформаційною операцією також розуміється використання складної сукупності узгоджених, скоординованих і взаємопов'язаних за цілями, завданнями, місцем і часом, об'єктам і процедурам видів, форм, методів і прийомів інформаційного впливу (та інших форм силового впливу на об'єкт атаки, застосування яких взаємопов'язане із загальним задумом операції реалізуються у вигляді сукупності разових акцій інформаційної агресії.

У жовтні 1998 р Міністерство оборони США ввело в дію «Об'єднану доктрину інформаційних операцій» (Joint Pub 3-13 «Information Operations», DOD US, December 1998). У ній визначення терміну «інформаційна операція» було сформульовано таким чином: «інформаційна операція - це дії, що вживаються з метою утруднити збір, обробку, передачу та зберігання інформації інформаційними системами противника при захисті власної інформації та інформаційних систем». У керівних документах НАТО, прийнятих в 1999 р, інформаційна операція визначається як «дії, що вживаються з метою впливу на прийняття рішень на підтримку власних політичних та військових цілей шляхом впливу на інформацію, інформаційні процеси і системи управління противника, при одночасному захисті власної інформації та інформаційних систем».

За все нужно платить. Как Крым "аукнулся" Москве

За все нужно платить – даже если речь идет о духовных скрепах и "сакральной Корсуни". Спустя год после "крымской весны" можно посчитать, во что обошлась Москве аннексия полуострова.

Об этом пишет Павел Казарин для "Крым. Реалии".

В настоящее время бюджет Крыма составляет 159 млрд рублей ($2,75 млрд). Из них 125 млрд рублей ($2,15 млрд) – это чистые трансферты из российского бюджета. По сути, степень дотационности полуострова составляет 85% (дотационность Севастополя – 70%).

Для сравнения, дотационность Ингушетии – 87%, Чечни – 82%, Дагестана – 70%. Но в абсолютных цифрах вотчина Рамзана Кадырова получает 56 млрд, Дагестан – 60 млрд рублей. Крым для России оказался дороже любой из республик Северного Кавказа.

Кроме того, приведенные цифры – это расходы российского бюджета на самые элементарные потребности полуострова. Недавно, в эфире РБК выступала Наталья Зубаревич – профессор МГУ, директор региональной программы Независимого института социальной политики. Она рассказала, что т.н. "Федеральная целевая программа по развитию Крыма" так и не заработала и более того – ее никто не будет финансировать до окончания строительства моста через Керченский пролив. А в этом вопросе лишь назначен генподрядчик и пул субподрядчиков – к реальным строительным работам еще не приступали.

Эту же информацию затем подтвердил министр России по делам Крыма Олег Савельев. По его словам, часть проектов по развитию полуострова решено перенести на более поздние сроки, еще от части – откажутся, а некоторые наоборот – ускорят. К числу последних относится, например, прокладка электрокабеля через Керченский пролив. Он даст Крыму 450 мегаватт к уже имеющимся 150 МВт собственной генерации, однако общая потербность полуострова в электроэнергии – 1000 МВт. Поэтому этот кабель не снимает вопрос зависимости полуострова от Украины. Одновременно все проекты по строительству магистралей, дорог и прочего – откладываются до лучших времен.

Інформаційна війна агресора і дії у відповідь

У громадському просторі України не припиняється стогін з приводу інформаційної війни, яку Українська держава програє, причому не тільки на теренах супротивника, а й на власних. Це очевидний і сумний факт. Здавалося б, розуміння цього факту має бути поштовхом не лише до посилення голови попелом і розмазування сліз по щоках, але й до якихось конкретних кроків для виправлення ситуації.

Однак поки що видимим результатом є тільки створення міністерства інформаційної політики на чолі з наближеним до президента Петра Порошенка Юрієм Стецем, унаслідок чого дотепники назвали цю структуру «мінстець».

На цей час міністерство встигло заявити про свої наміри, зокрема, створити два нові телеканали, один з яких – військовий. Скільки ця творчість триватиме і коли з’явиться перший реальний продукт – невідомо.

Про втрати - тільки з офіційних повідомлень. Як американські журналісти саморганізувалися для добровільної цензури

Американские подразделения высаживаются с десантного судна LCT на коралловом рифе у пляжа на острове Сайпан. 1944

Під час Другої світової Рузвельт сформулював два принципи роботи ЗМІ в умовах війни:

1. американці мають право отримувати від журналістів точні й правдиві повідомлення про війну;
2. публікації не повинні допомагати ворогові.

Цензурна досягла такого рівня самоорганізації, коли всі журналісти, ознайомлені з нормами цензурного кодексу, безпомилково і охоче виконували його вимоги. Єдиним «каральним інструментом», який Управління цензури могло застосовувати, це публікація імен журналістів, які перетнули межу дозволеного.

Однією з найефективніших практик воєнної цензури вважається робота американського Управління цензури у 1942-45 роках. Воно змогло, не порушуючи конституційного права громадян США на свободу слова, успішно захищати військові таємниці – у тому числі й таку надважливу, як створення атомної бомби.

Але при цьому американська цензура насправді була самоцензурою: коbнтроль над інформаційним простором здійснювали не чиновники чи військові, а редактори та журналісти американських газет, журналів і радіостанцій.

Украинский голос в немецком хоре

Успеха можно добиться лишь в случае публичной активной борьбы, вброса в медиапространство достоверных фактов, создания мощного резонанса в немецком обществе. Именно это обязаны сделать украинские политики в Германии — говорить и демонстрировать ужасы реальной войны, чтобы немцы понимали: все это происходит в Европе в нескольких тысячах километрах от немецкой границы. Эти факты должны выбить аргументы у тех, кто стремится приуменьшить проблему войны на Востоке.

На следующей неделе Петр Порошенко отправится в Берлин, где встретится с канцлером Ангелой Меркель и президентом Йоахимом Гауком. Этот визит имеет для Киева большое значение. Германия — одна из ведущих стран-членов Европейского Союза и, будучи участником "нормандского формата", активно задействована в урегулировании украинско-российского кризиса. Впрочем, сама политика Федеративной республики, ведущая к замораживанию конфликта на Востоке, вызывает у многих украинцев чувство разочарования.

Берлин выступает за жесткие санкции против Москвы. Собственно, во многом благодаря немецкому канцлеру и стала возможной более твердая позиция Европейского Союза в отношении России. Но при этом немецкое правительство категорически против предоставления Украине оружия. Как уверяет посол Германии в Вашингтоне Питер Виттиг, именно Ангела Меркель убедила в феврале Барака Обаму отказаться от отправки в Украину летального оборонительного оружия. И это в условиях, когда нарастает угроза начала Россией полномасштабных военных действий в районе Мариуполя.

«Інформаційна війна»: чи існує загроза капітуляції?

«Паніка на ринку», «цінова катастрофа», «божевілля з курсом гривні», «падіння у прірву»: в інформаційній війні неможливі «угоди про припинення вогню».

Інформагенції вкотре вже «порадували» українських громадян новиною, яка безпосередньо стосується гібридної війни, що її веде Росія проти України. Як повідомляє УНІАН, 5 березня о 13:00 на Миколаївщині, Херсонщині та у Криму була відключена трансляція українських телеканалів та радіостанцій. Це сталося через припинення роботи потужного технічного центру у селі Луч Миколаївської області, що забезпечує трансляцію загальнонаціональних програм телебачення, радіомовлення, обласної державної телепрограми і недержавних телерадіопрограм та передачу по мережах радіорелейних ліній програм телебачення, радіомовлення, цифрових потоків на значну частину півдня України. Відключення ретрансляційного центру сталося через несплату рахунків за електроенергію. За те саме має бути відключена радіотелевізійна передавальна станція у самому Миколаєві. І це при тому, що рахунки за електроенергію ретрансляторів на Донбасі, які контролюються бойовиками, сплачуються без затримок і поширення російської пропаганди на сході Україні ведеться неспинно.